Рішення

від 05.07.2022 по справі 487/3610/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3610/21

Провадження № 2/487/408/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2022 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві питання про судові витрати по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності про визнання дій протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 28.05.2021 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом, вимоги за яким в подальшому було збільшено, та, згідно остаточної редакції позовних вимог, пред`явлених до Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності, просив: вважати хворобу через протиправні дії облдержадміністрації, яка продовжувалася до 07.05.2021 року і стала причиною несвоєчасного звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпП поважною; навмисне потурання вимог «Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Миколаївської області», а саме: пунктів 3.5,4.2, що приховало дійсні наміри про звільнення згідно розпорядження голови облдержадміністрації №134-рк вважати причиною поважною; визнати дії облдержадміністрації такими, що не відповідають вимогам «Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Миколаївської області», затвердженого рішенням обласної ради від 21.11.2008 року №24 та змінами до Положення, затверджених рішенням обласної ради від 10.06.2016 року №14; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності з 01.07.2020 року; стягнути з Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2021 року до дня поновлення на посаді директора Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.02.2022 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності про визнання дій протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідачем Миколаївської обласною школою вищої спортивної майстерності разом з першою заявою по суті було подано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 8000 гривень, що складається з надання первісної юридичної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та оформлення пояснень та авансування представництва у судовому засіданні. В подальшому представником Миколаївської обласною школою вищої спортивної майстерності було подано заяву про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 8000 гривень.

Для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання у справі.

Позивачем ОСОБА_1 надано письмові пояснення, згідно яких заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, оскільки Миколаївська обласна школа вищої спортивної майстерності (далі за текстом МОШВСМ) таких витрат не понесла. Зокрема, ОСОБА_1 вказано, що МОШВСМ не понесла судових витрат, так як відсутні кошти на ст. 2240 і вони не розподілялись в бюджеті. Управління молоді та спорту облдержадміністрації заборонило «перекидку» коштів з однієї статті на іншу, тому відсутнє платіжне доручення, яке повинно бути надане до суду; кошти, видані в якості авансу адвокату, ніде не проведені. Акт виконаних робіт не зареєстрований і не завірений печаткою, договір між адвокатом і адміністрацією МОШВСМ не пройшов реєстрацію в УДК Миколаївської області. Додаткової угоди з визначенням сум витрат не має. Крім того, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом ІІ групи.

До пояснень ОСОБА_1 додано довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №178444, згідно якої ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково та копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .

У судове засідання сторони не з`явились, що, згідно ст. 270 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Згідно ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справимають правокористуватися правничоюдопомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витратна оплатупослуг адвоката,згідно ч.4ст.137ЦПК України,має бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разінедотримання вимогч.4ст.137ЦПК Українисуд може,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокатом Шиян Ю.М. було надано ордер серії ВЕ №1051739 від 29.11.2021 року на представництво інтересів Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 29.11.2021 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування адвокатом Шиян Ю.М. надано акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 29.11.2021 року на суму 8000 гривень.

Договір, укладений Миколаївською обласною школою вищої спортивної майстерності з адвокатом Шиян Ю.М. про надання правової допомоги від 29.11.2021, так само як документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) до суду подані не були.

З огляду на викладене, у зв`язку із ненаданням суду належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, заява про стягнення з позивача на користь Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності судових витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 15, 81, 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності витрат на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Миколаївська обласна державна адміністрація, адреса: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 22, ЄДРПОУ 00022579.

Відповідач: Миколаївська обласна школа вищої спортивної майстерності, адреса: місто Миколаїв, вулиця Спортивна, будинок 17, ЄДРПОУ 37104882.

Повне судове рішення складено 06.07.2022 року.

Суддя А.О. Темнікова