Постанова

від 29.06.2022 по справі 904/904/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/904/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

боржника: не з`явився,

скаржника: Андріїшина Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуюча, Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/904/20

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВІАС-2000"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 відкрито провадження у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВІАС-2000" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника до 20.08.2020.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито процедуру ліквідації строком на 12 місяців до 06.08.2021, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника; постановлено ліквідувати юридичну особу Боржника; постановлено вважати погашеними вимоги кредиторів, що не погашені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню; затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації; провадження у справі закрито.

4. Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи вжиті ліквідатором заходи з розшуку майна, рішення комітету кредиторів, яким схвалено звіт ліквідатора Боржника про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації, є можливим затвердження звіту ліквідатора, ліквідація юридичної особи банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

5. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, передати справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

6. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 215 Господарського кодексу України, статей 2, 61, 65, 90 КУзПБ, викладені у постановах від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 08.08.2019 у справі №922/2817/18, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012, від 06.02.2020 у справі №20/5007/703-Б/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 04.03.2021 у справі №911/1814/17, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

7. Скаржник вважає, що суди не врахували правові позиції Верховного Суду щодо судового контролю на час завершення ліквідаційної процедури, принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника, учасників боржника та інших осіб, які мали змогу визначати його дії.

8. Також Скаржник зазначає, що суди порушили норми процесуального права, а саме статті 12, 73, 79, 236 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили наявні у справі докази, не надали належної правової оцінки звіту ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури.

9. На думку Скаржника, ліквідатор не виконав усі обов`язки, покладені на нього КУзПБ, оскільки згідно з матеріалами справи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявний запис про обтяження заставою рухомого майна Боржника; на момент ухвалення оскаржуваної ухвали наявні відкриті рахунки Боржника у АТ КБ "ПриватБанк"; встановивши протиправний продаж майна Боржника (трактора), ліквідатор не вчинив жодних дій з повернення його до ліквідаційної маси; встановивши недостатність ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів, ліквідатор не звертався до суду з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; ліквідатор продав дебіторську заборгованість Боржника без здійснення належного аналізу щодо можливості її стягнення у претензійно-позовному порядку; щодо Боржника наявні відкриті виконавчі провадження.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. На думку ліквідатора, викладені в касаційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалені в повній відповідності до вимог КУзПБ з урахуванням усіх обставин справи.

12. Зокрема, Ліквідатор вважає безпідставними доводи Скаржника про порушення судами вимог статті 61 КУзПБ та статті 215 Господарського кодексу України, оскільки він досліджував питання доцільності звернення до суду з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, надав йому відповідну оцінку при складанні звіту за підсумками ліквідаційної процедури.

13. При цьому ліквідатор наголошує, що за наслідком аналізу фінансової неспроможності банкрута відповідно до вимог частини 1 статті 61 КУзПБ він не встановив дій та/або бездіяльності певних осіб, пов`язаних із боржником, які у сукупності призвели до відсутності в нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

14. Крім того, ліквідатор заперечує проти тверджень Скаржника про наявність на момент постановлення оскаржуваної ухвали обтяження майна Боржника, відкритих рахунків у АТ КБ "ПриватБанк", а також про встановлення обставин протиправного продажу майна Боржника, продажу ліквідатором дебіторсько заборгованості Боржника. Щодо посилання Скаржника на наявність відкритих виконавчих проваджень ліквідатор звертає увагу, що в них Боржник є саме боржником, а не стягувачем.

15. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. Відповідно до звіту ліквідатора Боржника вих. №02-01/17-276 від 09.11.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації дебіторська заборгованість Боржника відсутня, кредиторська заборгованість становить 323161256,40 грн, загальна сума грошових коштів у касі підприємства - 1542,76 грн, наявні необоротні активи, підтверджені в ході проведеної інвентаризації, в сумі 21351009,46 грн, сума запасів, яка складається із металобрухту списаних транспортних засобів - 29380,00 грн. Рішенням комітету кредиторів Боржника (протокол №14 засідання комітету кредиторів боржника від 09.11.2021) схвалено зазначений звіт ліквідатора.

17. За період з 06.08.2020 до 24.09.2021 у фінансовому та майновому стані Боржника відбулись такі зміни порівняно з тим станом, що існував на дату відкриття ліквідаційної процедури у справі:

- відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 визнані грошові вимоги поточного кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на суму 4204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 40763,14 грн - 3 черга задоволення;

- відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 визнані грошові вимоги поточного кредитора Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в сумі 4204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 497106,55 грн - 2 черга задоволення.

18. У зв`язку з продажем майна банкрута ліквідатором були проведені розрахунки з кредиторами та частково погашені вимоги кредиторів першої черги задоволення: 623886,00 грн звільненим працівникам (заборгованість із виплати заробітної плати); 32697,75 грн витрати кредиторів, пов`язані з провадженням у справі про банкрутства.

19. За рахунок продажу майна, що перебуває у заставі, були частково погашені вимоги Скаржника як заставного кредитора в сумі 3323568,61 грн.

20. Ліквідатор здійснив заходи, пов`язані зі звільненням працівників банкрута, передачею на зберігання документів банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; здійснив заходи, пов`язані із виконанням функцій з управління та розпорядження майном банкрута, проведенням інвентаризації, формуванням ліквідаційної маси; здійснив дії щодо збереження майна банкрута; здійснив заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; встановлення наявності/відсутності рахунків у банкрута в банківських установах, на яких можуть знаходитися грошові кошти; встановлення зареєстрованої за банкрутом будь-якої сільськогосподарської техніки; встановлення у банкрута права власності на цінні папери.

21. Ліквідатор здійснив заходи щодо встановлення участі банкрута в інших юридичних особах та наявність філій і відокремлених підрозділів, проте за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про вказані відокремлені підрозділи відсутні. Наявність будь-якого рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за філіями та представництвами Боржника не встановлено.

22. Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор вжив заходи щодо встановлення реєстрації за банкрутом речових прав на земельні ділянки; щодо припинення дій договорів оренди земельних ділянок, стосовно яких Боржник є орендарем, шляхом направлення відповідних повідомлень орендодавцям; щодо встановлення наявності у власності банкрута зареєстрованих плавзасобів і суден, локомотивів та вантажних вагонів, повітряного транспорту, об`єктів прав інтелектуальної власності, державного майна, здійснення банкрутом зовнішньоекономічної діяльності тощо.

23. Також ліквідатор вчинив дії з встановлення інформації щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, де замовником є Боржник.

24. З метою отримання інформації щодо реєстрації за банкрутом речових прав на нерухоме майно ліквідатор здійснив запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Боржника.

25. Враховуючи відсутність за даними бухгалтерського обліку Боржника дебіторської заборгованості, а також документів щодо її підтвердження, вимоги про повернення банкруту сум такої заборгованості ліквідатор не пред`являв.

26. Ліквідатор здійснив заходи, пов`язані з продажем майна банкрута.

27. За наслідками здійснення ліквідаційної процедури Боржника ліквідатор встановив недостатність повного погашення кредиторської заборгованості банкрута, проте, аналізуючи фінансовий стан банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення стану стійкої фінансової неспроможності банкрута, відповідно до вимог частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор не встановив дій та/або бездіяльності певних осіб, пов`язаних з боржником, які у сукупності призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

28. Згідно зі звітом ліквідатора відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна із записом №16322245 та відповідний запис про обтяження; ТОВ "Оптімусагро Трейд" (41161689) у реєстрі кредиторів відсутній; реалізація трактора колісного марки JOHN DEERE 8400, 1998 року випуску, № державної реєстрації НОМЕР_1 , відбулась державним виконавцем Русецькою О.О. 02.12.2019 (протокол електронних торгів 02.12.2019).

29. Крім того, у звіті досліджено обставини банкрутства Боржника, фактів доведення до банкрутства не встановлено; у ліквідаційній процедурі ліквідатор використав тільки один ліквідаційний рахунок № НОМЕР_2 , залишків коштів на інших рахунках не встановлено, інші рахунки мають особливий порядок використання (кредитні, податкові) і ліквідатор не впливає на їх закриття; за даними проведеної інвентаризації (на стадії розпорядження майном і під час ліквідації) дебіторська заборгованість відсутня.

Позиція Верховного Суду

30. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

31. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Прядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

32. Зокрема, положеннями статті 62 та частини 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

33. Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов`язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

34. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

35. Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

36. Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 12.09.2019 у справі №914/3812/15 та інших постановах, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі.

37. Зазначаючи про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.09.2021 у справі №910/3438/13 (на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі) також звертає увагу на критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, покладений обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

38. Тож згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень частини шостої статті 61 КУзПБ, статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

39. Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

40. Повноваження ліквідатора визначені статтею 61 КУзПБ, зокрема, згідно з частиною 2 якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

41. Верховний Суд неодноразово (зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі №914/3812/15) звертав увагу на те, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника через доведення його до банкрутства.

42. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

43. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

44. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

45. У постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 (на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

- вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

46. Тобто саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

47. Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

48. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

49. Проте зі змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень Верховний Суд вбачає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при їх ухваленні не врахували викладені висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо обґрунтованості висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

50. Так мотивувальна частина оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції не містить аналізу обставини які б свідчили про наявність або відсутність у звіті ліквідатора висновків щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

51. У свою чергу господарський суд апеляційної інстанції, відхиляючи твердження Скаржника про наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності винних у банкрутстві посадових осіб боржника обмежився констатацією того, що у звіті ліквідатора детально досліджено обставини банкрутства боржника, а фактів доведення до банкрутства не встановлено. При цьому господарський суд апеляційної інстанції вказав на відсутність конкретизації Скаржником дій осіб, які зменшили майнові активи боржника.

52. Тобто обмежившись посиланням на зазначення у звіті ліквідатора про відсутність фактів доведення Боржника до банкрутства, апеляційний господарський суд не здійснив перевірку зазначеного висновку ліквідатора по суті наведених у ньому тверджень щодо їх обґрунтованості, повноти та відповідності фактичним обставинам.

53. Зокрема, господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи ґрунтується викладений у звіті ліквідатора висновок про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його керівника чи засновників на дослідженні обставин щодо підстав виникнення заборгованості Боржника перед кредиторами у справі про банкрутство; аналізі правочинів, що завдали збитків Боржнику чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, набуття майна за відсутності активів для розрахунку за нього, а також дій суб`єктів відповідальності щодо вчинення таких правочинів та захисту майнових інтересів Боржника; перевірці дійсного відображення у первинних документах та на балансі Боржника руху коштів, майна тощо.

54. Отже господарські суди попередніх інстанцій не перевірили як того вимагають виконання функцій судового контролю у справах про банкрутство, чи здійснив ліквідатор Боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до банкрутства, а також не надали оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження.

55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність правих підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

56. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

57. Водночас з огляду на встановлені наведеною нормою процесуального права вимоги Верховний Суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі доводи щодо наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження заставою рухомого майна Боржника, протиправного продажу майна та дебіторської заборгованості Боржника тощо, які по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду або були відхилені ними, оскільки суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

60. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку повноті дій ліквідатора з аналізу фінансово-господарського стану боржника та виявлення його активів, а також висновкам щодо наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Розподіл судових витрат

61. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 у справі №904/904/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков