Рішення

від 12.06.2022 по справі 335/12869/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/12869/21 2/335/919/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Товстоус Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Рогозіна О.В., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 14 січня 2021 року між ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н бронювання квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» надає ОСОБА_1 , як потенційному покупцю квартири, інформаційно-консультаційні послуги, які полягають у підборі квартири за її замовленням, бронюванні квартири, ознайомлення ОСОБА_1 із типовими умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири, а ОСОБА_1 приймає ці послуги та оплачує відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» зобов`язався здійснити бронювання квартири за ОСОБА_1 не пізніше 31.03.2021 року, для укладення в подальшому попереднього договору купівлі-продажу квартири. При цьому ОСОБА_1 було сплачено забезпечувальний внесок у розмірі 30000 грн.

У період з 14.01.2021 року по 31.03.2021 року ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відділу продаж ЖК Легенда для укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири у встановлений термін до 31.03.2021 року. Проте з незалежних від неї причин укладення попереднього договору купівлі-продажу здійснено не було.

Враховуючи викладені обставини ОСОБА_1 прийняла рішення про повернення сплаченого нею забезпечувального внеску вартості інформаційно-консультаційних послуг. У зв`язку з чим 21.04.2021 року та 08.07.2021 ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» із відповідними заяви, але відповідь на них так і не отримала та ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» не здійснено жодних дій щодо врегулювання вказаного питання.

У позові також зазначено про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п.7 умов Договору визначено, що забезпечувальний внесок не підлягає поверненню при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору ОСОБА_1 .

При цьому п.8 вказаного Договору встановлено, що у разі якщо у зв`язку з обставинами, які залежать від ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» попередній договір купівлі-продажу не буде укладений до 31 травня 2021 року ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» зобов`язується повернути сплачений ОСОБА_1 забезпечувальний внесок вартості інформаційно-консультаційних послуг в повному обсязі протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного листа щодо повернення коштів.

Разом з цим, п.3,6 та 5 вказаного договору вже були передбачені строки та порядок повернення коштів.

ОСОБА_1 вважає, що вказані пункти договору є таким що порушує своєю суттю публічний порядок, оскільки створює можливість виконавцю за договором взагалі не виконувати умови договору, що є порушенням ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відтак відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.215, 216 ЦК України ОСОБА_1 вважає, що дані пункти договору є нечинним та несправедливими, оскільки передбачають зобов`язання позивача виконати всі умови в строк до 31.03.2021, а відповідачу встановлює строк виконання зобов`язання до 31.05.2021, що зумовлює необхідність позивача знаючи, що відповідачем не виконано зобов`язання чекати до 31.05.2021 для отримання грошових коштів. При цьому п.7 Договору передбачено ще й можливість не повернення грошових коштів, без будь-яких підстав, не виконуючи умов договору відповідачем.

З урахуванням викладених обставин, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, розмір якої з урахуванням глибини заподіяних переживань вона оцінює в 10000 грн.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення п.7 та п.8 Договору бронювання квартири №11 від 14 січня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020»; розірвати Договір бронювання квартири №11 від 14 січня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020»; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 30000 грн. сплачені відповідно до договору бронювання квартири №11 від 14 січня 2021 року; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

11.01.2022 на адресу суду від ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» із вказаною позовною заявою не погоджується, позовні вимоги не визнає, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

14 січня 2021року між сторонами було укладено договір б/н бронювання квартири АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» зобов`язалося надати ОСОБА_1 інформаційно-консультаційні послуги. На виконання умов договору в обумовлені строки між сторонами регулярно відбувалося спілкування на предмет укладення попереднього договору купівлі-продажу доки від позивача на адресу відповідача 21.04.2021 року не надійшов лист з вимогою про повернення забезпечувального внеску мотивований тим, що попередній договір купівлі-продажу квартири не було укладено до 31.03.2021 за причинами не залежними від покупця. При цьому яким саме чином відповідач ухилився від виконання обов`язку щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири позивачем не зазначено. З огляду на умови договору якими передбачено, що внесок повертається у разі не укладення з вини ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» попереднього договору купівлі-продажу в строк до 31.05.2021, вимога позивача щодо повернення внеску виконана не була.

Зазначає, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором перед позивачем виконав в повному обсязі. Так на виконання умов договору за позивачем було заброньовано квартиру та відповідач відмовився від укладення правочинів щодо заброньованої квартири з третіми особами, позивачу неодноразово пропонувалося укласти попередній договір купівлі-продажу квартири шляхом направлення повідомлень через месенджери та спілкування телефоном та направлення листа-запрошення засобами поштового зв`язку. Натомість саме позивач не з`являлась в узгоджені дати на укладення додаткової угоди та ігнорує повідомлення відповідача щодо запрошень для підписання попереднього договору. При цьому позивач не надає жодних доказів того, що відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків за договором.

Також вважає необґрунтованими вимоги позивача, щодо визнання оспорюваних умов Договору несправедливими та визнання п.7, 8 Договору недійсними з огляду на те, що під час укладення договору сторони діяли добросовісно і дійшли згоди щодо всіх його умов. Позивач була ознайомлена з умовами договору та погоджувалась з усіма умовами договору про що свідчить її підпис у договорі та сплата коштів на виконання вказаних умов договору. Умовами Договору жодним чином не передбачено можливість безпідставного неповернення коштів позивачу та будь-яких інших несправедливих умов в розумінні норм Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим, вимога позивача щодо розірвання договору після припинення його дії не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вважає, що відповідач жодним чином не порушував своїх зобов`язань за договором, а відтак моральна шкода позивачу заподіяна не була, а ому вказана вимога також є необґрунтованою та безпідставною.

З урахуванням викладено просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

25.01.2022 року до суду від представника позивача - адвоката Рогозіна О.В. надійшла відповідь на відзив мотивована тим, що позивачем було вжито усі дії для належного виконання зобов`язання згідно умов договору бронювання та не укладення попередньої угоди договору купівлі продажу квартири у визначений договором строк сталося саме з вини відповідача. У відзиві на позовну заяву представником відповідача не зазначено жодного беззаперечного доказу того, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання умов договору та не виконання умов договору настало не з його вини, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача за цим договором вважаються не виконаними. Відтак сплачений позивачем забезпечувальний внесок підлягає безумовному поверненню на користь позивача. Зазначає, що відзив зводиться лише до перекручування фактів, не містить доказів на підтвердження конкретних фактів наявності обставин щодо належного виконання відповідачем умов Договору. Просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2022 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рогозін О.В. в судове засідання не з`явилися, разом з тим, від адвоката Рогозіна О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» Мацко К.Є. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змістстатті 89 ЦПК Українивизначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 14 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020», що далі іменується «Сторона - 1» та ОСОБА_1 , що далі іменується «Сторона - 2» було укладено Договір бронювання квартири АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 1 вказаного Договору сторони домовились, що за цим Договором Сторона 1 надає Стороні 2, як потенційному покупцю квартири інформаційно-консультаційні послуги, а саме: підбір квартири за замовленням Сторони 2, бронювання квартири відповідно до її характеристик, визначених у п.3 Договору та ознайомлення Сторони 2 із типовими умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири, а Сторона 2 приймає ці послуги та оплачує їх відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2 Договору встановлено, що Сторона 1 зобов`язується здійснити бронювання квартири за Стороною 2 до терміну, зазначеного у п.3.6 Договору, для укладення в подальшому попереднього договору купівлі-продажу квартири. Під бронюванням квартири сторони розуміють, що до дати, зазначеної у цьому пункті Договору, з третіми особами не будуть укладені договори (правочини), предметом яких будуть будь-які права на подальше отримання у власність квартири.

За умовами п.3.6 вказаного Договору встановлено, що дата укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири встановлена не пізніше 31 березня 2021 року.

Відповідно до п.4 Договору підписанням цього Договору сторони засвідчили, що Сторона 2 сплатила Стороні 1 30000 грн. в якості 100% забезпечувального внеску вартості інформаційно-консультативних послуг, що були фактично надані Стороною 1 Стороні 2 за цим Договором.

ОСОБА_1 на виконання вказаних умов договору було внесено забезпечувальний внесок у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 14.01.2020 року.

Умовами вказаного Договору сторони погодили, що у разі виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири в строк, визначений в п.3.6 вказаного Договору сплачені за цим Договором кошти, за письмовою згодою Сторін використовуються одним з наведених способів: повертаються ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» ОСОБА_1 в повному обсязі або ціна продажу квартири за попереднім договором купівлі-продажу квартири зменшується на розмір забезпечувального внеску, сплаченого ОСОБА_1 в якості оплати послуг за цим Договором.

При цьому, п.7 Договору встановлено, що Сторона 2 розуміє та погоджується з тим, що забезпечувальний внесок, отриманий Стороною 1 за цим договором в якості оплати за послуги, не підлягає поверненню при невиконані або неналежному виконанні умов цього Договору.

Крім цього, п.8 Договору встановлено, що якщо у зв`язку з обставинами, які залежать від Сторони 1, попередній договір купівлі-продажу квартири не буде укладений до 31 травня 2021 року, Сторона 1 зобов`язана повернути сплачений Стороні 2 за цим Договором забезпечувальний внесок вартості інформаційно-консультаційних послуг в повному обсязі протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від Сторони 2 відповідно листа щодо повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи 21.04.2021 позивач звернулась до ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» із заявою про повернення сплаченого нею забезпечувального внеску у розмірі 30000 грн. у зв`язку з не підписанням попереднього договору купівлі-продажу квартири у встановлений в п.3.6 Договору строк по причині обставин, що не залежать від неї.

08 липня 2021 позивач повторно звернулась до ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» із заявою про повернення сплаченого нею забезпечувального внеску, проте як зазначає позивач вказані заяви були проігноровані відповідачем та сума забезпечувального внеску повернута не була.

Мотивуючи свої позовні вимоги щодо повернення внесеного позивачем забезпечувального внеску позивач зазначила, що нею неодноразово здійснювалися звернення до відділу продаж ЖК Легенда за укладенням попереднього договору купівлі продажу-квартири будівельний номер АДРЕСА_1 у встановлений термін до 31 березня 2021 року, проте підписання попереднього договору купівлі-продажу квартири не було здійснено з незалежних від неї причин.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Встановлено, що підписавши Договір бронювання квартири АДРЕСА_1 сторони обумовили предмет договору, зобов`язання сторін, строки його виконання та відповідальність сторін у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Звертаючись з вимогою про повернення сплаченого позивачем забезпечувального внеску у зв`язку із не укладенням до 31 березня 2021 року попереднього договору купівлі-продажу квартири позивачем посилається на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань за Договором.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надала скрін-шоти повідомлень роздруківки з Viber, у яких міститься текстові повідомлення переписки з ОСОБА_2 щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири та додаткової угоди.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши зміст повідомлень, що містяться у наданих позивачем «скріншотів» переписки з месенджеру Viber, суд доходить до висновку, що з наданих роздруківок текстових повідомлень не можливо беззаперечно встановити, що листування відбувалося із співробітником відповідача та стосувалося саме виконання умов вище вказаного Договору, а відтак суд критично оцінює вказаний доказ.

При цьому доказів офіційного листування чи звернення до відповідача у строк до 31.03.2021 позивачем не надано.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним з моменту укладення п.7 та п.8 Договору бронювання квартири АДРЕСА_1 від 14 січня 2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України містить перелік підстав недійсності правочину, зокрема однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак:

По-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України).

По-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

По-третє, завдання шкоди споживачеві.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 08.06.2016 року у справі №6-330цс16 та Верховний суд у постанові від 19.09.2018 року по справі № 755/612/16 (провадження № 61-17497св18).

Звернувшись до суду з вимогами про визнання недійсними п.7 та п.8 укладеного між сторонами договору, позивач посилається на те, що вони є несправедливими, оскільки містять умови, які передбачають можливість не повернення грошових коштів на оплату послуг, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Аналіз вказаної норми свідчить, що для застосування вказаного пункту необхідно існування одночасно трьох умов, які мають бути визначені Договором:

По-перше, Договір розірвано з ініціативи виконавця.

По-друге, послуги за Договором не надані.

По-третє, кошти споживачу не повертаються.

За приписами п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Як випливає з цієї правової норми, необхідно існування одночасно наступних умов, що мають бути визначені Договором:

По-перше, відмова споживача укласти або виконати договір.

По-друге, не повернення сплачених споживачем коштів.

По-третє, відсутність компенсації споживачу у разі не виконання/розірвання договору виконавцем.

З аналізу умов укладеного між сторонами договору бронювання квартири АДРЕСА_1 від 14 січня 2021 року не вбачається порушення принципу добросовісності чи істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, його умови є чіткими та однозначними.

За положеннями п.7 Договору передбачено, що ОСОБА_1 розуміє та погоджується з тим, що забезпечувальний внесок, отриманий ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» в якості оплати послуг, не підлягає поверненню при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору.

В свою чергу, пунктом 8 Договору встановлено, у разі якщо у зв`язку з обставинами, які залежать від відповідача, зобов`язання щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири не буде виконано в строк до 31 травня 2021 року ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» зобов`язана повернути сплачений позивачем забезпечувальний внесок протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного листа щодо повернення коштів.

Відтак умовами Договору передбачено двосторонній обов`язок належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та повернення відповідачем коштів у разі невиконання умов договору.

Крім того, суд враховує той факт, що договір підписано позивачем ОСОБА_1 добровільно, без будь-яких зауважень, змін та доповнень з її боку внесено не було, а умови договору виконувалися.

Таким чином оспорювані позивачем у позовній заяві умови договору відповідають вимогам чинного законодавства України та покликані забезпечити та гарантувати обом сторонам їх права та виконання ними зобов`язань, а відтак не порушують договірних прав та обов`язків.

З огляду на викладе, а також те, що позивачем не були доведені обставини, що підтверджують несправедливість умов договору, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для визнання недійсними пунктів 7 та 8 Договору бронювання квартири №11 від 14 січня 2021 року.

Щодо позовних вимог про розірвання договору Договору бронювання квартири АДРЕСА_1 від 14 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 30 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 Договору укладеного між сторонами договір діє з моменту підписання до 31 травня 2021 року.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних підтверджуючих документів (висновків експертів, медичних довідок) та обґрунтування нанесеної моральної шкоди. Діями або бездіяльністю відповідача не порушено жодних прав позивача та не спричинено невимовних душевних страждань.

Враховуючи те, що судом не встановлено наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 по відшкодуванню моральної шкоди є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши межі заявлених вимог та відповідність їх нормам матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 06 липня 2022 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» (ЄДРПОУ 42786690, юридична адреса: м.Одеса, вул.Бугаївська, буд.21, офіс 805).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко