Постанова

від 04.07.2022 по справі 577/3037/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м.Суми

Справа №577/3037/21

Номер провадження 22-ц/816/206/22

Номер провадження 22-ц/816/332/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрівка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівка» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2021 року та додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року, у складі судді Гетьмана В.В., ухвалені у м. Конотоп, повний текст рішення складено 18.11.2021 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду в липні 2021 року із заявою, ОСОБА_1 просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівка» на його користь кошти набуті без достатньої правової підстави у сумі 40 383,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,2162 га кадастровий номер 5922089600:02:005:0532 та 5,0985 га кадастровий номер 5922089600:02:04:0263 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 24.11.2017 року. Між ним та ТОВ «Юрівка» були підписані договори оренди землі на вказані земельні ділянки. ТОВ «Юрівка» з 2017 р. по 2018 р. не сплачувало йому орендної плати, що змусило звернутися до суду із позовом. Постановою Сумського апеляційного суду у справі №577/3710/18 від 15.04.2019 року йому відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з тим, що договори оренди землі не пройшли державної реєстрації. 15.10.2019 року належні земельні ділянки ОСОБА_1 передано в оренду ТОВ «Батьківщина». Договорами оренди від 15.10.2019 р. підтверджується межа строку протягом якого відповідач без укладення договору оренди землі користувався майном ОСОБА_1 , а саме: з 24.11.2017 року по 15.10.2019 рік. Вказував, що факт укладення договорів оренди землі у 2019 р. підтверджує те, що мав реальну можливість передати свою землю в оренду на підставі належним чином оформлених договорів. Стверджував, що ТОВ «Юрівка» протягом 2017-2019 р.р. користувалось належними йому земельними ділянками без укладення договорів оренди землі та сплати орендної плати, чим було збережено його кошти набуті без достатньої правової підстави, котрі мали бути сплачені у якості плати за землю у сумі 40383 грн.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що акти приймання-передачі земельних ділянок, що передаються в оренду від 24.11.2017 року, не є доказом використання їх товариством з обмеженою відповідальністю «Юрівка», ці акти є невід`ємним додатком до договорів оренди землі від 24.11.2017 року, які визнано судом неукладеними. Позивачем не спростовано твердження відповідача про невикористання спірних земельних ділянок, і не надано жодних інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юрівка» 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просив посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду мотивовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що акти є невід`ємним додатком до договорів оренди землі від 24.11.2017 року, які визнані судом неукладеними. Зазначає, що акти приймання передачі земельних ділянок, що надаються в оренду не мають посилань на договори оренди землі від 24.11.2017 року, і в цих договорах не згадуються. Вказує, що судом не надано правової оцінки актам визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в яких зазначено, що відповідач прийняв до використання і нагляду земельні ділянки кадастровий номер 5922089600:02:005:0532 та кадастровий номер 5922089600:02:04:0263, а також вказано, що вони складені для укладення та державної реєстрації договору оренди. Стверджує, що акти визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.11.2017 року складались до підписання договорів оренди землі від 24.11.2017 року та саме були підставою для підписання відповідних договорів, що підтверджує неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не користувався земельними ділянками, оскільки договори оренди землі були визнані судом неукладеними, при цьому, в рішенні не вказується, яким чином відповідач 24.11.2017 року прийшов до висновку про не укладення договорів оренди, оскільки відповідне рішення прийняте судом 15.04.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юрівка» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 17 листопада 2021 року без змін, як законне та обґрунтоване. Узагальнені доводи відзиву полягають в наступному, - протягом 2017, 2018 та 2019 років належні позивачу земельні ділянки товариство не використовувало, ніяких перешкод позивачу в користуванні цим майном не вчиняло. З вимогами про припинення перешкод в користуванні земельними ділянками позивач до товариства чи до суду, позивач не звертався. Докази на підтвердження протилежного позивачем суду не надані. Зазначає, що вищезазначене спростовує доводи позивача про те, що протягом 2017, 2018 та 2019 років він з вини товариства не міг належним чином користуватися своїм майном, тобто здавати його в оренду іншим особам. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до ухвалення Сумським апеляційним судом постанови від 15.04.2019 р. у справі № 577/3710/18, позивач взагалі звертався до будь-яких інших осіб з пропозиціями про передачу своїх земельних ділянок в оренду, що є додатковим свідченням відсутності порушень прав позивача товариством. Посилається на те, що позивачем заявлено майнові вимоги за період, строк позовної давності за яким сплинув. Також зазначає, що правова позиція постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17, на яку посилається позивач, не може застосовуватись у цих правовідносинах, оскільки цільове призначення земельних ділянок позивача інше, на них відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, про які йшла мова у вказаній постанові. Стверджує, що в актах визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на які посилається позивач, вказано, що вони складені для укладання та державної реєстрації договору оренди.

Не погоджуючись із додатковим рішенням від 07 грудня 2021 року ТОВ «Юрівка» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати та прийняти нове рішення на користь товариства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 17.11.2021 року місцевим судом ухвалене рішення, яким повністю відмовлено у задоволенні вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що товариство своєчасно 22.11.2021 року звернулося до суду із заявою про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з наданням товариству професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 40 700,00 грн., та надало докази понесення цих витрат. Зазначає, що подані суду докази понесених витрат на професійну правову допомогу повністю ці витрати підтверджували, їх необхідність була очевидною, а розмір ставки за надання правової допомоги в Україні був цілком прийнятним з огляду на практику ЄСПЛ у справі «Родзевілло проти України» (Заява №38771/05), де ЄСПЛ за надану правову допомогу визнав обґрунтованим розмір ставки 120 доларів США у гривневому еквіваленті за годину роботи адвоката. Вважає, що за таких умов товариство мало право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі. Стверджує, що суд першої інстанції цих обставин не врахував, а тому прийняв рішення про відшкодування понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 400,00 грн., тобто в розмірі, який є явно не пропорційним до предмета спору і ціни позову (40 383,00 грн.), без врахування негативної поведінки позивача щодо заявлених до товариства безпідставних позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення від 07 грудня 2021 року без змін, як законне та обґрунтоване. Узагальнені доводи відзиву полягають в наступному, - заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є надуманим та неспіврозмірним з ціною позову. Вказує, що операція по сплаті коштів готівкою у сумі 40 700,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордеру копія якого надана відповідачем є незаконною, а прибутковий касовий ордер підтверджує факт отримання коштів суб`єктом господарювання, а відповідачем не надано доказів проведення витрат готівкових коштів ТОВ «Юрівка» на вказану суму. Зазначає, що позивач є пенсіонером, і не має змоги оплатити судові витрати у розмірі 40 700,00 грн. Стверджує, що відповідачем не доведено того, що витрати у сумі 40 700,00 грн. були фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У відповіді на відзив ТОВ «Юрівка» зазначає, що проведена розрахунки між товариством та адвокатом не суперечать чинному законодавству. Вказує, що позивач не надав доказів того, що він є пенсіонером, а також доказів низької платоспроможності.

Позивач та його представник в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали, проти апеляційної скарги відповідача заперечили.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення від 17 листопада 2021 року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Юрівка» на додаткове рішення від 07 грудня 2021 року підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які вбачаються з матеріалів справи та не оспорюються сторонами про те, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,2162 га кадастровий номер 5922089600:02:005:0532 та 5,0985 га кадастровий номер 5922089600:02:04:0263 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 20-27).

24.11.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юрівка» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок (а.с. 28-43), які постановою Сумського апеляційного суду від 15.04.2019 р. визнані неукладеними (а.с. 46-47).

15.10.2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Батьківщина» уклали договори оренди спірних земельних ділянок (а.с. 48-59).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , з посиланням на норми ст. ст. 93, 206 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, вказав, що відповідач без достатньої правової підстави за його рахунок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування вищевказаними земельними ділянками, тому зобов`язаний повернути ці кошти. На доведеність вимог пояснив, що підтвердженням факту користування ТОВ «Юрівка» належними йому земельними ділянками протягом спірного періоду є акти приймання-передачі земельних ділянок від 24.12.2017 р. (а.с. 32, 40).

Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що 13.02.2017 року приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області Чаусовою Г.М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за р. № 314 на земельну ділянку із цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юрівської сільської ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922089600:02:005:0532, площею 0,2162 га (а.с. 20).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80251057 від 13.02.2017 року вбачається, що 13.02.2017 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, сіножаті, адреса: Сумська область, Конотопський район, Юрівська сільська рада, кадастровий номер 5922089600:02:005:0532, площа 0,2162 га (а.с. 21).

13.02.2017 року приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області Чаусовою Г.М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за р. № 313 на земельну ділянку із цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юрівської сільської ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922089600:02:004:0263, площею 5,0985 га (а.с. 24).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80250862 від 13.02.2017 року вбачається, що 13.02.2017 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, рілля, адреса: Сумська область, Конотопський район, Юрівська сільська рада, кадастровий номер 5922089600:02:004:0263, площа 5,0985 га (а.с. 25).

24.11.2017 року ОСОБА_1 (надалі іменується «Орендодавець») та ТОВ «Юрівка» (надалі іменується «Орендар») підписали договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті), площею 0,2162 га, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради, кадастровий номер 5922089600:02:005:0532, строком на 7 років, із розміром орендної плати 209,00 грн. на рік (пункти 1, 2, 7, 9 договору). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день підписання цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря, третій у Реєстраційній службі Конотопського МРУЮ Сумської області. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди (п. 44 договору) (а.с. 28-31).

24.11.2017 року складено акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду про те, що власником земельної ділянки, розташованої на території Юрівської сільської ради, гр. ОСОБА_1 , надалі «Орендодавець», передано в натурі у оренду терміном на 7 (сім) років керівнику (представнику) ТОВ «Юрівка» гр. ОСОБА_3 , надалі «Орендар», земельну ділянку площею 0,2162 га. Орендар прийняв її у строкове платне користування згідно договору оренди від _ 2017 року, що засвідчено підписами. Акт складено між Орендодавцем та Орендарем в 3-х примірниках (а.с. 32).

24.11.2017 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) між гр. ОСОБА_1 , надалі «Орендодавець» та керівником (представником) ТОВ «Юрівка» гр. ОСОБА_3 , надалі «Орендар», про те, що межі земельної ділянки, яка є власністю Орендодавця з кадастровим номером 5922089600:02:005:0532 місце її розташування визначено згідно з Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Технічною документацією по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80250862, земельну ділянку розташовану на території Юрівської сільської ради Конотопського району з накладенням на неї сервітутами і обмеженнями щодо використання Орендар прийняв до використання та нагляду. Акт складено між Орендарем та Орендодавцем в 3-х примірниках для укладання та державної реєстрації договору оренди (а.с. 32).

24.11.2017 року ОСОБА_1 та ТОВ «Юрівка» підписали договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті), площею 5,0985 га, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради, кадастровий номер 5922089600:02:004:0263, строком на 7 років, із розміром орендної плати 13 252,00 грн. на рік (пункти 1, 2, 7, 9 договору). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день підписання цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря, третій у Реєстраційній службі Конотопського МРУЮ Сумської області. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди (п. 44 договору) (а.с. 36-39).

24.11.2017 року складено акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду про те, що власником земельної ділянки, розташованої на території Юрівської сільської ради, гр. ОСОБА_1 , надалі «Орендодавець», передано в натурі у оренду терміном на 7 (сім) років керівнику (представнику) ТОВ «Юрівка» гр. ОСОБА_3 , надалі «Орендар», земельну ділянку площею 5,0985 га. Орендар прийняв її у строкове платне користування згідно договору оренди від _ 2017 року, що засвідчено підписами. Акт складено між Орендодавцем та Орендарем в 3-х примірниках (а.с. 40).

24.11.2017 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) між гр. ОСОБА_1 , надалі «Орендодавець» та керівником (представником) ТОВ «Юрівка» гр. ОСОБА_3 , надалі «Орендар», про те, що межі земельної ділянки, яка є власністю Орендодавця з кадастровим номером 5922089600:02:004:0263 місце її розташування визначено згідно з Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Технічною документацією по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80250862, земельну ділянку розташовану на території Юрівської сільської ради Конотопського району з накладенням на неї сервітутами і обмеженнями щодо використання Орендар прийняв до використання та нагляду. Акт складено між Орендарем та Орендодавцем в 3-х примірниках для укладання та державної реєстрації договору оренди (а.с. 40).

Постановою Сумського апеляційного суду від 15.04.2019 року у справі № 577/3710/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Юрівка» про стягнення орендної плати за договорами оренди землі від 24 листопада 2017 року відмовлено. Ухвалюючи постанову апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки договори оренди землі від 24 листопада 2017 року підписані ОСОБА_1 та ТОВ «Юрівка» не пройшли процедуру державної реєстрації, ці договори вважаються неукладеними, у зв`язку з чим для сторін, які їх підписали, не наступає обов`язку виконання щодо сплати оренди за користування земельними ділянками та інших виплат, узгоджених сторонами (а.с. 46-47).

15.10.2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Батьківщина» уклали договір оренди землі, за умовами якого прийняте в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради Конотопського району Сумської області, площею 0,2162 га (сіножаті), кадастровий номер 5922089600:02:005:0532, строком на 7 років, із розміром орендної плати 12% від грошової оцінки земельної ділянки на рік (пункти 1.1, 2.1, 3.1, 4.1 договору). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (п. 6.2 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки (абз. 2 п. 14.4 договору) (а.с. 48-51).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 185561500 від 21.10.2019 року вбачається, що 15.10.2019 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; строк дії: 7 років до 14.10.2026 року; кадастровий номер 5922089600:02:005:0532; площа 0,2162 га; цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, сіножаті; адреса: Сумська область, Конотопський район, Юрівська сільська рада; Орендар: ТОВ «Батьківщина»; Орендодавець: ОСОБА_1 (а.с. 52-53).

15.10.2019 року Орендодавець ОСОБА_1 та Орендар ТОВ «Батьківщина» уклали договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради Конотопського району Сумської області, площею 5,0985 га (рілля), кадастровий номер 5922089600:02:004:0263, строком на 7 років, із розміром орендної плати 12% від грошової оцінки земельної ділянки на рік (пункти 1.1, 2.1, 3.1, 4.1 договору). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (п. 6.2 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки (абз. 2 п. 14.4 договору) (а.с. 54-57).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 185564243 від 21.10.2019 року вбачається, що 15.10.2019 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; строк дії: 7 років до 14.10.2026 року; кадастровий номер 5922089600:02:004:0263; площа 5,0985 га; цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, рілля; адреса: Сумська область, Конотопський район, Юрівська сільська рада; Орендар: ТОВ «Батьківщина»; Орендодавець: ОСОБА_1 (а.с. 58-59).

З розрахунку ціни позову (а.с. 60) вбачається наступне:

1. Розрахунок коштів набутих без достатньої правової підстави ТОВ «Юрівка» у 2017, 2018 та 2019 роках у зв`язку із користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:004:0263 (132 520,00 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки) / 100%) * 10% (відсоток від нормативної грошової оцінки котрий мав бути сплачений у якості орендної плати) = 13 252,00 грн. (безпідставно набуті кошти за один рік);

13 252,00 грн. (безпідставно набуті кошти за один рік) * 3 (кількість років користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі) = 39 756,00 грн. (сума безпідставно набутих коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:004:0263).

2. Розрахунок коштів набутих без достатньої правової підстави ТОВ «Юрівка» у 2017, 2018 та 2019 роках у зв`язку із користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:005:0532 (2 090,00 грн. (нормативно грошова оцінка земельної ділянки) / 100%) * 10% (відсоток від нормативної грошової оцінки котрий мав бути сплачений у якості орендної плати) = 209,00 грн. (безпідставно набуті кошти за один рік);

209,00 грн. (безпідставно набуті кошти за один рік) * 3 (кількість років користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі) = 627,00 грн. (сума безпідставно набутих коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:005:0532).

3. Розрахунок ціни позову, - 39 756,00 грн. (сума безпідставно набутих коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:004:0263) + 627,00 грн. (сума безпідставно набутих коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:005:0532) = 40 383,00 грн. (ціна позову).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акти приймання-передачі земельних ділянок, що передаються в оренду від 24.11.2017 року, на які посилався позивач, не є доказом використання цих земельних ділянок відповідачем, ці акти є невід`ємним додатком до договорів оренди землі від 24.11.2017 року, які визнано судом неукладеними. Позивачем не спростовано твердження відповідача про невикористання спірних земельних ділянок, і не надано жодних інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

В ст. 90 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частинами 1, 9 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (пункти «а», «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

В ст. 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 р. у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 161-ХІV) зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 2 ст. 2 Закону № 161-ХІV).

Статтею 3 Закону № 161-ХІV встановлено, що об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону № 161-ХІV).

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону № 161-ХІV).

Частиною 1 статті 15 Закону № 161-ХІV встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону № 161-ХІV).

Згідно вимог ст. 17 Закону № 161-ХІV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 161-ХІV).

В статтях 22, 23 Закону № 161-ХІV, поміж іншим, встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення з особи, яка прийняла у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення коштів за фактичне користування земельними ділянками.

Підставою заявленого позову є твердження позивача про те, що протягом 2017, 2018 та 2019 років він не міг належним чином користуватися своїм майном, а саме здавати його в оренду іншим особам, оскільки його земля використовувалась відповідачем без укладення договору та виплати орендної плати, обґрунтоване посиланням на акти приймання-передачі земельних ділянок від 24.11.2017 р. При цьому, розрахунок ціни позову (сум безпідставно набутих коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 5922089600:02:004:0263 та кадастровим номером 5922089600:02:005:0532) проведено позивачем на підставі умов договорів оренди землі підписаних 24.11.2017 року, за якими речове право користування за товариством «Юрівка» не пройшло державної реєстрації, а тому для сторін за цими договорами не наступили правові наслідки, а саме у орендатора землі обов`язку внесення орендної плати, а у власника землі права вимагати її отримання, а також виконання інших умов договорів оренди землі, погоджених сторонами.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13).

При цьому, за змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина набувача не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство України, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час, не містить визначення поняття, - фактичне користування земельною ділянкою.

Системний аналіз ст.ст. 93, 95 ЗК України та ст.ст. 1, 13, 17 Закону № 161-ХІV свідчить про те, що правомірне використання (зайняття) земельної ділянки особою землекористувачем можливе за умови укладання письмового договору оренди з додержанням закону, щодо обов`язковість державної реєстрації права оренди на підставі договору про оренду земельної ділянки, в іншому випадку, може йтись про самовільне зайняття такої земельної ділянки.

Згідно вимог абз. 16 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від 19.06.2003 року, - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що під фактичним використання земельної ділянки розуміються будь-які дії особи щодо земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки про надання у користування (оренду) із власником земельної ділянки.

За приписами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 77-80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів фактичного користування відповідачем земельних ділянок, належних позивачу і переданих останнім товариству «Юрівка» за актами приймання-передачі земельної ділянки протягом 2017, 2018 та 2019 років, тобто вчинення відповідачем будь-яких дій щодо таких земельних ділянок, позивачем суду не надано.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував практику застосування норм права викладену в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, колегія суддів зазначає таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

На думку колегії суддів, обов`язковість застосування практики Верховного Суду та Верховного Суду України поширюється виключно на висновки щодо застосування конкретних норм права в подібних правовідносинах.

В постанові від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц провадження № 14-285цс18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Правовий висновок Верховного Суду, на який посилається позивач, сформований у справі за інших, відмінних від цієї справи, встановлених судом фактичних обставин, і тому не є застосованими у даній конкретній справі.

Інші аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

Оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції від 07 грудня 2021 року ТОВ «Юрівка» посилається на те, що товариство своєчасно 22.11.2021 року звернулося до суду із заявою про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з наданням товариству професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 40 700,00 грн., та надало докази понесення цих витрат, які підтверджували необхідність понесення цих витрат, а їх розмір був цілком прийнятним з огляду на практику ЄСПЛ у справі «Родзевілло проти України» (Заява №38771/05). Проте, суд першої інстанції не врахував цих обставин, і прийняв рішення про відшкодування понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 400,00 грн., тобто в розмірі, який є явно не пропорційним до предмета спору і ціни позову (40 383,00 грн.), без врахування негативної поведінки позивача щодо заявлених до товариства безпідставних позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В ч. 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 40 700,00 грн. підлягають зменшенню, з урахуванням характеру спірних правовідносин, ступеню складності справи, реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру. Проте, слушними є доводами апеляційної скарги ТОВ «Юрівка» про те, що суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення та зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу не в повній мірі врахував їх пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову, на думку колегії суддів, ураховуючи складність справи 1500 грн. є розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, у зв`язку із чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина додаткового рішення від 07.12.2021 року підлягає зміні у зв`язку із збільшенням розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що в апеляційній скарзі ТОВ «Юрівка» від 04.01.2022 року на додаткове рішення від 07 грудня 2021 року міститься повідомлення згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України про те, що у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції товариством має сплатити судові витрати на професійну правничу допомогу (консультації, складання адвокатом процесуальних документів по справі, тощо), докази чого будуть подані після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с. 164-165).

У відзиві ТОВ «Юрівка» від 24.01.2022 року на апеляційну скаргу позивача зазначено, що у зв`язку із розглядом апеляційної скарги позивача в суді апеляційної інстанції товариством очікує понести судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 17 000,00 грн., а докази понесення цих судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с. 176-177).

У відзиві ОСОБА_1 від 02.02.2022 року на апеляційну скаргу, поміж іншим, зазначено, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є надуманим та неспіврозмірним з ціною позову (а.с. 182-184).

У відповіді ТОВ «Юрівка» від 18.02.2022 року на відзив позивача на апеляційну скаргу зазначило, що у зв`язку із розглядом апеляційної скарги товариства в суді апеляційної інстанції товариством очікує понести судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 21 000,00 грн., а докази понесення цих судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с. 198-200).

З копії акту від 18.02.2022 року приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.07.2021 року вбачається, що сторони погодили те, що Адвокатом (Тукман Є.Г.) надано Клієнту (ТОВ «Юрівка») правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього в суді апеляційної інстанції з питання оскарження в апеляційному порядку додаткового рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.21 у справі № 577/3027/21 (надалі відстоювання позиції Клієнта), а саме: а) здійснення особистого прийому уповноваженої особи Клієнта для надання консультацій про відповідні положення чинного законодавства, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години; б) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів для відстоювання позиції Клієнта: апеляційної скарги від 04.01.22; відповіді від 18.02.22 на відзив позивача; оформлення документальних матеріалів додатку відповіді від 18.02.22, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 8 годин. Вартість 1 години роботи адвоката становить 3 700,00 грн., відповідно до п. 4.2. Договору. Розрахунок вартості наданих Адвокатом послуг: 10 годин х 3 700,00 грн. = 37 000,00 грн. Грошові кошти в сумі 37 000,00 грн. повинні бути сплачені Клієнтом на користь Адвокату в такому порядку: 17 000,00 грн. сплачуються Клієнтом в день підписання цього Акту, решта протягом 30-ти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги від 04.01.22 (а.с. 201).

З копії прибуткового касового ордеру № 1-18-02/22 від 18.02.2022 року вбачається, що адвокатом Тукман Є.Г. прийнято від ТОВ «Юрівка» через директора Білогай П.Ф. на підставі договору про надання правової допомоги від 14.07.2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2022 року, - 17 000,00 грн. (а.с. 202).

З копії акту від 17.02.2022 року приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14.07.2021 року вбачається, що сторони погодили те, що Адвокатом (Тукман Є.Г.) надано Клієнту (ТОВ «Юрівка») правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього в суді апеляційної інстанції з питання, яке визначено пунктом 3.1. статті 3 Договору (надалі відстоювання позиції Клієнта), а саме: а) здійснення особистого прийому уповноваженої особи Клієнта для надання консультацій про відповідні положення чинного законодавства та правової оцінки доводам апеляційної скарги позивача, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години; б) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів в аспекті відстоювання позиції Клієнта: відзиву від 24.01.22 на апеляційну скаргу позивача; заяви від 17.02.22 з процесуальних питань; оформлення документальних матеріалів додатку заяви від 17.02.22, - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 7 годин. Вартість 1 години роботи адвоката становить 3 700,00 грн., відповідно до п. 4.2. Договору. Розрахунок вартості наданих Адвокатом послуг: 9 годин х 3 700,00 грн. = 33 300,00 грн. Грошові кошти в сумі 33 300,00 грн. повинні бути сплачені Клієнтом на користь Адвокату в такому порядку: 18 000,00 грн. сплачуються Клієнтом в день підписання цього Акту, решта протягом 30-ти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги позивача (а.с. 206).

З копії прибуткового касового ордеру № 1-17-02/22 від 17.02.2022 року вбачається, що адвокатом Тукман Є.Г. прийнято від ТОВ «Юрівка» через директора Білогай П.Ф. на підставі договору про надання правової допомоги від 14.07.2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2022 року, - 18 000,00 грн. (а.с. 207).

В пункті 1.2 договору про надання правової допомоги укладеному 14.07.2021 року між ТОВ «Юрівка» (Клієнт) та адвокатом Тукман Є.Г. (Адвокат) зазначено, що адвокатом надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів Клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами (а.с. 120).

Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ «Юрівка» понесло витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 70 300,00 грн., з яких фактично сплатило 35 000,00 грн., а 35 300,00 грн. має сплатити протягом 30-ти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За таких обставин, враховуючи те, що апеляційна скарга позивача залишена апеляційним судом без задоволення, а апеляційна скарга відповідача задоволена частково, колегія суддів, з урахуванням складності справи, ціни позову, приходить до висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору та не відповідає критерію розумності, у зв`язку із чим, підлягає зменшенню до розміру 2 000,00 грн., які необхідно стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівка» на додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року задовольнити частково, змінити резолютивну частину додаткового рішення щодо визначеного судом розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівка» витрат на професійну правничу допомогу, збільшив суму до 1500 грн. 00 коп. замість 400 грн. 00 коп.

Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юрівка» 2 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 липня 2022 року

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: В.І. Криворотенко

Т.А. Левченко