Рішення

від 04.07.2022 по справі 608/268/22

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2022 р. Справа № 608/268/22

Номер провадження2/608/315/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника позивача адвоката Цимбалюка П. А.,

представника відповідача адвоката Котова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Нагірянської гімназії Нагірянської сільської ради, гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідачів: Нагірянської гімназії Нагірянської сільської ради, гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи. В позовній заяві позивачка вказала, що працює вчителем географії у Нагірянській гімназії Нагірянської сільської ради з 01 вересня 1994 року по даний час. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». В зв`язку із прийняттям даної постанови, наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, було запроваджено обов`язкове профілактичне щеплення для ряду професій від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У перелік таких професій увійшли, крім інших, працівники закладів загальної середньої освіти. Однак, вважає, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень, а лише затверджує перелік професій, представники яких підлягають обов`язковому щепленню. 08 листопада 2021 року наказом директора Нагірянського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 42-к/тр її було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним та таким, що порушує її конституційні, природні та професійні права. В трудових документах, які вона підписувала при прийнятті на роботу та під час роботи не зазначено обов`язку про здійснення профілактичних щеплень та адміністрація школи не повідомляла її про зміну істотних умов праці. Також зазначає, що в Україні немає нормативно правового акту, який би зобов`язував проводити профілактичні щеплення в обов`язковому порядку. Крім того, усі вакцини, якими проводяться щеплення в Україні, знаходяться на стадії клінічних випробувань, а над людьми, яких змушують вакцинуватися, проводять експерименти. За час вимушеного прогулу, який триває 173 дні за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, вона недоотримала заробітну плату в розмірі 82301, 29 гривень. Отже, дії відповідачів вважає такими, що порушують її конституційні права. Тому просить визнати нечинним та скасувати наказ директора Нагірянського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 42-к/тр «Про відсторонення від роботи вчителя ОСОБА_1 » від 08 листопада 2021. Стягнути з гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради середній заробіток за час відсторонення від роботи в розмірі 82301,29 гривень. Судові витрати покласти на відповідачів.

На позовну заяву представником відповідача гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради в.о. начальником відділу Кунь Л.П. був поданий відзив, згідно якого позов ОСОБА_1 визнано необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві зазначено, що відсторонення працівників школи від роботи в зв`язку з небажанням вакцинуватися проти COVID-19, не викликано змінами в організації виробництва і праці, а отже не являється істотними змінами умов праці. Позивачку повідомлялося про обов`язковість щеплення, однак, у встановлений строк вона цього не зробила, тому, 08.11.2021 було винесено наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Постанова Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» є нормативно правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень ст. 117 Конституції України. Отже, дії адміністрації школи є законними та такими, що відповідають вимогам Кодексу законів про працю та Конституції України, а викладені позивачем в позовній заяві твердження є безпідставними.

Представник позивачки - адвокат Цимбалюк П. А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позові. Просить визнати нечинним та скасувати наказ директора Нагірянського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 42-к/тр «Про відсторонення від роботи вчителя ОСОБА_1 » від 08 листопада 2021. Стягнути з гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 53281, 76 гривні за 112 днів відсторонення від роботи, оскільки, позивача було поновлено на роботі до вирішення позову. Судові витрати покласти на відповідачів.

Представник відповідача - гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради адвокат Котов В. В. позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні повністю, з підстав наведених у відзиві на позов.

Представник гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради Кунь Л. П. в судове засідання не з`явилася. Подала заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник Нагірянської гімназії Нагірянської сільської ради в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов не визнає.

Вислухавши представника позивача адвоката Цимбалюка П. А., представника відповідача адвоката Котова В. В., врахувавши думку відповідачів, які не з`явився в судове засідання, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює вчителем географії в Нагірянській гімназії Нагірянської сільської ради з 01 вересня 1994 року по даний час.

05.11.2021 в.о. начальника гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради Кунь Л. П. керівників навчальних закладів Нагірянської сільської ради було повідомлено про необхідність ретельного аналізу стану вакцинації проти COVID-19 працівників цих закладів та відсторонення їх від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивачка не надала документу з медичного закладу, відповідно 08 листопада 2021 року наказом Нагірянського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 42к/тр ОСОБА_1 , вчителя географії, природознавства та індивідуального навчання, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Відповідно до п. п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей,нешкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливістьвідстороненняпрацівниківвід роботилише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухиленнявідобов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюютьсявідвиконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

НаказомМОЗвід04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежновідтипу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід04 березня 2015 року № 83.

Цимнаказомпередбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказомМОЗвід16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакціїнаказуМОЗвід11.10.2019 № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, щонаказМОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказуМіністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУвід28.12.1992 № 731)

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинації для працівників з наведеного вище перелікунаказу МОЗ № 2153, то його можутьнеробити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінуваннячерезCOVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості, особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів Українивід09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096від20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень, яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи(виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляютьсявідпроведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такоговідстороненняоплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;відстороненняпрацівників та державних службовців здійснюється шляхом виданнянаказуабо розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строквідстороненнявстановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відстороненняпрацівникавід роботислід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівникавідобов`язку виконуватироботуза укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавцявідобов`язку забезпечувати працівникароботоюабо створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівникавідвиконання його трудових обов`язків в порядкувідсторонення від роботина умовах та з підстав, встановлених законодавством, по сутінеє дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки, під часвідстороненняпрацівник тимчасово увільняєтьсявідвиконання своїх трудових обов`язків танеможе виконуватироботу,то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення невиплачується, якщо іншеневстановлено законодавством.

Чинним законодавствомнепередбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період йоговідсторонення від роботиу зв`язку з відмовою або ухиленнямвідпроведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосуваввідстороненняпозивачавід роботи,оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність роботодавця звідстороненняпрацівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки, статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежновідхарактеру виконуваноїроботиабо займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусовувакцинацію.Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішеннівід15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), наголосив таке: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії …».

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захиствідхвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хтонеможе бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захистувідрозглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285): «… Хоча система обов`язковихвакцинацій неєдина іненайпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищенавідсерйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікуваннянеможе бути призначено, побічно захищенівідінфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежнийвідприроди захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захистувідсерйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язковувакцинаціюмає вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, анекаральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населеннявідхвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Судневбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації.Вакцинаціяпроводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовиласьвідщеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, щовідстороненняпозивачавід роботиозначало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак, це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитисявідвиконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постановівід17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язковувакцинаціюнаселення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто, в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний Суд у постановівід10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що інтереси однієї особинеможуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень вчительнеможе бути допущений до роботи,нетільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи, а й захищає таким чином власне особу, яканеотримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасовевідстороненнявчителя відроботи (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії)непризвело до порушення конституційного права на працю, яку вона може отримати в інших формах.

Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовиласявідобов`язкового щеплення таненадала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Доводи позивача про те, що щеплення проти COVID-19невідноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом інеможе бути підставою длявідсторонення від роботиособи в разі відмовивідучасті в такомунезаслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. НаказомМОЗвід04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів загальної середньої освіти незалежновідтипу та форми власності.

З вищенаведених підстав також є безпідставними доводи позивача про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щепленьнеґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті.

Твердженням позивача про те, що суспільні інтереси ніякнестраждаютьвідїї відмовивідщеплення проти COVID-19 та передумовою будь-якого медичного втручання є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта, суд надає наступну правову оцінку. Наслідком рішення позивачки за відсутності абсолютних протипоказань відмовитисявідвакцинації, метою якої є захиствідхвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було самевідстороненняїївід роботи,при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задлязабезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст. ст. 3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивачки, так і іншим співробітникам, учням навчального закладу та є необхідним у демократичному суспільстві.

Посилання позивача на те, щовідстороненняпрацівників відбувається тільки у порядку встановленому законом, анепідзаконним актом, чинаказомкерівника міністерства, підприємства чи організації тощо,суд оцінює критично, оскільки, такевідстороненняпозивача здійснено відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населеннявідінфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Отже, враховуючи діюче законодавство України, практику ЄСПЛ суд дійшов висновку, що вимогипозивача проскасування наказу про відсторонення від роботиіз зупиненням виплати заробітної плати тастягненнязаробітноїплати за час відсторонення непідлягають до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів Українивід09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2», НаказомМіністерства охорони здоров`явід04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 до Нагірянської гімназії Нагірянської сільської ради (код ЄДРПОУ 24619069, вул. Шевченка, 37, с. Нагірянка Чортківський район Тернопільська область, 48543), гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради (код ЄДРПОУ 44055127, вул. Кобилянської, 5, с. Нагірянка Чортківський район Тернопільська область, 48543), про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи - відмовити.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесеними.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 06 липня 2022 року.

Суддя:/підпис/

Копія вірна

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/268/22

Рішення набирає законної сили « » р.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано « » року

Секретар: