Ухвала

від 29.06.2022 по справі 132/1335/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1335/22

2/132/514/22

Ухвала

Іменем України

30 червня 2022 року Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши заяву прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2022 року до суду звернувся прокурор Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави із позовом до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт», в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області №442 від 12.11.2019 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,00 га з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області); 2) витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (код ЄДРПОУ: 32598051) на користь Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області (вул. В.Нестерчука, 19, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область,22400, код ЄДРПОУ: 04326106) земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області); 3) відшкодувати понесені судові витрати.

Одночасно із позовною заявою надійшла заява прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову, у якій останній просить: 1) накласти арешт на земельну ділянку площею 1,00 га, з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,00 га з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області); 3) заборонити відповідачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти дії, спрямовані на поділ чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області); 4) заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області); 5) стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, 21050 м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, Держказначейська служба України, м.Київ, р/р IBAN UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура) сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилається на те, що підставою для звернення до суду з вище вказаним позовом є порушення вимог закону при вибутті земельної ділянки комунальної форми власності у приватну.

Наразі власником земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності на підставі рішення 24 сесії 7 скликання Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області № 442 від 12.11.2019, є ОСОБА_1

ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, може розпоряджатись нею на власний розсуд, в тому числі відчужувати, об`єднувати, здійснювати поділ, змінювати цільове призначення тощо.

Отже, існує очевидна небезпека відчуження ділянки або її подальшої забудови чи зміни природних властивостей, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади або ускладнить цей процес, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2, ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Так, відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності на підставі рішення 24 сесії 7 скликання Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області №442 від 12.11.2019 р. ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, може розпоряджатись нею на власний розсуд, в тому числі відчужувати, об`єднувати, здійснювати поділ, змінювати цільове призначення тощо.

Звернення прокурора з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з комунальної власності.

Оскільки саме територіальна громада втратила земельну ділянку внаслідок вчинення протиправних дій, враховуючи незаконне її відчуження, обмеження у розпорядженні вказаною земельною ділянкою у вигляді арешту вказаної земельної ділянки, не порушує «справедливий баланс» між суспільним та приватним інтересами.

З метою встановлення правового порядку, відновлення становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на землю, з метою недопущення в подальшому порушень інтересів територіальної громади через продовження протиправної діяльності щодо незаконного відчуження землі, з метою забезпечення подальшого повернення землі, що незаконно вибула з комунальної власності, суд вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленумом Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у підпунктах 1-4 постанови № 9 від 22.12.2016 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів достатніх правових підстав в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, неможливість чи ускладенення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову в частині заборони вчиняти певні дії задоволенню не підлягають.

На стадії забезпечення позову не підлягає розгляду вимога позивача про стягнення з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, 21050 м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, Держказначейська служба України, м.Київ, р/р IBAN UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура) сплаченого судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, оскільки вона буде розглядадить під час винесення остаточного рішення по справі.

Вжиті заходи забезпечення позову є співмірними і безпосередньо пов`язані з предметом спору та за своїм змістом не є вирішенням спору по суті, оскільки не тотожні із заявленими позовними вимогами.

Оскільки підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України відсутні, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,00 га, з кадастровим номером 0521689000:03:002:0288, що розташована на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (колишньої Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню із дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється із наступного дня після її прийняття.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Позивач: Хмільницька окружна прокуратура в інтересах держави, адреса: 22000, м. Хмільник, вул. Пушкіна, 34, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 02909909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Копію ухвали суду про забезпечення позову невідкладно направити учасникам справи, для відома та виконання.

Суддя: