Рішення

від 26.06.2022 по справі 916/383/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/383/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл (бул. Марії Приймаченко 1/27, м. Київ, 01042)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Едванш (вул. Китобійна, буд. 36 А, м. Одеса, 65016)

про стягнення 448126,44 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міроіл звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Едванш, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь основний борг у розмірі 434036,70 грн, 3% річних у розмірі 4031,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 10058,55 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного у спрощений спосіб між сторонами договору за накладними.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 202 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/383/22; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на "17" березня 2022 о 14:00.

Протокольними ухвалами суду судом були оголошені перерви у судових засіданнях: 17.03.2022 до 28 квітня 2022 о 14:00; 28.04.2022 до 30 травня об 11:15; 30.05.2022 до 27 червня об 11:00.

У судовому засіданні 27.06.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Без додержання письмової форми правочину позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1280330,46 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: від 14.07.2021 № 47313 на суму 656100,00 грн; від 23.07.2021 № 50578 на суму 9546,01 грн; від 29.07.2021 № СКЛТОВ052080 на суму 18488,92 грн; від 09.08.2021 № СКЛТОВ55451 на суму 2158,84 грн; від 30.09.2021 № 70217 на суму 554040,00 грн; від 04.10.2021 № 70382 на суму 30780,00 грн; від 06.10.2021 № 71088 на суму 9216,69 грн (а.с.31-37, т.1). При цьому наявні в матеріалах справи видаткові накладні від 29.07.2021 № СКЛТОВ052080 на суму 18488,92 грн та від 09.08.2021 № СКЛТОВ55451 на суму 2158,84 грн не містять підпису відповідача, водночас, суд приймає до уваги, що відповідачем не заперечується факт поставки за цими накладними, а посилання на ці накладні міститься в підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 29.11.2021 (а.с.42, т.1), яким останні підтвердили факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за здійснені поставки в сумі 434036,70 грн.

Так, відповідно до наявної у справи банківської виписки по рахунку позивача (а.с.43, т.1), відповідачем в рахунок оплати отриманого товару за вищевказаними накладними були сплачені кошти в загальному розмірі 846293,76 грн. Сплачені відповідачем кошти у спірних правовідносинах позивачем були зараховані наступним чином:

- як пояснює позивач, за видатковою накладною від 14.07.2021 № 47313 на суму 656100,00 грн відповідач здійснив розрахунок в повному обсязі наступним чином: 15.07.2021 сплачено 350000,00 грн; 30.09.2021 сплачено 150000,00 грн. Згідно даних виписки, при здійснені цих оплат відповідач посилався на рахунок від 08.07.2021 №16952, який в матеріалах справи відсутній, водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо здійснення оплати отриманого товару за накладною 14.07.2021 № 47313 у вищевказаний спосіб;

- за поясненнями позивача, оплата поставленого товару за видатковими накладними від 23.07.2021 № 50578 на суму 9546,01 грн, від 29.07.2021 № СКЛТОВ052080 на суму 18488,92 грн та від 09.08.2021 № СКЛТОВ55451 на суму 2158,84 грн була здійснена шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача 20.09.2021 коштів в розмірі 30193,76 грн з посиланням у призначенні платежу на рахунки від 14.07.2021 №17604 та від 04.08.2021 №20059. Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний лише рахунок від 14.07.2021 № СКЛТОВ17604 на суму 9546,01 грн (а.с.38, т.1), натомість відсутній рахунок від 04.08.2021 №20059, між цим суд відзначає, що відповідачем обставина здійснення оплати у спосіб, вказаний позивачем, не заперечена. Таким чином судом встановлено, що за вищевказаними трьома видатковими накладними заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,01 грн;

- згідно даних виписки, 30.09.2021 відповідачем було здійснено оплату на суму 150000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу «передоплата за товар згідно рахунку від 30.09.2021 №25814». Як вбачається з матеріалів справи (а.с.41, т.1), рахунок від 30.09.2021 №СКЛТОВ25814 позивачем був виставлений для здійснення оплати поставленого товару за видатковою накладною від 30.09.2021 №70217 на суму 554040,00 грн. Крім цього, 21.09.2021 відповідачем було здійснено дві оплати на загальну суму 10000,00 грн (8997,00 грн+1003,00 грн) з посиланням у призначенні платежу на такі реквізити рахунків: від 14.07.2021 №17604, від 04.08.2021 №20059 та від 08.07.2021 №16952. Як вже зазначалось судом, рахунок від 14.07.2021 № СКЛТОВ17604 позивачем був виставлений на суму 9546,01 грн за накладною від 23.07.2021 № 50578, а рахунок від 08.07.2021 №16952 в матеріалах відсутній, як і рахунок від 04.08.2021 №20059. Як зазначає позивач, оскільки посилання на вказані рахунки є некоректними, позивач ці оплати зарахував в рахунок погашення боргу за накладною від 30.09.2021 №70217 в порядку черговості погашення боргу, що не заперечено відповідачем. Таким чином, за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 30.09.2021 №70217 заборгованість відповідача, станом на час вирішення спору судом, становить 394040,00 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні інші докази здійснення оплат у спірних правовідносинах, відповідно, поставлений позивачем товар за видатковими накладними від 04.10.2021 №70382 на суму 30780,00 грн та від 06.10.2021 №71088 на суму 9216,69 грн відповідачем не оплачений взагалі.

За вищевикладених обставин судом встановлено, що станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 434036,70 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивачем, окрім основного у вищевказаному розмірі, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4031,19 грн та інфляційні втрати в розмірі 10058,55 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.4, т.1), розрахунок 3% річних позивачем здійснено на загальну суму боргу 434036,70 грн за 113 днів (за період з 07.10.2021 по 27.01.2022), виходячи з дати поставки за останньою видатковою накладною від 06.10.2021. Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено окремо по накладним, за якими рахується заборгованість, в межах загального періоду з жовтня 2021 по грудень 2021 року.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Встановлені судом обставини справи щодо поставки позивачем відповідачу товару за накладними свідчать, що між сторонами був укладений без додержання письмової форми правочин щодо поставки товару, за яким позивач зобов`язався постачати відповідачу товар, а останній, відповідно, сплачувати його вартість.

В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами певного строку оплати поставленого позивачем товару, а отже у цьому випадку, коли в договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, суду необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 29.08.2019 у справі №905/2245/17.

Таким чином, у спірних відносинах оплата відповідачем вартості товару мала бути здійснена після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судом встановлена обставина часткової несплати відповідачем вартості товару, отриманого від позивача за видатковими накладними, на суму 434036,70 грн. Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права, а тому позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача 434036,70 грн основного боргу, 4031,19 грн 3% річних та 10058,55 грн інфляційних нарахувань. Розрахунки спірних сум, які наведені позивачем у позовній заяві, судом перевірені, встановлено їх вірність та відповідність нормам законодавства України. При цьому відповідачем вказані розрахунки не заперечені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю Едванш, слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 6721,90 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Едванш (вул. Китобійна, буд. 36 А, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 38296981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міроіл (бул. Марії Приймаченко 1/27, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39248284) основний борг в сумі 434036 /чотириста тридцять чотири тисячі тридцять шість/грн 70 коп, 3% річних в сумі 4031 /чотири тисячі тридцять одну/грн 19 коп, інфляційні втрати в сумі 10058 /десять тисяч п`ятдесят вісім/грн 55 коп та судовий збір в сумі 6721 /шість тисяч сімсот двадцять одну/грн 90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 липня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля