Постанова

від 04.07.2022 по справі 620/10801/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10801/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, яким просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області та зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області виконати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 і скасувати заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в розмірі - 6 295,30 грн. за 1, 2, 3 квартали 2020 року;

- визнати дії Головного управління ДПС у Чернігівській області протиправними в частині нарахування заборгованості за четвертий квартал 2020 року і зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 скасувати решту заборгованості на загальну суму в розмірі - 9 595,30 грн. за 2020 рік і внести зміни в дані інтегрованої картки платника;

- стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. і матеріальну шкоду в розмірі - 11 670,09 грн., разом - 111 670,09 грн. на відповідні реквізити в банку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн.;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області вилучити інформацію про наявність боргу з єдиного внеску в розмірі 9595,30 грн з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформаційної бази даних ДПС України;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3300 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано судом що позивач не припиняв своєї незалежної професійної діяльності та не знятий з обліку в ДПС як самозайнята особа, а тому є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Додатково наголосив, що вимога про скасування заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 9595,30 грн. не була предметом спору у справі №620/61/21. Крім того позивачем не доведено протиправності дій відповідача їх вини, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та спричиненням шкоди позивачу.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі №620/61/21 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області від 11 листопада 2020 року №Ф-4788-13 зі плати єдиного внеску. Крім того звернув увагу, що у зв`язку з небажанням відповідача виконувати рішення суду і відновлювати його порушені прав, у позивач у зв`язку з сильним душевним хвилюванням стався гіпертонічний криз з подальшими негативними наслідками для його здоров`я у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 30 січня 2003 року № 2180/10.

Згідно з довідки від 26 січня 2006 року № 80 позивач перебуває на обліку як платник податків (а.с.15).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 ОСОБА_1 з серпня 2015 року по день звернення до суду з позовом офіційно працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд БК" (код ЄДРПОУ 39435457, адреса 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) в місті Києві.

Як вбачається зі змісту позовної заяви працюючи на посаді юриста, позивач адвокатською діяльністю не займається, єдиний внесок за позивача у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець.

27 листопада 2020 року позивачем отримано лист від відповідача з вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі - 6 295,30 грн (заборгованість за 1,2,3 квартали 2020 року).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 листопада 2020 року № Ф-4788-13, видану Головним управлінням ДПС у Чернігівській області. Рішення суду набрало законної сили - 14 квітня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 скасовано вимогу форми "Ф" від 11 листопада 2020 року № 4788-13 на суму боргу 6295,30 грн.

Водночас відповідачем нараховано позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску за 4 квартал 2020 року.

Таким чином станом на 01 травня 2021 року по ІКП позивача рахується недоїмка в сумі 9595,30 грн.

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Чернігівській області з заявою, в якій просив скасувати заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в розмірі 9595,30 грн. за 2020 рік враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 (а.с.26-27).

Листом від 17 червня 2021 року № 9251/6/25-01-13-05-13 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило позивача, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, яке набрало законної сили, скасовано вимогу форми "Ф" від 11 листопада 2020 року № 4788-13 на суму боргу 6295,30 грн. Вимога про скасування заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 9595,30 грн не була предметом спору у справі № 620/61/21 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Отже відсутні законні підстави для списання заборгованості з єдиного соціального внеску (а.с.29).

23 червня 2021 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України на дії Головного управління ДПС у Чернігівській області (а.с.30-33).

Листом від 12 липня 2021 року Державна податкова служба України залишила скаргу позивача без задоволення (а.с.35-38).

06 серпня 2021 року позивач звернувся зі скаргою до Міністерства фінансів України на дії та/або бездіяльність Головного управління ДПС у Чернігівській області та Державної податкової служби України (а.с.39-43).

Листом від 02 вересня 2021 року Державна податкова служба України повідомила позивача, що на його попередню скаргу 23 червня 2021 року б/н, яка надійшла безпосередньо до ДПС з аналогічного питання, ДПС надано вичерпну відповідь листом від 12 липня 2021 року (а.с.45).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) за період з 2015 року по 2020 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд БК" сплачено страхові внески за позивача (а.с.51-52).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за четвертий квартал 2020 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону позивач є застрахованою особою, а нарахування та сплата єдиного внеску роботодавцем або за рахунок коштів державного бюджету в розмірі не менше мінімального виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI ".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3); страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1-3 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Колегія суддів звертає увагу, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано.

Отже платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Водночас саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Так, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Доводи податкового органу щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, є помилковими, оскільки зазначене спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як зазначено вище за 2020 рік ТОВ "Мегаполіс БК" сплачувало за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.51-52).

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Отже оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, а нарахування та сплата єдиного внеску роботодавцем в розмірі не менше мінімального виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області надати суду в п`ятиденний строк з дня отримання відповідної ухвали належним чином завірену копію податкової вимоги на суму 9595,30 грн.

На виконання вказаної ухвали суду Головним управлінням ДПС у Чернігівській області надано інформацію, що податкова вимога по позивачу на суму 9595,30 грн. не приймалась.

Частиною 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 620/61/21 (набрало законної сили 14 квітня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11 листопада 2020 року № Ф-4788-13, видану Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області (а.с.20-25).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 11 листопада 2020 року № Ф-4788-13, якою нараховано єдиний внесок за період з І - ІІІ квартали 2020 року скасована на підставі того, що позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець, у розмірі не менше мінімального, а тому суд вважав, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність за спірні періоди, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн не може вважатися правомірним.

Як слідує з матеріалів справи станом на 01 травня 2021 року в інтегрованій картці платника рахується недоїмка в сумі 9595,30 грн., що свідчить про те, що дії з боку контролюючого органу щодо подальшого нарахування єдиного внеску (пені) позивачу вчинені без законодавчо встановлених на те підстав.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн. та зобов`язання відповідача вилучити інформацію про наявність боргу з єдиного внеску в розмірі 9595,30 грн. з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 інформаційної бази даних ДПС України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3300 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що у зв`язку з діями відповідача, отримання відповідей ГУ ДПС у Чернігівській області та ДПС України він зазнав сильного душевного хвилювання, що спричинив гіпертонічний криз та перебування з 14 липня 2021 року по 06 серпня 2021 року на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Ніжинської ЦМЛ (а.с.46-47, 49) та з 07 серпня 2021 року на реабілітаційному лікуванні в санаторії "Карпати"(а.с.48).

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частиною 2 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки доводи позивача підтверджуються випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4747 , випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2284, листками непрацездатності серія АЛД №127659 та АЛД №127660 колегія суддів вважає обґрунтованим доводи суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3300 грн.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку