Ухвала

від 03.07.2022 по справі 904/7906/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7906/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край"

до Приватного акціонерного товариства "Промислові Регіони"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро"

про відшкодування збитків за часткову втрату (пошкодження) вантажу та упущену вигоду на суму 790314,87 грн

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Промислові Регіони" (далі - ПрАТ "Промислові Регіони")

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край" (далі - СТОВ "Придніпровський Край")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро"

про стягнення заборгованості та відшкодування завданих збитків на суму 830000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 10.06.2022 СТОВ "Придніпровський Край" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позову про стягнення упущеної вигоди в розмірі 288 171,20 грн, задовольнивши їх; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції (які він наводить) суперечать приписам ст.924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), яким кореспондують ст.314 Господарського кодексу України (далі - ГК) та ст.1166 ЦК щодо презумпції вини перевізника при втраті, нестачі або пошкодженні вантажу та обов`язку останнього доводити свою невинуватість, що, в свою чергу, відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23.03.2016 у справі №6-2086ЦС15 та Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі №907/746/17 (які скаржник наводить).

17. Скаржник зазначає, що з цього питання суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам того, що саме дії відповідача за первісним позовом призвели до втрати комплектуючих вантажу.

18. Також вказує, що Господарський суд Дніпропетровської області неправильно застосував положення ст.22 ЦК, статей 224, 225 ГК; суд першої інстанції неправильно розтлумачив норми матеріального права, а саме, при визначені судом збитків повинна бути визначена й упущена вигода, оскільки упущена вигода - це неодержаний дохід, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене у разі належного виконання зобов`язання відповідачем, як це передбачено ст.224 ГК; не з`ясувавши відповідні обставини та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236 ГПК; при цьому суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №922/3928/20 та не врахував, що позивач за первісним позовом надав детальний розрахунок упущеної вигоди на збиранні ранніх зернових.

19. Однак усупереч вимогам п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник не зазначив підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ч.2 ст.287 ГПК підстави (підстав), із посиланням на відповідний пункт цієї норми (в тому числі на п.1 ч.2 ст.287 ГПК).

20. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

22. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

23. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

25. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено зустрічний позов та стягнуто зі скаржника 720 000 грн (418 000 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, 209 000 грн 50% штрафу за несвоєчасну оплату за надані послуги, 28 000 грн за простій транспортного засобу, 65 000 грн штрафу за несвоєчасне повернення транспортного засобу) та змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову скаржника про стягнення 288 171,20 грн упущеної вигоди, задовольнивши відповідну вимогу.

26. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 30 245,14 грн (720 000 грн (за зустрічним позовом) + 288 171,2 грн (за первісним позовом) = 1 008 171,20 грн х 1,5% х 200%).

27. Проте, відповідно до платіжного доручення від 07.06.2022 №313 скаржник сплатив 23 709,44 грн, тобто на 6 535,70 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

28. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

29. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

30. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

31. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №904/7906/21 залишити без руху.

2. Надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровський Край", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко