Постанова

від 16.10.2007 по справі 20-6/059

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-6/059

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-6/059

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"16" жовтня 2007 р.  10:20                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі у місті Севастополі до Приватного підприємства „ВКФ „Інтер-Фенікс”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” про визнання угоди недійсною,

за участю представників:

позивача  –  Чистякова В.В., довіреність № 3/10-011/2007 від 12.02.2007,

відповідач – не з'явився –ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”,

відповідач -  не з'явився –ТОВ „Дінал”,

С у т ь   с п о р а:

Державна податкова інспекція у Гагарінському у місті Севастополі (далі –ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя) звернулася до суду адміністративним позовом до Приватного підприємства „ВКФ „Інтер-Фенікс” (далі –ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”), Товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” (далі –ТОВ „Дінал”) про визнання недійсним на підставі ст.49 Цивільного кодексу України угод,  укладених відповідачами, а також стягнення з ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” в доход держави вартість отриманого от ТОВ „Дінал” товару на загальну суму 146153,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням  місцевого суду Святошинського районного суду м.Києва установчі документи ТОВ „Дінал” були  визнані недійними з моменту реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсним з моменту видачі. Отже, оскільки місцевий суд дійшов до висновку, що реєстрація ТОВ „Дінал” здійснена з порушенням діючого законодавства на підставну особу, ТОВ „Дінал”, укладаючи оспорювань угоду з ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” переслідувало мету заховання від оподаткування доходів, отриманих від реалізації товарів ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”.

Ухвалою від 18.07.2006, з'ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами до судового розгляду справи, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В ході судового розгляду позивач звернувся з клопотанням (вх. № 24595 від 06.06.2006) про доповнення позовних вимог, просить стягнути з ТОВ „Дінал” на користь ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” суму у розмірі 146153,80 грн., а з ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” в доход держави стягнути  вартість отриманого от ТОВ „Дінал” товару у сумі 146153,80 грн.

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право доповнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки доповнення  позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

В ході судового розгляду судом встановлено, що, Апеляційним судом м.Києва  призначена до розгляду заява представника ПП „Спецфінстрой” Зайця С.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м.Києва  від  26.04.2005 по справі № 2-2308/2005 за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ „Дінал”, третя особа ДПІ у Святошинському районі м.Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість.

Ухвалою від 06.09.2006 суд зупинив провадження у справі відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до розгляду Апеляційним судом м.Києва справи № 2-2308/2005 за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ „Дінал”, третя особа ДПІ у Святошинському районі м.Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ „Дінал” та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою від 10.09.2007 поновлено провадження по справі, оскільки обставини, по яких було зупинено провадження по справі № 20-6/059, відпали, а саме: На запит господарського суду м.Севастополя Апеляційний суд м.Києва повідомив, що ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2006 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2005 скасовано, а справа направлена на новий розгляд.

Крім того, ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 24.04.2007 провадження по справі за позовом Дементьєва В.О. до ТОВ „Дінал”, третя особа ДПІ у Святошинському районі м.Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ „Дінал” закрито з посиланням на положення пункту 7 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала набрала законної сили 03.05.2007, про що є відмітка на копії ухвали, прикладеної до матеріалів справи.

Представники відповідачів, ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” та ТОВ „Дінал”, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними в неї матеріалами.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

13.03.2006 співробітниками ДПА у м.Севастополі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” з питань взаємовідносин з ТОВ „Дінал” за період з 01.01.2003 по 31.12.2004, за результатами якої складений акт № 416/10/35-011 від 14.03.2007.

В ході проведеної перевірки встановлено, що в період, який перевіряється ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”  укладено ряд договорів, в яких ТОВ „Дінал” надає, а ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”  приймає та сплачує отримані послуги.

Надання послуг оформлені податковими накладними № 125 від 15.09.2003, № 134 від 29.09.2003, № 146 від 10.10.2003, № 164 від 21.10.2003, № 169 від 24.10.2003, № 145 від 03.11.2003, № 178 від 19.11.2003, № 147, 146 від 28.11.2003, № 159, 158 від 09.12.2003, № 185 від 26.12.2003, № 169 від 19.12.2003, № 160 від 31.12.2003, № 285 від 28.05.2004 на загальну суму 146153,80 грн., у тому числі сума податку на додану вартість –24358,99 грн.

ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”  здійснило оплату отриманих послуг товару шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки в установах банку ТОВ „Дінал”, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, прикладеними до матеріалів справи.

Крім того, ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” здійснювало зустрічні поставки ТМЦ на адресу ТОВ „Дінал” та оформлювало витратні товарні накладні та податкові накладні на загальну суму 10554,64 грн.

Суми податку на додану вартість  по вказаним податковим накладним включені  ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс”  у склад податкового кредиту у вересні-грудень 2003 року, травень 2004 року, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, угоди виконані обома сторонами у повному обсязі.

Рішенням місцевого суду Святошинського суду м.Києва від 26.04.2005 установчі документи ТОВ „Дінал” були визнані недійними з моменту  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 36355455 визнано недійсним з моменту реєстрації з 25.12.2002.

Рішення від 26.04.2005 набрало законної сили 27.05.2005, про що свідчить відмітка на копії рішення, прикладене до матеріалів справи (т.1 а.с. 8).

Судом встановлено, що реєстрація ТОВ „Дінал” здійснена з порушенням законодавства, на  підставну особу.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги ДПІ у Гагарінського районі  м.Севастополя про визнання недійснимі угод, укладених між ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” та ТОВ „Дінал” на підставі ст.49 Цивільного кодексу України такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року:

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим, що правовідносини між відповідачами припинилися, положення Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, при розгляду цього спору,  судом не застосовуються.

Згідно статті 49 Цивільний кодекс Української РСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу  - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди – обома чи однією.

Вирішуючи спор про визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон  зв'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних юридичних наслідків. Отже, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, хто з учасників мав намір на досягнення цієї мети, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Позивачем не представлено доказів того, що оспорювана угода була укладена відповідачами умисно з метою, явно що суперечить інтересам держави і суспільства, в чому ця мета виражалася і чи була вона направлена на приховання доходів від  оподаткування, а також наявність в діях відповідачів умислу.

Позивач не представив доказів того, що в результаті виконання відповідачами  угоди, інтересам держави заподіяний збиток.

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ „Дінал”.

Крим того, слід зазначити, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду Святошинського району м.Києва  про визнання установчих документів ТОВ „Дінал” недійсними, оскільки предметом дослідження місцевого суду Святошинського району м.Києва  є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення підприємницької діяльності ТОВ „Дінал”.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 14.02.2006.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стверджуючи, що  спірна угода була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, позивач мав довести факт несплати відповідачами податкового зобов'язання за результатами виконання спірної угоди у відповідному податковому періоді.

Відповідно до вимог п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений порядок визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Суду не надані докази, які підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтовування своїх вимог, у тому числі факту умисного ухилення від  сплати податків відповідачем –ТОВ „Дінал”.

Жодних доказів проведення документальних перевірок відносно дотримання вимог податкового та валютного законодавства та наявності у ТОВ „Дінал” податкової заборгованості позивачем не надано.

Ухилення однією із сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Суду не надані докази, які підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтовування своїх вимог, у тому числі факту умисного ухилення від  сплати податків відповідачем –ТОВ „Дінал”.

Крим того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, як суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” сплатило продавцю в ціні отриманих послуг податок на додану вартість.

Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Згідно положень ст.9 Закону України „Про підприємства в „України”, що діяв до 01.01.2004, підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Рішення місцевого суду Святошинського району м. Києва від 26.04.2005, на яке посилається позивач як на основний доказ недійсності оспорюваної угоди, скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду цієї справи ухвалою місцевого суду Святошинського району м.Києва від 24.04.2007 закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2006, яке набрало чинності, припинена діяльність ТОВ „Дінал”. Ця ухвала набрала законної сили 03.05.2007, про що зроблена відмітка на копії, наданої місцевим судом Святошинського району м. Києва (т.2 а.с.147).

На запит суду господарський суд м.Києва направ належним чином засвідчену копію рішення від 29.06.2006 по справі № 35/109 про припинення діяльності юридичної особи –ТОВ „Дінал”.

Рішення господарського суду м.Києва набрало законної сили 11.07.2006, що відображено у супровідному листі суду (т.3 а.с.45).

Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві № 12/1-7/2493 від 27.09.2007 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться ТОВ „Дінал”  - код ЄДРПОУ 32252069 (т.3 а.с.43).

Отже, на момент виконання оспорюваної угоди ТОВ „Дінал” володіло цивільною правоздатністю.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

Пунктом 11 Роз'яснень  Вищого арбітражного суду України  № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” встановлено, що Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою. Отже, наявність прямого умислу і корисливої мети на ухилення від сплати податків, може  бути встановлений тільки у фізичної особи. Фізична особа (посадова особа) визнається винною судом загальної юрисдикції.   

Вина також може бути підтверджена обвинувальним вироком складу відносно посадових осіб підприємства.

Постановою УПМ ДПА в м.Севастополі від 06.04.2006 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб  ПП „ВКФ „Інтер-Фенікс” за знаками злочину, передбаченому ст.212 Кримінального кодексу України, на підставі п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України –за відсутністю в її діях складу злочину (т.2 а.с.117).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи,  кримінальна справа відносно посадових осіб  ТОВ „Дінал” не порушувалась.

При вказаних обставинах, враховуючи, що позивачем належним чином не доведено наявності у сторін умислу при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Копії постанови направити сторонам.

Суддя                                            підпис                                         С.Г.Лазарев

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                          С.Г.Лазарев

23.10.2007

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

23.10.2007.