Ухвала

від 23.06.2022 по справі 5011-34/2665-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2022Справа № 5011-34/2665-2012

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)

у справі № 5011-34/2665-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва

про стягнення 463 973,13 грн

Суддя Сівакова В.В.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 16.05.2012 (суддя Сташків Р.Б.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 359.865,10 грн основного боргу, 30.776,77 грн 3% річних, 73.162,08 грн інфляційних втрат, а також 9.276,12 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 5011-34/2665-2012 від 09.10.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 по справі № 5011-34/2665-2012 залишено без змін.

23.10.2012 на примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України № 5011-34/2665-2012 від 29.11.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у справі № 5011-34/2665-2012 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 26.08.2021 (суддя Демидов В.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну позивача (стягувача), у справі № 5011-34/2665-2012 задоволено у повному обсязі. Замінено сторону (позивача) у справі № 5011-34/2665-2012 - Акціонерного товариство «К.Енерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС». Замінено сторону (стягувана) по справі № 5011-34/2665-2012 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/2665-2012 від 16.05.2012, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/2665-2012 - Акціонерного товариство «К.Енерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

14.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до суду подано скаргу № 14-8/02 від 14.02.2022 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якої скаржник просить:

1) Визнати за період із 10.06.2015 по 13.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 47820823 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 47820823 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

2) Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 47820823 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/216/22 від 14.02.2022 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку із лікарняним судді Сташків Р.Б.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 для розгляду скарги визначено суддю Сівакову В.В.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану з 24.02.2022 зазначену ухвалу не було надіслано сторонам та відповідно не відбулось судове засідання з розгляду скарги.

Рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, з метою збереження життя та здоров`я представників сторін, працівників апарату суду та суддів, суд дійшов висновку за необхідне розглянути подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» скаргу в порядку письмового провадженні без виклику учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 20.04.2022 постановлено здійснювати розгляд скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Даною ухвалою: зобов`язано скаржника подати у строк до 10.05.2022 уточнення до скарги відносно конкретних дій, які не вчинені державним виконавцем з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 та які дії мають бути вчинені;

запропоновано боржнику у строк до 10.05.2022 подати письмові пояснення щодо фактів, які викладені у скарзі, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувача та Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

зобов`язано Дарницький ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк до 10.05.2022 подати письмові пояснення щодо фактів, які викладені у скарзі, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувача та боржника; засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 47820823.

У поданій скарзі скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність органу державної виконавчої служби впродовж періоду з 10.06.2015 по 13.02.2022 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012. Скаржник зазначає, що державним виконавцем порушено порядок та періодичність здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 47820823. Державний виконавець не здійснював перевірку та виявлення рахунків боржника; джерел доходів боржника; не направляв запитів до реєстраційних органів, підприємств, установ щодо наявності у власності боржника належного йому майна, таврин; не звертався до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника; не звертався до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

04.05.2022 від Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив разом з копією матеріалів виконавчого провадження № 47820823 (ЗВП № 52043190). У відзиві зазначено, що на державного виконавця не покладається обов`язок стягнути суму заборгованості в разі наявності об`єктивних умов (відсутність у боржника майна тощо), що перешкоджають такому, а покладення такого обов`язку здійснюється судом за результатом розгляду позову безпосередньо на відповідача (боржника). Державний виконавець зобов`язаний здійснити всі передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення виконання постановленого рішення суду, що не завжди має наслідком фактичне виконання судового рішення. Крім того, державна виконавча служба зазначає, що в межах зведеного виконавчого провадження № 52043190 державним виконавцем було накладено арешт на рухоме майно боржника; оголошено розшук транспортних засобів боржника; періодично виставлялись платіжні вимоги щодо списання коштів з рахунків боржника; направлялись запити щодо наявності відкритих рахунків у боржника; на адресу керівника боржника направлялись вимоги щодо надання пояснень з приводу невиконання рішення суду; направлялись запити до реєстраційних органів, підприємств, установ щодо наявності у власності боржника належного йому майна. Враховуючи вищезазначене, орган державної виконавчої служби зазначив, що доводи скаржника щодо бездіяльності державного виконавця є безпідставними та спростовуються долученими до даних пояснень копіями матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні відповідної скарги.

04.05.2022 та 19.05.2022 до суду скаржником подано пояснення у справі, в яких останній зазначає, що заходи вжиті Дарницьким ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) проводились із порушення та недотриманням ст.ст. 10, 18, 36 та ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, скаржник вказує, що зазначені у письмових поясненнях органу виконавчої служби дії здійснювались вибірково та з порушенням норм вищезазначених статей Закону України «Про виконавче провадження», в той час як керівником КП «Господар» Дарницького району м. Києва з метою ухилення від виконання рішення суду постійно відкриваються нові рахунки з метою отримання/надходження коштів від споживачів послуг - населення та приховується значний перелік рухомого майна боржника.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва встановив:

Як вбачається із наданих Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріалів зведеного виконавчого провадження № 52043190, наказ Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 перебуває на виконанні відділу державної виконавчої служби з червня 2015 року.

Скаржник стверджує, що виконавцем порушуються строки та періодичність вжиття заходів, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, а також не вжито всіх можливих заходів для виконання остаточного судового рішення.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» зазначає, що державним виконавцем не здійснювались заходи для виявлення рахунків боржника один раз на два тижні та заходи для виявлення рухомого та нерухомого майна один раз на три місяці; державний виконавець не звертав стягнення на дебіторську заборгованість боржника; не звертався до суду із поданням про обмеження керівника боржника у виїзді за кордон; не ініціював притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання (ухилення від виконання) рішення суду.

Щодо періодичності моніторингу державним виконавцем майнового стану боржника, то частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець при здійсненні заходів у зведеному виконавчому провадженні № 52043190 не дотримувався визначених частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» строків.

Однак, слід відзначити, що на кошти, які знаходяться на всіх виявлених рахунках боржника, державним виконавцем було накладено арешт, в той час як впродовж 2016-2021 років державним виконавцем принаймні один раз на рік направлялись платіжні вимоги до банківських установ. При цьому, враховуючи накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, не виставлення державним виконавцем кожних два тижні платіжних вимог жодним чином не впливало на виконання рішення суду, оскільки у разі надходження таких коштів на арештований рахунок, боржник не міг ними розпорядитись на власний розсуд.

Тобто, за наявності арешту коштів на рахунках боржника виставлення платіжних вимог з іншою періодичністю, ніж визначено частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не зумовило невиконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, а відтак і не порушило право стягувача на отримання виконання рішення суду.

До того ж, висновок щодо порушення державним виконавцем прав стягувача у разі недотримання періодичності виставлення платіжних вимог обумовлений надходженням/наявністю на рахунку боржника коштів, оскільки в такому разі порушення державним виконавцем періодичності виставлення платіжних вимог безпосередньо впливає на швидкість одержання стягувачем коштів (якщо вони є). Натомість у разі блокування державним виконавцем рахунків боржника неодержання стягувачем коштів не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із періодичністю виставлення державним виконавцем платіжних вимог. Судом встановлено накладення державним виконавцем арештів на кошти, що містяться на рахунках боржника у 2016, 2017 та 2021 роках та відсутність коштів за виставленими платіжними вимогами.

Крім того, судом враховано, що у грудні 2021 року державним виконавцем за клопотанням стягувача було направлено запити до ряду організацій, підприємств, державних органів, установ, на які посилався скаржник у своєму клопотанні.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва за поширеною на той час практикою (до розповсюдження практики створення ОСББ) було створене Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією для забезпечення комунальними послугами населення, а відтак очевидно, що боржник наврядчи міг володіти тваринами (худобою), аграрними розписками, цивільними повітряними суднами, морськими та річковими суднами, контейнерами електровозами, тепловозами, вагонами, контрольними марками для примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних, здійснювати операції з тваринами.

Попри наведене, державним виконавцем було вжито запропоновані стягувачем заходи для виявлення майна боржника.

До того ж, судом враховано, що Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва з 31.08.2018 перебуває в стані припинення, а відтак впродовж останніх чотирьох років не могло набувати у власність майно (земельні ділянки, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права тощо) та відповідно відкривати нові рахунки у банківських установах у звичайному порядку, що нівелює доцільність витрати державним виконавцем як часу, так і матеріальних ресурсів для направлення кожних три місяці запитів щодо розшуку майна боржника та виявлення рахунків.

В свою чергу, державним виконавцем було встановлено наявність у боржника транспортних засобів, накладено на них арешт та подано відповідні транспортні засоби у розшук ще у серпні 2016 року. Суд вважає, що відсутність результатів розшуку вказаного майна жодним чином не свідчать про бездіяльність державного виконавця та тим більше не залежать від вжиття ним будь-яких інших заходів (зокрема, суд не вбачає необхідності у повторних чи періодичних зверненнях до правоохоронних органів із запитами щодо розшуку відповідних транспортних засобів).

Скаржник посилається на зарахування на рахунок боржника коштів від фізичних осіб, однак судом встановлено, що спірні незначні суми коштів (до 1 тис. грн.) надходили на арештований рахунок боржника. При цьому, суд відзначає, що на арештований рахунок боржника можуть надходити кошти, однак боржник не може ними розпорядитися.

Суд відзначає, що в межах зведеного виконавчого провадження № 52043190 перебувало ряд виконавчих документів, за якими завершено виконавчі провадження, що дає суду підстави для висновку, що частина списаних із рахунків боржника коштів спрямовується на виконання зобов`язань за іншими виконавчими документами або відшкодування виконавчого збору.

Частина 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» унормовує, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів (ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд відзначає, що фактично дебіторська заборгованість боржника полягає у наявності боргу у фізичних осіб із оплати комунальних послуг. Відповідно дебіторська заборгованість Комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва характеризується великою кількістю боржників (фізичних осіб) та незначними сумами боргу у таких осіб.

Натомість звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, може відбуватись лише шляхом звернення до суду із відповідною заявою (ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, для реалізації такого заходу державний виконавець повинен був би звернутись із великою кількістю заяв до суду та з огляду на темпи провадження у місцевих загальних судах витратити значну кількість часу та матеріальних ресурсів. Проте, жодного реального (дієвого) результату для стягувача у виді виконання наказу суду такі дії не мали б, оскільки кошти в будь-якому разі розподілялись не безпосередньо на користь стягувача, а в порядку черговості в межах зведеного виконавчого провадження № 52043190.

Таким чином, суд не вбачає жодної доцільності у витраті державним виконавцем значного часу для звернення стягнення на кошти боржника в судовому порядку з огляду на те, що при надходженні коштів на арештований рахунок боржника останні все одно списуються та розподіляються в порядку черговості в межах виконавчого провадження № 52043190.

Скаржник також посилається на те, що державним виконавцем не було вжито заходів для обмеження у виїзді керівника боржника за кордон.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

При цьому, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, державний виконавець, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України, повинен довести факт ухилення боржника (його керівника) від виконання зобов`язання, що на практиці є досить складно.

Крім того, судом враховано неоднозначну практику господарських судів з приводу трактування статті 337 Господарського процесуального кодексу України та можливості її застосування до керівника боржника, оскільки в останній використовується словосполучення «тимчасове обмеження фізичної особи - боржника», що дає підстави для висновку, що дані приписи можуть бути застосовані виключно у разі якщо боржником є фізична особа.

Попри наведене, з огляду на перебування боржника впродовж 4 років у стані припинення та відповідно введення у Комунальному підприємстві «Господар» Дарницького району м. Києва комісії з припинення (яка безпосередньо впливає на розпорядження майном боржника) імовірність доведення ухилення керівника боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є досить низькою, в той час як навіть у разі обмеження керівника Комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва у праві виїзду за межі України цілком очевидно, що даний захід не буде мати своїм наслідком спонукання боржника до виконання рішення суду.

Саме у зв`язку з наведеним, суд вважає, що законодавцем в наведених приписах Закону України «Про виконавче провадження» було використано словосполучення «має право» для надання державному виконавцю певної дискреції у розсуді необхідності та доцільності вжиття відповідних заходів для виконання рішення суду.

Отже, з огляду на перебування Комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва у стані припинення останніх 4 роки, відсутність у боржника коштів та майна (в той час як транспортні засоби перебувають у розшуку), суд приходить до висновку, що скаржником не доведено, що застосування безпосередньо до керівника боржника персональних заходів призвело б до реального виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, а відтак не вжиття державним виконавцем відповідних заходів не свідчить про порушення прав стягувача.

Згідно з приписами Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою Європейського суду з прав людини, за якими невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Однак, в даному випадку суд вважає, що державним виконавцем було вжито та вживаються заходи для реального стягнення коштів з боржника на користь стягувача, в той час як формальне виконання державним виконавцем приписів Закону України «Про виконавче провадження» не лише не призведене до виконання рішення суду, а навпроти - значно ускладнить виконання даного наказу суду та унеможливить здійснення державним виконавцем заходів для виконання інших виконавчих документів в межах інших виконавчих проваджень.

Крім того, суд констатує, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають десятки тисяч інших виконавчих документів, а тому формальне додержання приписів Закону України «Про виконавче провадження» є фізично неможливим та потребує витрати непомірних людських та матеріальних ресурсів.

Основною ціллю здійснення виконавчого провадження за виконавчим документом є отримання реального (фактичного) виконання рішення суду. В свою чергу, стягувач має право та інтерес саме у виконанні рішення суду, а не у формальному дотриманні приписів Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, забезпечення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на отримання виконання рішення суду не може мати своїм наслідком порушення прав інших стягувачів.

У даному випадку, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було вжито доцільних та необхідних заходів для виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 та дотримано балансу між вжитими заходами для забезпечення прав позивача та витратою людських і матеріальних ресурсів, дотриманням прав інших стягувачів (учасників виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у відділі державної виконавчої служби).

Водночас, стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність органу державної служби з 2015 року, проте звернувся до суду лише у лютому 2022 року.

Суд відзначає, що попередній стягувач на протязі 6 років не звертався до суду зі скаргами на дії/бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання наказу Господарським судом міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012.

Особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 Господарського процесуального кодексу України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Тобто, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю (правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).

Відтак, протягом 2015-2021 років стягувач був обізнаний із діями державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження № 52043190, а відсутність скарг на дії та бездіяльність державного виконавця свідчать про те, що стягувача влаштовували як обсяги вживаних виконавцем заходів для виконання наказу суду № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, так і періодичність вжиття таких заходів.

В свою чергу, скаржник також просить суд зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 47820823 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 (яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 52043190) із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Проте, скаржником не визначено які саме дії він просить суд зобов`язати вчинити державного виконавця, як і не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, що державний виконавець ухиляється від вчинення таких дій. Навпроти - матеріали виконавчого провадження свідчать про вжиття державним виконавцем за клопотанням стягувача заходів, які, за переконанням суду, були очевидно недоцільними (не привели б до виявлення майна боржника): наприклад, звернення до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Державної служби морського та річкового транспорту України, Державного агентства рибного господарства, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної авіаційної служби України, Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».

Тобто, вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 47820823 є абстрактною та полягає у зобов`язанні державного виконавця вчиняти виконавчі дії, обов`язок із вчинення яких на нього покладений нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, суд здійснював розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну Акціонерного товариства «К.Енерго» правонаступником та встановив, що стягувач, будучи обізнаним (принаймні міг бути обізнаний) про перебування боржника у стані припинення з жовтня 2018 року та відсутність будь-яких реальних результатів з виконання наказу № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 (в тому числі, про безрезультатність розшуку майна боржника).

На час проведення електронного аукціону 27.07.2021 та укладення 02.08.2021 договору купівлі-продажу прав вимоги наказ суду № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012 перебував на виконанні вже майже 6 років та за цей час рішення суду не було виконане, а майно боржника не було виявлене, в той час як у зведеному виконавчому провадженні № 52043190 більше 10 стягувачів, про що добросовісний набувач майнових прав міг знати на момент придбання таких прав вимоги. Отже, законні очікування набувача таких прав (скаржника) були обтяжені безрезультативним знаходженням виконавчого документу на виконанні протягом 6 років та перебуванням боржника (Комунального підприємства «Господар» Дарницького району м. Києва) у стані припинення, що значно зменшує вірогідність позитивного виконання рішення суду.

Також судом враховано, що стягувачем не наведено яким чином буде відновлене його порушене право на виконання судового рішення у разі визнання судом неправомірною бездіяльності державного виконавця з 10.06.2015 по 13.02.2022 з виконання спірного наказу суду.

Щодо практики Верховного Суду, на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у своїй скарзі, то суд відзначає, правові висновки касаційного суду були сформовані за інших обставин справи - в жодній справі не йшлося про стягнення коштів з боржника-комунального підприємства, який чотири роки перебуває у стані припинення, у виконавчому провадженні, що триває понад 7 років та в якому більше 10 стягувачів, на користь стягувача (скражника), який набув прав вимоги на шостому році примусового виконання наказу суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в певній мірі порушено приписи Закону України «Про виконавче провадження» в частині порядку та періодичності вжиття всіх заходів для виконання наказу № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, однак такі порушення обумовлені необхідністю дотримання балансу між інтересами Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та десятками тисяч інших стягувачів, необхідністю забезпечення раціональності використання людських та матеріальних ресурсів, а також відсутній будь-який причиново-наслідковий зв`язок між даними порушеннями та фактичним невиконанням наказу суду № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, в той час як матеріали зведеного виконавчого провадження № 52043190 свідчать про вжиття державним виконавцем необхідних, доцільних та достатніх заходів, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-34/2665-2012 від 23.10.2012, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про неможливість визнання протиправною бездіяльність державного виконавця з 10.06.2015 по 13.02.2022.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 234, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) відмовити повністю.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова