Рішення

від 30.06.2022 по справі 910/302/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2022Справа № 910/302/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 8) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 1/2) стягнення заборгованості у розмірі 43 614 грн. 08 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство Завод «АРСЕНАЛ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 43 614 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року позовну заяву Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» про стягнення заборгованості у розмірі 43 614 грн. 08 коп. залишено без руху.

24.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2022 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 07.02.2022 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» є 01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 1/2.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/302/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.06.2019 року між Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» (Підрядник) було укладено Договір на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19, відповідно до умов якого Підрядник приймає на себе зобов`язання здійснення поставки, монтажу та пусконалагоджувальних робіт Замовнику ліфта Електричний SТ 2000 МК, непрохідного на 4 зупинки згідно Специфікації у Додатку №1 в кількості 1 (одного) комплекту, провести демонтажні (старого ліфта) монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфта (далі Роботи) за ціною, визначеною цим Договором у розділі 2. (а.с.7-14)

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість Договору визначена виходячи з договірної ціни, яка погоджена з Замовником:

2.1.1. Вартість Обладнання з ПДВ складає: Ліфт (екв. (36 820) $)-1шт. -994140 грн. 00 коп.

2.1.2. Вартість Робіт з ПДВ складає:

Демонтаж, Монтаж, пусконаладка -1 шт. - 132400 грн. 00 коп. Постановка на облік в Держпрацю

2.1.3. Загальна вартість Договору з ПДВ складає: 1 126 540 грн. 00 коп.

Вартість ліфта підлягає індексації, при зміні курсу 8 (долар) НБУ більше ніж на 2%. Вартість ліфтового обладнання в м. Київ вул. Московська 8. Всі будівельні роботи виконує Замовник.

Відповідно до п.2.3 Договору розрахунки по договору здійснюються таким чином:

2.3.1. 1-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 30% загальної вартості Обладнання згідно пункту 2.1.1. Договору протягом 5-й банківських днів після підписання договору на підставі отриманого рахунку-фактури.

2.3.2.2-й етап - Замовник здійснює проміжну оплату в розмірі 70% вартості Обладнання згідно п. 2.1.1.Договору за 15 днів до готовності Обладнання до відвантаження, після отримання рахунку-фактури та листа повідомлення від Підрядника, протягом 5-й банківських днів.

2.3.3. 3-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 50% вартості Робіт, протягом 5-й банківських днів після отримання рахунку-фактури, за 2 тижні перед виїздом монтажної бригади на об`єкт.

2.3.4. 4-й етап - Замовник здійснює проміжну оплату в розмірі 40% вартості Робіт, протягом 5-й банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з монтажу Обладнання.

2.3.5. 5-й етап - Замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 10% вартості Робіт протягом 5 банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з налагодження обладнання та постановці на облік в Держпраці.

У п.2.4 Договору визначено, що акти готує Підрядник і передає для підписання. Уповноважений представник Замовника протягом 3 днів перевіряє обґрунтування акту та підписує в частині фактично виконаних об`ємів робіт, або дає мотивовану відмову.

Згідно з п.3.1 Договору виконання робіт по Договору здійсняється в два етапи:

І-й етап-поставка обладнання, що оформлюється видатковою накладною.

2-й етап- виконання робіт, що оформлюється актом виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2 Договору поставка Обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які зазначені в Договорі, здійснюються у терміни:

Поставка обладнання протягом 7 тижнів

Демонтаж монтажні роботи протягом 8 тижнів

Пусконалагоджувальні роботи протягом 2 тижнів

за умови здійснення відповідних платежів згідно п. 2.3. Договору. При невиконанні умов п. 2.3, п. 5.2., термін постачання обладнання та виконання робіт зміщається на час затримки виконання відповідних пунктів Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення термінів поставки та виконання робіт згідно договору, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару та/або невиконаних в строк робіт відповідно, за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» виставило рахунок - фактуру №СФ-0000049 від 20.06.2019 року на суму 298 242 грн. 00 коп., який був сплачений Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» 24.07.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №4476 від 24.07.2019 року на суму 298 242 грн. 00 коп. (а.с.15-16)

Листом №5 від 05.090.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» просило Позивача оплатити кошти в сумі 695 898 грн. 00 коп. згідно з п.2.3.2 Договору. (а.с.17)

Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 695 898 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4735 від 13.09.2019 року на суму 695 898 грн. 00 коп. (а.с.18)

На виконання умов Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» поставило, а Позивач в свою чергу прийняв товар - ліфт Електричний SТ 2000 МК, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000014 від 29.10.2019 року на суму в розмірі 994 140 грн. 00 коп. (а.с.19)

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» виставило рахунок - фактуру №СФ-0000073 від 21.08.2019 року на суму 66 200 грн. 00 коп., який був сплачений Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» 23.08.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №4634 від 23.082019 року на суму 66 200 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «передоплата 50% за монтажні роботи по ліфту». (а.с.22-23)

Згідно з Актом здачі - прийняття робіт №ОУ-0000044 від 24.09.2019 року на суму в розмірі 42 000 грн. 00 коп. Відповідач виконав роботи з демонтажу ліфта, а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи. (а.с.21)

Листами №1090 від 23.12.2020 року, №77 від 21.01.2021 року Позивач просив Відповідача повернути надлишково перераховані кошти у розмірі 24200 грн. 00 коп., що підтверджується копіями рекомендованого повідомлення, поштового конверту. (а.с.24-25, 27-29)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не було здійснено виконання всіх робіт за Договором у передбачені строки, а саме не було змонтовано та здійснено пусконаладку поставленого обладнання, поставлено обладнання на облік в Держпрацю. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» пеню у розмірі 16 452 грн. 80 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» заборгованість у розмірі 24 200 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 2 265 грн. 12 коп. та 3% річних у розмірі 696 грн. 16 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» виставило рахунок - фактуру №СФ-0000049 від 20.06.2019 року на суму 298 242 грн. 00 коп., який був сплачений Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» 24.07.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №4476 від 24.07.2019 року на суму 298 242 грн. 00 коп. (а.с.15-16)

Листом №5 від 05.090.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» просило Позивача оплатити кошти в сумі 695 898 грн. 00 коп. згідно з п.2.3.2 Договору. (а.с.17)

Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 695 898 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4735 від 13.09.2019 року на суму 695 898 грн. 00 коп. (а.с.18)

На виконання умов Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» поставило, а Позивач в свою чергу прийняв товар - ліфт Електричний SТ 2000 МК, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000014 від 29.10.2019 року на суму в розмірі 994 140 грн. 00 коп. (а.с.19)

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість Договору визначена виходячи з договірної ціни, яка погоджена з Замовником:

2.1.1. Вартість Обладнання з ПДВ складає: Ліфт (екв. (36 820) $)-1шт. -994140 грн. 00 коп.

2.1.2. Вартість Робіт з ПДВ складає:

Демонтаж, Монтаж, пусконаладка -1 шт. - 132400 грн. 00 коп. Постановка на облік в Держпрацю

2.1.3. Загальна вартість Договору з ПДВ складає: 1 126 540 грн. 00 коп.

Вартість ліфта підлягає індексації, при зміні курсу 8 (долар) НБУ більше ніж на 2%. Вартість ліфтового обладнання в м. Київ вул. Московська 8. Всі будівельні роботи виконує Замовник.

Відповідно до п.2.3 Договору розрахунки по договору здійснюються таким чином:

2.3.1. 1-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 30% загальної вартості Обладнання згідно пункту 2.1.1. Договору протягом 5-й банківських днів після підписання договору на підставі отриманого рахунку-фактури.

2.3.2.2-й етап - Замовник здійснює проміжну оплату в розмірі 70% вартості Обладнання згідно п. 2.1.1.Договору за 15 днів до готовності Обладнання до відвантаження, після отримання рахунку-фактури та листа повідомлення від Підрядника, протягом 5-й банківських днів.

2.3.3. 3-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 50% вартості Робіт, протягом 5-й банківських днів після отримання рахунку-фактури, за 2 тижні перед виїздом монтажної бригади на об`єкт.

2.3.4. 4-й етап - Замовник здійснює проміжну оплату в розмірі 40% вартості Робіт, протягом 5-и банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з монтажу Обладнання.

2.3.5. 5-й етап - Замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 10% вартості Робіт протягом 5 банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з налагодження обладнання та постановці на облік в Держпраці.

Згідно з п.3.1 Договору виконання робіт по Договору здійсняється в два етапи:

І-й етап-поставка обладнання, що оформлюється видатковою накладною.

2-й етап- виконання робіт, що оформлюється актом виконаних робіт.

Суд зазначає, що на виконання першого етапу Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 994 140 грн. 00 коп., а останній здійснив поставку обладнання - ліфт Електричний SТ 2000 МК, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000014 від 29.10.2019 року на суму в розмірі 994 140 грн. 00 коп.

Що стосується другого етапу виконання робіт за Договором на поставку, монтажі та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року, що складається з виконання робіт з демонтажу, монтажу, пусконаладки, постановки на облік в Держпрацю у загальному розмірі 132 400 грн. 00 коп., Суд зазначає.

Згідно з п.2.3 Договору, зокрема, 2.3.3. 3-й етап - Замовник здійснює передплату в розмірі 50% вартості Робіт, протягом 5-й банківських днів після отримання рахунку-фактури, за 2 тижні перед виїздом монтажної бригади на об`єкт.

2.3.4. 4-й етап - Замовник здійснює проміжну оплату в розмірі 40% вартості Робіт, протягом 5-и банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з монтажу Обладнання.

2.3.5. 5-й етап - Замовник здійснює остаточну оплату в розмірі 10% вартості Робіт протягом 5 банківських днів після підписання уповноваженими представниками акту виконаних робіт з налагодження обладнання та постановці на облік в Держпраці.

Як встановлено Судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» виставило рахунок - фактуру №СФ-0000073 від 21.08.2019 року на суму 66 200 грн. 00 коп., який був сплачений Державним підприємством Завод «АРСЕНАЛ» 23.08.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №4634 від 23.082019 року на суму 66 200 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «передоплата 50% за монтажні роботи по ліфту». (а.с.22-23)

Згідно з Актом здачі - прийняття робіт №ОУ-0000044 від 24.09.2019 року на суму в розмірі 42 000 грн. 00 коп. Відповідач виконав роботи з демонтажу ліфта, а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи. (а.с.21)

Відповідно до п.3.2 Договору поставка Обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які зазначені в Договорі, здійснюються у терміни:

Поставка обладнання протягом 7 тижнів

Демонтаж монтажні роботи протягом 8 тижнів

Пусконалагоджувальні роботи протягом 2 тижнів

за умови здійснення відповідних платежів згідно п. 2.3. Договору. При невиконанні умов п. 2.3, п. 5.2., термін постачання обладнання та виконання робіт зміщається на час затримки виконання відповідних пунктів Договору.

Таким чином, враховуючи умови п.3.2 Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року, граничний строк здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» демонтажу, монтажних робіт - 24.12.2019 року (29.10.2019 року дата здійснення поставки обладнання + 8 тижнів), а виконання пусконалагоджувальних робіт - 08.01.2020 року (24.12.2019 + 2 тижні), оскільки відповідно до ч.5 ст. 256 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання й прийняття робіт шляхом підписання між сторонами актів виконаних робіт за другим етапом Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 08.01.2020 р. по 07.07.2020 р. у розмірі 16 452 грн. 80 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення термінів поставки та виконання робіт згідно договору, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару та/або невиконаних в строк робіт відповідно, за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості Договору.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання робіт від суми несвоєчасно виконаних робіт; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 08.01.2020 р. по 07.07.2020 р. у розмірі 16 452 грн. 80 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, а саме не щ 08.01.2020 р., а з 09.01.2020 р., оскільки відповідно до ч.5 ст. 256 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 09.01.2020 р. по 07.07.2020 р. у розмірі 16 362 грн. 40 коп.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму попередньої оплати у розмірі 24 200 грн. 00 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз положень статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої та четвертої статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Так, у випадку відмови замовника від договору на підставі частини другої вказаної статті, у зв`язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, замовник має право на відшкодування збитків. Тоді як, частина третя цієї статті надає можливість замовнику відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, у зв`язку з неналежними виконанням робіт за договором.

Разом з цим, частина 4 вказаної статті передбачає окрему (самостійну) підставу для відмови замовника від договору, з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, у зв`язку з розірванням договору.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що спір у справі стосується саме повернення грошових коштів (попередньої оплати за договором підряду), у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду, для правильного вирішення спору у справі пов`язаного з односторонньою відмовою замовника від договору підряду, необхідно достовірно з`ясовувати обставини, щодо підстав такої відмови, та з урахуванням положень статті 849 ЦК України, застосувати певні правові наслідки.

При цьому, при застосуванні положень вказаної статті слід також враховувати, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі частин другої, третьої цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї статті.

Листами №1090 від 23.12.2020 року, №77 від 21.01.2021 року Позивач просив Відповідача повернути надлишково перераховані кошти у розмірі 24200 грн. 00 коп., що підтверджується копіями рекомендованого повідомлення, поштового конверту. (а.с.24-25, 27-29)

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з п.9.1 Договору одностороннє розірвання договору допускається виключно за згодою Сторін.

Проте, Судом встановлено, що Позивач не скористався своїм правом на вчинення одностороннього правочину стосовно розірвання Договору на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак станом на момент розгляду даної справи Договір є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даної справи Договір на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №1106/19-3/СГМ-38-19 від 27.06.2019 року не припинив свою дію, зокрема, внаслідок його розірвання, а Відповідач зберігає грошові кошти у розмірі 24 200 грн. 00 коп. за наявності достатніх правових підстав, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 24 200 грн. 00 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» інфляційних у розмірі 2 265 грн. 12 коп. та 3% річних у розмірі 696 грн. 16 коп. як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» на користь Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» підлягає стягненню пеня у розмірі 16 362 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ ТЕХНОЛОДЖІС» (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА БОЙЧУКА, будинок 1/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 39901521) на користь Державного підприємства Завод «АРСЕНАЛ» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 14310520) пеню у розмірі 16 362 (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. та судовий збір у розмірі 851 (вісімсот п`ятдесят одна) грн. 62 (шістдесяти дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 липня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин