Рішення

від 03.07.2022 по справі 911/257/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/257/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРІЛІТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект ікс» про стягнення 152 417,26грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаріліт» (далі ТОВ «Гаріліт») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект ікс" (далі ТОВ "Комплект ікс") про стягнення 152 417,26грн (з урахуванням нової редакції позовної заяви), з яких: 141 000,29грн - основний борг; 8079,32грн - втрати від інфляції, нараховані за період квітень-грудень 2021 року; 3 337,65грн - 3% річних за період з 08.04.2021 по 20.01.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 4 від 28 лютого 2020 року в частині оплати товару у встановлений строк (а.с.1-5, 36-44).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2022 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.51-52).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 20.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281177528 (а.с.64).

Поштове відправлення №0103281541475, у якому направлено копію відповідної ухвали відповідачу, повернуто з довідкою відділення зв`язку від 15.02.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.59-62). Між тим адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у т.ч. на момент повернення відповідного відправлення 21.02.2022 (а.с.63).

21.04.2022 відповідачу повторно направлено копію відповідної ухвали поштовим відправленням №0103281665689. Однак, 02.05.2022 до суду надійшло відповідне поштове відправлення, що повернуте відділенням поштового зв`язку з довідкою від 28.04.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.66-69).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу в момент отримання ухвали про відкриття (20.02.2022), а відповідачу в моменту складання довідки про відсутність за адресою, зареєстрованою у встановленому порядку (15.02.2022).

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений строк відзив на позов до суду не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

28.02.2020 року між ТОВ «Гаріліт» (продавець) та ТОВ «Комплект ікс» (покупець) укладено договір поставки №4, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю асфальтобетонну суміш, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару на умовах, передбачених договором відповідно до видаткових накладних (далі договір, а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна партії товару, термін доставки та оплати, а також інші умови поставки товару вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

У зв`язку з неможливістю наперед визначити кількість, ціну, асортимент та умови оплати товару сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови щодо цього договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у продавця, та відображатимуться у видатковій накладній (п. 1.4 договору).

Згідно п. 1.7 договору отримання покупцем товарів в асортименті, кількості і по цінам, що вказані у видатковій накладній, свідчать про згоду покупця на придбання цих товарів, про їх належну якість і на їх оплату в терміни, що передбачені у видатковій накладній.

Ціни на кожну одиницю товару та вартість однієї партії товару вказується у видаткових накладних; вказані у видаткових накладних ціни є сталими та не підлягають зміні, за виключенням випадку обопільної домовленості сторін, оформленої письмово у вигляді додатку до договору; загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних (п. 2 договору).

Договором передбачено, що: поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця; датою поставки товару вважається дата підписання покупцем та продавцем видаткової накладної (п.п 3.1, 3.4 договору).

Як узгоджено сторонами, право власності на партію товару, а також ризик випадкової загибелі партії товару переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної (п.3.5 договору).

Сторонами визначено, що: оплата товарів здійснюється в безготівковому порядку банківським переказом на рахунок продавця у строки, зазначені у видатковій накладній на кожну партію товару та може здійснюватися також готівкою; оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати за товар протягом трьох банківських діб з моменту отримання рахунку-фактури продавця; валюта платежу - національна валюта України (п. 5 договору).

Прийом товарів відповідно до кількості, асортименту та якості здійснюється покупцем в момент отримання товару, а факт прийому покупцем товарів за кількістю, асортиментом та належною якістю засвідчується підписом покупця на видатковій накладній (п. 6 договору).

Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань; закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від взаєморозрахунків (п. 11.9 договору).

У позовній заяві позивач стверджує, що на підставі відповідного договору відповідачем замовлено товар на загальну суму 225 833,58грн без ПДВ, на оплату якого ним виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000023 на суму 271 000грн (225833,58грн + ПДВ 45166,71грн) (а.с. 12). При цьому, докази у підтвердження здійснення відповідних замовлень позивачем не надано, однак, наявність волевиявлення у позивача щодо отримання відповідної кількості певного товару за визначеною ціною підтверджується підписаними видатковими накладними, що також підтверджують факт поставки позивачем та отримання товару відповідачем.

Так, позивачем поставлено на умовах відповідного договору, а відповідачем отримано товар асфальтобетонну суміш дрібнозернисту різних марок на загальну суму 271000грн, що підтверджується видатковими накладними:

-№ РН-0000995 від 21.12.2020 на суму 130000грн;

-№ РН-0000010 від 31.03.2021 на суму 141 000,29грн (а.с. 10-11).

В рахунок часткової оплати товару відповідачем перераховано всього 130 000грн, з призначенням платежу «оплата за будівельні матеріали, згідно рахунку № СФ-0000023 від 25.03.2020», що підтверджується платіжними дорученнями: №861 від 06.04.2020 на суму 30 000грн; №871 від 29.04.2020 на суму 100 000грн (а.с.16-17).

За фактом передачі товару позивачем видано податкові накладні, що зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних: №13 від 31.03.2021, № 6 від 06.04.2020, № 59 від 29.04.2020 (а.с.13-15).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що борг за поставлений товар становить 141 000,29грн.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами змінено загальне правило, визначене відповідною нормою, та узгоджено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури відповідачем.

Так, фактично відповідачем сплачено 130 000 грн, після чого позивачем поставлено товар на відповідну суму, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000995 від 21.12.2020. Проте, надалі, як вбачається, сторони виконували взаємні зобов`язання за договором без дотримання порядку, встановленого ними щодо оплати та поставки товару.

31.03.2022 позивачем передано товар до виконання відповідачем зобов`язання з його попередньої оплати. Разом з тим, такі дії позивача не є порушенням, оскільки договір не забороняє виконання зобов`язань достроково.

Так, в силу ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, передача товару до виконання відповідачем зобов`язання з його попередньої оплати у повному обсязі, а також його прийняття відповідачем свідчать про досягнення сторонами згоди щодо зміни порядку виконання взаємних зобов`язань за договором без дотримання письмової форми внесення змін до договору, який укладено у письмовій формі, що не тягне за собою недійсність у даному випадку.

Під час розгляду справи, відповідач не надав доказів оплати товару на суму 141 000,29грн, хоча строк його оплати закінчився.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 141 000,29грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних є мотивованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 08.04.2021 по 20.01.2022, суд зазначає, що такий розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а відтак вимоги про стягнення 3 337,65грн 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, за період квітень 2021року-грудень 2021 року суд встановив, що розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період становить 8 037,02грн. Неточності у розрахунку позивача пов`язані із визначенням ним сукупного індексу інфляції до сотої, а не десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції, у т.ч. за повний рік, визначається саме до десятої, а не сотої. З урахуванням зазначеного, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у розмірі 8037,02грн, а у задоволенні вимог про стягнення 42,30грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2480,31грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект ікс" (ідентифікаційний код 40284378; 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 28, оф. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаріліт» (ідентифікаційний код 37641719; 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, сільрада Демидівська, урочище Берізки, буд. 2) 141 000,29 грн основного боргу, 3 337,65грн 3% річних, 8037,02грн втрат від інфляції, а також 2480,31грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 42,30грн втрат від інфляції відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова