Рішення

від 04.07.2022 по справі 188/321/21

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/321/21

Провадження № 2/188/41/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Фесик Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом, зміненим 27.05.2021р., до ОСОБА_2 (далі відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Друга Синельниківська державна нотаріальна контора (далі третя особа), про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на території с. Самарське Петропавлівського району Дніпропетровської області помер її батько ОСОБА_4 , який заповіту не складав.

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала земельна ділянка на території Самарської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082945 від 29.03.2002р., яка, на думку позивача, протиправно успадкована відповідачем 1.

Позивач для оформлення спадщини за законом звернулася за місцем смерті спадкодавця до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріус, вивчивши надані йому документи, виніс постанову від 19.03.2020р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії через те, що по спадковій справі №88/2010, що заведена вказаною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , вже видане 05.08.2014р. відповідачу 1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно цілу земельну ділянку на території Самарської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га.

Позивач стверджує, що спадкоємцями вказаного майна згідно з матеріалами спадкової справи та вимогами законодавства є позивач ОСОБА_1 в 1/2 частці, відповідач 1 ОСОБА_2 в 1/6 частці та відповідач 2 ОСОБА_3 в 1/3 частці.

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1223, 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) України, позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі №10/2014, що зареєстроване в реєстрі за №208, видане 05.08.2014р. державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_5 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, та припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Також позивач прохає визнати за нею, як спадкоємцем за законом, право власності на 1/2 частину земельної ділянки на території Самарської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 18 травня 2021 року, яке було відкладене за клопотанням позивача у зв`язку з поданням зміненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.06.2021р. витребувано від завідувача Другої Синельниківської державної нотаріальної контори в.о. Петропавлівської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. копію спадкової справи №10/2014, заведеної після смерті ОСОБА_5 , копію якої долучено до матеріалів цієї цивільної справи.

Ухвалою суду від 02.11.2021р. закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд на 08.12.2021р., який двічі відкладався у зв`язку з неявкою відповідачів.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала і просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі до суду не з`явилися, жодних заяв чи клопотань до суду не подавали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа надала заяву до суду про розгляд справи без участі її представника і ухвалення рішення на розсуд суду.

На підставі положень статей 280-281 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що батькові позивача ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082945 від 29.03.2002р. належала земельна ділянка на території Самарської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га.

Родинний зв`язок позивача з її батьком ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 08.01.1960р., виданого Іванівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.07.1977р., виданого Вишневською селищною радою П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Батько позивача ОСОБА_4 заповіту не складав, що підтверджується копією довідки Самарської сільської ради від 11.11.2020р. за №461.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06.10.2009р.

На дату смерті разом з ОСОБА_4 був зареєстрований його син відповідач 2 та дружина померлого ОСОБА_5 .

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли такі особи:

відповідач 2 ОСОБА_3 у зв`язку зі спільною реєстрацією місця проживання з батьком за однією адресою на день смерті;

ОСОБА_5 у зв`язку зі спільною реєстрацією місця проживання з чоловіком на дату смерті та подання до Петропавлівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом від 26.03.2010р.;

позивач ОСОБА_1 у зв`язку з поданням до Петропавлівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини від 07.03.2014р. та наданням згоди іншим спадкоємцем ОСОБА_3 на її включення до складу спадкоємців відповідно до ст. 1272 ЦК України.

На підставі викладеного на спадкове майно земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:01:001:0491, яке належало на дату смерті ОСОБА_4 , кожний із вказаних спадкоємців мав право оформити свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/3 частині.

З матеріалів спадкової справи №88/2010, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що жодному зі спадкоємців нотаріус не оформляв та не видавав свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 1223884800:01:001:0491.

ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082946 від 29.03.2002р. земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,360 га заповіла у власність позивачу.

Мати позивача та відповідачів ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06.01.2014р.

Згідно з довідкою Самарської сільської ради від 21.02.2014р. за №66 на дату смерті разом із ОСОБА_5 був зареєстрований її син відповідач 2.

Після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №10/2014, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №37091288 від 07.04.2014р.

Позивач після смерті матері ОСОБА_5 від прийняття спадщини за заповітом відмовилася, але спадщину за законом прийняла, що підтверджується заявою позивача до Петропавлівської державної нотаріальної контори від 07.03.2014р., зареєстрованою за №36 у Книзі реєстрації та обліку спадкових справ.

Також спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 прийняла її донька відповідач 1 ОСОБА_2 , що підтверджується її заявою до Петропавлівської державної нотаріальної контори від 03.03.2014р., зареєстрованою за №33 у Книзі реєстрації та обліку спадкових справ.

Відповідач 2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 відмовився, що підтверджується його заявою до Петропавлівської державної нотаріальної контори від 07.03.2014 р., зареєстрованою за №39 у Книзі реєстрації та обліку спадкових справ.

28.03.2020 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 1223884800:02:001:0492 площею 4,3600 га, яка належала матері позивача ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082946 від 29.03.2002р. Право власності позивача на 1/2 частку вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36115031 від 28.03.2020р.

19.03.2020 позивач звернулася до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1223884800:02:001:0491, що належала її батькові, але нотаріус своєю постановою від 19.03.2020р. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку на доньку померлого ОСОБА_2 .

Отже, про порушення свого права позивач дізналася з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 19.03.2020 р., яку вона отримала того ж дня, про що свідчить її підпис на вказаній постанові.

Після отримання постанови Другої Синельниківської державної нотаріальної контори позивач, ознайомившись з матеріалами спадкових справ №88/2010 та №10/2014, дізналась, що 05.08.2014р. відповідачу 1 завідувачем Петропавлівської державної нотаріальної контори Мирною А.М. було помилково видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку кадастровий номер 1223884800:01:001:0491, яка матері позивача не належала, а була у власності її батька на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082945 від 29.03.2002 р., в якому вказано після прізвища власника пай АДРЕСА_1 , тоді як згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ №1206393532018 від 23.07.2018р., який нотаріус отримав по спадковій справі №10/2014, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №082946 від 29.03.2002р ОСОБА_5 належить земельна ділянка кадастровий номер 1223884800:02:001:0492.

За відомостями публічної кадастрової карти України за відповідачем 1 зареєстроване право приватної власності на цілу земельну ділянку кадастровий номер 1223884800:02:001:0491, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6569056 від 04.08.2014 р. Також вказана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.05.2021р. за №258107123.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.08.2014р., видане на відповідачу 1 по спадковій справі №10/2014, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , на цілу земельну ділянку кадастровий номер 1223884800:01:001:0491 з порушенням вимог законодавства, безпідставно, що порушило право позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину вказаної земельної ділянки після смерті ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 16.01.2020 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказаний правовий висновок викладено у Постанові Верховного суду від 23.06.2020р. по справі №922/2589/19.

У абзаці другому п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За приписами статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 70 і 71 остаточного рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. вказані рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. вказане рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Оскільки позивач не має змоги отримати у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної земельної ділянки, та у зв`язку з оформленням за відповідачем 1 свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу спірну земельну ділянку, а також реєстрацією за відповідачем 1 права власності на вказане майно, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 129 867,42 грн. Відповідно вартість 1/2 частини спірної земельної ділянки складає 64 933,71 грн.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 908 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідачів у рівних частках.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 34701497, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі №10/2014, що зареєстроване в реєстрі за №208, видане 05.08.2014р. державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 4,3600 га на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1223884800:02:001:0491 та припинити право власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на вказану земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , як спадкоємцем за законом, право власності на 1/2 частину земельної ділянки на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1223884800:02:001:0491 площею 4,3600 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 29.03.2002 серії ІІІ-ДП №082945.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П. О. Бурда