Постанова

від 03.07.2022 по справі 320/2821/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/2821/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів по квитанціям №0.0.1566011481.1 від 25.12.2019 на суму 135 000 грн. та №0.0.1566015860.1 від 25.12.2019 на суму 40 500 грн.;

- зобов`язати відповідача повернути кошти, сплачені по квитанціям №0.0.1566011481.1 від 25.12.2019 на суму 135 000 грн. та №0.0.1566015860.1 від 25.12.2019 на суму 40 500 грн. на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб в сумі 135000,00 грн. та військового збору в сумі 40500,00 грн.;

зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області сформувати та видати ОСОБА_1 подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 135000,00 грн. (сто тридцять п`ять грн. 00 коп.) помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та 40500,00 грн. (сорок тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) помилково сплаченого військового збору з операції купівлі - продажу земельної ділянки від 25.12.2019;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1755,00 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до інформації, навної в IC «Податковий блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) декларації про майновий стан і доходи за підсумками 2019 року до податкових органів не подавав, що не відповідає вимогам п. 43.3 ст. 43 Податкового Кодексу України. Крім того, позивач протягом 2019 року здійснював систематичний продаж об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Центральної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми та джерела отриманих доходів (за ф. 1- ДФ), отже податковим органом було правомірно відмовлено в поверненні (перерахування) помилково (надлишково) сплачених коштів, які були сплачені під час проведення операцій з продажу об`єктів нерухомості в 2019 році.

Також, серед іншого, відповідач просить проводити розгляд справи за його присутності.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.12.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НАНОІНВЕСТ" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:001:5162, загальною площею 0,1855 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне. Продаж вчинено за 2 700 000 грн.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. Зареєстровано в реєстрі за №7113.

Позивач в ході проведення вказаної операції з продажу об`єкта нерухомості сплатив ПДФО 5% у сумі 135 000 грн. та 40 500 грн. військового збору, що підтверджується дублікатами квитацій №0.0.1566011481.1 та №0.0.1566015860.1 від 25.12.2019.

ОСОБА_1 вважає, що вищезазначені суми податків було сплачено помилково оскільки покупцем, - Товариством з обмеженою відповідальністю "НАНОІНВЕСТ", як податковим агентом, також були сплачені вказані суми коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень: від 27.12.2019 №30 на суму 135 000 грн.; ПДФО згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2019 при виплаті дохода позивача та від 27.12.2019 №29 на суму 40 500 грн. - військовий збір згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2019 при виплаті дохода позивача.

У зв`язку з чим позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області із заявами від 22.02.2021 про повернення помилково сплачених коштів.

Розглянувши зави позивача, відповідач листами від 22.02.2021 №4213/6/10-36-24-10 та від 25.02.2021 №5294/6/10-36-24-11, повідомив про відсутність підстав для повернення помилково сплачених коштів, оскільки вказані суми були сплачені позивачем під час проведення операції з продажу об`єктів нерухомості в 2019 році.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звільнений від оподаткування операції з продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:001:5162, загальною площею 0,1855 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, яка була предметом договору купівлі-продажу, тому помилково сплачена сума таких податку та збору підлягає поверненню позивачу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.

Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись п. 172.4 ст. 172 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Разом з тим, згідно з п. 172.7 ст. 172 ПК України одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, договір Купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2019 укладено між позивачем та ТОВ «НАНОІНВЕСТ».

Відповідно до пунктів 16 та 17 вказаного Договору, у відповідності до статей 167, 172 ПК України, Продавець сплачує податок з доходів фізичних осіб до підписання цього Договору. Нотаріусом роз`яснено сторонам, необхідність сплати Продавцем військового збору і розмірі 1,5% (півтора відсотки) від вартості земельної ділянки.

Дійсно, продавець та покупець сплатили суми ПДФО та військовий збір згідно вказаного Договору у сумах 135 000 грн. та 40 500 грн.

За приписами п. 172.1. ст. 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо позивача, такий в 2019 році 7 разів отримував дохід від продажу (обміну) нерухомого майна (арк. справи 36-37).

За приписами п. 172.2. ст. 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 167.2. ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Відтак, зважаючи на те, що позивачем неодноразово отримано дохід протягом звітного податкового року (2019), то сума в 135 000 грн. ПДФО та 40 500 грн. військовогого збору, сплачені ним за наслідком укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2019 не підлягають поверненню за приписами ст. 172 ПК України.

Втім Податковий Кодекс України передбачає можливость повернення надмірно сплачені суми зобов`язань.

Відповідно до п. 43.3. ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Втім, як підтверджено матеріалами справи, позивач податкову декларацію за звітний календарний рік (2019) не подавав.

Оскільки, відповідач, без подання позивачем податкової декларації за 2019 рік, не має можливості вирахувати суму зобов`язань ОСОБА_1 за наслідком податкового року та встановити, що такі сплачені ним у більшому розмірі ніж потрібно, то колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи в задоволенні заяви про повернення суми військового збору та ПДФО, сплаченого позивачем 25.12.2019, діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що, в свою чергу, стало підставою для помилкового вирішення справи в частині задоволення вимог, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні відповідних позовних вимог.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021, колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб в сумі 135000,00 грн. та військового збору в сумі 40500,00 грн. та зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області сформувати та видати ОСОБА_1 подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення ОСОБА_1 135000,00 грн. (сто тридцять п`ять грн. 00 коп.) помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та 40500,00 грн. (сорок тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) помилково сплаченого військового збору з операції купівлі - продажу земельної ділянки від 25.12.2019 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Виключити частину 5 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан