Постанова

від 26.06.2022 по справі 904/7778/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7778/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А, ідентифікаційний код 25394566)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" (53172, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Вакулове, вул. 40 років Перемоги, буд. 30, ідентифікаційний код 33125956)

про стягнення 4 541 357,98 грн. збитків, 625 872,18 грн. 20% штрафу, 297 332,15 грн. пені, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021р. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою б/н від 31.08.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" заборгованості на загальну суму 5 464 562,31 грн., з яких: 4 541 357,98 грн. збитки на закупівлю недопоставленого товару; 625 872,18 грн. 20% штраф; 297 332,15 грн. пеня за період з 01.11.2020 по 31.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 60402823 від 14.04.2020 в частині своєчасної та повної поставки товару, а саме недопоставлено 365,46 метричних тон соняшника урожаю 2020 року у строк до 31.10.2020 включно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" про стягнення 4 541 357,98 грн. збитків, 625 872,18 грн. 20% штрафу, 297 332,15 грн. пені - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" (53172, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Вакулове, вул. 40 років Перемоги, буд. 30, ідентифікаційний код 33125956) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А, ідентифікаційний код 25394566) 4 541 357,98 грн. збитків, 625 872,18 грн. 20% штрафу, 297 332,15 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 81 968,43 грн.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" умов договору поставки № 60402823 від 14.04.2020 в частині своєчасної та повної поставки товару, відбулось через настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання (форс-мажорних обставин). Для підтвердження настання зазначених форс-мажорних обставин відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України, однак, не мав змоги отримати відповідний сертифікат та надати його суду у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки, у зв`язку з чим звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про продовження цих процесуальних строків, проте, у задоволенні зазначеного клопотання відповідачу було відмовлено. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження процесуальних строків для надання додаткових доказів проігнорував аргументи відповідача, не встановив всіх істотних обставин справи, та не надав відповідачу право для подання додаткових доказів, які б підтвердили обставини, на які посилався відповідач як на підставу заперечення позовних вимог, та які б вплинули на правильне вирішення спору.

Серед іншого, апелянт вважає, що позивачем не було доведено невідворотності понесення збитків у сумі 4 541 357,98 грн., а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, отже, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим неправомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення зазначеної суми збитків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21, зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.03.2022р.

Судове засідання, призначене на 14.03.2022р., не відбулося у зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства в умовах воєнного стану, враховуючи положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.05.2022р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.06.2022р.

06.05.2022р. представником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Центрального апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано належних доказів дії форс-мажорних обставин. Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення штрафу та пені, які ґрунтуються на положеннях договору. Також, позивач вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення збитків, оскільки позивачем належними письмовими доказами доведено склад цивільного правопорушення, а саме: факт наявности господарського правопорушення з боку відповідача, факт наявності та розмір збитків в сумі 4 541 357,98 грн., факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між господарським правопорушенням та збитками.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" до Центрального апеляційного господарського суду подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу існування у нього критично необхідної потреби в обсягах товару, передбачених договорами, якими позивач обґрунтовує наявність збитків, а закупівля товару за цими договорами відбулась більше ніж через 5 місяців після закінчення строку поставки товару відповідачем, що на думку відповідача свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором та необґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків. Також, апелянт вказує на те, що договором поставки № 60402823 від 14.04.2020 не визначено строку на надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" було належним чином повідомлено позивача про наявність таких обставин.

Представником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" подано заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач посилається на п. 10.3 договору поставки № 60402823 від 14.04.2020, яким передбачений обов`язок сторони, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, повідомити про настання такого форс-мажору протягом 7 календарних днів після його настання. На переконання позивача лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" вих. № 25 від 18.09.2020р. не можна розцінювати як повідомлення про настання форс-мажорних обставин, оскільки в ньому відсутнє згадування про таку подію чи посилання на відповідний пункт договору. Також, позивач зазначає, що відповідачем не було надано до суду першої інстанції належних доказів настання форс-мажорних обставин, а саме відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України. Щодо доводів відповідача про те, що укладення договорів на заміщення неотриманого товару було здійснено позивачем зі спливом тривалого строку, позивач зазначає, що укладення цих договорів здійснено в найкоротші можливі строки, з урахуванням необхідності пошуку контрагента на поставку аналогічного товару на аналогічних умовах в необхідній кількості.

