Постанова

від 18.01.2022 по справі 910/1501/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р. Справа№ 910/1501/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Сачук Л.Л.

за участю представників

позивача: не прибув;

відповідач: не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 (повний текст складено 22.06.2021)

у справі № 910/5101/21 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертул+"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 450 829, 14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» (надалі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - Підприємство) про стягнення 1 182 054,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за договором поставки продукції №551(6)19УК/53-121-01-19-08770 від 19.11.2019 в частині строку оплати покупної вартості товару. За розрахунком позивача, розмір невиконаного грошового зобов`язання становив 1 110 987,66 грн., з огляду на що позивачем як кредитором нараховано до стягнення з боржника 28 294,02 грн. - 3% річних та 42 773,02 грн. - інфляційних втрат.

13.05.2021 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу і просив стягнути з відповідача 379 762,10 грн. - заборгованості, 42 773,02 грн. - інфляційних втрат та 28 294,02 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позов задоволено повністю; ухвалено до стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» 379 762,10 грн. заборгованості, 3% річних у розмірі 28 294,02 грн., інфляційні нарахування у розмірі 42 773,02 грн., судовий збір у розмірі 6762,44 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконані зобов`язання за Договором та не сплачено повну вартість отриманої продукції, тож заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних має бути примусово стягнута з відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/1501/21 в частині стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та умовам укладеного між сторонами договору; судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Так, на думку апелянта, місцевим господарським судом під час ухвалення рішення неправильно визначено порядок та строки оплати частині вартості поставленої продукції в розмірі суми ПДВ, оскільки не враховано, що при укладенні Договору сторони не погоджували порядок поставки товару окремими партіями, тому виникнення у відповідача грошового обов`язку оплатити переданий товар пов`язаний з моментом поставки всієї кількості продукції за договором. Умовою (підставою) для виконання позивачем зобов`язання з оплати частини вартості поставленої продукції в розмірі суми ПДВ є отримання від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності з вимогами чинного податкового законодавства України. Таке зобов`язання виникло у відповідача з дня отримання ним податкової накладної на всю суму товару. Отже невиконання грошового зобов`язання сталося з вини постачальника.

Скаржник наголошував, що в порушення норм процесуального права місцевим господарським судом стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн., тоді як документального підтвердження понесених позивачем витрат у вказаному розмірі не було; витрати у заявленому позивачем розмірі є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3405,00 грн.

Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.10.2021.

28.09.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертул+» Свірідовим Д.М. подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 01.10.2021, у зв`язку із перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Шаптали Є.Ю. у відпустці, справу № 910/1501/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до провадження у визначеному складі суддів та вирішено провести судове засідання, призначене на 20.10.2021, з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Однак, судове засідання, призначене на 20.10.2021, не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 призначено справу №910/1501/21 до розгляду на 01.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 розгляд справи № 910/1501/21 відкладено на 19.01.2022.

10.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Левченко О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 клопотання Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь представника Левченко О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено провести судове засідання 19.01.2022 по справі №910/1501/21 в режимі відеоконференції.

17.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Мариніч Н.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відмовлено Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представника Мариніч Н.В.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2019 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) був укладений договір поставки продукції №551(6)19УК/53-121-01-19-08770, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію за наведеним у договорі переліком.

Строк поставки продукції був визначений сторонами як листопад-грудень 2019 р. (п. 1.2 Договору).

За змістом п. 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 18.06.2020, вартість договору без урахування ПДВ становила 2 025 741,70 грн., а ПДВ - 405 148,34 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 2 430 890,04 грн.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Порядок та строки поставки продукції узгоджені сторонами у розділі 4 Договору.

Так, поставка продукції відбувається на умовах DDP м. Енергодар згідно з Правилами Інкотермс 2010. Строк поставки продукції згідно з п. 1.2. Договору, отримувач вантажу - ЗВ ВП «Складське господарство» ДІЇ НАЕК «Енергоатом» Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова 133 (склад).

Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) витратна накладна; б) супровідний документ якості, передбачений виробником продукції (сертифікат якості або інший подібний документ); в) податкова накладна.

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця: pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що постачається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8».

Виконання зобов`язань продавця підтверджується видатковими накладними №38 від 17.12.2019, №43 від 23.12.2019, №45 від 27.12.2019 та №46 від 27.12.2019.

Проте, в порушення Договору відповідач, як покупець, оплатив покупну вартість продукції лише у розмірі на суму 2 051 127,94 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки з рахунку позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити вартість товару у повному розмірі, а несплата вартості товару, прийнятого покупцем, є цивільним правопорушенням, тому застосування ст. 625 ЦК України до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідає законодавчим приписам.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно задоволено позов в частині стягнення боргу з нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умови та порядок поставки позивачем продукції, а також проведення відповідачем розрахунків з продавцем погоджені сторонами у п.п. 1.2., 3.2, 3.3, 4.1.-4.5 Договору.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України ).

Як встановлено судом, порядок прийняття Покупцем продукції та правові наслідки невідповідності поставленої позивачем продукції умовам договору наведено у пункті 2.5. та розділі 6 Договору.

Підписанням видаткових накладних, без зауважень та претензій підтверджується отримання товару Покупцем у відповідності до умов договору.

Частиною першою статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Ціна товару складається із звичайної (фактичної) ціни та надбавки у вигляді установленого податковим законодавством відсотку від звичайної ціни. Така надбавка становить суму ПДВ, який сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Об`єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб`єктами підприємницької діяльності. Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи погоджені сторонами умови та порядок поставки продукції, колегія суддів зазначає, що моментом поставки продукції є дата вручення (відвантаження) позивачем продукції отримувачу - ЗВ ВП «Складське господарство» ДІЇ НАЕК «Енергоатом» за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова 133 (склад), тож з моменту отримання продукції у покупця виникає обов`язок оплатити позивачу покупну вартість продукції (ціна та ПДВ) в силу частини першої статті 692 ЦК України.

