Рішення

від 03.07.2022 по справі 357/3828/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3828/22

2/357/2010/22

Категорія 60

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Кравченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 249269.

Позовні вимоги обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була її бабусею. Після її смерті залишилась спадщина в вигляді земельної ділянки площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 249269. За життя спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт на усе належне їй майно, яке заповіла ОСОБА_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного сужу Київської області від 24 січня 2022 року у справі № 357/9305/21, яке набуло чинності 25 лютого 2022 року, визнано дійсним заповіт ОСОБА_2 від 05 грудня 2015 року, Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_2 з підстав неможливості отримати інформацію із Спадкового реєстру щодо посвідченого у 2015 році заповіту для оформлення спадкового майна, а також отримання відповідних витягів із Спадкового реєстру. Посилаючись на те, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії перешкоджає позивачу оформити спадкове майно, звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу 18 травня 2022 року передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 30 травня 2022 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. копію належним чином завіреної спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та інформаційну довідку зі спадкового реєстру щодо майна померлої.

08 червня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача Білоцерківської міської Ради Київської області, з проханням слухати справу без їх представника за наявними матеріалами у справі на розсуд суду.

10 червня 2022 року на адресу суду від державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори І.Юрченко надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру.

15 червня 2022 року на адресу суду від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу К.Дерун надійшла копія спадкової справи за № 6/2021, що була заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 липня 2022 року на адресу суду від представника позивача адвоката Каракой Т.В. надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за відсутності позивача та представника. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Судові витрати просили залишити за позивачем.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 249269.

Згідно з копією заповіту від 23 липня 2015 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті розпорядилася про те, що все те, що буде належати їй на день смерті, вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року визнано дійсним заповіт, складений 05 грудня 2015 року, посвідчений секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом матиме право, в тому числі земельну ділянку (пай).

Вказане рішення 24 лютого 2022 року набрало законної сили.

Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу К.Дерун, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що належить ОСОБА_2 , та у проведенні будь-яких дій пов`язаних з видачею свідоцтва про права на спадщину за заповітом.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у дань відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 6/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 , склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 . Після її смерті з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат" іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті - частина 1 статті 1223 ЦК України.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Главою 89 ЦК України, а також спеціальним законодавством, підзаконними нормативними актами, зокрема, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину.

Відповідно до частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно - частина 1 статті 1297 ЦК України.

Отже, свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Спадкове право характеризується низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом.

Нотаріальні дії повинні вчинятись відповідно до встановлених для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, компетенцією і порядком їх вчинення.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справа № 227/3750/19, провадження № 61-16069св20.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з усталеною судовою практикою свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 755/7103/18 (провадження № 61-13162св19).

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року визнано дійсним заповіт, складений 05 грудня 2015 року, посвідчений секретарем Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Орленко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі те, що буде належати їй на день смерті та на що за законом матиме право, в тому числі земельну ділянку (пай). Вказане рішення 24 лютого 2022 року набрало законної сили.

Статтею 129-1. визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, ОСОБА_1 , прийнявши спадщину не має можливості оформити в установленому законом та отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

До складу спадщини входить земельна ділянка площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Єдиним спадкоємцем на вказане майно є позивач ОСОБА_1 , яка позбавлена можливості оформити спадщину.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Так як представник позивача, у поданій суду 04 липня 2022 року заяві, просила залишити за позивачем судові витрати у справі, суд вважає за можливе клопотання представника позивача з цього приводу задоволити, залишивши за позивачем судові витрати у справі.

Керуючись ст.12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,9808 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485100:01:014:0013, яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 . Місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Білоцерківська міська рада. Місцезнаходження: вул.Ярослава Мудрого, буд.15, м.Біла Церква, Київська область. Код ЄДРПОУ 26376300.

СуддяМ. М. Бебешко