Рішення

від 21.06.2022 по справі 914/266/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2022 Справа № 914/266/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський Бетон», місто Біла Церква, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонмікс», місто Львів

про стягнення 911 527,14 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський Бетон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонмікс» про стягнення 911 527,14 грн заборгованості, з яких 654 686,34 грн основний борг, 99 393,33 грн інфляційні втрати, 45 300,88 грн три проценти річних, 112 146,59 грн пеня.

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань, які містяться в матеріалах справи.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 22.06.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив, 22.06.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих.№21/06/22-01 від 21.06.2022 (вх.№13324/22) про проведення розгляду справи без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 22.06.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 22.06.2022 не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 28.02.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження, та призначення підготовчого судового засідання на 23.03.2022 об 11:30 год., надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79044, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 5в, квартира 105.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 02.03.2022 року за номером 7901414462300 та 15.03.2022 вручене особисто адресату/відповідачу за юридичною адресою.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про наявність даної справи у провадженні Господарського суду Львівської області.

Ухвала суду від 01.06.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 2.06.2022 об 11:00 год. надсилалась відповідачу на його електронну адресу: betonmix2014@ukr.net .

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, суд не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 22.06.2022 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між сторонами 01.02.2019 укладено договір №01/02-19ЩП-юр поставки щебеневої продукції, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 654 686,34 грн по оплаті основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 99 393,33 грн, три проценти річних в сумі 45 300,88 грн, пеню в сумі 112 146,59 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 911 527,14 грн заборгованості, з яких 654 686,34 грн основний борг, 99 393,33 грн інфляційні втрати, 45 300,88 грн три проценти річних, 112 146,59 грн пеня.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський Бетон» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонмікс» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №01/02-19 ЩП-юр поставки щебеневої продукції (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується у визначений строк передати у власність покупцеві щебеневу продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. та п. 2.3. договору ціна товару визначається виходячи з умов передачі товару (поставки) ЕХW - склад продавця, або на умовах DDP - склад покупця, відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010», якщо інше не встановлено в додатках до цього договору. Ціна договору визначається загальною вартістю фактично переданого за цим договором товару.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару за даним договором здійснюється на наступних умовах: 100% вартості партії товару покупець сплачує на рахунок продавця у якості попередньої оплати протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку. Умови оплати можуть бути змінені сторонами шляхом внесення змін до цього договору із зазначенням їх у додатках, а саме: можливість відтермінування оплати за товар на певну кількість календарних днів із зазначенням максимальної суми для відтермінування (в гривнях в тому числі ПДВ).

Згідно п. 3.3. та п.3.4. договору датою оплати товару вважається дата отримання грошових коштів на поточний рахунок продавця. Сторони дійшли згоди, що в разі отримання грошових коштів від покупця за платіжним дорученням без реквізитів призначення платежу, такі грошові кошти зараховуються в хронологічному порядку в оплату товарів, отриманих покупцем за цим договором.

Відповідно до п. 6.1.1., п. 6.1.4. та п. 6.1.6. договору покупець зобов`язаний, зокрема, прийняти товар в термін, встановлений цим договором, оформити усі необхідні первинні бухгалтерські документи (довіреності, акти, накладні тощо) в момент передачі товару; оплатити товар за ціною та в порядку, встановленому даним договором; забезпечити подачу транспорту для завантаження товару в строк поставки передбачений п.7.2. договору.

Згідно п.п. 7.1.-7.3. договору передача товару здійснюється окремими партіями згідно товаросупровідних документів. Підставою для поставки кожної окремої партії товару є замовлення покупця та отримана продавцем передоплата. Передача товару здійснюється на умовах ЕХW - склад продавця, або на умовах DDP склад покупця, відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010». Строк поставки: 2 (два) робочих дня після отримання передоплати від покупця. Продавець вважається таким, що виконав обов`язок передачі товару належним чином, якщо товар переданий покупцю в день подання транспорту останнім або доставки безпосередньо на склад покупця у вказаний цим пунктом 7.2. термін.

Згідно п. 8.3. договору передача товару проводиться з одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку-фактури, сертифікату, специфікацій, тощо). Підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадках невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього договору.

У пункті 9.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строків остаточної оплати товару, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити на користь останнього пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.6. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання. Сторони домовилися встановити строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в три роки.

У період з 23.03.2020 по 01.04.2020 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський Бетон» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Бетонмікс», згідно договору №01/02-19 ЩП-юр поставки щебеневої продукції від 01.02.2019, товар згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, на загальну суму 754 686,34 грн.

Відповідач частково оплатив товар на суму 100 000,00 грн згідно платіжного доручення №959 від 23.09.2020 р.

На підтвердження факту поставки позивач надав товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за період з 23.03.2020 по 01.04.2020 включно.

Товар (продукцію) прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати за поставлений товар за договором №01/02-19 ЩП-юр поставки щебеневої продукції від 01.02.2019 згідно видаткових накладних, повністю не виконав, внаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 654 686,34 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 99 393,33 грн інфляційних втрат, 45 300,88 грн три проценти річних, 112 146,59 грн пені.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 911 527,14 грн заборгованості, з яких 654 686,34 грн основний борг, 99 393,33 грн інфляційні втрати, 45 300,88 грн три проценти річних, 112 146,59 грн пеня.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №01/02-19 ЩП-юр поставки щебеневої продукції від 01.02.2019.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними форми №1-ТН за період з 23.03.2020 по 01.04.2020 включно, які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Товар (продукцію) прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Факт часткової оплати на суму 100 000,00 грн по вищенаведеним видатковим накладним підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №959 від 23.09.2020.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар (продукцію) по договору в повному обсязі не провів.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар по договору №01/02-19 ЩП-юр поставки щебеневої продукції від 01.02.2019 на загальну суму 654 686,34 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 654 686,34 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 654 686,34 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 9.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строків остаточної оплати товару, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити на користь останнього пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 112 146,59 грн, три проценти річних на загальну суму 45 300,88 грн, інфляційні втрати на загальну суму 99 393,33 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в сумі 112 146,59 грн, три проценти річних в сумі 45 300,88 грн та інфляційні втрати в сумі 99 393,33 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. До задоволення підлягає 654 686,34 грн основного боргу, 112 146,59 грн пені, 45 300,88 грн три проценти річних, 99 393,33 грн інфляційних втрат.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 13 672,91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №141 від 25.01.2022 та №144 від 27.01.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13 672,91 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонмікс» (79044, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 5в, квартира 105; ідентифікаційний код юридичної особи 39202480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський Бетон» (09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Січневого прориву, будинок 39; ідентифікаційний код юридичної особи 34814969) 654 686,34 грн основного боргу, 99 393,33 грн інфляційних втрат, 45 300,88 грн три проценти річних, 112 146,59 грн пені та 13 672,91 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено та підписано 04.07.2022

Суддя Сухович Ю.О.