Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/735/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/735/22Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця Чистікової Олени Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутікова фармацевтична компанія "Салютаріс" про стягнення 1 046 104,52 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Фізична особа - підприємець Чистікова Олена Ігорівна (далі - Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутікова фармацевтична компанія "Салютаріс" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості за договором поставки від 9 липня 2019 року № 09/07/2019 у розмірі 1 046 104,52 грн, з яких: 1 011 168,00 грн основного боргу, 6 454,78 грн інфляційних втрат та 28 481,74 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддя Павленко Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року перебував на лікарняному.

7 лютого 2022 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі № 910/735/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 лютого 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/735/22 була двічі (23 лютого 2022 року та 6 червня 2022 року) направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 9, а також на адреси його електронної пошти: bfc_salutaris@ukr.net та office@salutaris.com.ua.

Однак поштовий конверт із копією ухвали від 21 лютого 2022 року, яка була направлена 23 лютого 2022 року, повернуто підприємством поштового зв`язку 3 травня 2022 року на адресу суду без вручення Товариству.

Водночас копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, що направлена 6 червня 2022 року, була отримана уповноваженим представником відповідача 10 червня 2022 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0105492228407.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Проте відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 липня 2019 року між Товариством та Підприємцем був укладений договір поставки № 09/07/2019, за умовами якого останній взяв на себе обов`язок поставляти і передавати у власність відповідачу товар - біологічно активну добавку рослинного походження "Цертамен", що не є лікарським засобом, а Товариство - прийняти та оплатити вказану продукцію.

Даний договір підписаний позивачем та уповноваженим представником відповідача, а також скріплений їх печатками.

У пункті 3.1. вказаного правочину визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень, направлених Товариством на адресу Підприємця, виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі позивача. Протягом трьох годин з моменту отримання замовлення Підприємець зобов`язався надавати підтвердження виконання замовлення.

Пунктом 3.2. договору сторони дійшли згоди про те, що замовлення Товариство оформлює у вигляді погодженої сторонами специфікації і направляє його в письмовій формі уповноваженому представнику позивача через: електронну пошту, факсимільним зв`язком або в інший зручній для сторін формі.

Підприємець зобов`язався здійснити поставку товарів у термін, зазначений у замовленні Товариства. Днем виконання поставки товару вважається дата, зазначена в накладній на поставку товару. Якщо дата, зазначена в накладній, відрізняється від фактичної дати поставки, то представник відповідача, що підписав накладку при прийманні товару, зобов`язаний вказати фактичну дату здійснення поставки (пункт 3.3. угоди).

Відповідно до пункту 3.7. спірного правочину право власності на поставлений товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару, яким є підписання накладної повноважним представником Товариства. Датою поставки вважається дата фактично доставленого замовлення.

Як передбачено підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. вказаної угоди сторони зобов`язалися проводити звірку взаємних розрахунків і підписувати акти звірки не рідше одного разу на квартал. Дані, підтверджені сторонами у вказаному акті, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. цієї угоди сто відсотків вартості відповідної партії товару сплачується протягом шістдесяти календарних днів із дня підписання уповноваженим представником Товариства видаткової накладної на товар (з моменту фактичної поставки товару відповідачу).

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін з строком дії в один календарний рік. Дія цього правочину автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за двадцять днів до його закінчення будь-яка із сторін письмово не заявить про його припинення. Дострокове розірвання цього правочину в односторонньому порядку можливе за ініціативою однієї із сторін, у випадку письмового повідомлення, направленого іншій стороні, не пізніше ніж за чотири календарні тижні до дати його розірвання. Усі зміни і доповнення до цього правочину укладаються в письмовій формі й оформлюються додатковими договорами, що є невід`ємними частинами цієї угоди (пункти 7.1.-7.3. спірного договору).

Судом встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про припинення дії цього договору чи його дострокове розірвання.

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено печатками дві специфікації (додаток № 1 та додаток № 2 вказаної угоди).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач на підставі видаткових накладних: від 9 серпня 2021 року № 13 на суму 140 400,00 грн, від 16 серпня 2021 року № 14 на суму 237 600,00 грн, від 6 вересня 2021 року № 15 на суму 399 312,00 грн, від 28 вересня 2021 року № 16 на суму 197 424,00 грн, від 11 жовтня 2021 року № 17 на суму 21 600,00 грн, від 19 жовтня 2021 року № 18 на суму 75 600,00 грн, та на підставі відповідних товарно-транспортних накладних: від 9 серпня 2021 року № Р13 на суму 140 400,00 грн, від 16 серпня 2021 року № Р14 на суму 237 600,00 грн, від 6 вересня 2021 року № Р15 на суму 399 312,00 грн, від 28 вересня 2021 року № Р16 на суму 197 424,00 грн, від 11 жовтня 2021 року № Р17 на суму 21 600,00 грн, від 19 жовтня 2021 року № Р18 на суму 75 600,00 грн, - поставив відповідачу товар на загальну суму 1 071 936,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових та товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

В позовній заяві Підприємець зазначив, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар по видатковій накладній від 9 серпня 2021 року № 13 на суму 60 768,00 грн, тому непогашена заборгованість за вказаною накладною становить 79 632,00 грн.

Крім того, на підтвердження факту поставки продукції та наявності спірної заборгованості, позивач додав до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків за період з 1 січня 2021 року по 8 жовтня 2021 року, підписаний уповноваженим представниками сторін та скріплений їх печатками. З вказаного акту вбачається, що початкове сальдо становило 1 540 512,00 грн, обороти відповідача на вказаний період - 4 978 428,00 грн, обороти позивача за період - 4 732 548,00, кінцеве сальдо - 1 294 632,00 грн.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару повністю не виконав, заборгувавши таким чином Підприємцю 1 011 168,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань, 18 листопада 2021 року та 9 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензіями від 17 листопада 2021 року № 1/17 та від 1 грудня 2021 року № 1/01 щодо оплати спірної заборгованості. Проте ці претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за вказаним договором поставки, яка складає 1 011 168,00 грн, підтверджується матеріалами справи і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення цієї заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення зазначеної суми основного боргу. За таких обставин даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 28 481,74 грн пені, нарахованої на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно з статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У випадку порушення відповідачем строків та/або порядку оплати по договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 5.6. цієї угоди).

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачених даною угодою, не обмежується шестимісячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання. Крім того, сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно положень цього правочину встановлено позовну давність тривалістю у три роки.

Судом також встановлено, що у наданих позивачем копіях видаткових та товарно-транспортних накладних фактичні дати поставки відповідальною особою відповідача з прийняття товару не вказані, а відтак, виходячи з умов пунктів 3.3., 4.2. договору, вважається, що фактичною датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній. Тому вказаний у договорі шістдесятиденний строк для оплати товару слід відраховувати від дати складання видаткових накладних.

Оскільки заявлений Підприємцем до стягнення розмір пені відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує арифметично правильні суми, розраховані судом, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 28 481,74 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, позивач також просив суд стягнути з Товариства 6 454,78 грн інфляційних втрат відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємцем до стягнення розмір інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує розраховані судом суми, тому позовна вимога про стягнення з відповідача цієї компенсаційної виплати також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Підприємця підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутікова фармацевтична компанія "Салютаріс" (01042, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 9; ідентифікаційний код 43083635) на користь Фізичної особи - підприємця Чистікової Олени Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 011 168 (один мільйон одинадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн 00 коп. основного боргу, 6 454 (шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 78 коп. інфляційних втрат, 28 481 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 74 коп. пені та 15 691 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто одну) грн 57 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 6 липня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко