Рішення

від 22.06.2022 по справі 132/1185/20

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1185/20

Провадження № 2/132/32/22

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2022 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак», Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про скасування рішення державного реєстратора, визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду та припинення права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернулось ТОВ «Лан-Агро» із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агро Трак» та державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В., в якому просить: 1) скасувати рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В., яке датоване 10.04.2019 р. з індексним номером 47303763, в частині державної реєстрації прав припинення права оренди земельної ділянки площею 1,7050 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за ТОВ «Лан-Агро»; 2) визнати недійсним укладений 02.07.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» договір оренди землі площею 1,7050 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 11.07.2019 р., індексний номер 47721670; 3) визнати укладеною додаткову угоду від 05.04.2019 р. до договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, на відповідних умовах; 4) відшкодувати понесені судові витрати.

В обґрунтування цих вимог зазначило, що 02.02.2009 р. між ТОВ «Лан-Агро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7050 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, строком на 10 років, який був зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 р. за № 040986300155. Оскільки відповідний запис про державну реєстрацію зазначеного договору внесений до Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди 10.06.2009 р., а строк дії договору становить 10 років, то в такому разі даний договір діє в період часу з 10.06.2009 р. по 10.06.2019 р., в межах якого товариство має право самостійно господарювати на земельній ділянці ОСОБА_1 в обсязі встановленому договором. Однак, позивачу стало відомо, що за відсутності на те законодавчих підстав, під час дії договору оренди вказаної земельної ділянки, рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області, з індексним номером 47303763, проведено 10.04.2019 р. державну реєстрацію припинення права оренди за ТОВ «Лан-Агро», підставою для чого став лист-повідомлення ОСОБА_1 щодо відмови в пролонгації договору оренди. Оскільки, на момент вчинення державним реєстратором вказаної дії, строк дії договору оренди не закінчився, його сторони не укладали жодних угод про його розірвання, підстав для державної реєстрації припинення права оренди за ТОВ «Лан-Агро» не існувало, а відтак державний реєстратор ОСОБА_2 діяла всупереч закону, чим незаконно та безпідставно обмежила позивача в праві оренди спірної земельної ділянки, а тому це рішення підлягає скасуванню. Після цього, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 всупереч договору оренди землі від 02.02.2009 р. та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини пов`язані з орендою землі, 02.07.2019 р. був укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 08.07.2019 р., із ТОВ «Агро Трак», чим порушене переважне право ТОВ «Лан-Агро» перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому підлягає визнанню недійсним. Так, позивач 26.04.2019 р. направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. та проект додаткової угоди до нього від 05.04.2019 р., які отримані останньою 03.05.2019 р., однак відповіді не надано, натомість укладеного договір із ТОВ «Агро Трак». У відповідь на вказаний лист позивача, ОСОБА_1 направила лист-повідомлення, який датовано 06.05.2019 р., щодо відмови в пролонгації договору оренду землі, оскільки бажає використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти. Дані дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про невизнання переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець всупереч ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 777 ЦК України та умов укладеного договору, позбавив першочергового права ТОВ «Лан-Агро» оренди спірної земельної ділянки, надавши перевагу в передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Агро Трак», який немає будь-якого переважного права на оренду земельної ділянки як позивач. Таким чином, переважне право ТОВ «Лан-Агро» припиненим не було, а волевиявлення відповідача ОСОБА_1 , щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди землі не відповідає фактичним обставинам, оскільки остання спірну земельну ділянку передала в оренду ТОВ «Агро Трак» хоча мала користуватись нею, як сама зазначила, самостійно. За вказаних обставин, договір оренди землі, укладений 02.07.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» підлягає визнанню недійсним, що гарантуватиме можливість позивачу безперешкодно користуватись спірною земельною ділянкою. Оскільки договір оренди від 02.02.2009 р., укладений між ТОВ «Лан-Агро» та відповідачем ОСОБА_1 вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 24.04.2020 р. задоволено заяву ТОВ «Лан-Агро» про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1,7050 га, із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0022, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП за ДРФО НОМЕР_1 , жительці АДРЕСА_1 ), згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН 154368, який видано 01.09.2004 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області. Постановою Вінницького апеляційного суду від 15.07.2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимчука Олега Олександровича задоволено, ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 24.04.2020 року скасовано.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27.04.2021 р. задоволено клопотання представника ТОВ «Лан-Агро» адвоката Мельника Ю.М. про витребування документів.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Герасимчука О.О. звернулася до суду із відзивом на позов (зареєстрованим 10.06.2020 р. за вх. № 4918/20), в якому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на момент укладення 02.07.2019 р. договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак», дія договору оренди землі із ТОВ «Лан-Агро» від 02.02.2009 р. була припинена по закінченню строку на який його було укладено, а тому договір оренди землі від 02.07.2019 р. не суперечить актам цивільного законодавства, був вчинений з додержанням в момент його укладення вимог, які встановлені в ст. 203 ЦК України. Виходячи із заявлених ТОВ «Лан-Агро» предмету та підстав позову, позовні вимоги про поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди від 05.04.2019 р. до договору оренди землі від 02.02.2009 р. являються безпідставними та необґрунтованими, а тому як наслідок оспорювані рішення державного реєстратора та договір оренди земельної ділянки від 02.02.2019 р. жодним чином не порушують прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Крім того, адвокат Герасимчук О.О. заявив клопотання (зареєстроване 10.06.2020 р. за вх. № 4917/20) про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ТОВ «Агро Трак» в особі представника адвоката Піпка А.М. звернулось до суду, через систему «Електронний суд», із відзивом на позов (зареєстрованим 22.06.2020 р.), в якому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, обґрунтовуючи свою позицію наступним: у державного реєстратора були відсутні передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» підстави для відмови в державній реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, оскільки за договором оренди спірної земельної ділянки, укладеного 02.02.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», право оренди за останнім припинилось. Відтак, при укладенні 02.07.2019 р. договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» не було порушено право попереднього орендаря на пролонгацію договору оренди від 02.02.2019 р., оскільки орендодавець листом повідомив ТОВ «Лан-Агро» про небажання продовжувати дію договору від 02.02.2009 р. Таким чином, власник землі діяв правомірно, укладаючи 02.07.2019 р. договір з ТОВ «Агро Трак». З урахуванням вказаних обставин, підстав для визнання укладеною додаткової угоди, не має. Крім того, адвокат Піпко А.М. заявив клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач ТОВ «Лан Агро» в особі представника - адвоката Мельника Ю.М. звернулось до суду із відповіддю на відзив (зареєстрованою 09.07.2020 р. за вх. № 5994/20) представника відповідача ОСОБА_1 - адваката ОСОБА_3 , в якому зазначає, що адвокат Герасимчук О.О., викладаючи такі твердження у відзиві на позовну заяву залишає поза увагою, що в даному випадку існує недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_1 , яка стала наслідком порушення переважного права позивача, оскільки вказавши позивачу, що бажає використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти, фактично не розглянувши запропоновані умови позивачем, не зазначивши при цьому, які умови її не влаштовують, та не запропонувала свої умови, які б могли бути прийнятними як для позивача так і відповідача, передала її в оренду іншій юридичній особі.

06.04.2021 р. представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій доповнив позовні вимоги вимогами наступного змісту: скасувати рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни, яке датоване 11.07.2019 роком з індексним номером 47721670 про державну реєстрацію прав, а саме права оренди земельної ділянки площею 1,7050 га із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за ТОВ «Агро Трак» на підставі укладеного 02.07.2019 року договору оренди землі із ОСОБА_1 ; припинити право оренди ТОВ «Агро Трак» щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, площею 1,7050 га - цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на адміністративній території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, що виникло на підставі договору оренди землі б/н від 02.07.2019 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак».

Ухвалою суду від 15.06.2021 року поновлено процесуальний строк на подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Герасимчука О.О. про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Постановлено: перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак», Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Біблієнко Оксани Василівни про скасування рішення державного реєстратора, визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду, за правилами загального позовного провадження. Продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого засідання.

Відповідач ТОВ «Агро Трак» в особі представника адвоката Піпка А.М. звернувся до суду із відзивом на заяву про збільшення позовних вимог (зареєстрованим 07.07.2021 р. за вх.№ 6719/21), в якому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач не довів наявність порушення його права, необхідність застосування обраного ним способу захисту права.

Ухвалою суду від 09.07.2021 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроТрак», Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про скасування рішення державного реєстратора, визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду та припинення права оренди, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача ТОВ «Лан-Агро» - адвокат Мельник Ю.М. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву за вх. №ЕП-1311/22 від 23.06.2022 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Герасимчук О.О., в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, в поданих в процесі розгляду справи письмових заявах просили розглянути справу у їх відсутності, на підставі доказів наявних в матеріалах справи, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Агро Трак» адвокат Піпко А.М., в судове засідання не з`явився, надав суду заяву за вх. № 3976/22 від 16.06.2022 року про розгляд справи за його відсутності, в задоволені позову відмовити та стягнути з ТОВ «Лан-Агро» на користь ТОВ «Агро Трак» понесені судові витрати згідно поданої заяви і з врахуванням того, що гонорар вже сплачено згідно платіжного доручення від 10.06.2022 року.

Відповідач державний реєстратор Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в передбаченому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 154368, виданого 01.09.2004 р. Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 05.03.2004 р. № 64, є власником земельної ділянки площею 1,7050 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0022.

02.02.2009 р. між позивачем ТОВ «Лан-Агро» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Лан-Агро» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7050 га., яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 154368 від 01.09.2004 р., строком на 10 років.

Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 р. за № 040986300155, про що свідчить Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 26.07.2019 р. № 0-2-0.181-607/124-19.

Відповідно до п.14.1 р.14 вказаного Договору оренди землі від 02.02.2009 р., він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі від 02.02.2009 р.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статей 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі від 02.02.2009 р.) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17, а також постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №702/764/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі №704/1413/16-ц.

По справі встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.02.2009 р. було зареєстровано у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах» 10.06.2009 р. за № 040986300155.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо розірвання, чи припинення дії договору оренди землі, укладеного 02.02.2009 р. між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_1 .

З огляду на викладене строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.02.2009 р. між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_1 , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10.06.2009 р., та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10.06.2019 р., що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (п.3.1 р.3 та п.14.1 р.14 Договору).

ТОВ «Лан-Агро» надіслало 26.04.2019 р. лист-повідомлення (датований 05.04.2019 р.) на адресу ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки № 49 від 02.02.2009 р. шляхом підписання додаткової угоди, до якого долучило її проект.

На вказаний лист-повідомлення, ОСОБА_1 надіслала лист-повідомлення (датований 06.05.2019 р.) ТОВ «Лан-Агро» щодо відмови в пролонгації договору оренди, у зв`язку із наміром використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Дану відмову ОСОБА_1 в пролонгації договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., отримано ТОВ «Лан-Агро», про що свідчить її засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України (далі -ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту «г» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди № 49 від 02.02.2009р. направила на адресу ТОВ «Лан-Агро» лист-повідомлення, у якому повідомила, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк.

Розділом 3 договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. передбачено, що даний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на продовження його на новий строк та переважне право на викуп земельної ділянки (п.3.1 договору). Сторони дійшли згоди, що у разі відсутності за один рік до закінчення строку дії договору письмового повідомлення Орендодавця про ненадання згоди на продовження терміну дії даного Договору оренди, цей договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Як вбачається з листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., підписаного 05.04.2019 р. директором ТОВ «Лан-Агро» Покотиловою О.І., та направленого 26.04.2019 р. на адресу ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про оренду землі» та п.3.1. договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., ТОВ «Лан-Агро» повідомляє орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, у зв`язку із чим надсилає на адресу останнього проект додаткової угоди.

Згідно проекту цієї додаткової угоди до договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., ТОВ «Лан-Агро» пропонує викласти п.3.1 договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. в новій редакції «Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Строк дії договору оренди, що минув, станом на момент підписання даної додаткової угоди, до строку вказаному в даному пункті додаткової угоди не враховується». Крім цього, ТОВ «Лан-Агро» пропонує і п.4.1 цього ж договору викласти в новій редакції «Орендна плата Орендодавцю, сплачується Орендарем у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., з якої вираховується податок з доходів Орендодавця згідно Податкового кодексу України та військовий збір».

Отже, вказані дії засвідчили небажання ТОВ «Лан-Агро» продовжувати дію договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено п. 3.2 Договору.

Листом-повідомленням до ТОВ «Лан-Агро» щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції підписаній сторонами, так і в редакції запропонованій проектом додаткової угоди.

Відповідно до п.12.1 договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, відповідач ОСОБА_1 відмовила у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ «Лан-Агро» втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 395/167/17.

Виходячи із встановлених судом обставин у справі та вимог закону, позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05.04.2019 р. до договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,7050 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення.

В межах заявлених позовних вимог встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., ОСОБА_1 уклала 02.07.2019 р. договір оренди належної їй земельної ділянки площею 1,7050 га. із кадастровим номером 0521686300:06:000:0022, розташованої на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, із ТОВ «Агро Трак», який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 11.07.2019 р., індексний номер 47721670.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом достеменно встановлено, що ТОВ «Лан-Агро» втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 49 від 02.02.2009 р. на новий строк, а тому його право зазначеним договором не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ «Агро Трак» вже після закінчення дії договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р., а відтак підстав для визнання його недійсним суд не вбачає. Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав, спірна земельна ділянка, переважне право на поновлення договору оренди за якою має позивач, перебувала в оренді у ТОВ «СВК Мрія» на підставі укладеного договору оренди землі від 12.06.2019 року (розірвано 01.07.2019 р.), а згодом була передана в оренду ТОВ «Агро Трак» на підставі укладеного договору оренди спірної землі від 02.07.2019 року.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами статті 126 ЗК України регламентовано, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є загальною засадою державної реєстрації прав (п.4 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до вимог частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на підставі документів, визначених у статті 27 цього Закону.

Так, згідно пункту чотирнадцятого частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора слідує, що одним із його обов`язків є встановлення за допомогою поданих йому документів факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Для перевірки цієї інформації, державний реєстратор в межах наданих йому повноважень, не лише вправі, а й зобов`язаний, зокрема, запитувати від відповідних органів необхідну інформацію, а також у разі потреби вимагати подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими в пункті першому частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом з тим, через неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Лан-Агро», та прийняття відповідного рішення від 10.04.2019 р. за індексним номером 47303763, не було встановлено строк дії договору оренди землі, а отже не перевірено умови правочину, що призвело до передчасного припинення за ТОВ «Лан-Агро» належного йому права користування землею згідно умов договору оренди землі № 49 від 02.02.2009 р.

Оскільки рішення державним реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 10.04.2019 р. за індексним номером 47303763, прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на заявлену вимогу позивача про скасування рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. від 10.04.2019 р., індексний номер 47303763, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ за подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що ця вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із пунктом третім частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати професійної правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Врахувавши вищевикладене, суд стягує з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. на користь ТОВ «Лан-Агро» понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог /6000 грн. (витрати сплачені на надання професійної правничої допомоги) х 33,33 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 2000 грн./.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд стягує з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. на користь ТОВ «Лан-Агро» понесені та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2102 грн. /2102грн. (витрати понесені на сплату судового збору за позовну вимогу про скасування рішення держреєстратора)/.

Таким чином, з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. на користь ТОВ «Лан-Агро» суд стягує документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп., а всього 4102 грн. 00 коп.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, відповідач ТОВ «Агро Трак» заявив до стягнення з позивача ТОВ «Лан Агро» 9450,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування цих вимог, представник ТОВ «Агро Трак»-адвокат Піпко А.М. надав копію договору №3 про надання правової допомоги від 12.05.2020, укладеної між адвокатським бюро «Піпко і Партнери» в особі керуючого адвоката Піпко А.М. і ТОВ «Агро Трак» в особі директора Подольської В.В.; копію акта №1 приймання передачі наданих послуг від 23.12.2021; розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги), копію платіжного доручення № 26 від 10.06.2022 року про сплату гонорару на суму 9450,40 грн.

Згідно п.3.1. договору № 3 про надання правової допомоги від 12.05.2020 р., укладеної між адвокатським бюро «Піпко і Партнери» в особі керуючого адвоката Піпко А.М. і ТОВ «Агро Трак» в особі директора Подольської В.В. клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожитковою мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом на підставі рахунку або за фактом надання послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку. У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрати на правову допомогу гонорар сплачується Клієнтом Адвокатському бюро на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

Сплачена Клієнтом Адвокатську бюро вищевказана сума відповідає і складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката відповідно до обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Адвокатське бюро складає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження того, що Адвокатське бюро належним чином надало Клієнту правову допомогу у справі в цілому чи на окремих стадіях складається акт приймання-передачі наданих послуг.

Дата складання акту приймання-передачі наданих послуг в цілому в порядку, передбаченому цим договором є датою закінчення дії договору, а щодо зобов`язань по завершенню розрахунків сторін договір діє до повного його виконання (п.4.3 зазначеного Договору).

Згідно акта №1 приймання передачі наданих послуг від 29.12.2021 гонорар за надання правової (правничої) допомоги за Договором протягом 11 годин складає 9450,40 грн.

Здійсненні при наданні правничої допомоги витрати, необхідні для розгляду справи, покриті за рахунок гонорару та окремо клієнтом не сплачувались.

Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований факт надання адвокатом Піпко А.М. професійної правничої допомоги у цій справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Лан Агро» на користь ТОВ «Агро Трак» витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 9450,40 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак», Державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про скасування рішення державного реєстратора, визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду та припинення права оренди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни від 10.04.2019 р. індексний номер 47303763.

Стягнути з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро», пропорційно до задоволених позовних вимог, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а всього 4102 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» 9450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 40 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: