Постанова

від 04.07.2022 по справі 826/16254/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа №826/16254/17

адміністративне провадження № К/9901/60429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/16254/17 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Консалт ЛТД", Приватного підприємства "Городенко" про визнання недійсним правочину, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Мельничук В.П, Лічевецький І.О.),

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Консалт ЛТД", Приватного підприємства "Городенко" про визнання недійсним правочину.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №826/16254/17 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 04.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновки щодо обставин доведеності факту вчинення правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства за наявності лише податкових накладних та вироку суду, були сформовані Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/9653/17, у справі №826/9650/17. Позивач наголошує, що з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ «Престиж Консалтинг ЛТД», оскільки останній вказав, що фінансово-господарською діяльністю не займався. Як зазначає позивач, оскільки кримінальні діяння, передбачені статтями 205, 205-1 Кримінального кодексу України є такими, що спрямовані на завдання шкоди державним інтересам, то обставина щодо доведеності вини сторони правочину, про недійсність якого подано позов, є належним доказом такої недійсності. Крім того, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду України у справі №21-2430а16 та Верховного Суду у справі №2а-7075/12/2670, якими визначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №826/16254/17, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач скористався процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві ПП «Городенко» вказує, що у рамках кримінального провадження фінансово-господарські відносини між відповідачами не досліджувались, вирок також не містить фактів про дослідження наведених взаємовідносин, вирок, на який посилається позивач, не містить жодної вказівки на господарські відносини ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» з ПП «Городенко», з огляду на що у позивача відсутні правові підстави для посилань на вказаний вирок в контексті тих чи інших правочинів, укладених між відповідачами. Таким чином, відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Переглянувши касаційну скаргу, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом травня-липня 2016 року ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» з ПП «Городенко» перебували у господарських відносинах, а саме - між ними укладено договір про надання транспортних послуг.

Позивач стверджує, що даний факт підтверджується зареєстрованими податковими накладними від 31.06.2016 №80, від 30.06.2016 №178 та від 31.07.2016 №150 на суму 64000,00 гривень, що виписані ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» на користь ПП «Городенко», в період, коли директором ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» значився ОСОБА_1 ,

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2017, копія якого наявна у матеріалах справи, у справі №761/15487/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.04.2017 у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017000000001291. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень.

Зокрема, вироком встановлено, що ОСОБА_1 на початку квітня 2016 року отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство - ТОВ «Престиж Консалтинг ЛТД» за грошову винагороду. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію.

Також, у вироку встановлено, що впродовж травня-липня 2016 року невстановлені особи відображали в податковій звітності ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та подавали до органів Міністерства доходів та зборів України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку №5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ТОВ «Будівельна компанія «Альтор», ТОВ «Лендавто», ТОВ «М`ясооптторг А», ТОВ «Геус-Груп», ТОВ «Фабрика Філкон» та інші, що підтверджує факт використання ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» для прикриття їх незаконної діяльності.

З урахуванням зазначеного та керуючись інтересами держави, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» (код ЄДРПОУ 40147308) та ПП «Городенко» (код ЄДРПОУ 35423888), за наслідками виконання якого було складено податкові накладні від 31.05.2016 №380, від 30.06.2016 №178, від 31.07.2016 №150.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції. з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що матеріали справи не містять обставин, що підтверджують недійсність правочину.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з підпунктом 14.1.185, та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

У свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Приписи статті 228 ЦК України встановлюють два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними; ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина друга статті 228 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з даним позовом, податковий орган, як на підставу для визнання правочину, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ПП «Городенко», недійсним, посилається лише на наявність вироку у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 та податкові накладні.

Позивач просить визнати недійсним договір, тобто певний акт, який породжує певні наслідки у вигляді прав та обов`язків для сторін договору, та повинен мати індивідуально визначені реквізити (ознаки), такі, зокрема, як дату укладення, номер договору, сторін договору та їх підписи, тощо.

Водночас, договір між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ПП «Городенко», який є предметом заявленого позову, не наданий суду позивачем.

При цьому, з наданої представником ПП «Городенко» копії договору №04/12 від 30.10.2015 про надання транспортних послуг, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ПП «Городенко», від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» договір підписаний ОСОБА_1 .

Водночас, у вироку Шевченківського районного суду міста Києва, на який посилається представник позивача, як на підставу визнання договору недійсним, встановлено, що ОСОБА_1 на початку квітня 2016 року отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство - ТОВ «Престиж Консалтинг ЛТД» за грошову винагороду.

При цьому, станом на момент підписання договору №04/12 від 30.10.2015 про надання транспортних послуг, вироком не встановлено, що у діях ОСОБА_1 був наявний умисел під час укладення договору, укласти останній без мети реального настання правових наслідків.

Вказуючи на недійсність договору, позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо договору, особою, яка не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Престиж Консалт ЛТД».

Суди з`ясували, що надані позивачем податкові накладні не містять підписів уповноваженої особи, яка їх виписала, а також серед обов`язкових реквізитів відсутні відомості щодо договору. Податкова накладна не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якої її було складено, оскільки серед її обов`язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення.

У свою чергу, в підтвердження виконання спірного правочину ПП «Городенко» надано копію договору №04/12 від 30.10.2015 про надання транспортних послуг, копії актів про надання послуг №5/16 від 31.05.2016, №10/16 від 30.06.2016 та №21/16 від 31.07.2016.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилався на те, що висновки щодо обставин доведеності факту вчинення правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства за наявності лише податкових накладних та вироку суду, були сформовані Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/9653/17, у справі №826/9650/17.

Слід вказати, що відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у справі 826/9650/17 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Тренд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Україна" про визнання правочину недійсним, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Постанова апеляційного суду у справі 826/9650/17 у касаційному порядку не переглядалась.

Також, позивач вказував про висновки, викладені Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/9650/17.

Рішенням суду першої інстанції у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг" про визнання правочину недійсним у задоволенні позову відмовлено.

Постановою суду апеляційної інстанції рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №826/9650/17 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017.

На підставі викладеного, Верховний Суд не може вважати належними посилання податкового органу на судові висновки у подібних справах.

Крім того, позивач у касаційній скарзі зазначив, що Верховний Суду України у справі №21-2430а16 та Верховний Суд у справі №2а-7075/12/2670, визначили, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позивач не враховує, що висновки суду касаційної інстанції, сформовані у справах, де судовому контролю підлягали обставини щодо реальності здійснення господарських операцій, правомірність податкових наслідків для платника за наслідками податкового контролю.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, у справі, що розглядається, апеляційний суд наголосив, що розгляд даної справи здійснено в межах заявлених позовних вимог та, відповідно, на підставі встановлених обставин у справі. Необхідно враховувати, що встановлені обставини не впливають на вирішення питання щодо правильності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту або витрат та доходів, які потребують окремого дослідження. Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення податкового контролю за діяльність відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину, з метою визнання недійсним якого, позивач звернувся до суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що позивач обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на релевантні висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №826/16254/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду