Ухвала

від 28.06.2022 по справі 127/12393/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/12393/22

Провадження №1-кс/127/5218/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ПрАТ "Страхова компанія "МІСТО" ОСОБА_4 , розглянувши клопотанняслідчого Вінницькогорайонного управлінняполіції Головногоуправління НаціональноїполіціїуВінницькій області ОСОБА_5 про визначення порядку зберігання речових доказів, з метою виконання ухвали про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_6 , яке мотивоване слідчим відділом Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021020000000290 від 09.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.03.2020 Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради організовано та проведено земельні торги із продажу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я) площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці, мікрорайон «Східний».

Відповідно до експертного звіту про грошову оцінку вказаної земельної ділянки (проведено ТОВ «Бюро інвентаризації та оцінки земель» на замовлення Вінницької міської ради), її вартість становить 9 375 000 грн.

У проведених земельних торгах взяли участь лише два учасники, а саме ПрАТ «СК «Місто» та ПП «Конекс» (один з основних контрагентів ПрАТ СК «Місто» в ході здійснення господарської діяльності). За результатами торгів переможцем визначено ПрАТ «СК Місто» із кінцевою пропозицією 9 843 750 грн, та укладено договір купівлі-продажу № 280 від 04.03.2020 між Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради та ПрАТ «СК «Місто».

За попередніми даними, вартість вищевказаної земельної ділянки станом на 2020 рік становила понад 26 млн грн. Зокрема, відповідно до експертного висновку про вартість земельної ділянки ТОВ «Вінекс», ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я) площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці мікрорайон «Східний», становить 26 518 605 грн.

11.02.2022 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я) площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці мікрорайон «Східний», яка на праві приватної власності належить ПраТ «СК «Місто» юридична адреса: м. Вінниця, вул. Хлібна, 25, ЄРДПОУ 33295475, що полягає у тимчасовому позбавленні зазначеного власника права розпоряджатися зазначеним майном, будь-яким чином відчужувати його.

Згідно з висновком експерта № 29/7 від 18.05.2022 року про проведення судово-економічної експертизи розмір матеріальної шкоди (збитки) (у формі упущеної вигоди), завданої Вінницькій міській територіальній громаді внаслідок відчуження Вінницькою міською радою (код ЄДРПОУ 25512617) на користь ПрАТ «СК «Місто» (ЄДРПОУ 33295475) земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2020 № 280 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель, закладів охорони здоров`я, прощею 7,5000 га, розташованої у м. Вінниці, мікрорайон «Східний»), документально підтверджується у сумі 9899587,50 грн.

Враховуючи викладене є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я) площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці мікрорайон «Східний».

Крім того, у органів досудового розслідування є підстави вважати, що набуття у власність вказаної земельної ділянки є результатом незаконної діяльності посадових осіб СК «Місто».

Частиною другою статті 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини четвертої статті 100 КПК України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

В частині сьомій статті 100 КПК України говориться, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 КПК України. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» [далі Закон]).

Заснування Національного агентства є результатом:

імплементації у правову систему України положень Директиви ЄС від 03.04.2014 № 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності і доходів від неї та Рішення Ради ЄС № 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво в сфері повернення активів;

-виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС (який наразі вважається виконаним);

-дотримання вимог Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму;

-впровадження 38 рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей та Кращих практик щодо адміністрування арештованих активів, затверджених 27.04.2018 в межах підгрупи з кримінально-правових питань «Великої вісімки» (G8);

-виконання приписів Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 2017 роки.

Основною метою заснування та діяльності Національного агентства є сприяння процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підлягають конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави в кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:

-вони визнані речовим доказом;

-на них накладено арешт у кримінальному провадженні;

-арешт має передбачати заборону розпорядження, або користування майном;

-їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

-це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її.

Закон та КПК України не містять обмежень щодо типів, видів активів, які можуть передаватись в управління Національному агентству, так само як і обмежень щодо видів злочинів, у кримінальних провадженнях з розслідування яких були арештовані відповідні активи.

Приймаючи активи в управління, Національне агентство самостійно не управляє ними, натомість, обирає професійного управителя конкретним типом активу і передає йому актив в управління, контролює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом та прийнятим на його виконання підзаконним актом.

У статті 19 Закону визначено дві альтернативні підстави передання активів в управління Національному агентству:

-ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству;

-згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству.

За змістом статей 19-24 Закону Національне агентство самостійно не здійснює управління активами (інакше як у спосіб їх реалізації). У разі передання Національним агентством активу в управління професійному управителеві за договором, послуги з такого управління можуть бути оплачені виключно з доходів від управління (частини друга та третя статті 21 Закону).

Таким чином, за загальним правилом, управління за Законом у спосіб передання активу в управління за договором управителеві є можливим, якщо таке управління здатне приносити дохід.

За таких обставин, Закон не передбачає можливості управління майном, як Національним агентством самостійно, так і обраним ним управителем за договором, у спосіб суто його зберігання (оскільки зберігання призводить лише до витрат без одержання доходів). При цьому, Національне агентство може організувати деякі заходи зі зберігання арештованого майна, але лише для цілей подальшого передання такого майна в управління професійному управителеві і лише на строк, необхідний для організації такого передання в управління, а також, таке тимчасове (короткотермінове) зберігання не може передбачати витрачання коштів Державного бюджету України.

Згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном забезпечувати надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Саме тому, Національне агентство не має повноважень та прав витрачати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, обслуговування, підтримання у належному стані, оперативно управляти та вчиняти інші дії стосовно активів окрім їх передачі для реалізації або в управління за договором. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем відібраним у порядку, встановленому Законом, і оплачуватися виключно з доходів від управління, які отримуються управителем в процесі комерційного використання активу.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону Національне агентство здійснює заходи з проведення оцінки активів (пункти 3, 4). У зв`язку з чим, обов`язково отримавши в управління майно Національне агентство першочергово проводить його оцінку (встановлює ринкову вартість).

Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Частиною четвертою статті 21 Закону передбачено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменше не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685 (далі Примірний перелік).

У частині п`ятій статті 21 Закону визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами.

Порядок відбору таких юридичних осіб та порядок реалізації активів визначено постановами Кабінету Міністрів України «Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів» від 09.08.2017 № 558 та «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах» від 27.09.2017 № 719.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (за договором).

Активи прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам підприємцям у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі.

Управління активами згаданими особами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.

Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

За приписами статті 24 Закону надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, Закон, зокрема, у статті 21, встановлює дискреційні повноваження Національного агентства, які полягають у компетенції Національного агентства самостійно установлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685), та в залежності від цього визначати, з урахуванням принципу верховенства права, який шлях управління активами є найбільш ефективний, тобто найбільше дозволяє забезпечувати збереження вартості активів, а також її збільшувати (за можливості).

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами.

Управління активами діяльністьіз володіння,користування та/аборозпорядження активами,тобто забезпеченнязбереження активів,на якінакладено арешту кримінальномупровадженні,та їхекономічної вартостіабо реалізаціятаких активівчи передачаїх вуправління відповіднодо Закону,а такожреалізація активів,конфіскованих укримінальному провадженні(пункт4частини першоїстатті 1Закону).

Враховуючи викладене керуючись положеннями статей 2, 40, 98, 100, 131, 132, 170-174 Кримінального процесуального кодексу України та статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»

В судовому засіданні начальник Вінницького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїуВінницькій області ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання в повному обсязі на підставі наведених обставин у клопотанні, на питання суду додатково пояснив, що в матеріалах кримінального провадження є постанова про визнання зазначеного майна речовим доказом, ухвалою суду накладено арешт на вказану земельну ділянку, яка не скасована, наразі ще триває слідство і найближчим часом буде оголошено підозру, просить Передати Національномуагентству Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів(кодЄДРПОУ 41037901),в управліннядля передачів управлінняза договорому порядкута наумовах,визначених ст.ст.1,9,19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» нерухоме майно, а саме: земельну ділянкуз кадастровимномером 0510100000:01:059:0096(цільовепризначення для будівництвата обслуговуваннябудівель закладівохорони здоров`я)площею 7,5га,розташованої ум.Вінниці мікрорайон«Східний»,яка направі приватноївласності належитьПрАТ «СК«Місто» юридичнаадреса:м.Вінниця,вул.Хлібна,25,ЄРДПОУ 33295475, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні №42021020000000290.

Представник потерпілого ПрАТ «СК«Місто» адвокат ОСОБА_4 заперечив проти поданого клопотання, посилаючись на те, що воно безпідставне та не обгрунтоване, є таким що не підлягає задоволенню. Клопотання слідчого обґрунтовується наявністю кримінального провадження та наявністю ухвали про накладення арешту на вказану земельну ділянку. Будь-яких доводів, доказів, обґрунтувань необхідності передачі земельної ділянки в управління АРМА клопотання не містить. Всі доводи слідчого зводяться до цитування закону, тобто наявності законодавчої можливості передачі майна в управління. Наведене вказує на необґрунтованість заявленого клопотання. Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2022 року у справі №127/3594/22 дійсно було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я), площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці, мікрорайон «Східний», яка на праві приватної власності належить ПрАТ «СК «Місто», що полягає у тимчасовому позбавленні зазначеного власника розпоряджатися зазначений майном, будь-яким чином відчужувати його. Тобто, судом не було заборонено власнику користуватись зазначеним майном, арешт шляхом заборони користування арештованим майном не накладено.

Чинний КПК України не передбачає можливості повторно накласти арешт на майно, на яке уже накладений арешт.

Зважаючи на те, що використання майна не заборонено, ПрАТ «СК «МІСТО» наділено правом користуватись зазначеним майном, а, відтак, відсутні підстави для передачі даного майна в управління АРМА.

Більш того, як уже наголошувалось вище, у відповідності до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Таким чином передача майна в управління здійснюється виключно з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Так, кримінальне провадження зареєстровано ще 09.07.2021 року. Про вказане кримінальне провадження ПрАТ «СК Місто» було відомо. З липня 2021 року по лютий 2022 (момент накладення арешту на майно) ПрАТ «СК Місто» не вживало будь-яких заходів, які б могли привести до втрати майна, його знецінення, тощо. Також, Товариство не вживало заходів, спрямованих на відчуження такого майна.

Слідчим у клопотанні не доведено та не обґрунтовано, що майно, на яке накладено арешт не зберігається належним чином його власником та/чи є загрози для втрати економічної вартості земельної ділянки.

Враховуючи викладене, представник ПрАТ «СК«Місто» адвокат ОСОБА_4 вважає, що ініціатор клопотання всупереч законодавству України без урахування принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності, не обгрунтовав необхідність передачі зазначеного у клопотанні майна на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, просить у даному клопотанні відмовити.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, долученого заперечення, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу N 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004 р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франці»", «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

В ч. 7 ст. 100 КПК України зазначається, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі за текстом - Закон України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно положень ч.1 ст. 19 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Слідчий ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотання про передачу Національномуагентству Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів(кодЄДРПОУ 41037901),в управліннядля передачів управлінняза договорому порядкута наумовах,визначених ст.ст.1,9,19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» нерухоме майно, а саме: земельну ділянкуз кадастровимномером 0510100000:01:059:0096(цільовепризначення для будівництвата обслуговуваннябудівель закладівохорони здоров`я)площею 7,5га,розташованої ум.Вінниці мікрорайон«Східний»,яка направі приватноївласності належитьПрАТ «СК«Місто» юридичнаадреса:м.Вінниця,вул.Хлібна,25,ЄРДПОУ 33295475, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні №42021020000000290.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021020000000290 від 09.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В подальшому ухвалою 11.02.2022 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:059:0096 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я) площею 7,5 га, розташованої у м. Вінниці мікрорайон «Східний», яка на праві приватної власності належить ПраТ «СК «Місто» юридична адреса: м. Вінниця, вул. Хлібна, 25, ЄРДПОУ 33295475, що полягає у тимчасовому позбавленні зазначеного власника права розпоряджатися зазначеним майном, будь-яким чином відчужувати його.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Правові та організаційні засади функціонування АРМА визначає Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон).

Слід зазначити, що вищевказаною Ухвалою про арешт майна не встановлено заборону користування майном, внаслідок чого, виникає правова невизначеність між правами власника та управителя майном, що нівелює доцільність передачі майна в управління АРМА.

Тобто, використання спірною земельною ділянкою ПрАТ «СК «МІСТО» не заборонено, останнє наділено правом користуватись зазначеним майном, а, відтак, відсутні підстави для передачі даного майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами.

Таким чином,земельна ділянказ кадастровимномером 0510100000:01:059:0096(цільовепризначення для будівництвата обслуговуваннябудівель закладівохорони здоров`я)площею 7,5га,розташована ум.Вінниці мікрорайон«Східний»,яка направі приватноївласності належитьПРаТ «СК«Місто» юридичнаадреса:м.Вінниця,вул.Хлібна,25, як речовий доказ буде забезпечено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2022 справа № 127/3594/22, якою накладено арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження майном, та цей захід буде достатнім та дієвим, оскільки унеможливить відчудження, розтрату або знищення даного майна.

Крім того, згідно роз"яснення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо кримінального провадження, зазначається, що якщо Ухвалами про арешт майна не встановлено заборону користування майном, внаслідок чого, виникає правова невизначеність між правами власника та управителя майном, що нівелює доцільність передачі майна в управління АРМА.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто,ПРаТ «СК«Місто» на сьогодні, законно користуєтьсявищевказаною земельноюділянкою, оскільки відсутні судові рішення які доводять його вину.

Варто наголосити на тому, що слідчий чи прокурор, жодного разу не зверталися до законного власника земельної ділянки з пропозицією добровільно передати таке майно в АРМА за письмовою згодою. В матеріалах клопотання відсутня така відмова. Проте, порушивши процесуальний порядок слідчий вирішив одразу звернутися до слідчого судді.

Крім того, всупереч ч.6 ст.100 КПК України ініціатором клопотання, прокурором не надано доказів ризику знищення майна, яке перебуває у власності ПраТ «СК«Місто» або зменшення економічної вартості.

Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду клопотання, слідчим суддею не було встановлено, виходячи із завдань Національного агентства у сфері виявлення та розшуку активів, що передбачені чинним законодавством, доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, зокрема те, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.

Європейський Суд з прав людини у справі "Свято-Михайлівської парафії проти України" (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що "…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання..."

Отже, слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності передачі зазначеного у клопотанні майна на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. ст. 100, 309, 369-372 КПК України, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого Вінницькогорайонного управлінняполіції Головногоуправління НаціональноїполіціїуВінницькій області ОСОБА_5 про передачу Національномуагентству Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів(кодЄДРПОУ 41037901),в управліннядля передачів управлінняза договорому порядкута наумовах,визначених ст.ст.1,9,19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» нерухоме майно, а саме: земельну ділянкуз кадастровимномером 0510100000:01:059:0096(цільовепризначення для будівництвата обслуговуваннябудівель закладівохорони здоров`я)площею 7,5га,розташованої ум.Вінниці мікрорайон«Східний»,яка направі приватноївласності належитьПрАТ «СК«Місто» юридичнаадреса:м.Вінниця,вул.Хлібна,25,ЄРДПОУ 33295475, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні №42021020000000290, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: