Постанова

від 04.07.2022 по справі 640/9237/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9237/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерон Груп" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шерон Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2021 №00215750702, №00215760702, №00215780702.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з насткпного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Шерон Груп", за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2021 16862/26-15-07-02-05-17/37480101 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено що ТОВ "Шерон Груп" порушено вимоги податкового законодавства, яке обґрунтовано відображенням у податковій звітності господарських операцій, які, на думку посадових осіб ГУ ДПС в м. Києві, фактично не здійснювалися із контрагентами- постачальниками ТОВ «НІКА TP ACT», ТОВ «МАЛАРД», ПП «ТРАНСПОРТНІ БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ», ТОВ «ФІД-КОРП».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2021 року №00215750702, №00215760702, №00215780702.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до вимог п. 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних /розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 201.10 ПК України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Шерон Груп» здійснює транспортно-експедиторську діяльність в Україні, яка здійснюється у порядку та за правилами визначеними Законом України від 01.07.2004 №1955-ІV«Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями, тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

В заявках до договорів, укладених із контрагентами - постачальниками вказано характер послуг, замовлених у контрагентів - постачальників, а саме здійснення контролю за відповідністю якості та кількості вантажу під час завантаження вагонів, пломбування вагонів шляхом встановлення запірно-пломбувальних пристроїв.

Судом першої інстанції встановлено, що факти здійснення зазначених залізничних перевезень жодною особою, в тому числі відповідачем, не оспорено. Податковим органом не визнано нереальним зазначені перевезення. Зокрема, жодним вантажоотримувачем не ставилося питання щодо відсутності запірних механізмів на вагонах, були відсутні претензії по кількості або якості вантажу під час перевезення, саме завдяки тому, що ТОВ «Шерон Груп» замовлено зокрема пломбування вагонів, участь в навантаженні тощо.

За договорами, укладеними із вказаними в акті контрагентами - постачальниками, порушень порядку та строків виконання договорів, претензій до виконання роботи чи якості такої, а також проблем з реєстрацією податкових накладних не виникало. Вагони завантажувалися та пломбувалися своєчасно, вантаж замовників доставлено в пункт призначення в повному обсязі, без претензій щодо кількості та якості, розрахунки проведено в повному обсязі та своєчасно.

Під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Шерон Груп» не може забезпечити самостійно виконання зазначених робіт власними силами у зв`язку із відсутністю достатньої кількості персоналу, у зв`язку із чим ТОВ «Шерон Груп» замовлено виконання зазначених послуг у контрагентів - постачальників, що відповідає вимогам Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

ТОВ «Шерон Груп» надало для перевірки всі первинні документи, що в повній мірі підтверджують правомірність укладених правочинів із вказаними контрагентами та реальність виконаних робіт, а саме: договори, заявки, додатки, акти виконаних робіт, звіти до них, тощо.

Відповідно до Додатку 4 до акта перевірки «Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Шерон Груп» посадовими особами відповідача перевірялися оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 (Розрахунки з покупцями) та податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в суцільному порядку. Із зазначених документів вбачається те, що отримані від контрагентів - постачальників послуги були використані ТОВ «ШЕРОН ГРУП» в господарській діяльності, шляхом реалізації цих допоміжних послуг в складі послуги з організації залізничних перевезень на користь контрагентів - покупців.

В акті перевірки, зазначено, що ТОВ «НІКА ТРАСТ» подало останній фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 1 кв. 2019 року із нульовими показниками. Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ «МАЛАРД» за 1 кв. 2019 року основні фонди, активи, зобов`язання та власний капітал - відсутні та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва у 2019 році не подавався, що свідчить про відсутність активів, зобов`язань, власного капіталу, доходу та витрат. ПП «ТРАНСПОРТНІ БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ» не подавав фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва. В той же час, в штаті ПП «ТРАНСПОРТНІ БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ» було працевлаштовано 11 осіб, що в цілому свідчить про достатність найманих працівників для надання послуг.

Водночас, з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 (Розрахунки з постачальниками) а також банківських виписок ТОВ «Шерон Груп» вбачається здійснення останнім розрахунків із зазначеними контрагентами - постачальниками в безготівковій формі.

Крім того, податкові накладні, складені контрагентами - постачальниками за результатами здійснених операцій на користь ТОВ «Шерон Груп», є зареєстрованими, що також свідчить про наявність у контрагентів - постачальників активів, зобов`язань тощо, які б мали бути відображені в фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва.

Тим самим подання зазначеного звіту із нульовими показниками свідчить про порушення податкової дисципліни самими постачальниками, а не про нереальність вчинених ними господарських операцій, адже вчинення господарських операцій відображається в первинних документах учасників таких операцій, а не в фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Такким чином, фінансова звітність в жодному випадку не призначена встановлювати здійснені суб`єктами господарювання господарські операції, а отже її показники не можуть свідчити про реальність, або не реальність вчинених господарських операцій.

Крім того, відповідачем не прийнято до уваги зміст фінансової звітності ТОВ «Шерон Груп», з якої вбачається наявність активів, зобов`язань тощо.

Щодо відсутності у контрагентів - постачальників найманих працівників, слід зазначити, що зазначене так само є порушенням трудової та податкової дисципліни з боку контрагента - постачальника, адже відповідні роботи постачальниками виконано, а трудові відносини із працівниками не оформлено.

Як вбачається з мтеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, перевезення вантажів фактично здійснено, що підтверджується залізничними накладними, а перевезення вантажів в хоперах-зерновозах без накладення запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) не дозволяється. Крім того, представники контрагентів - постачальників прийняли відповідні ЗПП за актами приймання - передачі ЗПП, що додатково підтверджує те, що роботи виконані саме силами відповідних контрагентів - постачальників.

Відповідно до п. 38 Статуту залізниць України, затвердженого Постанова Кабінет міністрів України від 06.04.1998 № 457, завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.

Згідно п. 1 - 3 Правил пломбування вагонів і контейнерів (ст. 38 Статуту Залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, вагони і контейнери пломбуються запірно-пломбувальними пристроями (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Запірно-пломбувальні пристрої (далі - ЗПП) належать до групи охоронних технічних засобів одноразового використання. Повторне використання їх можливе лише у разі, коли це передбачено їх конструкцією. Накладені на вагони і контейнери ЗПП і пломби за своєю конструкцією мають унеможливлювати зняття їх із вагона (контейнера) без порушення цілості. Запірні пристрої вагонів і контейнерів для накладення ЗПП і пломб повинні бути справними. Завантажені криті вагони, ізотермічні, хопери-зерновози, цистерни і контейнери пломбуються: ЗПП (пломбами) залізниці, коли вантаж завантажено залізницею; ЗПП (пломбами) відправника, коли вантаж завантажено відправником.

Відповідно до п. 10 Правил пломбування вагонів і контейнерів (ст. 38 Статуту Залізниць), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у перевізних документах під найменуванням вантажу зазначається належність ЗПП (відправнику чи залізниці), а також їх номери (контрольні знаки).

В відповідних залізничних накладних зазначено про накладення ЗПП вантажовідправника, тобто ТОВ «Шерон Груп», в той же час, відповідно до актів приймання передачі ЗПП, складених між позивачем та контрагентами - постачальниками зазначені ЗПП були передані в розпорядження контрагентів - постачальників, що повністю підтверджує виконання відповідних робіт саме контрагентами - постачальниками.

Згідно п. 2 Розділу 1 та п. 2 Розділу Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.12.2020 № 773), розрахунок - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент та незалежно від того чи виплачені платником єдиного внеску суми такого внеску фактично після їх нарахування до сплати протягом звітного періоду.

Тим самим, податковий розрахунок за формою 1-ДФ передбачений виключно для відображення нарахування доходів платникам податку податковими агентами, та не може фіксувати здійснення господарської операції.

Отже, той факт, що контрагенти - постачальники не відобразили в податковому розрахунку за формою 1-ДФ власних працівників, свідчить не про нереальність вчинених операцій, адже фактичне вчинення цих операцій підтверджується документами, а лише про порушення цим контрагентом податкової дисципліни.

Судом першої інстанції було встановлено, що у зв`язку із недостатністю власного персоналу для виконання окремих робіт, виключно для забезпечення технологічного процесу ТОВ «Шерон Груп» здійснює використання послуг експедиторських компаній, як субпідрядників. Кількість таких субпідрядників складає понад 1,5 (півтори) тисячі компаній. Перед укладенням договорів ТОВ «Шерон Груп» перевіряє добросовісність контрагентів по загальнодоступним реєстрам. На момент укладення відповідних договорів із зазначеними в акті перевірки контрагентами - постачальниками, жодних записів, які б свідчили про наявність у них податкового боргу, кримінального провадження або інших претензій контролюючих органів виявлено не було. Підприємство не є контролюючим органом, ТОВ «Шерон Груп» не могло перевірити добросовісність постачальників, інакше як за загальнодоступними реєстрами.

Позивач не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням контрагентами - постачальниками податкової дисципліни в частині подання фінансової звітності та податкових розрахунків за формою 1-ДФ, а тому не може нести негативні наслідки неподання таких звітів або подання їх із недостовірними відомостями.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №815/2946/13-а.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до ТОВ «Шерон Груп» негативних наслідків, зокрема у формі зменшення податкового кредиту, у зв`язку із ненаданням звітності контрагентом - постачальником є неправомірними та необґрунтованими. Чинним податковим законодавством не передбачено повноважень податкового органу на зменшення суми податкового кредиту з ПДВ через неподання контрагентом - постачальником того чи іншого звіту, форми, повідомлення. А самий по собі факт неподання, несвоєчасного подання або подання із помилками звітності не може свідчити про нереальність операцій.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) в рішенні від 22.01.2009 ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все- таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Шерон груп» надано первинні документи, які підтверджують реалізацію зазначених послуг контрагентам - покупцям, а також бухгалтерські довідки ТОВ «Шерон Груп», в яких розраховано позитивний економічний результат від здійснених ТОВ «Шерон Груп» операцій із продажу послуги з організації залізничних перевезень на користь контрагентів - покупців із урахуванням витрат на придбання послуг зазначених в акті контрагентів - постачальників.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені документи підтверджують наявність ділової мети та цілі в вигляді отримання позитивного економічного результату від діяльності та відповідно зміни активів ТОВ «Шерон Груп» при вчиненні операцій із контрагентами - постачальниками, вказаними в акті перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «06» липня 2022 року.