Справа № 2-1062/2010
?
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.07.2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Фабіжевського С.А.
при секретарі Поберещенко К.В.
адвокатів Сухарчука В.В., Глуговської Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
в с т а н о в и в :
Позивачка наполягала на визнанні дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який вона уклала з відповідачем 12 грудня 2008 року та на визнанні за нею права власності на це житло. Стверджувала, що 12.12.08 р. за умовами цивільної угоди за 63000 грн. вона купила у відповідача спірне житло. Про це він надав їй розписку за своїм власним підписом і обіцяв, що після реєстрації житла на своє ім`я вони посвідчать угоду у нотаріуса. Але, обіцянки своєї не виконав: отримавши документи на своє ім`я, почав ухилятися від нотаріального посвідчення договору, посилаючись на зайнятість, що і змусило її звернутися до суду. Визнавала, що позивач попереджав її про те, що у спірному житті тимчасово до квітня 2009 р. буде мешкати колишня дружина його сина ОСОБА_3 зі своєю неповнолітньою дитиною. Але, коли вона навесні 2009 р. запропонувала ОСОБА_3 звільнити житло та відмовилася і сказала, що виселиться тільки у судовому порядку.
Відповідач позов визнав повністю, підтвердив обставини справи та доводи позивачки, не заважав проти задоволення позову. Підтвердив свій підпис у розписці.
Притягнуті до участі у справі як третя сторона, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_3 та представник органу опіки та піклування вважали позов необґрунтованим і просили у його задоволені відмовити. При цьому ОСОБА_3 стверджувала, що з 1998 р. вона мешкає у спірному житлі і до цього часу. Вселилася вона туди на правах члена сім`ї, як дружина сина відповідача ОСОБА_4 і коли вселялися то житло було для мешкання у непридатному стані. Вона своїми силами та силами своїх батьків і брата практично повністю відремонтували житло, зробили опалення, електроенергію, згодом добудували веранду, сарай. А спочатку у 1998 році у житла була лише коробка. Відповідач ніякої участі у цих роботах не приймав, але і не заперечував проти ремонту та відновлення житла. Зі своїм чоловіком, ОСОБА_4 , вона розірвала шлюб 29 вересня 2009 р., хоча фактично вони розірвали свої сімейно-шлюбні стосунки з 2007 р., з того часу вона мешкає у спірному житлі одна з неповнолітньою дитиною. Стверджувала, що про угоду між позивачкою та відповідачем дізналася у жовтні 2009 р. від ОСОБА_1 ; стверджувала, що вона зареєстрована як мешканець у спірному житлі.
Свідок ОСОБА_5 стверджувала, що вона як мати ОСОБА_3 добре знає, що наприкінці 1998 р. вона, як дружина ОСОБА_4 , вселилася у спірне житло, від якого спочатку була тільки коробка; вона особисто зі своїм чоловіком та старшим сином робили ремонт у цьому житлі; бо воно було для мешкання у непридатному стані. Вони робили поточний ремонт, згодом добудували веранду, сарай. Відповідач ніякої участі у цьому не брав, але і не заперечував проти ремонту, до будівель. Близько 20 років він (відповідач) у цьому житлі не мешкав, а мешкав у цьому ж селі (і досі мешкає) у жінки, з якою перебуває у фактично-шлюбних стосунках.
Свідок ОСОБА_6 стверджувала, що свого часу ОСОБА_2 сплатив КСП «Косівське» за спірне житло, але не оформив тоді ще на своє ім`я, бо не отримував про це свідоцтво, а був записаний у господарську книгу сільради, як володар будинку, згодом він зареєстрував (прописав) там свого сина, ОСОБА_7 ; десь у 2000 році відповідач став мешкати однією сім`єю з ОСОБА_8 син його, ОСОБА_7 , одружившись з ОСОБА_3 ( ОСОБА_9 ) став разом жити з нею у спірному житлі. Потім вони розійшлися і ОСОБА_3 з маленькою дитиною залишилася мешкати (і мешкає досі) у цьому ж житлі, а ОСОБА_4 виїхав кудись на заробітки. Про угоду між сторонами вона дізналася випадково.
Свідок ОСОБА_4 стверджував, що 17 жовтня 1998 року він з ОСОБА_10 зареєстрував шлюб і одразу ж вони вселилися з нею і її малолітньою дитиною від іншого шлюбу у спірне житло. Воно вимагало ремонту для мешкання людей. Вони зробили стелю, обладнали стіни шпалерами, провели електроенергію, батько ж, ОСОБА_2 жив у ОСОБА_11 , але ж як і він сам, був прописаний у спірному житлі. ОСОБА_3 у ньому зареєстрована не була. У грудні 2008 року він залишив сім`ю, а розірвав шлюб - в жовтні 2009 року. Він казав, щоб ОСОБА_3 вибралася з хати до 15 квітня 2010 року, на що вона погодилася. Про угоду він дізнався від батька і нічого проти її укладання не має.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що 12 грудня 2008 р. за умовами цивільної угоди за 63000 грн. позивачка та відповідач уклали між собою договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно цього договору позивачка купила, а відповідач продав спірне житло. Про це відповідач надав позивачці розписку за своїм власним підписом, домовившись посвідчити угоду нотаріально пізніше. Але, згодом відповідач почав ухилятися від нотаріального посвідчення угоди; що і змусило позивачку звернутися до суду. Ці обставини стверджувалися сторонами, підтверджені розпискою та нічим не спростовані.
Згідно ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вражається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.. 220 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо між сторонами досягнуто всіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступнице нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У відповідності до вимог ст.. ст.. 182 та 657 ЦК України договір сторін про купівлю-продаж нерухомості мав бути посвідчений у нотаріальному порядку та пройти державну реєстрацію.
Норма закону, на яку посилається позивачка як підставу для задоволення свого позову, а саме ч. 2 ст. 220 ЦК України, не може бути застосована у спірних правовідносинах, виходячи з наступного.
П. 13 постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 2009 р. № 6 «Про практику розгляду судами справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що «вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судом необхідно врахувати, що норма частини другої ст.. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.. 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.
Ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно ст.. 657 ЦК України правочин купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Цих вимог закону сторонами по угоді не дотримано.
Нарешті, ст.. 331 п.2 ч. 3 ЦК України передбачено: якщо право власності на нерухоме майно у відповіді з законом належить державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно представленого витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно «КП Котовське БТІ та РОН» дата реєстрації нерухомого майна за відповідачем визначена 28 липня 2009 р. Тому, саме з цього моменту у відповідача виникло право власності на спірне нерухоме майно; у той самий час, як угода між сторонами за їх твердженнями була укладена раніше, а саме 12 грудня 2008 р.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 182, 208, 209, 210, 640, 655-658 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_12 у її позові до ОСОБА_13 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя -
Суд | Котовський міськрайонний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2010 |
Оприлюднено | 07.07.2022 |
Номер документу | 105092637 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Котовський міськрайонний суд Одеської області
Фабіжевський С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні