Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/20599/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/20599/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІЧНА ШКОЛА БУХГАЛТЕРІЇ»

про стягнення 201 007, 50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІЧНА ШКОЛА БУХГАЛТЕРІЇ» про стягнення 120 604, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди від 17.09.2021 про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021, в частині сплати щомісячних платежів за жовтень, листопад та грудень 2021 року, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 80 403, 00 грн. Прострочення грошового зобов`язання стало причиною нарахування штрафу у розмірі 50% від кожного несплаченого платежу, який становить 40 201, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

06.01.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявник просить збільшити розмір майнових вимог, включивши до нього вимоги за наступний період прострочення відповідача, а саме січень 2022 року. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 160 806, 00 грн, з яких 107 204, 00 грн заборгованості та 53 602, 00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» про збільшення розміру позовних вимог до 160 806, 00 грн.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481476735 ухвали Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 вручено відповідачу - 20.01.2022.

14.02.2022 від позивача надійшла заява про врахування судових витрат обумовлених оплатою послуг адвоката.

14.02.2022 від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій він збільшив розмір майнових вимог, включивши до нього вимоги за наступний період прострочення відповідача, а саме лютий 2022 року. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 201 007, 50 грн, з яких 134 005, 00 грн заборгованості та 67 002, 50 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» про збільшення розміру позовних вимог до 201 007, 50 грн.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492090707 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 вручено відповідачу - 22.02.2022.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вирішує справу за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГІЧНА ШКОЛА БУХГАЛТЕРІЇ» (орендар) було укладено угоду про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021 (далі - угода), відповідно до пункту 1 якої сторони домовились припинити строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021 30 вересня 2021 року, якій є останнім днем оренди.

У пункті 2 угоди сторони погодили, що орендар має заборгованість (грошове зобов`язання) перед орендодавцем за договором оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021 в сумі 321 620, 00 грн.

Пункт 3 угоди визначає порядок оплати заборгованості.

Так, за змістом абзаців 1, 3 цього пункту угоди, заборгованість у сумі 321 620, 00 грн сплачується орендарем на рахунок орендодавця рівними частинами до 31.10.2022, а саме орендар не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2021 року сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця 26 801, 00 грн.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 угоди, у випадку порушення орендарем строку оплати або/та суми оплати, орендар зобов`язується сплатити орендарю штраф 50% від несплаченої суми, яка зазначена в абзаці 3 пункту 3 цієї угоди.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано грошове зобов`язання із повного та своєчасного погашення заборгованості за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За встановленими обставинами справи, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 321 620, 00 грн, за договором оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021.

Наведена обставина визнана відповідачем шляхом підписання угоди від 17.09.2021 про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021, та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частин 2,4 ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новація - це угода про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов`язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється.

Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов`язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов`язанням. Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов`язання були дійсними.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання (наведена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13).

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14) було висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.

До умов новації віднесено такі: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018 у справі № 755/9283/15-ц, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11, від 29.01.2021 у справі № 569/1037/18, 01.06.2021 у справі № 910/638/20 (910/1884/20).

Дослідивши зміст угоди від 17.09.2021 про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021 суд встановив, що між сторонами відбулась новація зобов`язань шляхом укладення новаційного договору у формі, передбаченій для укладання договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України).

Згідно згаданої норми, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, за умовами угоди від 17.09.2021 про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 03012021 від 03.01.2021 відповідач мав не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2021 року сплачувати позивачеві 26 801, 00 грн.

Позовні вимоги охоплюються період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року, а відтак розмір грошових зобов`язань відповідача за цей період становить 134 005, 00 грн (26 801, 00 грн х 5).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати боргу в зазначеному розмірі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 67 002, 50 грн штрафу, нарахованого на підставі абзацу 6 пункту 3 угоди.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 угоди, у випадку порушення орендарем строку оплати або/та суми оплати, орендар зобов`язується сплатити орендарю штраф 50% від несплаченої суми, яка зазначена в абзаці 3 пункту 3 цієї угоди.

Аналізуючи зміст цього пункту угоди, суд вважає, що ймовірно при оформленні правочину було допущено помилку (описку) у визначенні особи, яка приймає зобов`язання.

Разом з цим суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Таким чином, підписавши угоду, сторони погодились із запропонованими умовами саме в такій редакції.

На практиці такі ситуації вирішуються шляхом виправлень та внесення змін за взаємною згодою контрагентів.

Верховний суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, зробив висновок, що під час тлумачення договору підлягає застосуванню принцип римського права «Contra proferentem» (лат. - verba chartarum fortius accipiuntr contra proferentem - слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав). Верховний суд зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгодженні» ( no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї із сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Будь-яка помилка по-своєму індивідуальна і в кожному конкретному випадку має аналізуватись через призму правової природи договору, який виник між сторонами. Практично помилки в договорах з контрагентами можна розділити на дві категорії: технічні та правові.

Зазвичай допущення технічної помилки (описки) у договорі або в будь-яких додаткових угодах, додатках до нього, не є підставою для невиконання контрагентом своїх зобов`язань за договором.

Однак, в даному випадку допущена помилка є правовою, оскільки вона змінює суть договірних стосунків визначених між сторонами, тобто, наразі умови угоди не визначають обов`язку орендаря сплачувати штраф орендодавцю.

При цьому, з огляду на положення статей 628, 629 ЦК України, суд не може трактувати положення правочину довільно, а відтак підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу відсутні, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині вимог про стягнення основного боргу, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову тільки в цій частині.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 010, 07 грн.

Крім цього, позивач просить суд присудити на його користь 6 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» (клієнт) та Коршуном Тарасом Олександровичем (адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом.

У пункті 3 цього договору визначено, що гонорар адвоката складає 6 000, 00 грн.

З метою підтвердження виконання цього договору адвокат складає та самостійно підписує звіт про виконану роботу, в якому зазначається час виконання послуг та їх вартість (п. 4 договору).

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000, 00 грн в суді позивачем надано наступні документи:

- копію договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.12.2021;

- акту від 14.12.2021 про виконання договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.12.2021;

- платіжного доручення № 438 від 15.12.2021 на суму 6 000, 00 грн;

- ордеру серії КС № 392193 від 22.12.2021;

- звіту від 10.02.2022 про надання правничої допомоги на виконання договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.12.2021.

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що адвокатом витрачено 7 годин на надання послуг. Умови договору не передбачають визначення години роботи адвоката, натомість загальна вартість послуг складає 6 000, 00 грн.

Зі звіту від 10.02.2022 про надання правничої допомоги на виконання договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.12.2021 вбачається, що для розрахунку вартості виконаних робіт адвокат виходив зі ставки у 1 200, 00 грн за 1 годину роботи у 2021 році та 1 300, 00 грн 1 годину роботи у 2022 році. Загальна вартість послуг склала 8 700, 00 грн, водночас сторони дійшли згоди не збільшувати розмір попередньої оплати у розмірі 6 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги.

Так, послуги, зазначені у пунктах 3, 5, 7, 9, які полягають у поданні до суду позовної заяви та інших заяв з процесуальних питань не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19.

Крім цього, суд вважає, що усунення недоліків позовної заяви (пункт 4 звіту) не може бути віднесено до переліку наданих юридичних послуг, оскільки недоліки позову були допущені саме з вини позивача, а відтак судові витрати в цій частині не можна вважати неминучими, що є підставою для відмови у здійсненні розподілу судових витрат в цій частині.

Також, суд зауважує, що згідно пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, послуги, надані адвокатом згідно звіту від 10.02.2022 про надання правничої допомоги на виконання договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.12.2021, підлягають перерахунку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат до 3 333, 33 грн.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 3 333, 33 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІЧНА ШКОЛА БУХГАЛТЕРІЇ» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, кімн. 29; ідентифікаційний код 36867944) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ» (02068, м. Київ, пр-т. Григоренка, буд. 1; ідентифікаційний код 26051532) 134 005, 00 грн (сто тридцять чотири тисячі п`ять гривень 00 коп) основного боргу, 2 010, 07 грн (дві тисячі десять гривень 07 коп) судового збору та 3 333, 33 грн (три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова