Рішення

від 03.07.2022 по справі 910/16035/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2022Справа № 910/16035/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ - Спецтех"

про стягнення 78 368, 33 грн.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ - Спецтех" (далі - відповідач) про стягнення 78 368, 33 грн, з яких: 76673,90 грн. - основний борг, 826, 49 грн. - 3% річних, 867,94 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем вимог щодо поставки товару. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 залишено позовну заяву без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження у справі №910/16035/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

16.12.2021 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

14.12.2021 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути основний борг в сумі 40 000,00 грн.; 1 090, 67 грн. - 3% річних; 867, 94 грн. і інфляційні втрати, яка прийнята судом до розгляду, спір вирішується з її урахуванням.

30.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі.

28.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ - Спецтех» (далі -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа - Метал- Компані» (далі -постачальник) була досягнута домовленість про поставку товарів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» було поставлено відповідачу товар (металопрокат - листи 2,0 мм) на загальну суму 96 673, 90 грн., що підтверджується видатковою накладною №10304 від 07.04.2021 (лист 2,0мм у кількості 2,09т) на суму 66 691,90 грн. та видатковою накладною №66803 від 31.03.2021 (лист 2,0мм у кількості 0,95т.) на суму 29 982,00 грн. Факт поставки підтверджується також товарно-транспортними накладними №Р10304 від 07.04.2021 та №Р66803 від 31.03.2021.

Відповідачу виставлений рахунок на оплату №2802 від 31.03.2021 на суму 29 982,00 грн. та рахунок на оплату №3036 від 07.04.2021 на суму 66 691,60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач товар за накладними отримав, але вчасно та в повному обсязі розрахунки за товар не здійснив.

Згідно гарантійного листа від 28.05.2021 за вих. №28/05-01 відповідач визнав заборгованість в розмірі 96 673,90 грн. та зобов`язався її погасити до 15 червня 2021 року.

Листом - претензією № 93 від 05.07.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти у розмірі 96 673,90 грн.

Відповідачем частково було здійснено оплату за поставлений товар, зокрема:

14.09.2021 відповідачем здійснено оплату в розмірі 5 000,00 грн. згідно рахунку №3036 від 07.04.2021;

27.09.2021 відповідачем здійснено оплату в розмірі 5 000,00 грн. згідно рахунку №3036 від 07.04.2021;

28.09.2021 відповідачем здійснено оплату в розмірі 10 000,00 грн. згідно рахунка №3036 від 07.04.2021, у зв`язку з чим сума боргу відповідача становить 76 673,90 грн.

У зв`язку з відсутністю повного та своєчасного розрахунку з боку відповідача за поставлений йому товар, позивач звернувся до суду з даним позов.

14.12.2021 позивачем подано суду заяву про зменшення заявлених позовних вимог в частині основного боргу у зв`язку з частковим розрахунком відповідачем за поставлений товар, а саме: (28.09.2021 в розмірі 6 691,60 грн.; 29.09.2021 в розмірі 10 000,00 грн; 01.10.2021 в розмірі 10 000,00 грн.; 05.10.2021 в розмірі 9 982,00 грн.; 05.10.2021 в розмірі 30 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надані позивачем до заяви).

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що між сторонами договір поставки не укладався, гарантійний лист, яким відповідач визначає дату оплати та претензія позивача не містять відомостей ідентифікуючих саме спірний товар.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки до матеріалів справи додано рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відповідно до яких був поставлений товар позивачем, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується поставка відповідачу товару на загальну суму 96 673,90 грн. (засвідчені копії рахунків на оплату, видаткові накладені та товарно-транспортні накладні додані до позовної заяви).

Як вбачається з наданих суду видаткових накладних № 10304 від 07.04.2021 на суму 66 691, 90 грн. та №66803 від 31.03.2021 на суму 29 982,00 грн., товар прийнятий відповідачем без зауважень .

Строк оплати визначений в гарантійному листі відповідача №28/05-01 від 28.05.2021, - до 15.06.2021. Отже, на думку суду 16.06.2021 слід вважати датою прострочки з оплати заборгованості, оскільки дана дата, як вбачається з матеріалів справи, погоджена позивачем.

Щодо заперечень відповідача, в яких ним поставлено під сумнів той факт, що гарантійний лист не стосується спірної поставки, то суд не погоджується з даною позицією, оскільки як вбачається з гарантійного листа, останній стосується саме суми поставки за спірними видатковими накладними.

В матеріалах справи наявні докази (платіжні доручення, акти звіряння розрахунків) часткового погашення відповідачем суми основного боргу за поставлений товар після подачі позову в розмірі 36 673,90 грн. Отже, сума основного боргу за поставлений позивачем товар становить 40 000,00 грн. та відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовним вимог в частині стягнення 40 000,00 грн. за поставлений товар.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 090,67 грн. грн. та інфляційні втрати в сумі 867,94 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 090,67 грн. підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої позивачем суми інфляційних втрат, і за розрахунок суду стягненню підлягає 682,88 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів своєчасного та повного погашення заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, та такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав, зазначених вище.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" (04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-г, оф. 7; код ЄДРПОУ 42623361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (08132, Київська область, місто Вишневе, вул. Київська, буд. 8Д; код ЄДРПОУ 34202711) суму заборгованості у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп, 3% річних в розмірі 1 090 (одна тисяча дев`яносто гривень) 67 коп.; інфляційні втрати - в розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві грн..) 88 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 259 (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2022.

Суддя М.Є.Літвінова