Повістка

від 26.06.2022 по справі 909/969/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/969/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

суддя Рочняк О.В.,

секретар судового засідання Шлімкевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"

вул. Шовковична, 10, оф. 28, м. Київ, 01021

адреса для листування: вул. Маршала Бажанова, буд. 4/36, м. Харків, 62002

до відповідача: Дочірнього підприємства "Ютім Медіа"

вул. Тролейбусна, буд. 2А, м. Івано-Франківськ, 76008

про: вважати з 10.04.2020 укладеним договір №06-12/07/21 від 10.04.2020 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об"єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з"явився;

від відповідача: Сливінський Олексій Анатолійович

ВСТАНОВИВ: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" до Дочірнього підприємства "Ютім Медіа" про укладення договору №06-12/07/21 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об"єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення.

13.06.2022 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, відповідно до якого позов Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" задовольнив частково; стягнув з Дочірнього підприємства "Ютім Медіа" на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" судовий збір пропорційно задоволених вимог; призначив засідання для вирішення питання про судові витрати на 27.06.2022, про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн та приєднав до позовної заяви копію договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 28.02.2020 та додаткової угоди №112 від 03.05.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги.

В судовому засіданні 13.06.2022 до закінчення судових дебатів представник позивача заявив суду про намір у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

17.06.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника позивача, електронною поштою, підписана КЕП, надійшла заява б/н від 17.06.2022 (вх.№7893/22) про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення відповідача на користь позивача 20000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу та розглядати заяву без участі сторони позивача.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В судовому засіданні 27.06.2022 представник відповідача заперечив щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що заявлена сума судових витрат не є обґрунтованою позивачем та пропорційною у відношенні до предмета спору, оскільки даний спір є незначної складності. Крім того, позивач вже неодноразово звертався з аналогічними позовами до інших юридичних осіб, отже має достатній досвід і практику в подібних спорах і не потребує консультацій чи дослідження судової практики. У зв"язку із цим, просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000 грн.

Згідно з приписами частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

В рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2022 судом вирішено питання про судові витрати в частині судового збору, покладено витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно задоволених вимог, оскільки судом відхилено частину пропозицій позивача щодо умов укладення договору та стягнуто з відповідача на користь позивача 1135 грн судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги №01/02/2020 від 28.02.2020, укладений між Адвокатським об`єднанням "Гур`єв та партнери" та Громадською Спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав";

- копію додаткової угоди №112 від 03.05.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 14.06.2022.

Із вказаного акту вбачається, що у період з 03.05.2021 по 13.06.2022 Адвокатським об`єднанням надано клієнту наступні види правничої допомоги у рамках господарського судочинства щодо укладення договору із Дочірнім підприємством "Ютім Медіа", справа №909/969/21:

- надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) - 4 000 грн;

- формування доказової бази, складання та направлення одного адвокатського запиту, а також складання і узгодження з клієнтом проекту договору (4 години) - 4 000 грн;

- складання, оформлення і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічника адвоката - 6 000 грн;

- представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді - 6 000 грн.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 20 000 грн. Клієнт засвідчує, що послуги надані в повному обсязі, претензій щодо наданих послуг не має. Клієнт зобов"язується сплатити Адвокатському об"єднанню винагороду (гонорар) протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання цього акту.

Разом з тим, надані позивачем договори та акт приймання-передачі наданих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Зазначена правова позиція також викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

За приписами ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги на предмет їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також пропорційності, розумності їхнього розміру з огляду на складність справи, судом враховується, що позивач у справі є єдиною акредитованою організацією колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та систематично звертається з позовами відповідної категорії спорів (які є однотипними, в тому числі в частині поданих доказів) до суду, що підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, позивач є обізнаним щодо судової практики та законодавства у сфері інтелектуальної власності, яке застосовує у своїй діяльності, що не потребувало значних зусиль адвоката, аналізу великої кількості доказів і законодавства, дослідження судової практики у подібних правовідносинах та зумовлює відсутність значних витрат його часу і незначний обсяг послуг в частині надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики, складання позовної заяви, відзиву на позов. При цьому враховується також, що позивач систематично здійснює укладення відповідної категорії договорів, тому запропонований проект договору не розроблявся виключно для відповідача, а фактично до його тексту внесені незначні зміни з урахуванням особи відповідача, а також судової практики. Крім того, проект договору, складання якого уже включено до переліку наданих послуг, є складовою частиною позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що вартість послуги за представництво адвокатом інтересів позивача в судових засіданнях є непропорційною з часом адвоката, витраченим на представництво інтересів позивача, враховуючи, що у даній справі адвокат брав участь у двох судових засіданнях 29.12.2021 (підготовче) та 13.06.2022 (по суті).

З огляду на вищевикладене та враховуючи клопотання та доводи відповідача щодо необхідності їх зменшення, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн не є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг під час розгляду справи, затраченим ним часом на надання таких послуг, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям саме у даній справі за представництво інтересів позивача складає 11900 грн, в т.ч.: надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (2 години) - 1 900 грн; формування доказової бази, складання та направлення одного адвокатського запиту, а також складання і узгодження з клієнтом проекту договору (2 години) - 1 900 грн; складання, оформлення і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічника адвоката - 4 000 грн; представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді - 4 000 грн.

При цьому, відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд покладає судові витрати позивача, пов`язані з наданням правничої допомоги на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 5900 грн.

Таким чином, з Дочірнього підприємства "Ютім Медіа" належить до стягнення на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" 5900 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяву представника Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ютім Медіа" (вул. Тролейбусна, буд. 2А, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 36997279) на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (вул. Шовковична, 10, оф. 28, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ43080257) 5900 (п"ять тисяч дев"ятсот) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 04.07.2022

Суддя О.В. Рочняк