Рішення

від 29.06.2022 по справі 904/578/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022м. ДніпроСправа № 904/578/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Бротеп-Еко" (м. Бровари Київської області)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021 у розмірі 328 184 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерне товариство "Бротеп-Еко" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №544/22 від 15.02.2022) до відповідача - Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 328 184 грн. 00 коп. - грошових коштів, які складаються з:

- 164 092 грн. 00 коп. - грошової суми забезпечення виконання умов договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору;

- 164 092 грн. 00 коп. - грошової суми у розмірі сплаченого завдатку, нарахованої на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021 в частині повного та своєчасного повернення грошової суми забезпечення виконання умов договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору, в сумі 164 092 грн. 00 коп. Крім того, на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 164 092 грн. 00 коп. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.02.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 43).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 21.02.2022 отримав 29.03.2022, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930019435190, отже завчасно (а.с. 47).

Так, ухвалою суду від 21.02.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 29.03.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 13.04.2022 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 30.06.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що станом на 22.04.2022 (закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) в матеріалах справи були відсутні відзив на позовну заяву та, відповідно інші заяви по суті справи, а також з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим, судом було надано додаткових час для висловлення сторонами своїх правових позицій, зокрема, заперечень відповідача, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставин.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, наявність підстав для повернення завдатку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 20.07.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Акціонерним товариством "Бротеп-Еко" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товару № 469/13/279В (далі - договір, а.с.21-24), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставити Градирні, код ДК 021:2015 - 3114 (Запасні частини до градирні) за найменуванням, кількістю та ціною, відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій вони визначили найменування продукції, яка буде постачатися, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість продукції, всього на суму 3 281 839 грн. 20 коп. (а.с.25).

Згідно із пунктом 3.1. договору сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 2 734 866 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість 20% - 546 973 грн. 20 коп. Загальна сума становить 3 281 839 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ 20%.

При цьому, у пункті 8.1. договору сторони погодили, що постачальник вносить забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних зобов`язань позивачем було перераховано відповідачу суму забезпечення виконання договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1038 від 09.07.2021 на суму 164 092 грн. 00 коп. з призначенням платежу "забезпечення виконання договору про закупівлю запасних частин до градирні" (а.с.26).

В подальшому відповідач звернувся до позивача із листом № 13-07/2487 від 10.09.2021, в якому, посилаючись на зміну виробничої програми та відсутність потреб в закупівлі запасних частин до градирні, просив позивача узгодити підписання угоди про розірвання договору №469/13/279В від 20.07.2021 для повернення позивачу забезпечення договору. У вказаному листі відповідач зазначив, що зобов`язання з позивача знімаються (а.с.27).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2021 позивачем та відповідачем було підписано Угоду про розірвання договору № 469/13/279В від 20.07.2021, в пункті 1 якої сторони зазначили, що постачальник та покупець, у зв`язку з досягнутою домовленістю, прийняли рішення розірвати договір (а.с.28).

У зв`язку з добровільним неповерненням відповідачем суми завдатку у розмірі 164 092 грн. 00 коп., позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою № 41 від 2101.2022, в якій протягом 7 календарних днів просив відповідача сплатити завдаток у розмірі 164 092 грн. 00 коп. (а.с.33). Докази направлення вказаного листа-вимоги наявні в матеріалах справи (а.с.34-35).

В той же час, як зазначає позивач, станом на момент звернення із позовом до суду відповідач не повернув позивачу суму отриманого забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору в сумі 164 092 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вказану грошову суму. Крім того, на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 164 092 грн. 00 коп. суму коштів у розмірі сплаченого завдатку. Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Головними ознаками завдатку та обов`язковими умовами правомірного застосування його забезпечувальної функції є:

1) письмова форма вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань завдатком (розписка, акт, письмовий договір завдатку тощо) (частина 1 статті 547 Цивільного кодексу України);

2) факт укладення основного договору, яким встановлено, що його виконання забезпечується завдатком (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" сплата грошових коштів на забезпечення виконання договору, які повертаються власнику у визначений законом та договором строк, не вважаються авансом.

Так, у пункті 8.1. договору сторони погодили, що постачальник вносить забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору про закупівлю.

Як було встановлено судом вище, на виконання вказаних зобов`язань позивачем було перераховано відповідачу суму забезпечення виконання договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1038 від 09.07.2021 на суму 164 092 грн. 00 коп. з призначенням платежу "забезпечення виконання договору про закупівлю запасних частин до градирні" (а.с.26).

У подальшому 23.09.2021 позивачем та відповідачем було підписано Угоду про розірвання договору № 469/13/279В від 20.07.2021, в пункті 1 якої сторони зазначили, що постачальник та покупець, у зв`язку з досягнутою домовленістю, прийняли рішення розірвати договір (а.с.28).

В той же час, частиною 3 статті 571 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Позивачем належними доказами доведено та судом встановлено, що позивач та відповідач 23.09.2021 дійшли взаємної згоди щодо розірвання договору про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021, отже зобов`язання за вказаним договором були припинені за домовленістю сторін, про що сторони зазначили в пункті 1 Угоди про розірвання договору №469/13/279В від 20.07.2021.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повернення суми отриманого забезпечення виконання умов договору про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021 у розмірі 164 092 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вказане, з огляду на приписи частини 3 статті 571 Цивільного кодексу України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 164 092 грн. 00 коп. грошової суми забезпечення виконання умов договору у вигляді завдатку у розмірі 5% вартості договору.

Щодо вимог позивача про стягнення 164 092 грн. 00 коп. грошової суми у розмірі сплаченого завдатку, нарахованої на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Стаття 571 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, а саме: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

В той же час, позивачем не доведено, що відповідач допустив порушення зобов`язання за договором про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021, яке передувало виникненню обов`язку з повернення завдатку. Також позивачем не доведено наявність факту розірвання договору саме внаслідок вини відповідача (покупця по договору) у невиконанні будь-яких умов договору.

Більше того, з укладеної сторонами 23.09.2021 Угоди про розірвання договору №469/13/279В від 20.07.2021 вбачається, що вказана угода була укладена позивачем та відповідачем за взаємною згодою, а не внаслідок порушення зобов`язання якоюсь із сторін договору; наявність вини кредитора чи боржника у розірванні договору в Угоді від 23.09.2021 сторонами також не зафіксовано.

Враховуючи вказане, вимоги позивача щодо стягнення 164 092 грн. 00 коп. грошової суми у розмірі сплаченого завдатку, нарахованої на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 461 грн. 38 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Бротеп-Еко" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 469/13/279В від 20.07.2021 у розмірі 328 184 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Акціонерного товариства "Бротеп-Еко" (07400, м. Бровари Київської області, вул. Ярослава Мудрого, буд. 88; ідентифікаційний код 20054481) 164 092 грн. 00 коп. - суми забезпечення виконання договору про закупівлю товару та 2 461 грн. 38 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

01 липня 2022 року