Рішення

від 20.06.2022 по справі 132/1336/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1336/21

Провадження № 2/132/66/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2022 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулось ТОВ «Лан-Агро» із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «АгроТрак» в якому просить: 1) визнати недійсним договір б/н оренди землі від 05.12.2019 року (дата державної реєстрації права оренди: 11.12.2019 року; номер запису про право оренди земельної ділянки: 34682548, орган, що здійснив реєстрацію права (в державному реєстрі прав): Черепашинецька сільська рада Калинівського району Вінницької області, державний реєстратор: Демко Світлана Володимирівна), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» (код ЄДРПОУ 39136675) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521686300:06:000:0366, площею 1,9382 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ- 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області; 2) припинити право оренди ТОВ «Агро Трак» (код ЄДРПОУ 39136675) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521686300:06:000:0366, площею 1,9382 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ- 01.01), яка знаходиться на адміністративній території Пиківської сільської ради Калинівського району вінницької області, що виникло на підставі договору б/н оренди землі від 05.12.2019 року (дата державної реєстрації права оренди: 11.12.2019 року; номер запису про право оренди земельної ділянки: 34682548, орган, що здійснив реєстрацію права (в державному реєстрі прав): Черепашинецька сільська рада Калинівського району Вінницької області, державний реєстратор: Демко Світлана Володимирівна), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» (код ЄДРПОУ 39136675); 3) визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 02.02.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0366, на відповідних умовах; 4) відшкодувати понесені судові витрати.

В обґрунтування цих вимог позивач зазначив, що 02.02.2009р. між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,9382 га із кадастровим номером 0521686300:06:000:0366, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району строком на 10 років, який був зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 року за № 040986300141. Оскільки відповідний запис про державну реєстрацію зазначеного договору внесений до Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди 10.06.2009 року, а строк дії договору становить 10 років, то в такому разі даний договір діє в період часу з 10.06.2009 року по 10.06.2019 року, в межах якого товариство має право самостійно господарювати на земельній ділянці ОСОБА_2 в обсязі встановленому договором. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка датована 11.03.2021 роком, право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане 05.12.2019 року державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент переходу права власності на земельну ділянку) та згідно з п. 12.5 Договору оренди землі від 02.02.2009 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору, в зв`язку з чим до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки орендодавця попереднього власника земельної ділянки за договором і остання зобов`язана дотримуватися умов укладеного договору оренди землі із ТОВ «Лан Агро», бо є його стороною.

Однак позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 всупереч договору оренди землі від 02.02.2009 р. та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини пов`язані з орендою землі, 05.12.2019 уклала договір оренди спірної земельної ділянки із ТОВ «Агро Трак», державна реєстрація якого проведена 11.12.2019 року, чим порушене переважне право ТОВ «Лан-Агро» перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Дані дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про невизнання переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець всупереч ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 777 ЦК України та умов укладеного договору, позбавив першочергового права ТОВ «Лан-Агро» оренди спірної земельної ділянки, надавши перевагу в передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Агро Трак», який немає будь-якого переважного права на оренду земельної ділянки як позивач. За вказаних обставин, договір оренди землі, укладений 05.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» підлягає визнанню недійсним, що гарантуватиме можливість позивачу безперешкодно користуватись спірною земельною ділянкою. Оскільки договір оренди від 02.02.2009р., укладений між ТОВ «Лан-Агро» та відповідачем ОСОБА_1 вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 р. відмовлено в задоволені заяви ТОВ «Лан-Агро» про забезпечення позову.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 р. за вказаним позовом було відкрите провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 р. задоволено клопотання представника ТОВ «Лан-Агро» адвоката Мельника Ю.М. про витребування документів.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 01.06.2021 р. підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач ТОВ «Агро Трак» в особі представника - адвоката Сидорова П.В. подало відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за договором оренди спірної земельної ділянки, укладеного 02.02.2009 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Лан-Агро», станом на 05.12.2019 (день укладення договору з ТОВ «Агро Трак») право оренди за позивачем припинилось, а також не було порушено право попереднього орендаря на пролонгацію договору оренди землі від 02.02.2009, оскільки ТОВ «Лан Агро» не направляло орендодавцю листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 02.02.2009 року та проект додаткової угоди до нього. Земельна ділянка вибула з користування позивача, і останній не надав докази обробки та посіву земельної ділянки, при чому орендодавець (власник) землі повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди в строки зазначені діючим законодавством. Водночас відповідно до Закону № 161-ХІV, укладання договору оренди землі не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, при якому враховуються положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 27.06.2019 №312/275/17 та від 22.05.2019 №709/1899/17. На момент укладення договору між ТОВ «Агро Трак» та ОСОБА_1 05.12.2019 будь-яких зареєстрованих інших договорів не було, тому такий договір не суперечить актам цивільного законодавства. Крім іншого проект додаткової угоди до договору оренди землі від 02.02.2009 року містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме позивач запропонував змінити строк та умови дії договору, на зміну яких необхідна згода обох сторін, якої досягнуто не було, орендодавець не погоджував договір з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ «Лан Агро» втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Від відповідача ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Сидорова П.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позову ТОВ «Лан Агро» відмовити. Доводи, на які посилається відповідачка у поданому відзиві як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву ТОВ «Агро Трак».

Позивач ТОВ «Лан Агро» відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «АгроТрак» суду не надавало.

Представник позивача ТОВ «Лан-Агро» - адвокат Мельник Ю.М. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву за вх. № 3554/22 від 02.06.2022 року про розгляд справи в порядку письмового провадження та за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «АгроТрак» адвокат Сидоров П.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву за вх. № 3553/22 від 02.06.2022 року про розгляд справи в порядку письмового провадження та за його відсутності, на підставі доказів наявних в матеріалах справи, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Доказами відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.3, 4 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлені наступні фактичні обставини та спірні правовідносини.

02.02.2009 року між позивачем ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала, а ТОВ «Лан-Агро» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9382 га, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 681042, строком на 10 років.

Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 року за № 040986300141, що також підтверджується Книгою записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 16.03.2020 р. № 0-2-0.181-321/124-20 (а.с.25).

Відповідно до п.14.1 вказаного Договору оренди землі від 02.02.2009 року, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі від 02.02.2009 р.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статей 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі від 02.02.2009 р.) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17, а також постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №702/764/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі №704/1413/16-ц.

З огляду на те, що реєстрація договору оренди землі від 02.02.2009 року була здійснена 10.06.2009 року, то строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_2 , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10.06.2009 року, та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10.06.2019 року, що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (п.3.1 та п.14.1 Договору).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.03.2021 право власності на земельну ділянку площею 1,9382 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області з кадастровим номером 0521686300:06:000:0366 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. 05.12.2019 р. за № 4592 (а.с. 27).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент переходу права власності на земельну ділянку) та згідно з п. 12.5 Договору оренди землі від 02.02.2009 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору, в зв`язку з чим до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки орендодавця попереднього власника земельної ділянки за договором.

05.12.2019 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення на адресу ТОВ «Лан-Агро», про те, щоб не проводити будь-яких реєстраційних дій, а також не проводити обробіток її земельної ділянки кадастровий номер 0521686300:06:000:0366, площею 1,9 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Пиківської сілської ради Калинівського району Вінницької області. Поновлювати договір оренди даної ділянки не планує. Такий лист отриманий позивачем, про що свідчить його засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви (а.с.26).

ТОВ «Лан-Агро» ні після закінчення договору оренди землі, ні після отримання листа-повідомлення ОСОБА_1 від 05.12.2019 р. взагалі не направляло на адресу ОСОБА_1 листа-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.02.2009 р. шляхом підписання додаткової угоди.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таких правових висновків викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку, надіслала на адресу ТОВ «Лан-Агро» лист від 05.12.2019 р., у якому повідомила, про те, щоб товариство не проводило будь-яких реєстраційних дій, а також не проводило обробіток її земельної ділянки кадастровий номер 0521686300:06:000:0366, площею 1,9 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Пиківської сілської ради Калинівського району Вінницької області. Поновлювати договір оренди даної ділянки не планує, фактично виразивши тим своє волевиявлення про небажання продовжувати термін дії договору оренди з даним орендарем. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк.

Водночас як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір ТОВ «Лан Агро» скористатися своїм переважним правом оренди та проект додаткової угоди до нього не отримувала та такий їй не надсилався, а тому положення частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо виконання орендодавцем обов`язку повідомити орендаря в місячний термін про прийняте рішення не може бути застосоване у даному випадку, оскільки позивачем не доведено, що до відома відповідачки були доведені відповідні наміри ТОВ «Лан Агро».

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року

у справі № 312/275/17.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи ТОВ «Лан Агро» не надало доказів продовження користування спірною земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору 10.06.2019 року, здійснення обробки, вирощування сільськогосподарських культур.

Також не надано доказів здійснення орендної плати за 2019 рік, яка відповідно до п. 4.5 Договору від 02.02.2009 повинна вноситися з липня по березень кожного наступного року оренди. Тобто кінцевим терміном внесення орендної плати за 2019 рік є березень 2020 року. Однак як видно з матеріалів справи ТОВ «Лан Агро» не долучило будь-яких доказів коли востаннє здійснило виплату орендної плати ОСОБА_1 .

Таким чином, при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди, направлення ТОВ «Лан Агро» пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин.

З цих підстав суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди від 05.12.2019 року до договору оренди землі від 02.02.2009 року.

Крім іншого розділом 3 договору оренди землі б/н від 02.02.2009 р. передбачено, що даний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на продовження його на новий строк та переважне право на викуп земельної ділянки (п.3.1 договору). Сторони дійшли згоди, що у разі відсутності за один рік до закінчення строку дії договору письмового повідомлення Орендодавця про ненадання згоди на продовження терміну дії даного Договору оренди, цей договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Згідно проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 02.02.2009р., ТОВ «Лан-Агро» пропонує викласти п. 3.1 договору оренди землі від 02.02.2009 р. в новій редакції «Договір укладено на 20 (двадцять) років з дати укладення цього договору. До договору не застосовується умова про поновлення договору передбачена статтею 126-1 Земельного кодексу України. Сторони погодили, що Орендар має переважне право укладення договору оренди землі на новий строк в порядку передбаченому статтею 33 Закону України «Про оренду землі». У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору оренди землі повідомити письмово Орендодавця про намір скористатися переважним правом.». Пункт 3.2. вище вказаного Договору оренди землі виключити.

Отже, вказані дії засвідчили небажання ТОВ «Лан-Агро» продовжувати дію договору оренди землі від 02.02.2009р. на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено п. 3.1, 3.2 Договору.

Відповідно до п.12.1 договору оренди землі б/н від 02.02.2009 р., зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі від 02.02.2009 р., містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 395/167/17.

Після закінчення строку дії договору оренди землі 10.06.2019 року між ТОВ «Лан Агро» та ОСОБА_1 , 05.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» було укладено договір оренди земельної ділянки розташованої на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області з кадастровим номером 0521686300:06:000:0366 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9382 га строком на 7 років з дати державної реєстрації права оренди.

Право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Агро Трак» було зареєстровано 11.12.2019 року (а.с.26).

Крім того, в період часу з 11.12.2019 року по 23.04.2021 року (день подачі позову) ТОВ «Лан Агро» не користувалось земельною ділянкою ОСОБА_1 , не проводило будь-яких польових робіт. А лише, як зазначено самим позивачем у позовній заяві, в процесі здійснення аудиту укладених договорів оренди землі та перевірки реєстрації права оренди за такими договорами з метою підготовки до майбутнього відкриття ринку землі шляхом пошуку інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало відомо, що земельна ділянка вже належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 4592, виданий 05.12.2019 року, видавник: ОСОБА_3 , державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області (дата реєстрації права власноті: 05.12.2019; номер запису про право власності: 34484721 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 247837948 від 11.03.2021 року). Факт того, що позивач дізнався лише 11.03.2021 року, що власником земельної ділянки стала ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки позивач сам долучив до матеріалів справи копію листа-повідомлення ОСОБА_1 від 05.12.2019 р. про небажання продовжувати договір оренди належної їй земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом достеменно встановлено, що ТОВ «Лан-Агро» втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки від б/н 02.02.2009 р. на новий строк, а тому його право зазначеним договором не порушене, оскільки спірна земельна ділянка передана у користування ТОВ «Агро Трак» вже після закінчення дії договору оренди землі від 02.02.2009 року, а відтак підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лан Агро» про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткової угоди необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

В частині стягнення з позивача на користь відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки представником відповідачів під час розгляду справи не надано будь-яких підтверджуючих документів та розрахунків за їх надання.

Керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 82, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди землі - відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: