Рішення

від 28.06.2022 по справі 924/237/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2022 р. Справа № 924/237/22

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Шевчук І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" м. Червоноград, Львівської області

до приватного підприємства "Авто-Тревел" м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області

про стягнення 46255,55 грн.

Представники сторін:

позивач: Сапіга О.В. - за довіреністю №1 від 01.05.2022р.

відповідач: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" м. Червоноград, Львівської області звернулося з позовною заявою до приватного підприємства "Авто-Тревел" м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області про стягнення 46255,55 грн., з яких 39200,00 грн. основного боргу, 1960,00 грн. штрафу, 2135,06 грн. пені, 2960,48 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № ЄК-145 від 29.01.2021р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.05.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.06.2022р.

За результатами підготовчого засідання 02.06.2022р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 14.06.2022р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.06.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/237/22 до судового розгляду по суті на 29.06.2022р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з не надав, про причини неявки та неподання відзиву не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Євро - Комерс" (позивач - Постачальник) та приватним підприємством „Авто-Тревел" (відповідач - Покупець), укладено договір поставки №ЄК-145 від 29.01.2021р., за умовами якого Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у рахунку виставленому для оплати. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, Постачальник зобов`язується передати продукцію, а Покупець прийняти продукцію найменування, одиниці виміру та загальна кількість якої, є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення визначаються та вказуються у видатковій накладній.

Згідно п. 2.2 договору, ціна на продукцію узгоджується сторонами на кожну партію поставки продукції і вказується у рахунку та видатковій накладній на продукцію, яка оформляється на кожну партію. Дата вказана в накладній є датою поставки продукції постачальником.

Постачальник зобов`язується одночасно з продукцією передати покупцеві його приналежності та документи (декларацію виробника та якісне посвідчення), що стосується продукції та підлягають переданню разом із продукцією відповідно до договору. (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що доставка продукції на склад Покупця здійснюється за згодою сторін: або транспортом постачальника або транспортом покупця.

Відповідно до п. 2.5 договору, право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції від постачальника.

Згідно п. 2.10 договору, передача продукції Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної, товаро - транспортної накладної та довіреності. При цьому один екземпляр вказаних документів відразу після отримання продукції із підписом уповноваженої особи Покупця на прийом товару та відміткою печатки Покупця відразу повертається представнику Постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію за ціною, визначеною умовами даного договору. Ціна на продукцію, що передається у власність Покупцеві вказується у рахунках, які надаються Постачальником для проведення оплати.

Відповідно до п. 3.2 договору, загальну суму договору складає сума продукції, отриманої по всім видатковим накладним.

Згідно п. 3.3 договору, постачальник має право змінювати ціни на продукцію в залежності від зміни курсу національної валюти, інфляційних процесів, змін чинного законодавства, змін цін на продукцію виробником.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата продукції Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 календарних днів з дня отримання товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість продукції, що передається Покупцеві згідно умов цього договору повинна відповідати кількості продукції, зазначеної у видатковій накладній та виражатися у відповідних одиницях виміру.

Якщо Постачальник передав Покупцеві більшу кількість продукції, ніж це визначено видатковою накладною, Покупець зобов`язаний негайно повідомити про це Постачальника. (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору, якщо Покупець прийняв більшу кількість продукції, ніж це встановлено видатковою накладною, він зобов`язаний додатково оплатити прийняту продукцію за ціною встановленою на продукцію прийнятою відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію, якість якої відповідає вимогам державних стандартів (ветеринарному свідоцтву та якісному посвідченню).

Згідно п. 6.2 договору, за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожен день прострочення від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання договірних обов`язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3 даного договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі прострочення оплати продукції, переданої Покупцеві, більше ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% відсотків від вартості продукції від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсовує суми інших штрафних санкцій, передбачених винним законодавством.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021р..

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач на виконання умов договору поставки №ЄК-145 від 29.01.2021р. поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №ЄК - 00048968 від 28.12.2021р. на суму 39200,00 грн.

18.02.2022р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №29 в якій просить сплатити заборгованість згідно договору поставки №ЄК-145 від 29.01.2021р. по видатковій накладній №ЄК-00048968 від 28.12.2021р. у розмірі 39200,00 грн. протягом 5 календарних днів з моменту одержання претензії, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 39200,00 грн.

З огляду на несвоєчасне здійснення розрахунку за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача 39200,00 грн. основного боргу, 1960,00 грн. штрафу, 2135,06 грн. пені за період з 05.01.2022р. по 15.04.2022р., 2960,48 грн. індексу інфляції за період з січня 2020р. по березень 2022р.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за Договором та передав відповідачу товар на загальну суму 39200,00 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов`язку по його оплаті в строк встановлений Договором не виконав.

Як встановлено судом, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 39200,00 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу 39200,00 грн. нараховано 2960,48 грн. інфляційних втрат за період з січня 2022 року по березень 2022 року.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 2960,48 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу, судом враховується наступне.

Згідно п. 6.2 договору, за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожен день прострочення від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання договірних обов`язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3 даного договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі прострочення оплати продукції, переданої Покупцеві, більше ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% відсотків від вартості продукції від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсовує суми інших штрафних санкцій, передбачених винним законодавством.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа №06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З урахуванням умов договору поставки №ЄК-145 від 29.01.2021р. та норм чинного законодавства ПП «Авто-Тревел» нараховано до стягнення з відповідача 2135,06 грн. - пені за період з 05.01.2022р. по 15.04.2022р. та 1960,00 грн. - 5% штрафу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 2135,06 грн. пені та 1960,00 грн. 5% штрафу, суд встановив, що останні нараховані в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" м. Червоноград, Львівської області до приватного підприємства "Авто-Тревел" м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області про стягнення 46255,55 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Авто-Тревел" (м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області, вул. Хмельницька,30, кв. 1, код 30485578) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (м. Червоноград, Львівської області, вул. Львівська,19, код 37059699) - 39200,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) основного боргу, 1960,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.) 5% штрафу, 2135,06 грн. (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 06 коп.) пені, 2960,48 грн. (дві тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 48 коп.) індексу інфляції, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.07.2022р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (80100, м. Червоноград, Львівської області, вул. Львівська,19) (реком. з повід.) та referent2@eurocommerce.biz

3 - відповідачу (32300, м. Кам`янець - Подільський, Хмельницької області, вул. Хмельницька, 30 кв. 1)(реком. з повід.)