Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/1174/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/1174/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕПАЛ ПРОЕКТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ»

про стягнення 47 549, 56 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕПАЛ ПРОЕКТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення 47 549, 56 грн, з яких 39 500, 00 грн основного боргу, 923, 63 грн 3% річних, 2 080, 27 грн інфляційних втрат та 5 045, 66 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1103 від 11.03.2021 щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги (виконані роботи), внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, поверх 6, оф. 35.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕПАЛ ПРОЕКТ» (виконавець) був укладений договір № 1103 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався виконати і здати, за завданням замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботу з розроблення проектної документації (робочого проекту) та технічного обстеження по об`єкту: «Капітальний ремонт з встановленням одного внутрішнього ліфта на 7 зупинок у Київському Міжнародному Університеті по вул. Львівська, 49, м. Київ» (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 40 робочих днів з дати отримання авансу та вихідних даних на проектування без врахування термінів погодження.

Відповідно до п. 3.1 Договору, його загальна ціна складає 112 000, 00 грн без ПДВ.

У пункті 4.2 Договору сторонами узгоджені наступні умови оплати:

І етап - авансу у сумі 67 500, 00 грн без ПДВ, замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору;

ІІ етап - у сумі 44 500, 00 грн без ПДВ замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 робочих днів після передачі виконавцем замовнику звіту з технічного обстеження та проектної документації стадії «Робочий проект (РП)»- (архітектурно-будівельні рішення).

Розділом 6 Договору врегульовано порядок прийняття робіт.

Згідно п. 6.1 Договору замовник не пізніше 5 робочих днів після передачі виконавцем готової документації зобов`язаний здійснити приймання проекту в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Наведеному пункту кореспондує пп. 5.3.1 Договору, який визначає обов`язок замовника не пізніше 5 банківських днів після передачі виконавцем готової документації, забезпечити її приймання та здійснити оплату в передбаченому цим Договором обсязі. За порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен банківський день прострочення оплати.

Передання готової документації виконавцем і прийняття її замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами (п. 6.2 Договору).

Відповідно до платіжного доручення № 2763 від 12.03.2021 замовником сплачено 67 500, 00 грн авансу на користь виконавця.

26.04.2021 сторонами підписано акт здачі-прийняття № 10, у якому сторони засвідчили виконання всього обсягу робіт за Договором та відсутність претензій у замовника до виконавця.

07.10.2021 замовник сплатив виконавцеві 5 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3445.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що відповідач прийняв виконану позивачем роботу на загальну суму 112 000, 00 грн, натомість власні зобов`язання щодо їх оплати виконав частково, сплативши лише 72 500, 00 грн, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, на виконання умов Договору, позивачем надавались послуги, які полягали у розробленні проектної документації (робочого проекту) та технічного обстеження по об`єкту: «Капітальний ремонт з встановленням одного внутрішнього ліфта на 7 зупинок у Київському Міжнародному Університеті по вул. Львівська, 49, м. Київ».

В підтвердження виконання робіт, сторонами підписано акт здачі-прийняття № 10 від 26.04.2021, у якому сторони засвідчили виконання всього обсягу робіт за Договором та відсутність у замовника претензій до виконавця.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем копія акту здачі-прийняття виконаних робіт містить найменування юридичних осіб, а також підписи представників сторін, найменування послуг, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Доказів на підтвердження того, що роботи не були прийняті відповідачем, або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи відсутні.

Відтак, враховуючи відсутність претензій замовника щодо якості виконаних робіт, такі вважаються прийнятими у відповідності до умов пункту 6.2 Договору.

З огляду на погоджений сторонами у п. 4.2 Договору порядок розрахунків, граничним днем для здійснення розрахунків за виконані роботи є 05.05.2021, а відтак грошове зобов`язання вважається простроченим з 06.05.2021.

За встановленими обставинами справи, відповідачем сплачено 67 500, 00 грн відповідно до платіжного доручення № 2763 від 12.03.2021 та 5 000, 00 грн відповідно до платіжного доручення № 3445 від 07.10.2021, що загалом складає 72 500, 00 грн.

Докази сплати решти грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 39 500, 00 грн (112 000, 00 грн - 72 500, 00 грн), що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних робіт за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 500, 00 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 045, 66 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, беручи до уваги положення п. 5.3.1 Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із цим, нарахування пені за кожен банківський день прострочення оплати, як те передбачено умовами п. 5.3.1 Договору не узгоджується з імперативними приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України, за якими пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, учасником цивільно-правових відносин надано право лише щодо визначення розміру неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що його зроблено без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 06.05.2021 по 06.11.2021, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 512, 20 грн пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 923, 63 грн та 2 080, 27 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 46 016, 10 грн, з яких 39 500, 00 грн основного боргу, 3 512, 20 грн. пені, 923, 63 грн 3% річних та 2 080, 27 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 400, 99 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, поверх 6, оф. 35; ідентифікаційний код 42447132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕПАЛ ПРОЕКТ» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 4В, кв. 132; ідентифікаційний код 42626802) 39 500, 00 грн (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп) основного боргу, 3 512, 20 грн (три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 20 коп) пені, 923, 63 грн (дев`ятсот двадцять три гривні 63 коп) 3% річних, 2 080, 27 грн (дві тисячі вісімдесят гривень 27 коп) інфляційних втрат та 2 400, 99 грн (дві тисячі чотириста гривень 99 коп) судового збору.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова