Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/1004/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/1004/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК»

про розірвання договору та повернення авансового платежу 455 250, 76 грн

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК», у якому просить розірвати договір № Є-23/12/19, укладений 23 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК», а також стягнути з відповідача 455 250, 76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати (авансу) за договором № Є-23/12/19 від 23 грудня 2019 року на транспортно-експедиторське обслуговування, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість, про стягнення якої просить позивач. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач просить розірвати договір № Є-23/12/19, укладений 23 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та небажанням позивача продовжувати його дію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11.02.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН» (клієнт) був укладений договір № Є-23/12/19 (далі - Договір), за умовами якого експедитор зобов`язався організувати відповідно до заявок клієнта транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажів по території України в залізничному рухомому складі - у власних/орендованих піввагонах, які включають в себе вартість організації перевезення і винагороду експедитора (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору клієнт зобов`язується прийняти надані експедитором послуги, сплатити експедитору вартість перевезення вантажів, відшкодувати всі витрати, пов`язані з організацією перевезень вантажів, а також винагороду за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору клієнт, для організації перевезень вантажів і для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі повинні бути здійснені не пізніше ніж за 3 дні до початку здійснення перевезень. Розмір авансових платежів визначається виходячи з очікуваного (запланованого) обсягу перевезень, інших послуг та витрат експедитора, які плануються на протязі 3 днів надання послуг. За письмовим погодженням з експедитором можлива оплата послуг (їх частини) по організації перевезень вантажів за фактом їх виконання протягом 1 робочого дня з моменту надання експедитором акту надання послуг.

За умовами п. 3.5 Договору сторони не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг проводять звірку взаєморозрахунків. У разі наявності заперечень з боку клієнта з приводу акту наданих послуг та інших документів, наданих експедитором і вимагають підписання або погодження клієнта, клієнт протягом3 діб повинен повідомити експедитору про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо протягом зазначеного строку письмових заперечень з боку клієнта не надійшло, документи вважаються прийнятими сторонами.

Згідно п. 6.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, і на тих же самих умовах, які передбачені Договором та додатковими угодами до нього.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачеві 2 265 000, 00 грн за замовлені експедиторські послуги, натомість, згідно актів надання послуг, вартість фактично наданих послуг становить 1 809 749, 24 грн.

З урахуванням викладеного, 13.09.2021 позивач направив відповідачеві лист № 3349 від 09.09.2021, у якому просив повернути 455 250, 76 грн авансу. Вказаний лист не був вручений відповідачеві повернувся відправникові у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В подальшому, 03.12.2021 позивач направив відповідачеві лист № 4654 від 01.12.2021, в якому повідомив про відсутність наміру продовжувати дію Договору. Проте, вказаний лист також не було вручено адресатові.

З огляду на те, що сума попередньої оплати в добровільному порядку повернута не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позаяк Главою 63 вказаного кодексу не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року в справі № 910/1030/17.

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За встановленими обставинами справи, на виконання договірних зобов`язань позивачем було сплачено авансом 2 265 000, 00 грн за послуги з транспортно-експедиторського обслуговування.

Перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями № 10971 від 03.06.2020 на суму 480 000, 00 грн, № 11035 від 15.06.2020 на суму 315 000, 00 грн, № 11067 від 22.06.2020 на суму 630 000, 00 грн, № 11105 від 26.06.2020 на суму 840 000, 00 грн, а також банківською випискою по рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

За наслідком надання транспортно-експедиторських послуг, сторонами було підписано акти надання послуг № 58 від 30.06.2020 на суму 798 000, 00 грн, № 93 від 31.07.2020 на суму 10 783, 64 грн, № 83 від 31.07.2020 на суму 882 000, 00 грн, № 105 від 31.08.2020 на суму 63 000, 00 грн, № 60 від 30.06.2021 на суму 55 965, 60 грн. Загальна вартість таких послуг складає 1 809 749, 24 грн.

Враховуючи, що відповідачем надано послуги в обсязі меншому за внесену попередню оплату, позивач звернувся до контрагента із листом в якому просив повернути кошти в сумі 455 250, 76 грн.

З огляду на те, що зобов`язання з надання послуг не було виконано та вимога кредитора не була задоволена у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплачених ненаданих послуг на суму 455 250, 76 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не виконано обов`язок щодо надання оплачених позивачем послуг у сумі 455 250, 76 грн, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати надання таких послуг або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати та не надано доказів повного та своєчасного надання послуг, як і не надано доказів повернення передплати, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 455 250, 76 грн.

Крім цього, позовна заява містить вимогу про розірвання договору № Є-23/12/19 від 23.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН».

Правовою підставою для розірвання договору позивач визначив положення ст. 651 ЦК України, вказавши, що мало місце істотне порушення відповідачем умов договору.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах № 910/16750/18, № 911/991/19.

Судом встановлено, що згідно п. 6.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, і на тих же самих умовах, які передбачені Договором та додатковими угодами до нього.

Також судом встановлено, що позивач 03.12.2021, тобто, в межах строку встановленого п. 6.1 Договору, звернувся до відповідача з листом № 4654 від 01.12.2021, в якому повідомив про відсутність наміру продовжувати дію Договору.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 викладено правову позицію за якою, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року в справі № 904/2903/20.

Наведене дає підстави для висновку, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору № Є-23/12/19 від 23.12.2019 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 455 250, 76 грн, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору за майновою вимогою, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 6 828, 76 грн.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, сума переплати в розмірі 0, 01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір за заявленою вимогою немайнового характеру (розірвання договору) залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРАНС-ЛОГІСТІК» (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код 42793336) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕНА МАРИН» (65026, Одеська обл., м. Одеса, Польський узвіз, буд. 11, 6 поверх, оф. 4; ідентифікаційний код 33890090) 455 250, 76 грн (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 76 коп) попередньої оплати та 6 828, 76 грн (шість тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 76 коп) судового збору.

Відмовити задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова