Рішення

від 29.06.2022 по справі 914/4074/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 Справа № 914/4074/21

За позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Деліция-Львів», м. Кам`янець-Подільський

про стягнення 132 737,22 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Забора Ю.П.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деліция-Львів» про стягнення 132 737,22 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.02.2022.

31.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.02.2022 розгляд справи по суті призначено на 01.03.2022.

Ухвалою суду від 01.03.2022 суд постановив розглядати справу № 914/4074/21 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 05.04.2022.

Ухвалою суду від 05.04.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 03.05.2022, підготовче засідання відкладено на 10.05.2022.

Ухвалою суду від 10.05.2022 підготовче засідання відкладено на 24.05.2022.

Ухвалою суду від 24.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.06.2022.

14.06.2022 представники сторін в судове засідання не з`явились. Розгляд справи по суті відкладено на 30.06.2022, про що представники сторін повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 30.06.2022 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи, причини неявки суду не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача ТзОВ «Деліция-Львів», повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається»; «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві, а також документах, що долучені до матеріалів справи, а саме - місцезнаходженням ТзОВ «Деліция-Львів», є: 32302, Хмельницька область, м. Камянець-Подільський, вул. Гордійчука Миколи, буд. 9 кв.36. Згідно трекінгу поштових відправлень «Укрпошти» за № 7901414429141 вбачається, що відповідачу вручено ухвалу від 01.02.2022 особисто.

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/4074/21 для належного повідомлення ТзОВ «Деліция-Львів» про дату та час судових засідань.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача-2 станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2019 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ТзОВ «Деліция-Львів» було укладено договір оренди нерухомого державного майна № 128/ОРДМ/2019 /10/07/1. На підставі вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення площею 113, 0 кв. м., яке знаходиться на 3 поверсі в новому аеровокзалі за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького. Майно було передано в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Згідно умов договору, орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач провів лише часткову оплату заборгованості в розмірі 68011,20 грн. З метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 107421,91 грн основної суми боргу, 7442,49 грн- пені, 4764,02 грн- 3% річних та 13108,80 грн- інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

07.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях , як Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю Деліция-Львів, як Орендар було укладено договір оренди нерухомого державного майна №128, за умовами якого (п. 1.1. договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення площею 113 м. кв., яке знаходиться на 3-му поверсі в новому аеровокзалі за адресою:79000, м. Львів, вул. Любінська, 168 (надалі майно), що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (надалі балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 30.04.2019 становить за незалежною оцінкою 3035000 грн без ПДВ.

Згідно з п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.2.1. договору, орендар вступає у строкове, платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1. договору сторонами встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за липень 2019 року 37784,00 грн. За результатами конкурсу на право оренди майна, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2019 41000 грн. Розмір орендної плати за перший (повний) місяць оренди жовтень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місць оренди липень 2019 року на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень 2019 року.

Відповідно до п.3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з п.3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до Державного Бюджету; 30% на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п.3.7. договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 3.9. договору, зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди.

Пунктом 5.2. договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету і Балансоутримувачу.

Згідно з п.10.1. договору, договір укладено строком на 2 роки та 364 дні, що діє з 07.10.2019 по 05.10.2022 включно.

Відповідно до п.10.3. договору, зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.7. договору встановлено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Згідно з п.10.8. договору сторони погодились, що договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар користується майном не відповідно до умов договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; не робить згідно з умовами договору поточний ремонт майна; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншим особам; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов договору.

З висновку про вартість майна від 04.07.2019 року вбачається, що вартість частина нежитлового приміщення загальною площею 113,0 кв. м на третьому поверсі будівлі під літ. «Б-3»- новий аеровокзал м. Львів, вул. Любінська, 168 станом на 20.06.2019 року становила 3035000 грн (три мільйони тридцять п`ять тисяч гривень) без ПДВ.

Актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 07.10.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування майно за договором оренди нерухомого державного майна №128 від 07.10. 2019.

Балансоуримувачем для здійснення оплати виставлялись орендарю рахунки на оплату ( в матеріалах справи).

Виписками по рахунку позивача від 16.10.2019 року підтверджується факт часткової оплати ТзОВ «Деліция-Львів» заборгованості в розмірі 68011,20 грн. Крім того, відповідачем 22.11.2019, на виконання п. 3.9. договору, здійснено оплату завдатку в розмірі 20 500,00 грн, який було зараховано позивачем в оплату оренди за травень- липень 2021 року та частково за квітень 2021 (заборгованість по орендній платі за квітень 2021 становила: 5694,45 грн (розмір орендної плати за місяць) 5032,09 грн (частково сплачена орендна плата) = 662,36 грн).

Таким чином несплаченими залишились наступні рахунки: № 550 від 31.01.2020 на суму 20746,28 грн (сплачено 9845,73 грн згідно платіжного доручення № 603 від 16.10.2019) заборгованість по рахунку становить 10900,55 грн; рахунок № 836 від 29.02.2020 на суму 20 684,04 грн; рахунок № 1706 від 31.03.2020 на суму 20849,51 грн, заборгованість становить 10761,04 грн; рахунок № 1983 від 30.04.2020 на суму 21016,30 грн, заборгованість становить 5254,08 грн; рахунок № 2374 від 31.05.2020 на суму 21079,35 грн, заборгованість становить 5269,83 грн; рахунок № 2647 від 30.06.2020 на суму 21 121,52 грн, заборгованість становить 5280,39 грн; рахунок № 3067 від 31.07.2020 на суму 20994,78 грн, заборгованість становить 5248,70 грн; рахунок № 3709 від 31.08.2020 на суму 5238,20 грн; рахунок № 4158 від 30.09.2020 на суму 5264,40 грн; рахунок № 4616 від 31.10.2020 на суму 5317,04 грн; рахунок № 5258 від 30.11.2020 на суму 5386,16 грн; рахунок № 5828 від 31.12.2020 на суму 5434,63 грн; рахунок № 143 від 31.01.2021 на суму 5505,28 грн; рахунок № 467 від 28.02.2021 на суму 5560,34 гривень; рахунок № 783 від 31.03.2021 па суму 5654,87 грн; рахунок №1097 від 30.04.2021 на суму 662,36 грн.

При визначенні розміру орендної плати по рахунках № 1706, № 1983, № 2374, № 2647, № 3067 враховано та встановлено розмір орендної плати з урахуванням Наказу № 11-03-04555 від 17.08.2020 РВФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях «Щодо перерахунку орендної плати на період дії карантину» та Постанови КМ України від 15.07.2020 № 611"Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину". Таким чином, всього не сплачено рахунків на суму 107421,91 гривень, що становить основну суму боргу за договором оренди нерухомого державного майна №128/ОРДМ/2019/10/07/1 від 07.10.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.08.2021 у справі № 914/1384/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до Товариства з обмеженою відповідальністю Деліция-Львів про розірвання договору та стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 28.09.2021 встановлено, що договір оренди нерухомого державного майна від 07.10.2019 №128, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деліция-Львів» розірвано з ініціативи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з 21.07.2021. Як вказано в цьому рішенні суду «Листом від 15.07.2021р. вих. №11-03-03922 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомив ТОВ «Деліция-Львів» про наявність заборгованості зі сплати орендної плати за договором та факт невнесення плати за користування майном за договором протягом трьох місяців підряд. З наведеного Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомив ТОВ «Деліция-Львів», що договір є припиненим з моменту отримання ТОВ «Деліция-Львів» вказаного листа і просив повернути майно за договором у передбаченому Договором порядку. Вказаного листа надіслано 16.07.2021 на адресу ТОВ «Деліция-Львів» та вручено йому 21.07.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 16.07.2021» 7900065127403».

Відповідно до Акту «Про результати огляду орендованої площі та діяльності орендаря в частині цільового використання майна в терміналі «А» ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» від 07.09.2021 комісією встановлено факт порушення п. 5.1. договору оренди нерухомого державного майна від 07.10.2019 №128. Зокрема, орендоване державне майно протягом дії договору не використовувалося, орендар за місцем знаходження орендованого майна відсутній, господарську діяльність на орендованій площі не здійснює. Орендована площа вільна.

Згідно довідки про заборгованість від 19.04.2022 наданої позивачем вбачається, що заборгованість ТзОВ «Деліция-Львів» перед ДП «МА «Львів» імені Данила Галицького становить 107421,91 грн, пеня-7442,49 грн, 3% річних- 4764,02 грн та інфляційні втрати становлять 13108,80 грн.

Таким чином, спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з ТзОВ «Деліция-Львів» заборгованість в розмірі 107421,91 грн, 7442,49 грн- пені, 4764,02 грн- 3% річних та 13108,80 грн- інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Оцінка суду.

Правовідносини оренди (найму), що склались між сторонами, врегульовані спеціальними нормами Цивільного кодексу України Параграфу 4 глави 58 «Найм будівлі або іншої капітальної споруди» та статей 283 - 291 Господарського кодексу України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1. договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2019 року - 37784,00 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди жовтень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунки липень 2019 року на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень 2019 року. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу установлених методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням державного казначейства України, 30% на рахунок балансоутримувача (п.3.6. договору).

Відповідно до Наказу №11-03-04555 від 17.08.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях «Щодо перерахунку орендної плати на період дії карантину» нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна №128ЮРДМ/2019/10/07/1 від 07.10.2019 з 12.03.2020 здійснюється в розмірі 25% суми нарахованої орендної плати.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, то нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї Постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо знижки орендної плати, цією постановою не вимагається. Тобто, право на нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених Постановою № 611 виникає автоматично, в силу прямої норми закону.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. З ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (далі Методика), встановлено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Так, пунктом 17 Методики визначено, зокрема, що у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Взаємовідносини щодо оренди державного майна, в тому числі і порядок перерахування орендної плати до бюджету, терміни внесення орендної плати регулюються договорами оренди.

Майно, що належить державі, перебуває на балансі державних підприємств (балансоутримувачів).

Таким чином, уклавши вищевказаний договір, відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати балансоутримувачу 30% орендної плати в порядку, строки та на умовах визначених договором.

Судом встановлено, що орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, (п.3.3. договору).

Як вбачається з метеріалів справи, відповідно до Свідоцтва №200029216 про реєстрацію платника податку на додану вартість ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» є платником ПДВ.

У пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1 Податкового кодексу України, для цілей ПДВ база оподаткування визначається виходячи із ціни договору. Отже, об`єктом оподаткування є базовий розмір місячної суми орендної плати.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкові зобов`язання з ПДВ виникають у балансоутримувача за правилом першої події (п. 187.1 ПКУ).

Якщо об`єктом оренди є нерухомість держпідприємств, то орендар повинен оформити три платіжних документи: один - на перерахування до бюджету 70 % суми орендної плати без урахування ПДВ; другий - на перерахування держпідприємству Балансоутримувачу другої частини орендної плати 30% і крім того ПДВ на цю частину; третій - на перерахування держпідприємству Балансоутримувачу суми ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, перерахованої до бюджету.

На дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ державне підприємство - балансоутримувач виписує податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену договором оренди.

Відповідно до пункту 194.1.1. статті 194 Податкового кодексу України податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Таким чином, базою для нарахування ПДВ є орендна плата без урахування ПДВ. Водночас якщо підприємство-балансоутримувач є платником ПДВ, то орендна плата є об`єктом обкладення ПДВ. Причому держпідприємство-балансоутримувач на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язано нарахувати ПДВ на повну суму орендної плати, передбачену договором оренди, незалежно від того, що фактично таке підприємство отримує тільки частину орендного платежу. На всю суму орендної плати держпідприємство складає і податкову накладну.

За невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, (ст. 29 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна")

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм та умов договору оренди ТзОВ «Деліция-Львів» не було своєчасно сплачено орендну плату за період з січня 2020 - по квітень 2021 року. За розрахунком позивача заборгованість за вказаний період з орендної плати склала 107421,91 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, а саме не сплатив у повному обсязі та у визначені договором строки орендну плату, заперечення щодо розміру заборгованості з орендної плати відповідачем не надані, за таких обставин позовні вимоги про стягнення 107421,91 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, позивачем, з посиланням на умови п. 3.7 договору оренди, було нараховано 7442,49 грн пені, за періоди зазначені в розрахунку, розмір якої судом визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в межах заявленої позивачем суми.

Щодо заявлених інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням положень договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 13108,80 грн інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 4764,02 грн за період з січня 2020 по квітень 2021 підлягають до задоволення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

У справі «Трофимчук проти України», Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деліция-Львів» (вул. Гордійчука Миколи, буд. 9 кв. 36 м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, ідентифікаційний код 42222858) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького ( вул. Любінська, 168 аеропорт ЦА, м. Львів Львівська область, ідентифікаційний код 33073442) основної суми боргу-107 421,91 грн, 7442,49 грн- пені, 4764,02 грн- 3% річних, 13108, 80 грн- інфляційних втрат грн та 2329,14 грн та 2270,00 витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 04.07.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.