14.02.2022р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення додаткових доказів, у відповідності до якого апелянт просить долучити до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-22-0016 про форс-мажорні обставини від 14.01.2022р. та прийняти до уваги при розгляді апеляційної скарги.

В обґрунтування даного клопотання апелянт вказує на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач неодноразово звертався до суду з клопотанням про продовження процесуальних строків для надання додаткових доказів, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин, обґрунтовуючи це тим, що на момент настання форс-мажорних обставин у Вакулівській сільській раді Софіївського району Дніпропетровської області у період з 15.02.2020р. по 01.10.2020р. була відсутня комісія з питань техногенно-екологічної безпеки, що унеможливило отримати зазначений доказ своєчасно, оскільки для його отримання необхідний протокол техногенно-екологічної безпеки з надзвичайних ситуацій. Проте, суд першої інстанції неодноразово відмовляв відповідачу у задоволенні клопотання про продовження процесуальних строків для надання додаткових доказів. Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-22-0016 про форс-мажорні обставини був отриманий відповідачем тільки 14.01.2022р.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт вважає, що цей доказ не був поданий до суду першої інстанції у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк з причин, що не залежали від відповідача.

16.05.2022р. представником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Центрального апеляційного господарського суду подано заперечення проти клопотання відповідача про залучення додаткових доказів. Свої заперечення позивач обґрунтовує пропуском відповідачем процесуальних строків для подання доказів та вважає, що пропуск відповідачем цих строків не є поважним, оскільки дії, спрямовані на отримання документації для звернення до Торгово-промислової палати України відповідач почав вчиняти лише 13.10.2021р., тобто, вже під час розгляду даної справи судом, а не в червні-серпні 2020р. одразу після виникнення форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Окрім цього, відповідно до п. п. 6-7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомлені сторони про всі обставини справи, які їм відомі; чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Зі змісту вищенаведених норм убачається, що в межах позовного провадження докази у справі подаються виключно в межах підготовчого засідання у встановлені судом або ГПК України строки. При цьому, відповідач подає докази на підтвердження заперечень проти позовних вимог разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості їх подання повідомляє про це суд із зазначенням поважних причин такого неподання для надання судом додаткового строку для подання таких доказів. Неподання доказів у встановлені судом або законом строки та недоведення поважності причин такого неподання має наслідком неприйняття таких доказів до розгляду.

Суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/7778/21.

Відповідно до вказаної ухвали відповідачу необхідно було надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.10.2021 на адресу суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт", в якому товариство заперечувало проти задоволення позовних вимог та зазначало, що недопоставка насіння соняшнику врожаю 2020 року була викликана погодними умовами, а саме посухою, яка відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

При цьому, докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, подаються останнім вже під час апеляційного рогляду даної справи.

Судовою колегією відхиляються доводи апелянта, що усі документи, необхідні для отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин та звернення з ними до ТПП України були зібрані відповідачем раніше, але у зв`язку з обставинами, які не залежали від нього виникли істотні труднощі для отримання даного процесуального документу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку, саме лише посилання відповідача у клопотанні на здійснення ним належних дій для отримання сертифікату Торгово-промислової палати, необхідність отримання протоколу районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при районній державній адміністрації, а також звернення з відповідним адвокатським запитом до Криворізької районної державної адміністрації, з урахуванням положень наведених вище норм, не свідчить про наявність підстав для продовження чи поновлення товариству строку для подання додаткових доказів.

Судова колегія звертає увагу на те, що про існування форс-мажорних обставин, які виникли в червні-серпні 2020 року та про необхідність отримання вказаного протоколу районної комісії, про які йдеться у клопотанні про долучення додаткових доказів, було достеменно відомо ТОВ "Євромоноліт" ще до подання ДП з II "Сантрейд" позову у даній справі у вересні 2021 року.

Між тим, ТОВ "Євромоноліт" в клопотанні про долучення додаткових доказів не наводить обґрунтувань поважності причин, з якими відповідач пов`язує неможливість розпочати збір необхідних доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин одразу після виникнення цих обставин, отже, несвоєчасне подання суду доказів пов`язано з обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання відповідача про долучення додаткових доказів у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Представником Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/7778/21 до вирішення справи № 913/14/21 Верховним Судом.

Необхідність зупинення провадження у справі позивач обґрунтовує тим, що Верховний Суд у справі № 913/14/21 підіймає питання застосування, зокрема, статей 614, 617 ЦК України у випадку невиконання стороною договору поставки врожаю із посиланням на несприятливі погодні умови (форс-мажор).

Відповідач заперечує проти задоволення зазначеного клопотання позивача про зупинення провадження по справі № 904/7778/21.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З урахуванням того, що зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України віднесено до дискреційних повноважень суду, а наявні матеріали справи є достатніми для прийняття рішення, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" (відповідач, продавець) 14.04.2020 укладено договір поставки № 60402823 (далі договір) відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар Соняшник урожаю 2020 року насипом відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.2 договору, сторони беззаперечно погоджуються, що кількість та якість товару остаточно визначаються в пункті поставки товару відповідно до умов п. п. 5.1, 5.4 договору та є остаточними згідно з результатами, які надаються вантажоотримувачем (зокрема його лабораторією).

Згідно з п. п. 5.1 та 5.2 договору продавець зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAP (поставлено в місці) відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" (далі пункт поставки), згідно реквізитів поставки, які зазначені в договорі, або в окремих інструкція покупця. Продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в п.5.1 у строк з 01.08.2020 до 31.10.2020, обидві дати включно.

Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1 договору продавець зобов`язується поставити 500 метричних тон з опціоном +10.0/-10,0% за вибором продавця. Базова ціна товару без ПДВ за договором складає 8 562,80 грн. за одну метричну тонну (ця ж базова ціна товару без ПДВ погоджена сторонами у Додатковій угоді №1 від 14.04.2020 до договору № 60402823 від 14.04.2020). Базова ціна товару з ПДВ за договором складає 10 275,36 грн. за одну метричну тону.

У п. п. 4.1.4 договору сторони погодили, що перерахунок базової ціни товару (партії товару) у зв`язку з відхиленням якісних базових параметрів від базисних у порядку, передбаченому п. 4.1 договору, не потребує внесення сторонами будь-яких змін або доповнень до договору, але за згодою сторін може бути підтверджений додатково у письмовому вигляді шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору та/або підписання акту перерахунку ціни товару (партії товару).

Також у п. 2.3 договору сторони погодили, що покупець має право на свій розсуд та за свій кошт призначити незалежного міжнародного сюрвеєра для інспекції якості товару у пункті поставки. У випадку розходження результатів остаточним є результати аналізів, які надані таким сюрвером.

Згідно з п. п. 7.7.2 у випадку, якщо під час або до початку розвантаження транспортного засобу у пункті поставки покупцем вантажоотримувачем або будь-якою іншою третьою особою, яка здійснює перевірку/контроль за розвантаженням транспортного засобу, буде виявлено товар неоднорідної якості, то розвантаження такого транспортного засобу негайно буде припинене, а сам транспортний засіб залишений на території пункту поставки до завершення розслідування цього випадку та складання відповідного акта про неоднорідність товару.

Постачальник протягом наступних 24-х годин з моменту надіслання йому повідомлення про цей випадок зобов`язаний направити свого представника у пункт поставки для комісійної перевірки товару та складання відповідного акта.

У випадку неприбуття представника постачальника у пункт поставки у вищевказаний час акт про неоднорідність товару складається покупцем самостійно із залученням на розсуд покупця водія відповідного транспортного засобу та/або представника вантажоотримувача та/або регіональної Торгово-промислової палати (ТПП) та/або незалежного сюрвера.

Згідно з п. п. 7.3.1 договору за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний у п. 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставка якого була прострочена, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець крім пені додатково зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Як зазначено у п. 7.5 договору, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 259 ЦК України сторони домовилися про те, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до п. 10.3 договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору виконання цього договору повинно бути призупинено на період дії форс-мажору, за умови, що Сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-ми календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі якщо подія форс-мажору триває більше 30-ти календарних днів кожна сторона матиме право відмовитись від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-ти денного періоду.

У пункті 10.5 договору сторони встановили, що достатнім доказом існування і тривалості форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

До договору сторонами були підписані Додаток № 1 (угода щодо дотримання правил безпеки) та Додаткова угода про дотримання сторонами нормативних актів від 14.04.2020, згідно з п. 1 якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" в особі директора Лакуста Л.С., розуміє що ДП "Сантрейд" зобов`язано дотримуватись усіх нормативних актів США, ЄС, Швейцарії та України, якими встановлені економічні санкції, зокрема, але не виключно, внаслідок поточної ситуації в Україні та АР Крим до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними.

Між сторонами укладено 01.09.2020 Додаткову угоду №60429943 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 63,58 мт на загальну суму 649 508,62 грн., на виконання якої були оформлені рахунок на оплату № 90 від 01.09.2020, видаткова накладна № 90 від 01.09.2020, ТТН №1, № 2 від 01.09.2020 про доставку в сукупності 63,58 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" від 01.09.2020 про прийняття в сукупності 63,58 мт товару, Invoice Control Slip S ДП "Сантрейд" щодо оплати 636 897,65 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.

Між сторонами укладено 03.09.2020 Додаткову угоду № 60431004 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 33,50 мт на загальну суму 343 250,92 грн, на виконання якої були оформлені рахунок на оплату №91 від 03.09.2020, видаткова накладна № 91 від 03.09.2020, ТТН № 4 від 03.09.2020 про доставку в сукупності 33,50 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" від 03.09.2020 про прийняття в сукупності 33,50 мт товару, Invoice Control Slip S ДП "Сантрейд" щодо оплати 332 609,98 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.

Між сторонами укладено 04.09.2020 Додаткову угоду № 60431009 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 37,46 мт на загальну суму 384 505,48 грн, на виконання якої були оформлені рахунок на оплату № 92 від 04.09.2020, видаткова накладна № 92 від 04.09.2020, ТТН №3 від 03.09.2020 про доставку в сукупності 37,46 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ" від 04.09.2020 про прийняття в сукупності 37,46 мт товару, акт перерахунку сторонами ціни партії товару від 04.09.2020, Invoice Control Slip S ДП "Сантрейд" щодо оплати 373 739,47 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.

Таким чином за період з 01.09.2020 по 04.09.2020 відповідачем поставлено ДП "Сантрейд" 134,54 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року.

Листом №25 від 18.09.2020 продавець повідомив покупця про те, що в період укладення договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" планувалось отримати урожайність не нижче 25ц/га, що давало можливість розрахуватися по раніше укладеним договорам за поставку мінеральних добрив з ТОВ "Ерідон", попередньої оплати за поставку соняшника з ТОВ "Компанія "Грейнфілд", ЗЗР у ТОВ "ХарвестІнком", а також взятим кредитом у КФ ПАТ "Приватбанк". В зв`язку з аномально високою температурою повітря і відсутністю опадів господарство недоотримало запланований урожай пізніх культур, а саме соняшника. В зв`язку з цим невзмозі виконати договірні умови у повному обсязі. Відповідач прохав з розумінням поставитися до причин, які об`єктивно вплинули на платоспроможність товариства в поточному році та враховуючи довготривалу співпрацю між сторонами просив не застосовувати штрафних санкцій та перенести договірні зобов`язання на 2021 рік.

Покупець повідомив продавця листом за вих. №10-471 від 01.02.2021, який був отриманий продавцем 12.02.2021, про наявність права застосувати згідно з договором заходи відповідальності (штраф та пеню) у разі невиконання зобов`язань за останнім та зазначив про вимушене укладення покупцем договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв`язку з цим збитків, які також будуть пред`явлені до відшкодування продавцем. Відповіді на вказаний лист продавця чи інших дій в контексті договору продавець не ініціював.

Позивачем укладені договори:

- №60475977 від 14.04.2021 з ФГ "Надія 75" на поставку Соняшника високоолеїновий урожаю 2020 року, на виконання якого поставлено товар у кількості 35,4 м.т., вартістю 21 052,63 грн., на загальну суму 745 263,11 грн., яка сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 20036622 від 26.04.2021 на суму 259 199,98 грн., №20040638 від 11.05.2021 на суму 64 800,00 грн., №20040637 від 11.05.2021 на суму 105 119,99 грн., №10036005 від 23.04.2021 на суму 420 479,97 грн.;

- №60476282 від 14.04.2021 з СФГ "Відродження" на поставку Соняшника високоолеїновий урожаю 2020 року, на виконання якого поставлено товар у кількості 126,86 м.т., вартістю 21 52,63 грн., на загальну суму 2 670 736,64 грн., яка сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 20040621 на сумі 213 983,99 грн., №20033849 від 19.04.2021 на суму 855 935,94 грн., №20034986 від 21.04.2021 на суму 852 479,94 грн., №20040622 від 11.05.2021 на суму 213 119,98 грн., №20035551 від 22.04.2021 на суму 421 631,97 грн., №20040623 від 11.05.2021 на суму 105 407,99 грн., №20035552 від 22.04.2021 на суму 305 663,98 грн., №20041093 від 12.05.2021 на суму 76 415,99 грн.;

- №60473589 від 02.04.2021 з СФГ "Татяна" на поставку Соняшника урожаю 2020 року, на виконання якого поставлено товар у кількості 63,20 м.т. - вартістю 21 052,63 грн., у кількості 27,68 м.т. - вартістю 20 842,10 грн., 32,24 м.т. - 20 863,16 грн., на загальну суму 2 581 314,35 грн., яка сплачена позивачем за платіжними дорученнями №20038636 від 30.04.2021 на суму 302 591,98 грн., №20031547 від 12.04.2021 на суму 1 214 207,90 грн., №20038637 від 30.04.2021 на суму 127 646,28 грн., №20032005 від 13.04.2021 на суму 531 455,96 грн., №20032006 від 13.04.2021 на суму 619 007,95 грн., №20038638 від 30.04.2021 на суму 147 788,29 грн.;

- №60473521 від 01.04.2021 з ФГ "Айва" на поставку Соняшника урожаю 2020 року, на виконання якого поставлено товар у кількості 79,08 м.т. вартістю 21 052,63 грн., на загальну суму 1 664 841,97 грн., яка сплачена позивачем за платіжними дорученнями №20030672 від 08.04.2021 на суму 1 520 255,88 грн., №20057467 від 22.07.2021 на суму 377 663,97 грн.

У відповідь на запит позивач одержав від ТОВ "УкрАгроКонсалтиг-Девелопмент" повідомлення щодо діапазону цін на ринку соняшнику українського походження (яка була отримана за результатами опитування трейдерських компаній, аналізу брокерських видань, відкритих (публічних) джерел інформації, в т. ч. відкритих торгових площадок (бірж) на базисі поставки DAP (згідно правил ІНКОТЕРМС-2020), відповідно до якого за період з 14.12.2020 по 18.12.2020 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 15500 грн до 17000 грн, за період з 19.12.2020 по 31.12.2020 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 16000 грн до 17500 грн, за період з 01.01.2021 по 06.01.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 16500 грн до 17750 грн, за період з 07.01.2021 по 19.01.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 17500 грн до 19000 грн, за період 20.01.2021 по 20.02.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 17250 грн до 19500 грн, за період з 21.02.2021 по 30.03.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 18500 грн до 22000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо неналежного виконанням відповідачем умов договору поставки №60402823 від 14.04.2020 в частині своєчасної та повної поставки товару, а саме недопоставлено 365,46 метричних тон соняшника урожаю 2020 року у строк до 31.10.2020 включно, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України та стаття 193 Господарського кодексу України містять загальні умови виконання зобов`язання, у відповідності до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини, що склалися між сторонами даного спору виникли з договору, який з своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 662 та 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у строк, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ч. 1-2 статті 669 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з умовами договору постачальник поставив покупцю товар в загальному розмірі 134,54 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року, який був прийнятий останнім протягом 1 - 4 вересня 2020 року.

Відповідно до умов пункту 5.2 договору, строк виконання зобов`язання з поставки покупцеві товару є таким, що настав. Доказів поставки ще 365,46 метричних тон товару до справи не додано.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, обґрунтовуючи свої заперечення наявністю форс-мажорних обставин. Проте, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що з таким твердженням не можливо погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.1 Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ТПП України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Водночас, у пункті 10.5 договору сторони встановили, що достатнім доказом існування і тривалості форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

Згідно з п. 10.3 договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за цим договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинно бути призупинено на період дії форс-мажору, за умови, що Сторона на чиє виконання впливає подія форс-мажору надала іншій стороні повідомлення протягом 7-ми календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі якщо подія форс-мажору триває більше 30-ти календарних днів кожна сторона матиме право відмовитись від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-ти денного періоду.

Також, у п. 2.3 договору сторони погодили, що покупець має право на свій розсуд та за свій кошт призначити незалежного міжнародного сюрвера для інспекції якості товару у пункті поставки. У випадку розходження результатів, остаточним є результати аналізів, які надані таким сюрвером.

Згідно з п. п. 7.7.2 у випадку, якщо під час або до початку розвантаження транспортного засобу у пункті поставки покупцем, вантажоотримувачем або будь-якою іншою третьою особою, яка здійснює перевірку/контроль за розвантаженням транспортного засобу буде виявлено товар неоднорідної якості, то розвантаження такого транспортного засобу негайно буде припинено, а сам транспортний засіб залишено на території пункту поставки до завершення розслідування цього випадку та складання відповідного акта про неоднорідність товару. Постачальник протягом наступних 24-х годин з моменту надіслання йому повідомлення про цей випадок зобов`язаний направити свого представника у пункт поставки для комісійної перевірки товару та складання відповідного акта. У випадку неприбуття представника постачальника у пункт поставки у вищевказаний час акт про неоднорідність товару складається покупцем самостійно із залученням на розсуд покупця водія відповідного транспортного засобу та/або представника вантажоотримувача та/або регіональної Торгово-промислової палати (ТПП) та/або незалежного сюрвера.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що у п. 10.5 договору сторони погодили, що достатнім доказом існування і тривалості форс-мажору є надання свідоцтва, виданого саме Торгово-промисловою палатою України.

Судова колегія враховує, що сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-22-0016 про форс-мажорні обставини від 14.01.2022р. наданий відповідачем вже під час апеляційного розгляду даного спору. Отже, на час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем не надано суду належних доказів невиконання зобов`язання під впливом форс-мажорних обставин. Оцінка аргументів відповідача щодо поважності пропуску строків надання цього доказу до суду першої інстанції надана судовою колегією вище, при розгляді клопотання апелянта про долучення додаткових доказів.

З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства, умов спірного договору та висновків судової колегії про неповажність причин неподання відповідачем до матеріалів справи у встановлені Господарським процесуальним кодексом України відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження існування форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані відповідачем докази не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють його від відповідальності за невиконання умов договору поставки.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Недопоставка 365,46 тон товару та відмова в односторонньому порядку від виконання договору суперечить ст.ст. 2, 13, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського України, умовам пункту 10.5, 10.3 договору поставки №60402823 від 14.04.2020 та є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій.

В силу прямої норми ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у діях відповідача порушення зобов`язань перед позивачем щодо належного виконання договору поставки № 60402823 від 14.04.2020 в частині повної поставки Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 500 метричних тон.

При цьому відповідач свою вину належними, допустимими та достатніми доказами не спростував, що є підставою вжиття до відповідача як до винної сторони зобов`язання господарських санкцій.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.3.1 договору сторони погодили, що за непоставку (недопоставку) товару в строк вказаний у п. 5.2 договору продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару поставка якого було прострочена, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець крім пені додатково зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, у п. 7.5 договору сторони передбачили, що у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 259 ЦК України сторони домовилися про те, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій пеня, штраф та інші види неустойки здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу та встановлено, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є правильними.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 20% штрафу у сумі 625 872,18 грн. та пені за період з 01.11.2020 по 31.07.2021 у сумі 297 332,15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому оскаржуване рішення в цій частині є обґрунтованим та ухваленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків, з огляду на наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір завданих збитків позивач обґрунтовує тим, що Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" здійснено заміщення шляхом придбання на вільному ринку 364,46 метричних тон товару на загальну суму 7 662 156,07 грн., без ПДВ. Різниця між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач (7 662 156,07 грн.) та ціною товару за умовами договору (3 120 798,09 грн.) становить 4 541 357,98 грн. без ПДВ.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що придбання позивачем на вільному ринку 364,46 метричних тон товару, відбулось більш ніж через п`ять місяців від граничної дати поставки товару, визначеної п. 5.2 договору поставки № 60402823 від 14.04.2020, що ну думку колегії суддів свідчить про здійснення звичайної господарської діяльності позивача та не є доказом прямого причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними витратами та порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

До того-ж, як зазначено вище, в матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ "УкрАгроКонсалтиг-Девелопмент" щодо діапазону цін на ринку соняшнику українського походження (яка була отримана за результатами опитування трейдерських компаній, аналізу брокерських видань, відкритих (публічних) джерел інформації, в т. ч. відкритих торгових площадок (бірж) на базисі поставки DAP (згідно правил ІНКОТЕРМС-2020), відповідно до якого за період з 14.12.2020 по 18.12.2020 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 15500 грн до 17000 грн, за період з 19.12.2020 по 31.12.2020 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 16000 грн до 17500 грн, за період з 01.01.2021 по 06.01.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 16500 грн до 17750 грн, за період з 07.01.2021 по 19.01.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 17500 грн до 19000 грн, за період 20.01.2021 по 20.02.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 17250 грн до 19500 грн, за період з 21.02.2021 по 30.03.2021 ціна, DAP без урахування ПДВ становила від 18500 грн до 22000 грн.

З наданої інформації вбачається, що ціна товару змінювалася протягом часу відтоді, як позивачу стало відомо про неможливість виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, до дійсної закупівлі товару за наданими позивачем договорами. Отже, якщо б позивач здійснив закупівлю товару наприкінці 2020 року, то ціна товару була б значно нижчою.

Також, позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за ціною, вищою, ніж передбачена договором, укладеним з відповідачем, призвела до настання збитків, пов`язаних з наступною реалізацією цього товару за ціною, ніжчою ціни придбання, тобто настання негативного економічного ефекту від цих господарських операцій.

Викладене свідчить про недоведеність позивачем розміру збитків, завданих невиконанням відповідачем свого зобов`язання з договором.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів наявність у позивача у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за договором збитків у сумі 4 541 357,98 грн. та наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання відповідачем та наявністю збитків у позивача.

До того ж, на переконання колегії суддів стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання та компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 4 541 357,98 грн. необґрунтовані та недоведені наявними у справі письмовими доказами, а відтак у задоволенні цих вимог має бути відмовлено.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 4 541 357,98 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" збитків у сумі 4 541 357,98 грн. та судового збору у сумі 68 120,37грн. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 скасувати в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 4 541 357,98 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" збитків у сумі 4 541 357,98 грн. та судового збору у сумі 68 120,37грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021р. у справі № 904/7778/21 залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоноліт" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 102 180,55грн.

Видачу наказу згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 05.07.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А. Коваль