Рішення

від 03.07.2022 по справі 907/116/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022Справа № 907/116/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО"

про стягнення 43 954,19 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" заявило позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО", яким просить стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди та компенсацію за надані комунальні послуги у розмірі 43 954,19 грн, в т.ч. заборгованість з орендної плати у розмірі 30 967,20 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд прибудинкових територій у розмірі 426,40 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за компасне обслуговування нежитлового приміщення у розмірі 800,00 грн, заборгованість по відшкодуванню за спожиту електричну енергію активну у розмірі 1206,09 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг з теплопостачання у розмірі 122,77 грн, пеню по заборгованості зі cплати орендної плати у розмірі 5481,76 грн, 3 % річних із заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 1061,60 грн, збитки від інфляції зі сплати орендних платежів у розмірі 3 888,37 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області № 907/116/22 від 30.03.2022 матеріали справи № 907/116/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО" про стягнення заборгованості за договором суборенди та компенсацію за надані комунальні послуги у розмірі 43 954,19 грн надіслано Господарському суду міста Києва за підсудністю.

25.04.2022 зазначені позовні матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/116/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 907/116/22 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення та поштовим конвертом, надісланим на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Жемайте, 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 87555, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній".

Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО" (Суборендар) укладено договір суборенди № 436 (надалі також - Договір), за умовами якого Орендар передає Суборендарю, а Суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове Приміщення № 706, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 78,20 кв.м. (відповідно до технічного паспорту), надалі - «Приміщення» та/або «Об`єкт оренди», на умовах визначених даним Договором.

Передача Приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду. Передача Приміщення не призводить до передачі права власності на Приміщення Суборендарю. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк дії Договору починає дію з моменту його

підписання та діє до 31 січня 2023 року.

За приписам п. 4.1 Договору орендна плата за один календарний місяць становить: з 01 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року - 17 204,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2867,34 грн; з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року - 18 924,40 грн, у тому числі ПДВ 20% - 3154,07 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.1. Договору сторони погоджують, що авансовий внесок сплачується Суборендарем за останній місяць встановлений на момент укладання відповідного Договору, але сума може збільшитись, про що Орендар повідомить Суборендаря у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору орендна плата сплачується Суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендаря, незалежно від того чи отримав Суборендар рахунок-фактуру.

Як вказано у п. 4.5 Договору орендна плата сплачується за весь час суборенди Приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі Приміщення в оренду до дня його фактичного повернення Орендодавцю актом повернення Приміщення. Якщо Акт повернення Приміщення не підписано своєчасно Сторонами, то Суборендар продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі до моменту підписання Акта повернення приміщення.

Відповідно до п. 4.6. Договору в розмір орендної плати не включені: комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності Суборендаря, а саме відшкодування активної електроенергії; відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод; відшкодування теплопостачання; відшкодування з постачання гарячої води; відшкодування за обслуговування будинку і споруд та прибудинкових територій; відшкодування за вивіз твердих побутових відходів, відшкодування послуги інтернет зв`язку; комплексне обслуговування та відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії; зняття показників із засобів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг.

Комунальні послуги відшкодовуються Суборендарем на підставі виставлених Орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг.

У п. 4.8 Договору вказано, що факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг; підписаного Сторонами. Суборендар, що користується Приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Отримані Суборендарем Акти прийому передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня його отримання.

Як встановлено у п. 6.1 Договору, Суборендар зобов`язується: щомісяця (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримувати у Орендаря (відділі бухгалтерії) акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на Суборендаря; прийняти надані послуги та підписати два примірника актів наданих послуг, в результаті чого один примірник в 5-ти денний термін з дня отримання актів наданих послуг, повернути в обов`язковому порядку до бухгалтерії Орендаря.

В день закінчення строку суборенди Суборендар зобов`язаний передати Орендарю приміщення за актом приймання-передачі Приміщення. (п. 7.1 Договору)

01.01.2021 сторони підписали Додатковий договір № 1 до Договору, у якому виклали п. 4.1 у новій редакції, а саме: «Орендна плата за один календарний місяць становить:

4.1.1. З 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року 13 763,20 грн, у тому числі ПДВ 20% 2293,87 грн;

4.1.2. З 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року 17 204,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 2867,33 грн;

4.1.3. З 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року 18 924,40 грн, у тому числі ПДВ 20% 3154,07 грн.

01.02.2021 на виконання умов Договору орендар передав, а суборендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання-передачі об`єкту оренди від 01.02.2021.

31.05.2021 сторони підписали Акт зворотнього приймання-передачі об`єкту оренди, за яким суборендар передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що станом на 15.02.2022 у відповідача перед позивачем існує наступна заборгованість, а саме:

- заборгованість з орендної плати у розмірі 30 967,20 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 426,40 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення у розмірі 800,00 грн,

- заборгованість по відшкодуванню за спожиту електричну енергію активну у розмірі 1206,09 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг з теплопостачання у розмірі 122,77 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2021 на виконання умов Договору орендар передав, а суборендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання-передачі об`єкту оренди від 01.02.2021.

31.05.2021 сторони підписали Акт зворотнього приймання-передачі об`єкту оренди, за яким суборендар передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач користувався об`єктом оренди чотири місяці з 01.01.2021 по 31.05.2021.

За умовами Договору орендна плата сплачується Суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендаря, незалежно від того чи отримав Суборендар рахунок-фактуру (п. 4.4); комунальні послуги відшкодовуються Суборендарем на підставі виставлених Орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг (п. 4.6).

Відповідно до наданих позивачем рахунків на оплату та актів надання послуг № 209 від 28.02.2021, № 336 від 31.03.2021, № 444 від 30.05.2021, № 550 від 31.05.2021, за період з 01.01.2021 по 31.05.2021:

- вартість оренди - 65 375,20 грн (за лютий 2021 року - 17 204,00 грн, за березень 2021 року - 17 204,00 грн, за квітень 2021 року - 13 763,20 грн, за травень 2021 року - 17 204,00 грн);

- вартість електричної енергії активної - 1447,66 грн,

- вартість послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій - 852,80 грн,

- вартість послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення - 1600,00 грн,

- вартість послуг за комплексне обслуговування приміщення - 1331,60 грн,

- вартість послуг з теплопостачання - 2679,85 грн,

- вартість холодного водопостачання - 282,83 грн.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, на виконання умов Договору останній частково сплачував позивачу кошти, а саме: 30.03.2021 - 10 000,00 грн, 20.04.2021 - 30 000,00 грн, 27.04.2021 - 47,48 грн, а загалом 40 047,48 грн, з яких: 34 408,00 грн було зарахована на погашення боргу по оренді, 241,57 грн - на погашення боргу за електричну енергію, 426,40 грн - на погашення боргу за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, 1331,60 грн - на погашення боргу за комплексне обслуговування приміщення, 800,00 грн - на погашення боргу за комплексне обслуговування нежитлового приміщення, 282,83 грн - на погашення боргу за холодне водопостачання, 2557,08 грн - на погашення боргу за теплопостачання.

Однак, доказів сплати решти орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг за Договором у спірний період до матеріалів справи не надано.

При цьому суд зазначає про безпідставність включення позивачем до складу заборгованості з орендної плати за Договором авансового платежу, який хоч і зараховано за останній місяць оренди, однак безпідставно враховано як борг з самого початку користування майном.

Так, дійсно, у п.п. 4.2.1 Договору сторони погодили, що авансовий внесок сплачується Суборендарем за останній місяць встановлений на момент укладання відповідного Договору, але сума може збільшитись, про що Орендар повідомить Суборендаря у відповідності до умов даного Договору.

Однак, ані строку ані порядку його сплати Договором не визначено, так само як і відповідальності за його несплату. Крім того, за правовою природою авансовий внесок безпідставно ототожнювати з орендною платою та здійснювати його нарахування в порядку, визначеному п. 4.4 Договору.

В будь-якому разі вказані обставини не вплинули на визначення позивачем остаточного розміру заборгованості відповідача, окрім порядку зарахування здійснених ним часткових оплат, що враховано судом при здійсненні перерахунку 3% річних, інфляційних та пені.

Отже, суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов`язання, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату та комунальні платежі у сумі 33 522,46 грн, з яких:

- заборгованість з орендної плати у розмірі 30 967,20 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 426,40 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення у розмірі 800,00 грн,

- заборгованість по відшкодуванню за спожиту електричну енергію активну у розмірі 1206,09 грн,

- заборгованість по відшкодуванню послуг з теплопостачання у розмірі 122,77 грн.

Відповідач в свою чергу вказаних обставин не заперечив та не спростував, доказів сплати позивачу коштів у вказаному розмірі не надав.

Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1061,60 грн та інфляційні у розмірі 3888,37 грн за загальний період прострочення сплати орендної плати з 11.02.2021 по 15.02.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що такі вимоги, за перерахунком суду, підлягають частковому задоволенню на суму 890,50 грн 3028,82 грн відповідно, оскільки позивачем безпідставно здійснювались указані нарахування на суму боргу з включенням авансового платежу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5471,76 грн за загальний період прострочення сплати орендної плати з 11.02.2021 по 15.02.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п. 8.2 Договору, орендар має право вимагати віл суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені, суд зазначає, що такі вимоги, за перерахунком суду, з урахуванням обмеженого законом 6-місячного строку для нарахування пені, підлягають частковому задоволенню на суму 3079,29 грн, оскільки позивачем безпідставно здійснювалось нарахування пені на суму боргу з включенням авансового платежу.

За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО" (вул. Жемайте, 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 87555, ідентифікаційний код 43174308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (вул. Ломоносова, 58-А, м. Київ, 03139, ідентифікаційний код 40782610) заборгованість з орендної плати у розмірі 30 967,20 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 426,40 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення у розмірі 800,00 грн, заборгованість по відшкодуванню за спожиту електричну енергію активну у розмірі 1206,09 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг з теплопостачання у розмірі 122,77 грн, пеню у розмірі 3078,29 грн, 3% річних у розмірі 890,50 грн, інфляційні у розмірі 3028,82 грн та судовий збір у розмірі 2287,16 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.07.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко