Рішення

від 30.06.2022 по справі 910/21179/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2022Справа № 910/21179/21Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15) до проПриватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» (02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 17-В, квартира 64) стягнення заборгованості у розмірі 17 440 грн. 49 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 17 440 грн. 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» про стягнення заборгованості у розмірі 17 440 грн. 49 коп. залишено без руху.

04.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року відкрито провадження у справі № 910/21179/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 17.01.2022 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» є 02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 17-В, квартира 64.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/21179/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31 березня 2015 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (Орендодавець) та Приватним підприємством "ОЛІ" (Орендар) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державна адміністрація від 23.02.2015 року № 96 передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі об`єкт оренди за адресою: вул.. Братиславська, 8-а. Загальною площею 24050 кв.м., для розміщення суб`єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність непродовольчих товарів. (п. 1.1, п. 2.1 Договору). (а.с.6-15)

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору за користування об`єктом оренди ОРЕНДАР сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересні 2011 року № 34/625.0. Стартова орендна плата за один місяць оренди 1096 грн. 67 коп. 67 коп. (без ПДВ), за 1 кв. м. орендованої площі 44 грн. 76 коп. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п.3.5 Договору орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП «Житлорембудсервіс», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Закревського, 15, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ.

Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. (п.3.6 Договору)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів ОРЕНДАР сплачує на користь БАЛАНСОУТРИМУВАЧА пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 9.1. Договору встановлено строк дії договору - з 04 березня 2015 року по 03 березня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: вул.. Братиславська, 8-а, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 04.03.2015 року. (а.с.13)

Додатковою угодою №1 від 11.12.2015 року до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року Сторони дійшли згоди по тексту Договору та Додатків до нього в частині назви, місця знаходження та реквізитів сторін замість БАЛАНСОУТРИМУВАЧА: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, читати наступне: Балансоутримувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», місце знаходження 02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, тел. 515-93-74; реквізити: п/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/066 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» МФО 322669, код ЄДРПОУ 39605452 витяг з реєстру платників податку № 1526524500706, ІПН 396054526522; 2. Змінити в розділі 2 «Об`єкт оренди» пункт 2.4. Договору, виклавши його в наступгній редакції:« 2.4. Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва». 3. Змінити в розділі З «Орендна плата» пункт 3.5. Договору, виклавши його в наступній редакції: « 3.5. Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фондуДеснянського району м. Києва». (а.с.16-17)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року по справі №910/14252/17 позовні вимоги комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" задоволено. Виселено Приватне підприємство "Група ОЛІ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська -8-а. Стягнуто з Приватного підприємства "Група ОЛІ" (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 17-В, кв. 64, код ЄДРПОУ: 30529473) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 29605452) судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Претензією №46-4384 від 10.12.2021 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» просило Приватне підприємство «ГРУПА «ОЛІ» сплатити заборгованість у розмірі 12209 грн. 13 коп. (а.с.41-42)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період січень 2017 р. - листопад 2017 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 12 209 грн. 13 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» 3% річних у розмірі 1 394 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 3 750 грн. 12 коп., пеню у розмірі 87 грн. 14 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: вул.. Братиславська, 8-а, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 04.03.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.13)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року по справі №910/14252/17 позовні вимоги комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" задоволено. Виселено Приватне підприємство "Група ОЛІ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська -8-а. Стягнуто з Приватного підприємства "Група ОЛІ" (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 17-В, кв. 64, код ЄДРПОУ: 30529473) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; код ЄДРПОУ 29605452) судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Згідно з постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві наказ №910/14252/17 виданий 01.12.2017 року Господарським судом міста Києва про виселення Приватного підприємства "Група ОЛІ" з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська -8-а виконано. (а.с.40)

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/14252/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт припинення дії договору оренди від 31.03.2015р. 02 березня 2017 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2017 року по справі №910/14252/17, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору за користування об`єктом оренди ОРЕНДАР сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересні 2011 року № 34/625.0. Стартова орендна плата за один місяць оренди 1096 грн. 67 коп. 67 коп. (без ПДВ), за 1 кв. м. орендованої площі 44 грн. 76 коп. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п.3.5 Договору орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління КП «Житлорембудсервіс», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Закревського, 15, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ.

Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. (п.3.6 Договору)

Додатковою угодою №1 від 11.12.2015 року до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року Сторони дійшли згоди по тексту Договору та Додатків до нього в частині назви, місця знаходження та реквізитів сторін замість БАЛАНСОУТРИМУВАЧА: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, читати наступне: Балансоутримувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», місце знаходження 02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, тел. 515-93-74; реквізити: п/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/066 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» МФО 322669, код ЄДРПОУ 39605452 витяг з реєстру платників податку № 1526524500706, ІПН 396054526522; 2. Змінити в розділі 2 «Об`єкт оренди» пункт 2.4. Договору, виклавши його в наступгній редакції:« 2.4. Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва». 3. Змінити в розділі З «Орендна плата» пункт 3.5. Договору, виклавши його в наступній редакції: « 3.5. Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фондуДеснянського району м. Києва». (а.с.16-17)

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» по орендній платі за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №492/0106 від 31.03.2015 року становить 12 209 грн. 13 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» по орендній платі за січень 2017 року - листопад 2017 року у загальному розмірі 12 209 грн. 13 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 12 209 грн. 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2017 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 1 394 грн. 10 коп. та інфляційні у розмірі 3 750 грн. 12 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 01.01.2017 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 1 394 грн. 10 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.01.2017 р. по 01.12.2021 р. у розмірі 3 750 грн. 12 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р. у розмірі 87 грн. 14 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів ОРЕНДАР сплачує на користь БАЛАНСОУТРИМУВАЧА пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р. у розмірі 87 грн. 14 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12 209 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 1394 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 3750 грн. 12 коп. та пеня у розмірі 87 грн. 14 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ГРУПА «ОЛІ» (02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 17-В, квартира 64, Ідентифікаційний код юридичної особи 30529473) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 39605452) заборгованість у розмірі 12 209 (дванадцять тисяч двісті дев`ять) грн. 13 (тринадцять) коп., 3% річних у розмірі 1 394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) грн. 10 (десять) коп., інфляційні у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 12 (дванадцять) коп., пеню у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 14 (чотирнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 липня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин