Постанова

від 04.07.2022 по справі 705/2785/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

справа № 705/2785/21провадження № 22-ц/821/858/22категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив «Черповоди»,

розглянувши у порядку письмового провадженняапеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаСтамбули ВіталіяМихайловича нарішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 26квітня 2022року усправі запозовом ОСОБА_1 до сільськогосподарськоговиробничого кооперативу«Черповоди» пророзірвання договоруоренди земельноїділянки тастягнення орендноїплати, у складі головуючого судді Годік Л. С.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом вищезазначеного змісту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди» 01 січня 2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,51 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0485, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Вказаним договором встановлено, що СВК «Черповоди» сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою.

Незважаючи на досягнуті домовленості, СВК «Черповоди» систематично не виконує свій обов`язок орендаря земельної ділянки, а саме не сплачує орендну плату за період з 2018 по 2020 роки.

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становила: у 2018 році 125 484,46 грн; у 2019 році 114 066,52 грн; у 2020 році 114 066,52 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем за користування земельною ділянкою мало бути сплачено на користь позивачки: у 2018 році 12 548,44 грн; у 2019 році 11 406,65 грн.; у 2020 році 11 406,65 грн.

Таким чином сума несплаченої орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з 2018 по 2020 рік становить 35 361,75 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань також підлягають до стягнення 3% річних за період з 01 січня 2019 року по 05 травня 2021 року у розмірі 1 458,41 грн, та інфляційні збитки у розмірі 3 162,07 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,51 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0485, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди»; стягнути з СВК «Черповоди» на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік у розмірі 12 548,45 грн, за 2019 рік у розмірі 11 406,65 грн, за 2020 рік у розмірі 11 406,65 грн, 3% річних у розмірі 1 458,66 грн, інфляційні нарахування у розмірі 3 162,07 грн, а всього 39 129,55 грн; стягнути з СВК «Черповоди» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 26 816 грн, з яких 25 000 грн витрати на правничу допомогу, 1 816 грн судового збору за подання позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що із наданих відповідачем документів, вбачається, що позивачка вчасно отримувала орендну плату, при цьому систематичного порушення Договору оренди земельної ділянки не встановлено, тому підстав для його дострокового розірвання суд не вбачає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 27 травня 2022 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Стамбулою В. М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування їх судом першої інстанції, а також порушення норм процесуального права, порушено питання про його скасування з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Подана скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність систематичного порушення спірного договору оренди, спростовується матеріалами справи.

Так місцевим судом встановлено, що за період з 2018 року по 2020 рік СВК «Черповоди» мало сплатити на користь позивачки 25 795,57 грн, зокрема по 8 598,52 грн за кожен рік, в той же час як за 2018 рік СВК «Черповоди» сплатило орендну плату за договором в сумі 1 540 грн, тобто не в повному обсязі, а саме було не доплачено 7 058,52 грн. За 2019 рік СВК «Черповоди» сплатило орендну плату в розмірі 13 235 грн, в яких 8 598,52 грн було сплачено за 2019 рік, а 4 636,48 сплачено в рахунок часткового погашення заборгованості за 2018 рік. За 2020 рік СВК «Черповоди» не сплатило орендну плату, після цього в 2021 році СВК «Черповоди» було сплачено позивачці ОСОБА_1 - 11 025 грн.

За переконанням скаржника, факт систематичного невиконання умов договору є очевидним.

Зазначає, що згідно висновків викладених в постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17 (провадження № 14-246цс19), що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, тому враховуючи, що є факт систематичності несплати орендної плати відповідачем на користь позивачки, тому спірний договір оренди є таким, що підлягає розірванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 червня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Стамбули В. М.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 29 червня 2022 року на 16 год. 15 хв. в порядку письмового провадження. В подальшому на 05 липня 2022 року на 08 год. 15 хв.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія III-ЧР № 043931 від 06 березня 2003 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,51 га яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області (а. с 46).

01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,51 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0485, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області (а. с. 43-44), що підтверджується також і інформаційним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема «Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права» (а. с. 16-17).

При укладені вказаного договору сторони погодили та прийняли його умови. Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 106 813,92 гривень. Строк дії договору становить 10 років (п. 6). Зі змісту п. 7 договору оренди земельної ділянки, вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки, що відповідно становить 10 681,39 грн.

Згідно до до п. 8 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Відповідно до п. 9 вказаного договору, орендна плата вноситься в кінці с/г року.

Пунктом 11 договору, визначено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01 січня 2016 року, ОСОБА_1 передала земельну ділянку в натурі орендарю СВК «Черповоди» в особі керівника господарства ОСОБА_2 в розмірі 3,51 га, згідно доданого до договору оренди акта про право власності (а. с. 45).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 07 лютого 2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,51 га з кадастровим номером 7124389200:02:000:0485, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області становить 114 066,52 грн (а. с. 33).

Згідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 07 червня 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,51 га з кадастровим номером 7124389200:02:000:0485, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області становить 114 066,52 грн (а. с. 34).

Відповідно до видаткових касових ордерів від: 04 січня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 180,00 грн (а. с. 78); від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 175,00 грн (а. с. 78); від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 450,00 грн (а. с. 79), від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 175,00 грн (а. с. 79); від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 175,00 грн (а. с. 80); від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 385,00 грн (а. с. 80); від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 1 850,00 грн (а. с. 81); від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 500,00 грн (а. с. 81); від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 185,00 грн (а. с. 82); від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 10 700,00 грн (а. с. 82); від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 15 000,00 грн (а. с. 83). Всі платіжні документи підтверджується підписом ОСОБА_1 , загальна суму виплати склала 25 800,00 грн.

Згідно довідки про видачу орендної плати за 2018-2020 роки сума нарахованого доходу (без врахування податків) становить 25 795,56 грн, а сума виплаченого доходу становить 25 800,00 грн (сума виплаченого доходу за 2021 рік становить 11 025,00 грн, частина суми з видаткового касового ордеру від 14.05.2021), тобто станом на 31 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 на користь СВК «Черповоди» складає 4,44 грн (а. с. 84).

З засвідченої копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), зокрема за звітний період 1 квартал 2018 року, вбачається, що сума перерахованого податку за податковим номером що належить ОСОБА_1 , ( НОМЕР_1 ) перераховано податку в розмірі - 1907,76 грн та 200,16 грн; за звітний період 3 кварталу 2019 року за вказаним податковим номером переховано податок в розмірі - 423,00 грн; за звітний період 4 кварталу 2019 року за вказаним податковим номером переховано податок в розмірі - 33,00 грн; за звітний період 2 кварталу 2021 року за вказаним податковим номером переховано податок в розмірі - 225,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції цілком відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Предметом даного спору є розірвання договору оренди земельної ділянки з посиланням на систематичне порушення договору, що полягає в невиплаті орендної плати, розмір якої витікає з нормативної грошової оцінки, яка за переконанням позивачки має змінюватися щорічно. Також в предмет позову входять вимоги, щодо стягнення 3 % річних за невиконані зобов`язання та інфляційних витрат.

Відмова в задоволенні позову полягала в тому, що систематичних порушень договору судом не встановлено, а тому вимоги які витікають з первісної вимоги і позову в цілому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» ч. 1 ст. 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 - 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням стоків сплати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 25/306/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно з п. 7 спірного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681,39 грн.

Сума орендної плати, яка підлягає до сплати за умовами договору без урахування податків та зборів становить 8 598,52 грн в рік, оскільки відраховується 18% від розміру орендної плати встановленої договором податок на доходи фізичних осіб та 1,5% - військовий збір, та за період з 2018 року по 2020 рік становить 25 795,56 грн.

В свою чергу згідно довідки дослідженої вище (а. с. 84) СВК «Черповоди» сплатило ОСОБА_1 орендну плату за договором за 2018 рік у розмірі 1 540,00 грн, у 2019 році у розмірі 13235,00 грн, водночас, у 2020 році орендна плата не була виплачена, проте, у 2021 році орендна плата виплачена у розмірі 11 025 грн. Загальний розмір виплаченої орендної плати на час звернення до суду становить 25 800 грн.

Виплати зазначені у довідці СВК «Черповоди» також підтверджуються видатковими касовими ордерами від 04 січня 2018 року, 21 лютого 2018 року, 23 лютого 2018 року,15 березня 2018 року, 24 квітня 2018 року, 05 жовтня 2018 року, 10 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 12 червня 2019 року, 01 листопада 2019 року, 14 травня 2021 року, які містять підпис орендодавця (а. с. 78-83).

Отже, із наявних в матеріалах справи доказів, видаткових касових ордерів вбачається, що СВК «Чорповоди» здійснило розрахунок та виплату орендної плати за період 2018-2020 роки в розмірі 25 800,00 грн, тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачкою по сплаті орендної плати за період зазначений у позовній заяві та у розмірі, який визначено в позовній заяві.

Таким чином, станом на момент звернення до суду СВК «Чорповоди» здійснило виплату орендної плати, у зазначений позивачкою період та у розмірі передбаченому спірним договором.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Водночас, посилання скаржника на наявність систематичного порушення умов договору, щодо сплати орендної плати є необґрунтованими, оскільки під час перегляду справи апеляційним судом фактів, які б підтверджували їх наявність не встановлено.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 ст. 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 %.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України, тобто, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України. Ставка військового збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування.

Відповідно до ст. 163 ПК України, об`єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що для того, щоб утримати з доходу (орендної плати) ПДФО та ВЗ обов`язковою умовою є нарахування (виплата, надання) такого доходу.

Згідно з пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу, зокрема податкові агенти для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Таким чином, відповідач, який виплачує доходи фізичній особі (орендна плата за договором оренди земельної ділянки), є податковим агентом щодо таких доходів.

Відповідно до пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту (1,5%).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу.

В матеріалах справи наявні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків місцевого суду у даній справі, скаржником не представлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Текст постанови складено 05 липня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко