Рішення

від 12.06.2022 по справі 911/3227/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3227/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА», Київська область, Вишгородський район, смт. Димер

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА», Київська область, Вишгородський район, смт. Димер

до Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича б/н від 19.10.2021 (вх.№3199/21 від 02.11.2021) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №Е-2021.03 від 13.04.2021 у сумі 23803,21 грн., з яких 23570,96 грн. основного боргу та 232,47 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14128/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.12.2021 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.11.2021 року (вх. №27395/21 від 29.11.2021), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зустрічна позовна заява б/н від 27.11.2021 року (вх. №27374/21 від 29.11.2021), яка ухвалою суду від 03.12.2021 року залишена без руху.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 29.11.2021 року (вх. №28067/21 від 06.12.2021) на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2021 року щодо надання оригіналів документів, однак, до заяви, поданої позивачем, додано лише завірені копії документів. Крім того, позивач просив суд проводити засідання 07.12.2021 року без його участі.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3227/21 та відкладено підготовче засідання на 25.01.2022 року.

До суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява б/н від 13.12.2021 року (вх. №28655/21 від 13.12.2021) на виконання вимог ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху у справі №911/3227/21 від 03.12.2021 року.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання до спільного розгляду з первісним позовом на 25.01.2022 року.

До суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 09.12.2021 року (вх. №28929/21 від 18.12.2021) про проведення судового засідання за відсутності позивача.

До суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява б/н від 09.12.2021 року (вх. №28930/21 від 15.12.2021) стосовно витрат на правову допомогу.

До суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив б/н від 09.12.2021 року (вх. №28932/21 від 18.12.2021).

До суду від відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 23.12.2021 року (вх. №29890/21 від 28.12.2021), у якому відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

До суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на виконання вимоги ухвали суду від 08.11.2021 року надійшла заява б/н від 09.12.2021 року (вх. №28931/21 від 15.12.2021), про долучення оригіналів документів, доданих до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 22.02.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/3227/21 та призначено розгляд справи по суті на 13.06.2022 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засіданні 13.06.2022 року без поважних причин не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись сторонам на юридичні адреси згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №539084552492, №304699517252, та отримані учасниками справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Ухвала суду від 22.02.2022 року додатково надіслана на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Також, інформацію про розгляд справи №910/14128/21 оприлюдено на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що сторони належним чином та завчасно повідомлялись про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (за договором - експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (за договором - експедитор 1) 13.04.2021 року укладено Договір надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом №Е-2021.03 від 13.04.2021 року (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, експедитор 1 замовляє, а експедитор 2 за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного експедитором 1. Відповідно до п. 1.2. Договору, експедитор 2 надає транспортні послуги і послуги з цим пов`язані (зокрема, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за одержанням вантажів тощо, але згідно з конкретними інструкціями експедитора 1) і забезпечує перевезення вантажів, а експедитор 1 оплачує вказані послуги.

Згідно п. 2.1 Договору, детальні умови кожного перевезення зазначаються експедитором 1 у окремих замовленнях на перевезення вантажу з обов`язковим посиланням на даний Договір. Підтвердженим вважається замовлення, підписане сторонами і скріплене їх печатками.

Факт виконання кожного перевезення, а також, виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відміченими належним чином товаротранспортними накладними (CMR), а також відповідним актом виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Договору, розрахунки між експедитором 1 та експедитором 2 здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше 10 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством) та акту виконаних робіт (у разі його оформлення), якщо інше не обумовлене заявкою. Розмір оплати послуг узгоджується сторонами в замовленнях, які є невід`ємною частиною цього Договору та вказуються в рахунку-фактурі експедитора 2.

У п. 8.2 Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити діє Договору, Договір зберігає силу на 1 (один) рік на тих самих умовах.

На підставі Договору між сторонами було погоджено та підписано заявку №П-0413 від 13.04.2021 року на міжнародне транспортне перевезення (далі - заявка), згідно якої, погоджено перевезення вантажу сполученням Aston Somerville, Worcestershire WR12 7JD Великобританія (GB) - п/п Ягодин Україна (UA) - м. Київ Україна (UA); дата завантаження 15-16.2021 року; термін доставки вантажу - до 28.04.2021 року; вартість перевезення згідно зазначеної заявки складає 700 Євро включаючи замитнення, еквівалент у гривні - по курсу НБУ, оплата після вивантаження.

Як зазначено позивачем за первісним позовом, на виконання заявки ним доставлено вантаж до міста Києва та за розпорядженням вантажоотримувача, вантаж було розвантажено під митним контролем на склад, що підтверджується копією розпорядження вантажоотримувача, рішення м/п "ЗАХІДНИЙ" про розміщення товару на тимчасове зберігання № 24/166/1726 від 12.05.2021 року.

Позивачем за первісним позовом 26.06.2021 року надіслано відповідачу за первісним позовом оригінали документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме, Договір №Е-2021.03 надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 13.04.2021 року (оригінал у двох примірниках); заявку №П-0413 від 13.04.2021 року на міжнародне транспортне перевезення (оригінал у двох примірниках); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №104 від 12.05.2021 року (оригінал у двох примірниках); CMR від 16.04.2021 року (оригінал); рахунок-фактуру №104 від 12.05.2021 року на суму 23570,96 грн., рішення м/п "ЗАХІДНИЙ" про розміщення товару на тимчасове зберігання №24/166/1726 від 12.05.2021 (оригінал), що підтверджується копіями накладної Укрпошта №6117232876979 від 26.06.2021, фіскального чеку від 26.06.2021, опису вкладення від 26.06.2021.

Відповідачем за первісним позовом зазначені документи отримано 02.07.2021 року, що підтверджується інформацією відстеження відправлення №6117232876979.

Однак, відповідач за первісним позовом не повернув позивачу підписаний примірник Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №104 від 12.05.2021 року. В порушення умов Договору відповідачем за первісним позовом не оплачено надані позивачем за первісним позовом послуги з перевезення, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 23570,96 грн., що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з даним про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23570,96 грн.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 року №57-V (далі - Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 14.06.2021 року підтверджується факт виконання позивачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за Договором.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

За приписами статті 9 Конвенції, саме вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.05.2018 року у справі №920/99/17.

Згідно ст. ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позову відповідач за первісним позовом у відзиві зазначив, що позивач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором, оскільки, згідно умов заявки зобов`язання з поставки повинно було бути виконане 28.04.2021 року а фактично виконано 12.05.2021 року.

Згідно ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тому, до правовідносин сторін даного спору також застосовуються положення Конвенції.

Як вже зазначалось, відповідно до ст.ст. 4, 5, 6, 9 Конвенції, первинним доказом виконання перевезення є міжнародна вантажна накладна.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (СМК).

Спірне перевезення було виконано згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 16.04.2021 року.

Факт здійснення позивачем за первісним позовом перевезення згідно заявки №П-0413 від 13.04.2021 року не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Суд зазначає, що умовами заявки №П-0413 від 13.04.2021 року та розділом 5 Договору передбачено відповідальність за порушення договірних зобов`язань, в тому числі і порушення строків доставки вантажу.

Таким чином, сторони в договорі чітко визначили відповідальність позивача за неналежне виконання ним своїх зобов`язань за договором, в тому числі за несвоєчасну доставку вантажу шляхом сплати штрафних санкцій. Отже, відповідач за первісним позовом не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з позивача за первісним позовом штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу. Однак, неналежне виконання перевізником зобов`язань за договором, а саме, несвоєчасна доставку вантажу та, як наслідок, сплата штрафних санкцій, не впливає на обов`язок замовника сплатити за надані послуги.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що між сторонами не підписувався акт виконаних робіт не приймається судом до уваги у зв`язку з недоведеністю, оскільки такий Акт №104 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.05.2021 року надсилався на адресу відповідача за первісним позовом після виконання спірного перевезення, що підтверджується накладною №6117232876979 від 26.06.2021 року, фіскальним чеком від 26.06.2021 року, описом вкладення від 26.06.2021 року. Такий акт, разом з іншими документами, складеними за результатами здійсненого перевезення отримано відповідачем за первісним позовом 02.07.2021 року, що не спростовано відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи, письмових пояснень та мотивованої відмови від підписання акту матеріали справи не містять.

Так, строк оплати за надані послуги з урахуванням п. 4.1 Договору за Актом №104 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.05.2021 року настав 13.07.2021 року. Станом на день прийняття рішення у справі відповідач за первісним позовом не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу. Зазначений факт відповідачем за первісним позовом не спростовано, отримання товару за міжнародною видатковою накладеною не заперечується. Суд звертає увагу на те, що відповідач за первісним позовом у строк, встановлений Договором та заявкою, оплату наданих послуг у повному обсязі не здійснив, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував, що є істотним порушенням умов договору та свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 903 ЦК України щодо строків оплати наданих послуг.

Заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за надані послуги у сумі 23570,96 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом надані належні та допустимі докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань з перевезення за Договором на суму 23570,96 грн., в той час, як відповідачем за первісним позовом доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності обов`язку сплатити на цю суму вартість послуг не надано, а тому, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 23570,96 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 232,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 03.07.2021 по 30.10.2021, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно п. 4.1 Договору, розрахунки між експедитором 1 та експедитором 2 здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше 10 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством) та акту виконаних робіт (у разі його оформлення), якщо інше не обумовлене заявкою. Документи, складені за результатами здійсненого перевезення отримано відповідачем 02.07.2021 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №6117232876979, а тому, враховуючи п. 4.1. Договору, суд дійшов висновку, що датою, з якої мають нараховуватись 3% річних є з 13.07.2021 по 30.10.2021.

Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 13.07.2021 по 30.10.2021 складають 213,11 грн.

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом надано належні та допустимі докази на підтвердження невиконання відповідачем за первісним позовом умов Договору, а тому, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (за договором - експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (за договором - експедитор 1) 13.04.2021 року укладено Договір надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом №Е-2021.03 від 13.04.2021 року.

На підставі Договору між сторонами було погоджено та підписано заявку №П-0413 від 13.04.2021 року на міжнародне транспортне перевезення (далі - заявка), згідно якої, погоджено перевезення вантажу сполученням Aston Somerville, Worcestershire WR12 7JD Великобританія (GB) - п/п Ягодин Україна (UA) - м. Київ Україна (UA); дата завантаження 15-16.2021 року; термін доставки вантажу - до 28.04.2021 року; вартість перевезення згідно зазначеної заявки складає 700 Євро включаючи замитнення, еквівалент у гривні - по курсу НБУ, оплата після вивантаження.

Як зазначає позивач за первісним позовом, 16.04.2021 року ним отримано документи про завантаження та фото вантажу, а 21.04.2021 року отримана належним чином оформлена експортна декларація на вантаж. Відповідач за зустрічним позовом від дати замитнення та протягом 21 доби з 22.04.2021 року ігнорував запити про місцезнаходження автомобіля та вантажу, який перевозився для ТОВ «Ентех Україна».

Згідно пп. 3.1.6 п. 3.1 Договору, експедитор 2 зобов`язаний негайно повідомляти експедитора 1 про затримку транспортних засобів на шляху слідування до місця довантаження або виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, залучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж, тощо).

27.04.2021 року позивачем за зустрічним позовом на електронну адресу відповідача за зустрічним позовом (emelianowl936@gmail.com) надіслано лист №0427 з вимогою надати інформацію щодо місцезнаходження авто з показниками бортового комп`ютера та повідомити дату та час його прибуття на митницю. Однак, зазначений лист відповідачем залишено без відповіді та реагування.

Зі слів позивача за зустрічним позовом, 27.04.2021 року з ним зв`язався отримувач вантажу - ТОВ «Ентех Україна» та повідомив що до нього телефонував відповідач за зустрічним позовом та пропонував доставити вантаж. Також, 28.04.2021 року на електрону адресу позивача за зустрічним позовом від відповідача за зустрічним позовом почали надходити листи с погрозами та вимогами сплатити додаткові суми до ставки за перевезення у зв`язку із понесеними збитками, без надання будь-яких підтверджуючих документів.

Умовами заявки №П-0413 від 13.04.2021 року передбачено штраф за вихід на прямого клієнта у розмірі 5000,00 євро.

Згідно п. 5.7 Договору, за зрив термінів доставки вантажу більш ніж на 1 добу від зазначеного в заявці терміну доставки, експедитор 2 сплачує експедитору 1 штраф р розмірі 1000,00 грн. за кожну добу запізнення при міжнародному перевезенні і 400,00 грн. при внутрішньому перевезенні.

Позивачем за зустрічним позовом зазначено, що прибуття вантажу у м. Київ на митницю призначення 12.05.2021 року спричинило економічні наслідки для отримувача вантажу ТОВ «Ентех Україна».

Так, в результаті неналежного виконання зобов`язань, позивач за зустрічним позовом компенсував 14000,00 грн. штрафних санкцій за затримку вантажу ТОВ «Ентех Україна» згідно претензії, виставленої ТОВ «Ентех Україна». Також, ТОВ «Ентех Україна» відмовилось від подальшої співпраці з ТОВ «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА», що підтверджується претензією №14 від 16.07.2021 року щодо розірвання Договору №3-2021.01 від 01.01.2021 року та Додатковою угодою №1 від 16.07.2021 року до Договору №3-2021.01 від 01.01.2021 року. В результаті розірвання Договору скасовано виконання замовлень №13 від 09.07.2021 року та №14 від 14.07.2021 року, що спричинило понесення ТОВ «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 930,00 євро за заявкою №13 та 1700,00 євро за заявкою №14.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 2630,00 євро, що станом на час подання зустрічного позову за офіційним курсом НБУ становить 79787,89 грн. збитків (неодержаного доходу) в результаті неналежного виконання зобов`язань за Договором; штрафні санкції у розмірі 5000,00 євро, що на дату подання зустрічної позовної заяви за офіційним курсом НБУ становить 151688,00 грн. за Договором та Заявкою за вихід на прямого клієнта; штрафні санкції згідно п. 5.7 Договору за прострочення доставки вантажу на 14 діб у розмірі 14000,00 грн.; 14000,00 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу в результаті неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором, які ТОВ «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» компенсувало ТОВ «ЕНТЕХ Україна».

Відповідно до умов Договору перевізник - ФОП Ємельянов А.О. прийняв до виконання заявку від ТОВ «Мастеркласс Європа» №П-0413 від 13.04.2021 року на перевезення вантажу по маршруту Великобританія-Україна.

Зокрема, згідно вказаної заявки №П-0413 від 13.04.2021 року, строк доставки (прибуття) сторони погодили до 28.04.2021 року.

Однак, вантаж був доставлений відповідачем за зустрічним позовом 12.05.2021 року, що підтверджується відмітками вантажоотримувача ТОВ «Ентех Україна».

Таким чином відповідачем за зустрічним позовом порушено строки доставки вантажу з запізненням на 14 днів.

Так, згідно п. 6.1 Договору, сторони Конвенції КДПА, Конвенції МДП і будують свої відношення відповідно до положень цих Конвенцій. Інші питання, передбачені цим Договором, а саме, порядку та термінів пред`явлення претензій, відповідальності за втрату, пошкодження вантажу та інших питань, сторони керуються міжнародними договорами та законодавством України.

Так, за приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Умови укладеного між сторонами Договору та заявки №П-0413 від 13.04.2021 року свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в яких відповідач виступав перевізником, а тому, на спірні правовідносини поширюються дія Конвенції, положення якої мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими актами законодавства України.

Частиною 3 ст. 30 Конвенції передбачено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Як встановлено судом, у заявці на перевезення вантажу №П-0413 від 13.04.2021 року сторонами погоджено дату завантаження - 15-16.04.2021 і дату доставки вантажу - 28.04.2021. Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 16.04.2021 вантаж було завантажено 16.04.2021, а доставлено в пункт призначення 12.05.2021, що підтверджується відміткою Київської міської митниці ДФС. Водночас, з претензією №2021-2307 від 23.07.2021 року про сплату штрафних санкцій у зв`язку з порушенням умов перевезення вантажу позивач за зустрічним позовом звернулося до ФОП Ємельянова А.О. лише 29.07.2021 (що підтверджується описом вкладення від 29.07.2021 року та накладною №0407900129311), тобто, поза межами двадцятиодноденного строку для пред`явлення таких вимог, встановленого статтею 30 Конвенції.

За таких обставин, враховуючи ненаправлення відповідної вимоги на адресу ФОП Ємельянова А.О. у встановлений строк, позивач за зустрічним позовом втратив право вимагати компенсації у формі штрафу у сумі 14000,00 грн., який є предметом стягнення за заявленим у справі зустрічним позовом, у зв`язку з чим, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція про те, що положення статті 30 Конвенції поширюють свою дію на правовідносини щодо стягнення з перевізника штрафних санкцій у зв`язку з простроченням доставки вантажу, а також, необхідності дотримання присічного двадцятиодноденного строку направлення перевізнику відповідної вимоги щодо компенсації таких штрафних санкцій викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №910/6515/17.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 5000,00 євро за вихід на прямого клієнта, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 12 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред`явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Стаття 19 Конвенції передбачає, що вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 313 ГК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Статтею 315 ГК України визначено порядок вирішення спорів щодо перевезень, а саме, до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

Статтею 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, передбачено порядок подання претензій і позовів, зокрема, прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується. Перевізник та одержувач надають один одному всі належні умови для здійснення необхідних обстежень та перевірок.

Відповідно до ст. 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, будь-яка умова, яка прямо чи опосередковано відступає від положень цієї Конвенції, є недійсною. Недійсність такої умови не спричиняє недійсність інших умов договору.

У відповідності до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, передбачено виключно відшкодування збитку у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку; стягнення ж штрафу за вихід на клієнта Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не передбачено.

Разом з тим, принцип свободи договору, визначений у ст. 627 ЦК України, означає не тільки, що сторони договору можуть на власний розсуд врегулювати його умови, але й повинні дотримуватись нормативно-правових актів і визначати умови договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене передбачено і ч. 2 ст. 67 ГК України, відповідно до якої підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги положення законодавства, які регулюють правовідносини між сторонами договорів перевезення і транспортного експедирування, перевізник не може бути позбавлений права напряму контактувати як з вантажовідправником, так і з вантажоодержувачем. Зазначене вказує на безпідставність заявленої вимоги про стягнення штрафу «за вихід на клієнта». При цьому, сторонами не погоджено самого поняття «вихід на клієнта» та які дії можуть підпадати під дане визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

У своєму позові позивач за зустрічним позовом зокрема посилається на положення ст. 224 ГК України.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 року у справі №910/1169/17.

Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.

У даному випадку позивачем за зустрічним позовом документально не доведено спричинення йому збитків у сумі 93787,89 грн. та не наведено складових елементів останніх, не доведено протиправну поведінку відповідача, як умову настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Усі інші твердження та заперечення позивача за зустрічним позовом не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. судом встановлено наступне.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем за первісним позовом надано суду копію Договору про надання правової допомоги №16/05-D від 20.05.2019, копію ордера серія ВС№1043157 від 18.10.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001429 від 04.04.2019 року, копію рахунку-фактури №16 від 29.09.2021 року на суму 2500,00 грн., копію платіжного доручення №613 від 29.09.2021 року, копію акту №16 здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 29.09.2021 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача за первісним позовом відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.

Відповідачем за первісним позовом заперечень щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не надано.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем за первісним позовом отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, а також, часткове задоволення позову, суд вважає заявлений розмір витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн. обґрунтованим. За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем за первісним позовом позовним на користь позивача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд керується приписами ст. 129 ГПК України, а тому, судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються у зв`язку із відмовою у його задоволенні, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, буд. 45А, кв. 6, код ЄДРПОУ 43885087) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, буд. 45А, кв. 6, код ЄДРПОУ 43885087) на користь Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 23570 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 96 коп. заборгованості, 213 (двісті тринадцять) грн. 10 коп. 3% річних, 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору та 2497 (дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 96 коп. витрат на правничу допомогу.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРКЛАСС ЄВРОПА» (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, буд. 45А, кв. 6, код ЄДРПОУ 43885087) до Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення штрафних санкцій та збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.07.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць