Постанова
від 27.06.2022 по справі 640/14321/21
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14321/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Білгі" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Білгі" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ТОВ «ЕМОУШН» за період з 01.04.2017 по 31.10.2017 було оформлено податкові накладні на придбання та реалізацію товарів різноманітних номенклатурних груп, здійснення зазначених операцій потребує використання основних засобів та залучення відповідного трудового ресурсу.

Беручи до уваги надані до перевірки первинні документи за період взаємовідносин ТОВ «Глобал Білгі» з ТОВ «Емоушн» та наявну інформацію баз даних ДПС України, вказане, на переконання апелянта, свідчить про те, що за реалізацію послуг оформлювались лише окремі первинні документи з дефектністю та з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м.Києві на підстав направлень від 26.02.2019 №1104/26-15-05-02-02, від 26.02.2019 №1105/26-15-05-02-02, від 12.02.2021 №2842/26-15-07-02-02, від 12.02.2021 №2845/26-15-07-02-02, від 12.02.2021 №2869/26-15-07-08-03, від 15.02.2021 №2947/26-15-07-10-02, від 10.02.20.21 №2602/26-15-07-09-06, від 17.02.2021 №3061/26-15-07-07-01 та відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 28.11.2019 №3734 проведено документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Глобал Біглі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 та іншого законодавства - за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної документальної планової перевірки складено акт №28134/26-15-07-02-17/36215539 від 08.04.2021, яким встановлено порушення:

п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.1, п.п.139.1.2 п.139.1, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.140.4.2 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 142269грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 142269грн., та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7382082 грн., в т.ч. за 3 квартали 2019 року на 7382082грн.;

п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 454 738грн., у тому числі за травень 2017 року у сумі 132416грн., червень 2017 року у сумі 53262грн., липень 2017 року у сумі 52868грн., серпень 2017 року у сумі 88363грн., вересень 2017 року у сумі 65693 грн., жовтень 2017 року у сумі 62135грн.;

ст.7 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, яка діяла до 07.02.2019), встановлено здійснення ТОВ «Глобал Біглі» розрахунків з нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку, а саме в 2017 році за комп`ютерну програму з «Saltsforce.com EMEA limited» (Великобританія) в сумі 40125,00грн. (еквів. 1500 дол. США) на підставі інвойсу від 20.04.2017 №10175735, в 2018 року розрахунки за програмне забезпечення VoLP з «My Commerce» A Digital River Company (Німеччина) в сумі 15876,00 грн. (еквів. 600 дол. США) та 12 329,96грн. (еквів. 384,71 євро) на підставі інвойсів від 22.05.2018 №563355573 та від 27.12.2018 №583121293;

п.49.2, пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, р.ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, а саме: в податковому розрахунку за ІІІ квартал 2017 року та ІІ квартал 2018 року, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податків;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, з урахуванням пп. «а» 164.2.17, пп. «г» 164.2.17 та пп. «е» 164.2.17, п.164.2 ст.164, п.171.2 «а» ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 2359,18грн.;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, з урахуванням п.171.2 «а» ст.171, пп.1.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 161,22грн.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №00342150702 та №00342190702 від 06.05.2021.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Емоушн» укладено Договір № EMGB01/2015 від 02.01.2015 про створення ПЗ (програмного забезпечення), відповідно до умов якого замовник замовляє, приймає та сплачує, а виконавець виконує роботи по створенню та/або доопрацюванню програмного забезпечення та його підтримці на підставі замовлень до Договору для потреб господарської діяльності замовника та у відповідності з умовами та вимогами цього Договору.

Відповідно до умов Договору про створення ПЗ вбачається, що ТОВ «Емоушн» (Виконавець) може надавати послуги (виконувати роботи) з розробки (створення) програмного забезпечення за замовленням ТОВ «Глобал Білгі» та може надавати послуги (виконувати роботи) з доопрацювання та з технічної підтримки програмного забезпечення, в тому числі і такого, яке розроблене (створене) чи поставлене Замовнику третіми особами.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги та матеріалів перевірки, висновки контролюючого органу зводяться до того, що у ТОВ «Емоушн» відсутні необхідні трудові ресурси для надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення; не підтверджено придбання ТОВ «Емоушн» послуг з метою їх подальшого продажу позивачу; у контрагентів-постачальників контрагента позивача відсутні основні засоби, виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення задокументованого обсягу господарських операцій, залучення зазначеними підприємствами стороннього виробничого трудового ресурсу не здійснювалося; у ТОВ «Емоушн» відсутні у власності або користуванні будь-які об`єкти оподаткування, які б дозволяли провадити господарську діяльність; у ТОВ «Емоушн» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при зазначених обсягах реалізації послуг.

Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем фактично було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом операцій у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом як і на момент фактичного виконання послуг за вказаним договором, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення з ним договору від 24.02.2017, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість як і того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Як вбачається, висновки податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються виключно на доводах про порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства та відсутності у останнього можливості виконати умови договору.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірної операції, невідповідність її дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність саме позивача як платника податків.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Емоушн", які на момент здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Глобал Білгі» було належним чином зареєстровано як платник податків, у тому числі платником податку на додану вартість, а правочини з ним не були визнані в судовому порядку недійсними, також підтверджені виданими ним податковими накладними та первинними документами, отже, і у постачальника, і у позивача наявні об`єкти оподаткування, тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючий орган вказує, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Емоушн» та ТОВ «Глобал Білгі» а також відсутність у ТОВ «Емоушн» необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, відсутність інформації щодо джерела походження послуг. Так, контролюючим органом перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Емоушн» та його контрагентів у ланцюгах постачання та їх можливості щодо вчинення операцій з реалізації послуг: наявність персоналу, основних фондів та встановлено відсутність ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних та трудових можливостей на виконання зобов`язань за укладеним договором, які стали підставою для сумніву податкового органу при проведенні перевірки.

Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання відповідача на наявну у контролюючого органу податкову інформацію є необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на порушення контрагентом позивача ТОВ «Емоушн» вимог податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17, відповідно до яких податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на відсутність інформації про проведення контрольних заходів по відношенню до контрагента позивача - ТОВ «Емоушн» та винесення відповідних ППР відносно нього.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржуване рішення не базуються на первинних господарських документах.

Колегія суддів наголошує, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв`язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента ТОВ «Емоушн».

Відповідачем вказаний факт не заперечувався та не спростовувався.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Крім того, суд звертає увагу, що порушення податкової дисципліни контрагентами «по ланцюгу» не є підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки вона є індивідуальною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 04.07.2022 року.

Дата ухвалення рішення27.06.2022
Оприлюднено11.07.2022
Номер документу105109104
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —640/14321/21

Ухвала від 30.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 03.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 05.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 02.11.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 22.09.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 04.09.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 03.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Постанова від 27.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Постанова від 27.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

Ухвала від 07.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Федотов Ігор В'ячеславович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні