Постанова

від 04.07.2022 по справі 727/4561/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Чернівці

справа № 727/4561/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати,за апеляційноюскаргою Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2022 року та додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року (головуючий у 1-й інстанції Слободян Г.М.),-

В С Т А Н О В И В :

У травні2021року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.04.2020 року за №207362525 за ОСОБА_1 , зареєстроване право власності на нежитлові приміщення, за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельних ділянках площею 0,0104га з кадастровим номером 7310136600:35:002:0037, площею 0,0068га з кадастровим номером 7310136600:35:002:0036, площею 0,1368га з кадастровим номером 7310136600:35:002:0033, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі 03.07.2006 року.

Рішенням Чернівецької міської ради VІІ скликання від 02.02.2017 року №570 (пункти 10,11,12) ОСОБА_1 було надані вищевказані земельні ділянки в оренду терміном на п`ять років. Пунктом 43 даного рішення ОСОБА_1

Провадження 22ц/822/541/22

зобов`язано впродовж 90 днів з дня прийняття рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі, однак такі договори укладені не були.

Надалі, рішенням Чернівецької міської ради №1715 від 11.04.2019 (пункти3,3.1)позивачу вирішено надати вищезазначені земельні ділянки в оренду. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 04.06.2019року за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди на земельні ділянки, відповідними площами 0,0104 га, 0,0068га та 0,1368га, згідно договорів оренди землі від 21.05.2019р.відповідно за №№11089,1090,11091, за адресою АДРЕСА_1 .

З витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки під №801 від 03.05.2019 року, виданих відділом у м. Чернівці Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0033) становить 2 551 525,00 грн., грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0036) становить 126 830,00грн. та земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0037) становить 193 976,00грн.

Посилалися на те, що ОСОБА_1 користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів на землю, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради було спрямовано землекористувачу листа від 25.09.2019 року за №04/01-08/3-08/2908 з пропозицією сплати безпідставно збережених коштів за користування землею у розмірі орендної плати у період з 19.09.2016 року по 20.05.2019 року.

Згідно з п.289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельними ділянками за період з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року в загальному становить 113554,95 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь Чернівецької міської ради 113554,95 гривень. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельні ділянки та судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року стягнуто з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Чернівецькою міською радою подано апеляційну скаргу, в якій вважає рішення та додаткове рішення суду першої інстанції неправомірним, таким що порушує норми матеріального та процесуального права, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а висновки суду не відповідають їх фактичним обставинам, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції встановивши факт користування ОСОБА_1 земельними ділянками по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів на землю, зробив помилковий та суперечливий висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, що повністю суперечить правовим позиціям Верховного Суду, положенням ЦК України та наявним у матеріалах справи доказам.

Посилається на те, що відповідач на виконання пункту 43 рішення Чернівецької міської ради №570 від 02.02.2017 року не звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договорів оренди земельних ділянок, якими він користувався.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться зокрема органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Отже, задоволення заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки комунальної власності приймається органом місцевого самоврядування стосовно тих земельних ділянок, які станом на момент подання заяви про зміну цільового призначення вже перебувають у користуванні заявника, однак на день подання вказаних заяв відповідач не був орендарем земельних ділянок, а отже не міг подавати зазначені заяви про зміну цільового призначення земельних ділянок.

Зазначає, що у період з 25 січня 2018 року по 20 травня 2019 року ОСОБА_1 користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136600:35:002:0033, 7310136600:35:002:0036, 7310136600:35:002:0037, без правовстановлюючих документів на землю, тобто він як фактичний користувач вказаних земельних ділянок без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, а тому зобов`язаний сплатити нараховані йому безпідставно збережені ним кошти на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України на загальну суму 113554,95 гривень.

Також вказує, що про безпідставність та необґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем навмисно завищено розмір послуг з надання правової допомоги, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, поза як із даної категорії справи сформована установлена судова практика та ціною позову. Також представник відповідача не надав документів на обґрунтування ринкової вартості своїх послуг.

Крім того, підтвердження не співмірності заявленої суми в 20000 гривень фактично наданим адвокатом послуг, слугує той факт, що адвокат не приймав участі у жодному судовому засіданні у вказаній справі, а фактично виконаною послугою є складання лише відзиву по позовну заяву, при цьому інших процесуальних документів чи адвокатських запитів адвокат на складав та не подавав до суду.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.03.2022 року та постановити нове судове рішення яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Чернівецької міської ради. Скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.04.2022 року та стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 5991,50 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Чернівецькою міською радою при здійсненні нормативної грошової оцінки земельних ділянок застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф)2,50 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, однак відповідно до договорів оренди землі від 21.05.2019 року №11089, №11090 та№11091 встановлено, що Чернівецька міська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площею 0,0104 га за кадастровим номером 7310136600:35:002:0037, площею 0,0068 га за кадастровим номером 7310136600:35:002:0036, площею 0,1368 га за кадастровим номером 7310136600:35:002:0033), для обслуговування виробничих будівель.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першоїстатті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційногосуду України№18-рп/2004від 01грудня 2004року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Статтею 16ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності тощо.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України), є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору оренди землі від 23.03.2006 року вбачається, що на підставі рішення 40 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 22.12.2005 року №916, Чернівецька міська рада в особі директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Оленчука В.В. (орендодавець) надає, ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,1368 га яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 244899,0 грн., економіко-планувальна зона №35, терміном до 07.07.2009 року; річна орендна плата становить 4187,77 грн. (а.с.90-91)

Згідно до додаткового договору №2/2638 до договору оренди від 26.08.2009 року, внесено зміни до договору оренди землі за реєстровим номером №2638 від 23.03.2006 року, зокрема: в пункті 1 слова «на АДРЕСА_2 » замінено словами «на АДРЕСА_1 »; пункт 4 доповнено реченням «Договір оренди землі поновлюється терміном до 23.10.2012 року (двадцять третього жовтня дві тисячі дванадцятого року) для обслуговування будівель; з 01.01.2009 року пункт 5 викладено в такій редакції: Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 23240,55 грн.

Відповідно до рішення 39 сесії міської ради V скликання від 30.04.2009 року №922 «Про підтримку орендарів земельних ділянок м. Чернівці у період фінансово-економічної кризи на період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року річна орендна плата становить 18592,44 грн. (а.с.92)

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №493397 від 06.05.2003 вбачається, що власником нежилого приміщення, виробничого корпусу літ. «А» та навісу-складу літ. «Б», реєстраційний номер:199425, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , форма власностіприватна, частка64/100. (а.с.93)

Відповідно до технічних умов ТУ У 29.5-14261690.001-2004 вбачається, що ТзОВ «ВЕКТОР-08» виробляє бетонозмішувачі. (а.с.94-99)

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7302890372018 від 28.11.2018 року земельна ділянка 7310136600:35:002:0037, місце розташування: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для обслуговування будівель, форма власності: комунальна власність, площа0,0104 га. Відповідно до опису меж земельної ділянки за умовними позначеннями: від А до Б землі гр.. ОСОБА_1 (оренда); від Б до В землі міської ради (ставок-копань); від В до А землі гр.. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (оренда). (а.с. 43; 150-152)

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7302890302018 від 28.11.2018 року земельна ділянка 7310136600:35:002:0036, місце розташування: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для обслуговування будівель, форма власності: комунальна власність, площа0,0068 га. Відповідно до опису меж земельної ділянки за умовними позначеннями Відповідно до опису меж земельної ділянки за умовними позначеннями: від А до Б землі загального користування (проїзд); від Б до А землі гр. ОСОБА_1 (оренда). (а.с. 41; 153-155)

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7302890302018 від 28.11.2018 року земельна ділянка 7310136600:35:002:0033, місце розташування: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для обслуговування будівель, форма власності: комунальна власність, площа0,1368 га. Відповідно до опису меж земельної ділянки за умовними позначеннями Відповідно до опису меж земельної ділянки за умовними позначеннями: від А до Б землі загального користування (проїзд); від Б до В землі гр. ОСОБА_4 (оренда); від В до Г землі загального користування (проїзд); від Г до Д землі міської ради (вул.Немирівська); від Д до Е землі міської ради (ставок-копань); від Е до Є землі гр.. ОСОБА_4 (оренда); від Є до А землі гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , (оренда). (а.с. 42; 156-158).

22.12.2015 року ОСОБА_1 набув у власність нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, а саме: адміністративно-виробнича будівля літ. «А», що складається з нежитлових приміщень №2-12-27 загальною площею 728,80 кв.м. та виробничої будівлі літ. «Б», що складається з нежитлового приміщення №4-1 загальною площею 85,80 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9)

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 02.02.2017 року №570 (пункти 10, 11, 12) ОСОБА_1 було надано земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0104га, площею 0,0068га та площею 0,1368 га в оренду терміном на 5 років, відповідно до якого позивача зобов`язано впродовж 90 днів з дня прийняття рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі. (а.с.23)

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради №1715 від 11.04.2019 позивачу вирішено надати спірні земельні ділянки в оренду. (а.с.21,31,39).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 04.06.2019року за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0104га, площею 0,0068га та площею 0,1368га (а.с.6-7) на підставідоговорів оренди землі від 21.05.2019 року за № №11089, 1090, 11091(а.с.15-19, 25-29, 33-37).

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 39 ЗК України та Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.

ОСОБА_1 будучи власником нежитлового приміщення у період з 19.09.2016 року до 20.05.2019 року договору оренди земельних ділянок не укладав, права на землю не оформив, користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, тобто без належних на те правових підстав, плату за користування даними земельними ділянками не здійснював.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, тобто існує принцип єдності та цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Водночас, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку, тобто договорів оренди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Оскільки за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2015 року № НОМЕР_1 , які розміщені на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0104га,площею 0,0068гата площею0,1368га,а правооренди вказанихземельних ділянок зареєстровано04.06.2019року напідставі договоріворенди від21.05.2019року,то періодкористування ОСОБА_1 земельними ділянкамиз 19.09.2016року по20.05.2019рік здійснювалосьбез належнихна теправових підстав.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 39 ЗК України та Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права оренди земельних ділянок, які перебувають у користуванні ОСОБА_1 до 20.05.2019 року.

Відповідно до пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 14.1.136 п.14.1 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.286.1. ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Чернівецька міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалася на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 113554,95 грн, вказувала, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У зв`язку із цим, відповідно до розрахунків безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власника об`єктів нерухомого майна, затверджених Директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ЧМР М.Собко від 25.01.2021 року з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю становить 113554,95 гривень.

Згідно розрахунків, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю площею 0,1368га кадастровий номер 7310136600:35:002:0033 за період з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року становить 100872,43 гривні (а.с.14), за землю площею 0,0068га кадастровий номер 7310136600:35:002:0036 за період з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року становить 5013,94 гривні (а.с.24), за землю площею 0,0104га кадастровий номер 7310136600:35:002:0037 за період з 25.01.2018 року по 20.05.2019 року становить 7668,58 гривень (а.с.32).

Розрахунок виконаний на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 03.05.2019 року за №801.

На адресу ОСОБА_1 25.09.2019 року надіслано пропозицію про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, однак така пропозиція залишена без задоволення.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 до 20.05.2019 року не був власником чи постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Відповідно до ст. 288.5 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Чернівецька міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) у розмірі, який зазначений позивачем, а саме в сумі 113554,95 гривень.

Однак колегія суддів, не погоджується в повному обсязі із визначеною позивачем сумою безпідставно збережених коштів, враховуючи наступне.

Як встановлено вст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257та ч.3 ст.267 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, згідно якого за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається із матеріалів справи Чернівецька міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 24 травня 2021 року, в якому просила стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти - орендну плату за період з 25 січня 2018 року по 20 травня 2019 року, тобто заявлені позовні вимоги за період з 25 січня 2018 року по 23 травня 2018 року пред`явлені із порушенням строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності, в якій просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача за період з 25.01.2018 року по 23.05.2018 року, відмовивши у задоволенні позовних вимог в цій частині (а.с.87).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, про часткове задоволенні заявлених позовних вимог, з урахуванням дотримання строку позовної давності.

Розрахунок зазначеної у позові суми здійснено шляхом застосування формули: розмір орендної плати за землю за один день помножено на кількість днів, тобто загальна кількість днів за період з 24.05.2018 року по 20.05.2019 року становить 362 дні, розмір орендної плати за землю площею 0,1368га кадастровий номер 7310136600:35:002:0033, згідно нормативної грошової оцінки, становить 209,714 грн., за один день, за землю площею 0,0068га кадастровий номер 7310136600:35:002:0036, згідно нормативної грошової оцінки становить 10,424 грн. за один день,за землю площею 0,0104га кадастровий номер 7310136600:35:002:0037, згідно нормативної грошової оцінки становить 15,943 грн., за один день.

Отже, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю виглядає наступним чином: земельна ділянка площею 0,1368га кадастровий номер 7310136600:35:002:0033 за період з 24.05.2018 року по 20.05.2019 року становить 75916,47 грн., за землю площею 0,0068га кадастровий номер 7310136600:35:002:0036 за період з 24.05.2018 року по 20.05.2019 року становить 3773,49 грн., за землю площею 0,0104га кадастровий номер 7310136600:35:002:0037 за період з 24.05.2018 року по 20.05.2019 року становить 5771,37 гривень, а всього на загальну суму 85461 гривню 33 копійки.

Вищенаведеним встановлено, що ОСОБА_1 в період з дати набуття права власності на об`єкти нерухомості, які розміщені на земельних ділянках розташованих по АДРЕСА_1 , до моменту оформлення права оренди, користувався вказаними земельними ділянками без правовстановлюючих документів на землю, тому як фактичний користувач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, підставними та такими, що підтверджуються встановлені обставини справи.

Такий правовий висновок відповідає постановам Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Помилковими є висновки суду першої інстанції, щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із невірним застосуванням Чернівецькою міською радою коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, оскільки відповідач отримав у оренду земельні ділянки для обслуговування виробничих будівель, а не для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року за №213.

Згідно пункту 21 вказаної Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Згідно з абзацом 3 частини першоїстатті 13 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Необхідності визначення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №639/5391/19.

Відповідно до частини другої статті20та частини третьої статті23 Закону України «Про оцінку земель»дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17(п.71).

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки під №801 від 03.05.2019 року, виданих відділом у м. Чернівці Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0033) становить 2 551 525,00 грн., грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0036) становить 126 830,00грн. та земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:35:002:0037) становить 193 976,00грн.

Як вбачається із договорів оренди землі укладеними між сторонами від 21.05.2019 року, на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 11.04.2019 року за №1715 Чернівецька міська рада надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування виробничих будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельних ділянок відповідно до категорії земель: землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), метою використання є обслуговування виробничих будівель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, здійснений із урахуванням категорії земель та цільового їх призначення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували правильність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Згідно ст. ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст.95ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При розрахунку суми вказаних збитків, завданих Чернівецькій міській раді, враховувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на рік нарахування, площа земельних ділянок, їх цільове призначення, середня (базова) вартість земель населеного пункту, та інші дані, що узгоджуються із вимогами відповідних нормативних актів.

Таким чином, враховуючи факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження ним коштів у розмірі орендної плати за її використання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Колегія суддів зазначає, що позивач належним чином обґрунтував свої вимоги, які спрямовані на отримання компенсації від відповідача у зв`язку із користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів та без внесення плати, а позиція відповідача зводиться до заперечення позову з метою уникнення сплати коштів.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що відновлення порушених прав Чернівецької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядкустатті 270 ЦПК Україниє невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи скасування рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року необхідно скасувати, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору.

Разом з тим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, частковому задоволенню підлягають і витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно із ч.1ст. 13 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2ст. 141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано Договір про надання правничої допомоги №24/06 від 24.06.2021 року (а.с.71).

До договору про надання професійної правничої допомоги додано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 15.03.2022 року та акт виконаних робіт від 21.03.2022 року та квитанцію про сплату 20000,00 ( двадцяти тисяч) грн., згідно договору про надання правової допомоги (а.с.181,182,183).

У відповідності до положень частини шостої статті 137ЦПК України у відповіді на відзив Чернівецька міська рада завлено вимогу про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв`язку із значним завищенням заявленої суми правничої допомоги (а.с.82).

Колегія суддів зазначає, що складання відзиву у даній справі, з великою кількістю практики Верховного Суду з правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог дає можливість зробити висновок, що справа є невеликої складності, отже розмір витрат на складання відзиву на суму 8000 гривень не відповідає критеріям розумності

Колегія суддів погоджується щодо не співмірності заявленого відповідачем розміру витрат з фактично витраченим адвокатом часом, обсягом виконаних робіт, складністю справи та дійшов до висновку про те, що достатнім та справедливим буде стягнення з позивачана користь відповідача суми витрат на правничу допомогу, яка складається із надання послуги адвоката із складання відзиву на суму 1000 гривень, участі адвоката у шести судових засіданнях, вартість участі одного засідання становить 800 гривень, що є співмірним із наданою послугою, тобто на загальну суму 5800 гривень.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшуючи витрати на правничу допомогу до 5800 гривень, колегія суддів надає належну оцінку заявленому представником позивача клопотанню про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, врахувала складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співмірності, приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в сумі 5800 грн є співмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме на загальну суму 1434 гривні 92 копійки.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначеностаттею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів- орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В ході розгляду даної справи Чернівецькою міською радою було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2270 гривень, та за подання апеляційної скарги в сумі 3721 гривні які у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та частковим задоволенням апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Позовні вимоги були пред`явлені на суму 113554,95 гривень, задоволена на 85461,33 гривні, заявлені витрати по судовому збору на загальну суму 5991,50 гривень.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє за правилами передбаченими ст.141, п.п.б,в п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір». Позов визнаний обґрунтованим на 64,31%, витрати по сплаченому судовому збору складають 5991,50 гривень, отже з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради належить стягнути 3853 гривні 13 копійок судового збору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року скасувати.

Позовні вимоги Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 85461 ( вісімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3853 гривні 13 копійок.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1434 гривні 92 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 липня 2022 року

Головуючий А.І. Владичан

Судді: І.Н. Лисак

Н.К. Височанська