Рішення

від 03.07.2022 по справі 910/3206/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2022Справа № 910/3206/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ВП "Укренергосервис"

про стягнення 40 799,88 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ВП "Укренергосервис" про стягнення завдатку в розмірі 40 799,88 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем свого договірного обов`язку з повернення завдатку згідно договору № 01-202370-21 від 23.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3206/22; постановлено розгляд здійснювати справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 28.04.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем допущено порушення умов договору № 01-202370-21 від 23.04.2021 в частині виконання робіт у строки, що визначені умовами правочину.

Позивач у відповіді на відзив проти правової позиції відповідача заперечив, оскільки умовами договору №01-202370-21 від 23.04.2021 передбачено, що підрядник повинен виконати роботи не пізніше 31.07.2021.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що позивачем не враховано, що умовами п.12.1 передбачено, що підрядник повинен виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати укладення договору, але не пізніше 31.07.2021 (залежно від того, яка дата настане раніше).

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП"(підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі директора відокремленого підрозділу "Укренергосервис" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) було укладено договір №01-202370-21, за умовами розділу 1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи, які зазначені в п. 1.2, а Замовник прийняти і оплатити роботи. Підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик, своїми силами, з застосуванням своїх ресурсів, за завданням замовника (додаток 1 до договору), на інших умовах договору (щодо порядку, строків, якості тощо) та згідно з вимогами чинного законодавства України виконати роботи ДСТУ Б.Д.1.1-1;2013 Ремонт нежитлових приміщень (адміністративно-виробнича будівля інв. № 15000) за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 11/8, 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація.

Обсяги, показники капітального ремонту; характеристика робіт, обсяг та місце виконання робіт, перелік устаткування, інших матеріальних ресурсів, що повинні застосовуватися при виконанні робіт на зазначеному в цьому пункті Договору об`єкті Замовника, вимоги до виконання, якості робіт та ресурсів, перелік документації визначаються відповідно до завдання (додаток № 1 до договору) та інших умов договору. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п.2.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 ціна договору (сума договору), яка відповідно до додатку 2 до договору, становить 679 998,00 грн. без урахування податку на додану вартість, крім того податок на додану вартість 20% - 135 999,60 грн., всього 815 997,60 грн.

Згідно п.п.2.2-2.4 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 ціна договору може бути зменшена у випадках, визначених чинним законодавством України та (або) договором. В ціну договору включені всі витрати, які здійснює підрядник з метою виконання цього договору. Ціна договору є твердою та відповідно до чинного законодавства може уточнюватись в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 фінансування робіт здійснюється за кошти замовника. Оплата підряднику здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок підрядника.

У п.5.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що проведення приймання та оцінювання виконаних робіт (етапів робіт, результату робіт) проводиться замовником відповідно до договору, вимог чинного на момент прийняття робіт законодавства України, нормативних документів, якими регламентуються питання виконання такого роду робіт.

За умовами п.5.3 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 передача підрядником виконаних робіт та приймання їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (етапу робіт за визначений звітний період).

У п.5.7 укладеного між сторонами правочину вказано, що за умови відсутності зауважень до підрядника щодо виконаних робіт, до правильності, повноти оформлення зазначеної договором експлуатації, замовник протягом визначеного в цьому пункті договору періоду з дати надходження йому цього акту підписує всі примірники та повертає підряднику один примірник акту.

Відповідно до п.12.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 підрядник повинен виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 31.07.2021 (залежно від того, яка дата настане раніше).

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.08.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.12.2 договору №01-202370-21 від 23.04.2021).

Пунктом 14.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 передбачено, що виконання договору забезпечується у вигляді завдатку.

За умовами п.14.2 договору розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 40799,88 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.

Завдаток на виконання договору повинен бути внесений виконавцем на рахунок замовника не пізніше дати укладення договору (п.14.4 договору №01-202370-21 від 23.04.2021).

У п.14.5 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 вказано, що завдаток повертається виконавцю у разі відсутності порушень виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором протягом 5 банківських днів після закінчення строку договору згідно листа виконавця про повернення завдатку.

Відповідно до п.14.6 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається в разі порушення виконавцем умов договору.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №01-202370-21 від 23.04.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги №01-202370-21 від 23.04.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з виконання робіт.

Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням №7 від 23.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" було перераховано на рахунок відповідача суму забезпечення (завдатку) виконання договору №01-202370-21 від 23.04.2021 в розмірі 40 799,88 грн.

Листом №10/23858 від 09.06.2021 замовником було повідомлено підрядника про відсутність потреби у проведенні ремонтно-будівельних робіт у металевій прибудові, приміщенні сауни та підвальному приміщенні.

Листом №503 від 26.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" запропоновано у зв`язку зі зменшення обсягів робіт, а отже, і загальної вартості договору укласти відповідну додаткову угоду.

У листі №507 від 29.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" також заявлено вимогу до відповідача про повернення суми завдатку в розмірі 40799,88 грн.