Умовами договору передбачено, і на ці умови як такі, що не були враховані судом першої інстанції, спирався апелянт у апеляційній скарзі, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ (497 630,08 грн.) відбувається після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Утім, колегія суддів вважає, що вказані умови не підлягають застосуванню судом при розгляді спору з огляду на наступне.

Податкові зобов`язання особи регулюються нормами спеціального податкового законодавства і не регулюються актами цивільного законодавства, і як наслідок, не можуть визначатися суб`єктами цивільних відносин шляхом формулювання умов цивільно-правового договору на власний розсуд.

Договір поставки є оплатним, відтак одним із основних обов`язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Визначення ціни за одиницю товару з урахуванням ПДВ є вимогою податкового законодавства, тому здійснення оплати покупцем вартості одиниці товару з ПДВ становить зміст одного із зобов`язань покупця перед продавцем за договорами купівлі-продажу чи поставки.

Дата виникнення податкових зобов`язань, у свою чергу, визначається відповідно до норм ст. 187 ПК України, згідно з якими, у загальному випадку, це дата «першої події» (відвантаження товару/надання послуги або отримання оплати).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується складання та реєстрація позивачем податкових накладних у встановлених ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України порядку та строки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також направлення їх екземплярів на електронну адресу відповідача, яка зазначена в п. 4.5 Договору.

Таким чином, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції про порушення покупцем умов договору в частині сплати продавцю покупної вартості продукції в узгодженому ними розмірі та строки, що в силу ст. 610 ЦК України є підставою для застосування до боржника правових наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення з покупця, який прострочив грошове зобов`язання, 3 % річних в сумі 28 294,02 грн. та інфляційних втрат у сумі 42 773,02 грн..

Доводи апелянта про відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання і підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає неспроможними з підстав, викладених вище, а також з огляду на те, що відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не є санкціями, а мають компенсаційний характер, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вказані нарахування здійснюються незалежно від вини боржника .

Колегією суддів перевірено правильність нарахування позивачем розміру 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та встановлено, що позовні вимоги у заявлених сумах правомірно задоволені судом першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертул+" 379 762,10 грн. - заборгованості, 28 294,02 грн. - 3% річних та 42 773,02 грн. - інфляційних втрат.

Щодо доводів апелянта про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у задоволеному судом розмірі 30 000,00 грн., є неспівмірними зі складністю справи та недоведені належним чином, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження заявлених витрат позивачем надано наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги від 20.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертул+" (клієнт) та адвокатом Свірідовим Д.М.;

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.01.2020 «Вартість послуг з надання правової допомоги (Гонорар адвоката)»;

- ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1045912 від 28.01.2021;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3001 від 10.12.2015 на ім`я Свірідова Дмитра Миколайовича;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14.12.2020;

- рахунок на оплату від 14.12.2020 на суму 50 000,00 грн.;

- видатковий касовий ордер від 17.03.2021 на суму 50 000,00 грн.;

Умовами п.п. 2.1.7 розділу 2 та розділу 3 договору від 20.01.2020 узгоджено, що адвокат має право отримувати від клієнта, за надання правової допомоги, гонорар визначений цим договором (в тому числі додаткову винагороду, додаткові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги). За надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю. Гонорар спочується адвокату в повному обсязі безпосередньо перед початком надання клієнту правової допомоги. Клієнт на вимогу адвоката сплачує додаткову винагороду та/або додаткові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.

Згідно з додатком № 1 до договору від 20.01.2020 вартість послуг з надання правової допомоги становить: складання адвокатських запитів, досудова вимога про сплату боргу, претензія - 2000,00 грн. за 1 годину; складання пояснень , заяв, клопотань, відповіді на відзив - 2500,00 грн. за 1 годину; складання заяви у наказному провадженні, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень - 10 000,00 грн. за 1 годину роботи; транспортні витрати - 1500,00 грн./300 км, наступні 100 км - 400,00 грн.; участь у судовому засіданні, отримання судових рішень, подання процесуальних документів безпосередньо до канцелярії суду - 3000,00 грн. за 1 годину + транспортні витрати; медіація - 2000,00 грн. + транспортні витрати; ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн. за 1 годину; аналіз та розробка правової позиції клієнта - 3000,00 грн. за 1 годину.

У акті виконаних робіт (наданих послуг) наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Свірідовим Д.М., як представником інтересів позивача у даній справі, з визначенням їх вартості та витраченого адвокатом часу на їх виконання.

Вказаними доказами підтверджується надання адвокатом Свірідовим Д.М. позивачеві послуг з професійної оплатної правничої допомоги у погодженому між адвокатським об`єднанням та клієнтом розмірі, а також здійснення розрахунків у сумі 50000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 20.01.2020 по справі № 910/1501/21.

В силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Заперечуючи проти відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, відповідач у поданому відзиві на позов та клопотанні, датованому 22.04.2021, не навів переконливих мотивів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі на спростування правильності розрахунків позивача, виходячи з встановленого в договорі фіксованого розміру вартості послуг за одну годину роботи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено доводів неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, не надано власного документально підтвердженого розрахунку їх розміру, який свідчив б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката,

Таким чином, відповідачем не доведено неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, в свою чергу, виходячи зі критерію розумності розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, враховуючи подане скаржником суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правову (професійну правничу) допомогу які підлягають сплаті на користь позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність зменшення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу до 30 000, 00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В ИВ:

1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція".

2. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/1501/21.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція".

4. Матеріали справи №910/1501/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.07.2022

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко