Рішення

від 27.03.2022 по справі 298/1321/21

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/1321/21

Номер провадження 2/298/107/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Келешовчак І.І.,

номер справи 298/1321/21,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Костринська сільська рада в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Костринської сільської ради в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача спеціаліста І категорії юрисконсульста відділу персоналу, організаційної роботи та правового забезпечення Костринської сільської ради Мушинського Д.О.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костринської сільської ради в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що згідно наказу №94-к від 19 червня 2019 року відділу освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації з цього ж дня вона призначена на посаду директора Костринського ліцею Великоберезнянської районної ради з окладом згідно штатного розпису, як така, що успішно пройшла за конкурсом, на умовах контракту строком на 6 років. Відповідно до контракту №01-19 від 19 червня 2019 року, укладеного відділом освіти Великоберезнянської районної адміністрації з позивачкою, остання призначена на посаду директора Костринського ліцею Великоберезнянської районної ради, термін дії контракту до 18 червня 2025 року. Згідно п.2.5.4 вказаного контракту уповноважений орган має право тимчасово відсторонити керівника від виконання покладених на нього обов`язків у зв`язку з перевіркою окремих напрямів діяльності керівника для з`ясування питання невиконання (неналежного виконання) його обов`язків.

Вказує, що згідно статуту Костринського ліцею Костринської сільської ради Ужгородського району (коротке найменування Костринський ліцей) засновником закладу є Костринська сільська рада, а уповноваженим органом управління - відділ освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради Ужгородського району.

Посилається, що 8 листопада 2021 року відділ освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради видав наказ №20к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно якого директорку Костринського ліцею ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати; підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19 від 02.11.2021 року. У преамбулі наказу вказано, що наказ заступник сільського голови - начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту М.Риган винесла керуючись ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. №1645-111, наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236.

Позивачка вважає, що наказ від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи є грубим порушенням Конституції України, яка передбачає право на працю, законодавства про працю, міжнародних нормативних актів, які ратифіковані в Україні та мають обов`язкову юридичну силу.

Позивачка з посиланням на положення ст.ст. 8, 21, 22, 43, 64 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про основи законодавства про охорону здоров`я», ст.ст.1, 2, 46 КЗпПУ, ст.ст.1, 2, 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ №595 від 16.09.2011 р., зареєстрованого в Мін"юсті 10.10.2011 року за №1159/19897 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», наголошує, що профілактичне щеплення від СОVID-19 не є обов`язковим, а носить добровільний характер, відсутність цього щеплення не може бути підставою для обмеження громадянина України в реалізації його прав, передбачених Конституцією України та законами, які регулюють трудові відносини, а саме: права на працю. Станом на час прийняття оскаржуваного наказу та час подання позову вакцинація від СОVID-19 для працівників є добровільною, роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити. Крім того, якщо роботодавець відстороняє працівника від роботи у зв`язку з відмовою від вакцинації від СОVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення в судовому порядку.

Вказує, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова заявила, що вакцинація проти СОVID-19 відповідно до чинного законодавства України є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, будь-які обмеження у правах ревакцинованих осіб неприпустимі, прямо порушують норми Конституції та не відповідають резолюції ПАРЄ.

Звертає увагу, що наказом МОЗ №595 від 16.09.2011 р. затверджено календар профілактичних щеплень в Україні і профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими та вносяться до календаря щеплень. Натомість у вказаному підзаконному нормативному акті відсутній такий вид профілактичного щеплення як вакцинація від СОVID-19.

Наголошує, що судова практика, зокрема правові позиції Верховного Суду визначають, що відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема ст.46 КЗпП (постанова Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №761/12073/18).

На думку позивачки, у відповідача не було жодних правових та фактичних підстав для відсторонення її від роботи, зокрема, підстав, визначених ст.46 КЗпП України; контрактом від 19.06.2019 року; вакцинація від СОVID-19 має добровільний характер; ненадання працівником довідки чи сертифікату про вакцинацію від СОVID-19 не є підставою для відсторонення працівника (в тому числі і керівника освітнього закладу) від роботи.

За наведених у позовній заяві обставин, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №20-К від 08.11.2021 року, виданий заступником сільського голови - начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради М.Риган «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 »; зобов`язати відповідача негайно допустити ОСОБА_1 до виконання обов`язків директора Костринського ліцею; стягнути з відповідача в користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 року по день ухвалення рішення судом; в частині середньомісячного заробітку за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 6 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 3 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 просить у задоволенні позову відмовити, зазначає про невизнання відповідачем позовних вимог, такі є безпідставними та необгрунтованими, суперечать нормам чинного законодавства.

Вказує, що суть позову зводиться до тлумачення нормативно-правових актів, які на думку позивача, не передбачають обов`язковості щеплення від СОVID-19, та можливості відсторонення осіб від роботи за відсутності такого щеплення, однак це передбачено Постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. №1236, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 р. №2153, статтями 11, 12 та Прикінцевими положеннями Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою КМУ №1096 від 20.10.2021, наказом МОЗ №595 від 16.09.2011 р., наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153.

Зауважує, що у випадку присутності позивачки на робочому місці без документа, який би підтверджував проходження курсу вакцинації від СОVID-19 або наявність в неї протипоказань до вакцинації, в разі проведення перевірки на дотримання згаданих норм законодавства працівниками органів Національної поліції України, у них були б підстави притягнути до адміністративної відповідальності останню за ст.44-3 КУпАП. Не прийнявши оскаржуваний наказ, роботодавець допустив би вчинення працівником триваючого правопорушення, однак відсторонивши її, цього допущено не було.

З приводу посилань позивачки на виступ Уповноваженої ВРУ з прав людини, то суд не вправі брати його до уваги, оскільки такий не відноситься до актів законодавства, як наслідок, не може бути застосований.

Стверджує, що норми законодавства чітко встановлюють обов`язок працівника отримати щеплення від СОVID-19, професія якого входить до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153, (оскільки Позивач є працівником закладу освіти, вона зобов`язана отримати таке щеплення); обов`язок роботодавця відсторонити такого невакцинованого працівника, а питання щодо його заробітної плати вирішити відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП, ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» та ч.3 ст.5 ЗУ «Про державну службу» (оскільки працівник на час відсторонення не виконує своїх трудових функцій, заробітна плата за ним не зберігається на час відсторонення).

На переконання відповідача, відповідно ч.2 ст.19 Конституції України у роботодавця не було іншого способу дій, ніж обов`язок діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а наведені акти, зокрема, Кабінету Міністрів України, є обов`язковими до виконання, зважаючи на ст.117 Конституції.

Посилається на роз`яснення Касаційного цивільного суду Верховного суду, викладеного у листі від 24 грудня 2021 р. № 3223/0/208-21, щодо правового регулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку з відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, висновки ЄСПЛ у справі «Соломахін проти України».

Наголошується, що перебування на посаді директора навчального закладу, виконання управлінських та розпорядчих функцій безпосередньо знаходячись на робочому місці, автоматично означає безпосереднє контактування з іншими працівниками закладу, так як в інший спосіб директор не могла б ефективно виконувати свої обов`язки. Однак, таке перебування в межах закладу та контактування піддає загрозі життя та здоров`я інших працівників закладу, що унеможливлює дотримання принципу, гарантованого названою статтею, і, як наслідок, призводить до порушення п.2.2.8. укладеного з нею Контракту. Тому, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 (що гарантує найвищою соціальною цінністю життя і здоров`я людини) та 43 (яка визначає право кожного на працю) Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров"я й безпеки колективу навчального закладу над обмеженнями на працю конкретного працівника. Тому таке відсторонення обумовлено в тому числі необхідністю поваги прав і свобод інших працівників.

На думку відповідача, конституційне право на працю позивачки із виданням оскаржуваного наказу порушено не було, роботодавець діях в межах та у спосіб, передбачений законом.

Звертається увага, що позивачка звільнена з роботи не була, вона має право повернутись до праці за умови усунення підстав, які стали підставою для її відсторонення.

Відповідь на відзив позивачкою ОСОБА_1 не подано.

Представник відповідача ОСОБА_3 під час судового засідання подав клопотання про відмову в задоволенні позову, оскільки такий подано до неналежного відповідача. У клопотанні вказує, що відповідачем у позовній заяві зазначено Костринську сільську раду в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Костринській сільській раді присвоєний код ЄДРПОУ - 04350926, який і зазначений в позові. Водночас, оскаржуваний наказ виданий відділом освіти, культури, молоді та спорту, що є окремою юридичною особою, та яка має власний код ЄДРПОУ - 44109014, діє відділ на підставі власного Положення, підписаний оскаржуваний наказ не сільським головою, а начальником відділу.

На думку відповідача, неможливо встановити, яким чином саме сільська рада порушила права позивачки, у трудових відносинах остання перебуває із відділом, контракт підписаний не з Костринською сільською радою, а з відділом освіти Великоберезнянської РДА. Не зрозуміло, чому спір існує саме між позивачкою та сільською радою, належним відповідачем у даному спорі мала б бути саме та особа, яка видала оскаржуваний наказ.

Посилаючись на положення ст.51 ЦПК України, постанову ВС від 07.10.2020 р. у справі №705/3876/18, наголошує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов та наполягала на його задоволенні з підстав наведених в ньому. Зазначила, що 8 листопада 2021 року була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати, оскільки відмовилась від проведення над нею експерименту, який назвали вакцинацією, тому звернулась до суду для відновлення справедливості та для повернення до виконання своїх посадових обов"язків.

Зауважила, що не порушила жодного Закону, жодної статті Конституції, відсторонена була не за невиконання своїх посадових обов"язків або ж неналежну поведінку, тому вважає, що позов має бути задоволений. Щодо клопотання та доводів представника відповідача про неналежного відповідача заперечила, оскільки наказ видав заступник сільського голови начальник відділу освіти, тому порушення у визначенні відповідача в даному спорі нема, тим більше, що платежі на виплату заробітної плати підписує сільський голова. Наголосила, що Костринська сільська рада є належним відповідачем і клопотання щодо заміни відповідача або ж залучення співвідповідача в даній справі у неї відсутні. Показала, що на даний час є невакцинованою, щеплення від СОVID-19 не є обов"язковим та не значиться в переліку обов"язкових щеплень, тому вважає, що її правом є відмовитись від експерементальної вакцини. Показала, що 10 березня 2022 року допущена до роботи на час воєнного стану, на даний момент не є відстороненою, виконує обов"язки.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечив щодо заявленого позову, вказавши, що такий поданий до Костринської сільської ради в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту, однак яким чином сільська рада порушила права позивачки не зрозуміло, позивачка підпорядковується відділу освіти, який є окремою юридичною особою, начальник відділу видав наказ про відсторонення позивачки від роботи. Наголосив, що відділ освіти є окремою юридичною ообою, має власний код ЄДРПОУ, є відокремленим підрозділом сільської ради, діє на підставі власного статуту, і саме з відділом у позивачки виникають трудові відносини. Заявлення позову до неналежного відповідача є безумовною підставою для відмови в позові. Крім цього, зазначив, що оскаржуваний наказ скасований з 7 березня 2022 року, позивачка допущена до роботи, тому позовні вимоги щодо скасування такого наказу та зобов"язання допустити позивачку до роботи є безпідставними. Ствердив, що працівники закладу освіти підлягають обов"язковій вакцинації, присутність невакцинованої особи у приміщенні школи тягне за собою адміністративну відповідальність, відтак у роботодавця виникає обов"язок відсторонити невакцинованого працівника від роботи, заробітна плата відстороненому працівнику не виплачується. Крім цього, позивачка, будучи керівником закладу освіти, є невакцинованою та наражає інших працівників на небезпеку, в той час, коли в укладеному з нею контракті зазначається, що остання зобов"язана забезпечувати належні умови праці працівникам закладу відповідно до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у позові слід відмовити, зважаючи на таке.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 призначена 19 червня 2019 року на посаду директора Костринського ліцею Великоберезнянської районної ради. Вказане стверджується наказом начальника відділу освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації №94-к від 19 червня 2019 року "Про призначення ОСОБА_1 за контрактом", контрактом №01-19 від 19 червня 2019 року.

Відповідно до відомостей зазначених в Статуті Костринського ліцею Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, затвердженому рішенням Костринської сільської ради №82 від 11.02.2021 року, вказаний заклад є правонаступником Костринського ліцею Великоберезнянської районної ради, засновником закладу є Костринська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, а уповноваженим органом управління є відділ освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Після зміни засновника Костринського ліцею, позивачка ОСОБА_1 , в силу приписів ч.3ст.36 Кодексу законів про працю України, згідно яких, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, залишилася на посаді директора Костринського ліцею Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до наказу заступника сільського голови начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради М.Риган за №20к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. На примірнику наказу міститься відмітка позивачки про те, що з наказом не погоджується.

Видаючи оскаржуваний наказ, уповноважена особа - заступник сільського голови начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради М.Риган, керуваласяст.46 КЗпП України, ч. 2ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Вказаний наказ видано на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 О.Яцуга від 02.11.2021.

Згідно довідки про доходи, виданої відділом освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради від 12.11.2021 року за №23, позивачка працює у відділі освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради за основною формою працевлаштування, займає посаду директора, її дохід за період травень-жовтень 2021 року становить 142263,12 грн.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відділ освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради є юридичною особою, має ідентифікаційний код юридичної особи. Відповідно до Положення про відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Костринської сільської ради, затвердженого рішенням Костринської сільської ради №57 від 24 грудня 2020 року, відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку та печатку, обслуговується централізованою бухгалтерією відділу, відділ очолює начальник, який серед інших повноважень, призначає на посаду та звільняє з посад керівників підпорядкованих навчальних закладів.

Кожна особа має право в порядку встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України(даліЦПК), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно з положеннямист. 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем, як порушник його права.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст.80 ЦПК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме: чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписамист.51 ЦПК Українисуд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК Українита, з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

У пункті 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномустаттею 33 ЦПК України(2004 р.), норми якої кореспондуються зістаттею 51 ЦПК України(в редакціїЗакону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві самостійно визначила коло учасників цивільного процесу у даній справі та зазначила відповідачем Костринську сільську раду в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради, вказавши в тому числі код відповідача за ЄДРПОУ 04350926. Таким чином, питання про права та обов`язки саме цих осіб вирішується судом у даній справі.

Прохальна частина позову ОСОБА_1 містить наступні вимоги, а саме: визнати незаконним та скасувати наказ №20-к від 08.11.2021 року, виданий заступником сільського голови - начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради М.Риган «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 »; зобов`язати відповідача негайно допустити ОСОБА_1 до виконання обов`язків директора Костринського ліцею; стягнути з відповідача в користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 року по день ухвалення рішення судом; в частині середньомісячного заробітку за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний позивачкою наказ №20к від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи виданий заступником сільського голови - начальником відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Костринської сільської ради М.Риган.

Аналіз установчих документів вказаного відділу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказує на те, що даний відділ є окремою юридичною особою, яку очолює начальник відділу.

Заявлена позивачкою вимога про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, зобов`язання допустити її до виконання обов`язків, безпосередньо стосується прав та обов`язків відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Костринської сільської ради як роботодавця, який є юридичною особою і може бути відповідачем у суді, а також прав та обов"язків начальника, який очолює цей відділ та приймав рішення про відсторонення позивачки від роботи, а тому, саме вказані особи повинні відповідати за позовом ОСОБА_1 в цій частині вимог.

Враховуючи, що відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Костринської сільської ради обслуговується централізованою бухгалтерією відділу, то належним відповідачем в частині вимог про стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи також є вказаний відділ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України судом було роз`яснено учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Позивачка своїм процесуальним правом передбаченим ч.1-3ст.51 ЦПК Українина внесення клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, залучення співвідповідача у справі не скористалася, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії.

Оскільки, позивачкою не залучено до участі у справі належного суб`єктного складу відповідачів, то суд не розглядає спір по суті заявлених вимог і приходить до висновку про відмову в позові до неналежного відповідача, а також роз`яснює позивачці, що вона не позбавлена можливості звернутися з вказаним позовом до належних відповідачів в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Оскільки строки для заміни неналежного відповідача, визначені ст.51 ЦПК України, спливли, а позивачка не заявляла відповідного клопотання, додатково наголосивши в судовому засіданні, що вважає, що Костринська сільська рада в даній справі є належним відповідачем, суд вважає за необхідне застосувати наслідки подання позову до неналежного відповідача, а саме: відмовити у його задоволенні.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачкою позовної заяви до Костринської сільської ради в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради, яка є неналежним відповідачем у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вимогист.141 ЦПК Українита у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13, 51,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Костринської сільської ради в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ВідповідачКостринська сільська рада в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Костринської сільської ради, місце знаходження: 89022, с.Кострино, 47, Ужгородського (Великоберезнянського) району, ЄДРПОУ 04350926.

Повне судове рішення складено 1 квітня 2022 року.

Суддя Зизич В.В.