Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/20641/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/20641/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, 02160, м. Київ, а/с - 93) до Державного підприємства "ДИРЕКЦІЯ З БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ" (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 11) про стягнення 1 721 932,60 грн,

Представники сторін у судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" до Державного підприємства "ДИРЕКЦІЯ З БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ" про стягнення 1 721 932,60 грн та була передана 15.12.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "ДИРЕКЦІЯ З БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" заборгованість за договором поставки №30/1220-1 від 30.12.2020 у розмірі 1721932,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20641/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2022.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2022 із занесення до протоколу судового засідання судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.02.2022.

Втім, згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 14.02.2022 по 18.02.2022 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, що унеможливило розгляд справи призначений на 17.02.22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.22 було призначено підготовче засідання у справі №910/20641/21 на 24.02.22.

15.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до останнього, представник відповідача зазначив, що 12 та 22 листопада 2021 року (за вих. № 10/11-01 від 22.11.2021) на адресу Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» надійшли заяви про визнання вимог кредитора на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп., за договором поставки № 30/1220-1 від 30.12.2020 року.

За результатами розгляду даних заяв ліквідаційною комісією прийнято рішення про визнання вимог кредитора на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп., за договором поставки № 30/1220-1 від 30.12.2020 року та включення їх до ліквідаційного балансу. Розрахунок з кредитором буде здійснено в порядку черговості, встановленої статтями 111 та 112 ЦКУ.

Зокрема представник відповідача зазначив, що на даний час відповідно до вимог чинного законодавства розпочато процес ліквідації даного підприємства та проводиться інвентаризація та оцінка майна Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури», за результатами якої буде складено ліквідаційний баланс та при наявності коштів буде погашено дану заборгованість відповідно до вимог статей 111 та 112 ЦКУ.

Разом з цим відповідач зазначив, що станом на 11.02.2022 на рахунках Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» недостатньо коштів, для погашення заборгованості перед кредиторами, в тому числі й перед позивачем, що підтверджується Довідкою від 11.02.2022.

З врахуванням вищевикладеного, останній просив закрити провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» до Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» про стягнення 1 721 932 грн. 60 коп., в зв`язку задоволенням заяви про визнанням вимог кредитора за вих. № 10/11-01 від 22.11.2021 на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп. та включення їх до ліквідаційного балансу, тобто у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.22 у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці 24.02.2022 було продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 14.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 14.03.2022 о 14:15 год судове засідання з розгляду справи № 910/20641/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

25.03.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до останньої, представник позивача заперечував стосовно закриття провадження у справі з тих підстав, що визнання вимог кредитора ТОВ «МАКСІГРАН» не свідчить про виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого за договором поставки № 30/1220-1 від 30.12.2020 року та як наслідок відсутність предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 було призначено підготовче засідання у справі №910/20641/21 на 26.05.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/21641/21 та призначено справу до розгляду по суті на 16.06.2022.

У судове засідання 16.06.2022 представники сторін не прибули, повідомлялись належним чином

В судовому засіданні 16.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 20.06.2022 по 03.07.2022 перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено у перший робочий день 04.07.2022.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максігран» (далі - Позивач, Постачальник) та Державним підприємством «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 30/1220-1 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь фракція 0-20 мм (далі за текстом - «Продукція»), а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.4. Договору кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Відповідача і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що продукція постачається за узгодженими Сторонами договірними цінами. Ціни на Продукцію зазначаються у Специфікаціях, які підписуються на кожну партію продукції та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору сторони погодили, що розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100% оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження та доставки) у порядку та строк, що будуть визначені у Специфікаціях, які підписуються на кожну партію Продукції, які є невід`ємною частиною цього Договору. Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору.

Пунктами 5.6., 5.7. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 60 (шістдесят) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі.

У відповідності до п. 6.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами.

Додатковою угодою від 12.03.2021 № 1 до Договору поставки №30/1220-1 від 30.12.2020 сторони передбачили наступне:

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у порядку та на умовах, визначених Договором наступну Продукцію згідно Специфікації № 2.

П. 1.2. Специфікації № 1 від 30.12.2020 року до Договору змінити та викласти в наступній редакції: «Розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100 % оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження, доставки та розвантаження) через 180 календарних днів з моменту поставки».

Решта пунктів Договору та Специфікації № 1 від 30.12.2020 року залишається без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації №1 від 30.12.2020 та до специфікації №2 від 12.03.2021 постачальником було здійснено поставку товару за специфікацією №1 - щебінь, фракція 0-20 мм на суму 1 362 176,40 грн та відповідно до специфікації №2 - щебінь, фракції 0,05-20 мм на суму 119 343,12 грн.

Поставка вищевказаного товару на загальну суму 1 481 519,52 грн, підтверджується видатковими накладними № 43 від 13.01.2021 на суму 109 820,10 грн, № 81 від 14.01.2021 на суму 622 841,70 грн, № 57 від 15.01.2021 на суму 629 514,60 грн, № 1526 від 07.04.2021 на суму 119 343,12 грн,

Окрім того в матеріалах справи міститься акт звірки на загальну суму 1 481 519,52 грн, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 721 932,60 грн.

Відповідачем не надано ніяких доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки №30/1220-1 щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 1 481 519,52 грн виконав належним чином, однак відповідач, всупереч умовам Додаткової угоди №1 до договору поставки №30/1220-1, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами, не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару за договором поставки 30/1220-1 є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 12 та 22 листопада 2021 року (за вих. № 10/11-01 від 22.11.2021) на адресу Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» надійшли заяви про визнання вимог кредитора на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп., за договором поставки № 30/1220-1 від 30.12.2020 року.

За результатами розгляду даних заяв ліквідаційною комісією прийнято рішення про визнання вимог кредитора на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп., за договором поставки № 30/1220-1 від 30.12.2020 року та включення їх до ліквідаційного балансу. Розрахунок з кредитором буде здійснено в порядку черговості, встановленої статтями 111 та 112 ЦКУ.

Зокрема представник відповідача зазначив, що на даний час відповідно до вимог чинного законодавства розпочато процес ліквідації даного підприємства та проводиться інвентаризація та оцінка майна Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури», за результатами якої буде складено ліквідаційний баланс та при наявності коштів буде погашено дану заборгованість відповідно до вимог статей 111 та 112 ЦКУ.

Разом з цим відповідач просив закрити провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» до Державного підприємства «Дирекція з будівництва та обслуговування прикордонної інфраструктури» про стягнення 1 721 932 грн. 60 коп., в зв`язку задоволенням заяви про визнанням вимог кредитора за вих. № 10/11-01 від 22.11.2021 на загальну суму 1 721 932 грн. 60 коп. та включення їх до ліквідаційного балансу, тобто у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. У даній справі предметом вимог є стягнення грошових коштів за поставлений, проте не оплачений товар.

Станом на час розгляду Господарським судом справи №910/20641/21 заборгованість, яка є предметом даного спору відповідачем погашена не була, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для закриття провадження за відсутністю предмету спору.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 481 519,52 грн основного боргу за договором поставки №30/1220-1 від 30.12.2020 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором інфляційні втрати у розмірі 14 964,84 грн., пеню у розмірі 75 475,21 грн, 3% річних у розмірі 13 755,39 грн та штраф у розмірі 136 217,64 грн.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором, встановленого у п 5.6, Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 60 (шістдесят) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 75 475,21 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з положеннями п. 5.6 договору у разі прострочення оплати понад 60 (шістдесят) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 136 217,64 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

При цьому суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати становлять 14 964,84 грн. та 3% річних становить 13 755,39 грн.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає його таким, що підлягає задоволенню, а відтак сума, яка підлягає до стягненню становить 14 964,84 грн - інфляційні втрати та 13 755,39 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" до Державного підприємства "ДИРЕКЦІЯ З БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ" про стягнення 1 721 932,60 грн в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "ДИРЕКЦІЯ З БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИКОРДОННОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ" (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 11, код ЄДРПОУ 21502556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, 02160, м. Київ, а/с - 93, код ЄДРПОУ, р/р НОМЕР_1 в AT Райффайзен Банк АВАЛЬ» в м. Києві, МФО 380805) 1 721 932, 60 грн заборгованості, з яких: 1 481 519 (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) грн 52 коп. сума основного боргу, 75 475 (сімдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 21 коп. пені, 136 217 (сто тридцять шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 64 коп. штрафу, 14 964 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 13 755 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 39 коп. 3% річних а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 828 (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