Рішення

від 26.06.2022 по справі 922/4534/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2022м. ХарківСправа № 922/4534/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Всеукраїнської громадської організації "Громадський контроль", м. Київ. про виселення за участю представників:

не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Громадський контроль", м. Київ, в якому просить суд: виселити Всеукраїнську громадську організацію "Громадський контроль", м. Київ, з займаних нежитлових приміщень № 1-:-5, загальною площею 49,0 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17, літ. "А-5" та передати приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі № 922/4534/21 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.01.2022 об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16 лютого 2022 року о 10:45 год.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 27.06.2022 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов не надав, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 10.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня післяїх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4683/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За змістом п. п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", з поважних причин, рекомендований лист, разом з бланком повідомлення про вручення, повертається за зворотною адресою не пізніше, ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено необ`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від24.07.2018 усправі №906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.06.2022, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані до справи докази, суд встановив наступне.

26.02.2002 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець, Управління) та Всеукраїнською громадською організацією «Громадський контроль» (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 2246 нежитлового приміщення, загальною площею 49,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17 (далі - договір).

Факт передачі майна в оренду, підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди від 26.02.2002.

П. 1.1 договору визначено, що предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) - об`єкт оренди, право на оренду якого отримано орендарем на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 231 від 26.02.2002.

Згідно з п 2.1. договору визначено, що вступ орендаря у володіння та користування нежитловими приміщеннями (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

П. 2.4. договору передбачено, що повернення орендованого нежитлового приміщення (будівлі) орендодавцеві здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.5. договору передбачено, що орендар зобов`язується використовувати орендоване нежитлове приміщення (будівлю) для розміщення Харківського обласного відділення у відповідності з його призначення та умовами цього договору.

П. 4.7. договору визначено, що орендар зобов`язується в місячний термін з моменту укладення цього договору укласти і надати орендодавцю договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов`язані з поточним утриманням будівлі і орендованого приміщення з наступними організаціями (при умові надання ними відповідних послуг): ТВО «Харківкомунпромвод», ДП «Харківкомуночиствод», ОВО «Харківтеплокомуненерго», Харківське міжрайонне виробниче управління газового господарства, Комунальне автотранспортне підприємство № 2028 (збір сміття), Харківське підприємство міських електромереж, ДКП «Виробниче житлове ремонтно- експлуатаційне підприємство Дзержинського району», Держпідприємство профдезінфекції Дзержинського району.

Відповідно до п. 4.12. договору передбачено, що орендар зобов`язується на весь строк дії договору застрахувати орендоване приміщення (будівлю) в порядку, визначеному чинним законодавством. При визначенні страхової суми, за основу приймається експертна оцінка.

П. 8.4. договору встановлено, що зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами цього договору. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

П. 8.8. договору було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

У подальшому, на умовах, визначених договором, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Всеукраїнською громадською організацією «Громадський контроль» було укладено 4 додаткові угоди до договору.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 4 до договору (далі - додаткова угода № 4) пункт договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2246 від 26.02.2002 викладено в наступній редакції: 10.1. Цей договір діє до 26.02.2020.

Відповідно до п. п. 2, 3 додаткової угоди № 4 договір пролонговано за умови проведення незалежної оцінки вартості майна та перерахунку орендної плати з 26.02.2012 у термін до 01.04.2019, а також за умови надання договорів на отримання комунальних послуг (водопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), договору страхування на строк дії договору оренди, договору про надання послуг з вивезення побутових відходів з КП «КВПВ» до 01.04.2019.

П. 4 додаткової угоди № 4 визначено, що у разі невиконання п. 2 та/чи п. 3 цієї додаткової угоди, договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2246 від 26.02.2002 вважається розірваним через 30 днів з дати відповідного листа-повідомлення орендодавця.

Проте, відповідачем (орендарем), згідно інформації вказаній в акті перевірки позивача від 15.06.2021, особливі умови пролонгування (а саме п. 3 додаткової угоди) не були виконані.

Як встановлено в акті перевірки Кононом Д.П. - головним спеціалістом контролер-ревізором відділу контролю за використанням комунального майна (посв. № 1315), орендарем не надано договору страхування майна, договорів на отримання комунальних послуг: водопостачання, водовідведення, електрифікації.

Листом від 20.09.2019 № 9282 Управління повідомило відповідача про розірвання договору оренди, у зв`язку з невиконанням умов п. 3 додаткової угоди № 4 до договору оренди.

Наказом Управління від 02.03.2021 № 171 прийнято рішення про припинення договору оренди № 2246 від 26.02.2002.

Позивачем на адресу відповідача та за адресою місцезнаходження орендованого майна було направлено листа від 09.03.2021 № 1756 з повідомленням про припинення договору оренди від 26.02.2002 № 2246 та необхідність звільнення приміщень.

Відповідно до інформації, вказаній у зверненні Управління комунального майна приватизації до Юридичного департаменту від 06.07.2021 № 5687, орендовані приміщення відповідачем Управлінню не передані, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виконання зобов`язання є істотною умовою договору оренди.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. п. 2, 3 додаткової угоди № 4 до договору оренди від 26.02.2002, укладеному між сторонами даного спору, договір пролонговано за умови проведення незалежної оцінки вартості майна та перерахунку орендної плати з 26.02.2012 у термін до 01.04.2019, а також за умови надання орендарем договорів на отримання комунальних послуг (водопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), договору страхування на строк дії договору оренди, договору про надання послуг з вивезення побутових відходів з КП «КВПВ» до 01.04.2019.

А, згідно з п. 4 додаткової угоди № 4 невиконання п. 2 п. 3 цієї додаткової угоди є підставою для розірвання договору оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Як встановлено судом, на підставі акту перевірки Кононом Д.П. - головним спеціалістом контролер-ревізором відділу контролю за використанням комунального майна (посв. № 1315), орендарем, в порушення умов п. 3 додаткової угоди № 4 до договору оренди від 26.02.2002, орендарем не надано договору страхування майна, договорів на отримання комунальних послуг: водопостачання, водовідведення, електрифікації, у зв`язку з чим, листом від 20.09.2019 № 9282 Управління повідомило відповідача про розірвання договору оренди.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів оскарження відповідного акту Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 15.06.2021.

Наказом Управління від 02.03.2021 № 171 прийнято рішення про припинення договору оренди № 2246 від 26.02.2002.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Натомість, орендовані приміщення, в порушення вищезазначених норм права, відповідачем позивачу повернуті не були.

Таким чином, в силу наведених положень діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно користується спірним об`єктом оренди.

У ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог позивача щодо звільнення спірного об`єкта оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Належним і ефективним способом захисту права у даних спірних правовідносинах є виселення орендаря із займаних приміщень. Для цього достатнім є встановлення судом обставин користування орендарем спірними приміщеннями після припинення дії договору оренди (постанова Верховного Суду від 21.01.2018 у справі № 920/1008/16).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування майном, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Отже, позов про виселення є негаторним (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Всеукраїнську громадську організацію «Громадський контроль» (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 21719055) з займаних нежитлових приміщень № 1-:-5 загальною площею 49,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 17, літ. «А-5» та передати приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16).

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 21719055) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16) судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16);

Відповідач - Всеукраїнська громадська організація «Громадський контроль» (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 21719055).

Повне рішення складено 05.07.2022.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4534/21