30.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі директора відокремленого підрозділу "Укренергосервис" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було укладено додаткову угоду №1 до договору №01-202370-21 від 23.04.2021, згідно якої сторонами досягнуто згоди щодо зміни умов п.2.1 договору, зокрема, погоджено, що ціна договору (сума договору), яка відповідно до додатку 2 до договору, становить 415 536,98 грн. без урахування податку на додану вартість, крім того податок на додану вартість 20% - 83107,40 грн., всього 498644,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками виконання умов договору №01-202370-21 від 23.04.2021 сторонами було складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт від 16.06.2021 на суму 207207,65 грн, від 30.07.2021 на суму 291 439,73 грн й довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень та липень 2021. До того ж, сторонами було підписано акти на закриття прихованих робіт від 26.07.2021, від 23.07.2021, від 28.07.2021, від 27.07.2021 та від 29.07.2021.

Листом №10/39422 від 07.09.2021 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі директора відокремленого підрозділу "Укренергосервис" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було відмовлено позивачу у поверненні суми завдатку у зв`язку із порушенням підрядником строків виконання робіт за договором.

Наразі, за твердженнями позивача, відмова відповідача від повернення суми завдатку є необґрунтованою та неправомірною, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем допущено порушення умов договору № 01-202370-21 від 23.04.2021 в частині виконання робіт у строки, що визначені умовами правочину, а отже, підстави для повернення суми завдатку відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

За приписами ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У ч.1 ст.570 Цивільного кодексу України вказано, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

У ст.571 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком.

Зокрема, законодавцем унормовано, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Як було встановлено вище, пунктом 14.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 передбачено, що виконання договору забезпечується у вигляді завдатку.

За умовами п.14.2 договору розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 40799,88 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.

Завдаток на виконання договору повинен бути внесений виконавцем на рахунок замовника не пізніше дати укладення договору (п.14.4 договору №01-202370-21 від 23.04.2021).

У п.14.5 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 вказано, що завдаток повертається виконавцю у разі відсутності порушень виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором протягом 5 банківських днів після закінчення строку договору згідно листа виконавця про повернення завдатку.

Відповідно до п.14.6 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається в разі порушення виконавцем умов договору.

Наразі, суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про стягнення з кредитора суми завдатку позивачем повинно бути доведено обставини належного виконання умов договору чи порушення своїх зобов`язань не з власної вини та, як наслідок, виникнення у кредитора обов`язку із повернення суми забезпечення, строк виконання якого настав.

З огляду на наведений вище предмет доказування у розглядуваному спорі, суд зазначає таке, частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

Статтею 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.12.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 підрядник повинен виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 31.07.2021 (залежно від того, яка дата настане раніше).

Таким чином, виходячи з дати укладання договору - 23.04.2021 дев`яностоденний термін спливав 22.07.2021, тобто, дата такого строку була раніше ніж 31.01.2021, а отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що кінцевим строком виконання підрядником робіт було саме 22.07.2021.

В контексті погодження у наведений вище спосіб сторонами строку виконання робіт суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).

Отже, умови договору №01-202370-21 від 23.04.2021, в тому числі, і щодо строку виконання робіт є результатом волевиявлення обох контрагентів.

Судом вище було встановлено, що за наслідками виконання умов договору №01-202370-21 від 23.04.2021 сторонами було складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт від 16.06.2021 на суму 207207,65 грн, від 30.07.2021 на суму 291 439,73 грн й довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень та липень 2021. До того ж, сторонами було підписано акти на закриття прихованих робіт від 26.07.2021, від 23.07.2021, від 28.07.2021, від 27.07.2021 та від 29.07.2021.

Тобто, з наведеного вбачається, що підрядником було допущено порушення умов договору №01-202370-21 від 23.04.2021, а саме строк виконання робіт, що визначений у п.12.1 правочину.

Як вказувалось вище, у ст.571 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком.

Зокрема, законодавцем унормовано, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Як було встановлено вище, пунктом 14.1 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 передбачено, що виконання договору забезпечується у вигляді завдатку.

У п.14.5 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 вказано, що завдаток повертається виконавцю у разі відсутності порушень виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором протягом 5 банківських днів після закінчення строку договору згідно листа виконавця про повернення завдатку.

Відповідно до п.14.6 договору №01-202370-21 від 23.04.2021 забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається в разі порушення виконавцем умов договору.

В контексті наведеного суд звертає увагу позивача на те, що ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, позивачем не було доведено суду, що порушення умов договору №01-202370-21 від 23.04.2021 виникло не з вини підрядника.

До того ж, суд вважає юридично неспроможними посилання позивача на укладення між сторонами додаткової угоди про зміну обсягів робіт, оскільки фактично останною передбачено зменшення обсягів робіт, що фактично не може призвести до збільшення строків виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що умовами додатквої угоди №1 від 30.07.2021 до договору №01-202370-21 від 23.04.2021 строки виконання робіт (п.12.1 договору) змінено не було, як і не було зменшено розміру забезпечення у зв`язку зі зменшенням ціни.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необгрунтованості вимог позивача про повернення відповачем позивачу суми забезпечення (завдатку), а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ВП "Укренергосервис" про стягнення завдатку в розмірі 40 799,88 грн підлягають залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України вказано, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обсьавин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на висновки суду щодо відмови в задоволенні позову, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БМЛ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ВП "Укренергосервис" про стягнення завдатку в розмірі 40 799,88 грн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04.07.2022.

Суддя В.В. Князьков