Рішення

від 28.02.2022 по справі 753/25244/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25244/21

провадження № 2/753/1278/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" Дарницького району м. Києва, третя особа: Управління освіти Дарницької районної в місті Києві Адміністрації, про скасування наказу про відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" Дарницького району м. Києва (далі також - заклад освіти, відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи від 09.11.2021 року № 44-к/тр, стягнення середнього заробітку за весь період відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що призначена на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт". 03.11.2021 року відповідач видав наказ № 73-к/тр "Про попередження працівників БДЮТ "Дивоцвіт" про наслідки в разі відсутності повного курсу вакцинації від COVID-19".

09.11.2021 року позивачу вручений наказ від № 44-к/тр про відстрочення від роботи без збереження заробітної плати.

Посилаючись на відсутність жодного документу укладеного між сторонами, який зобов`язує її робити профілактичні щеплення проти COVID-19, які не є обов`язковим вважає, що діючим законодавством не передбачено повноважень відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності профілактичних щеплень, посилаючись на положення Конституції та принцип верховенства права, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи та стягнути середній заробіток за весь період незаконного відсторонення.

Також позивачу діями відповідача було завдано моральної шкоди, яка виразилась у порушені законних прав позивача на працю та в порушенні звичному ритму життя та здоров`я, що завдало моральних страждань позивачу, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року відкрито провадження за цим позовом та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 01.03.2022 року.

18.01.2022 року від відповідача в особі директора Лук`янюк Надії надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти позову, які мотивовані тим, що підприємство діяло в порядку та на виконання вимог діючого законодавства ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, всі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, (пункт 41-6) підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно функціональних повноважень з працівниками БДЮТ "Дивоцвіт" проводилась відповідна роз`яснювальна робота, ознайомлення 08.10.2021 року з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" під підпис, серед яких є підпис позивача.

Надалі працівників 03.11.2021 року попереджено та доведено до відома вимоги діючого законодавства щодо забезпечення щеплення, та (або) надання довідки про абсолютні протипоказання, та наслідки ухилення у вигляді відсторонення від роботи з 08.11.2021 року. Відповідачем дотримано порядку відсторонення, тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

02.02.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив. В мотивування якої ОСОБА_1 звертає увагу, що вакцина від COVID-19 не міститься в переліку обов`язкових вакцин, перебуває на етапі клінічних досліджень. Акцентує що у наказі від 09.11.2021 року № 44-к/тр відсутні факти або інша інформація, що підтверджує відмову або ухилення позивача від профілактичного щеплення, а висунута вимога щодо отримання повного курсу вакцинації за 6 днів є об`єктивно неможливою. Вважає, що відповідачем обмежено її права на працю, а підзаконні акти на які посилається відповідач суперечать Конституції України.

У поясненнях, що надійшли на адресу суду 08.02.2022 року, третя особа Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, всі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, (пункт 41-6) підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та інші законодавчі акти України просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, проте ураховуючи, що сторони та третя особа обґрунтували свої позиції у спірних правовідносинах у поданих ними заявах по суті справи, а в Україні діє режим воєнного стану, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 призначена на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт".

Згідно наказу працівників Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" від 03 листопада 2021 року за № 73-к/тр працівників заклад освіти повідомлено, що на виконання Наказу міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», з 09 грудня 2021 року, на період дії карантину, встановленого КМУ щеплення проти коронавірусної інфекції COVID-19 обов`язкове для працівників БДЮТ "Дивоцвіт" (а.с.8).

Зі списку про ознайомлення з повідомленням від 03.11.2021 року видно про обізнаність ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не надала жодного документу на підтвердження наявності профілактичного щеплення проти COVID-19 або документу, що підтверджують протипоказання до проведення відповідних профілактичних щеплень, видані закладом охорони здоров`я, до 08.11.2021 року, вона була відсторонена 09.11.2021 року.

Наказом № 77-к/тр від 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-методичної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення. Причиною в наказі зазначено ст. 46,94 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», наказ БДЮТ "Дивоцвіт" від 03.11.2021 року № 73-к/тр. «Про попередження працівників БДЮТ "Дивоцвіт" про наслідки в разі відсутності повного курсу вакцинації від COVID-19», наказ БДЮТ "Дивоцвіт" від 09.11.2021 року № 77-к/тр. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відмова надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання (а.с. 7).

Зважаючи на викладене посилання у позовній заяві та у інших заявах на наказ 44-к/тр від 09.11.2021 року, суд вважає опискою та не враховує вказану обставину при вирішенні справи.

В наказі містяться відомості про ознайомлення позивача із наказом, в якому ОСОБА_1 не зазначила про свою незгоду із наказом та наміри його оскарження.

Спір між сторонами виник з приводу законності наказу відповідача про відсторонення позивача від виконання покладених на неї обов`язків через не надання доказів вакцинації та не надання медичної документації проти абсолютних протипоказань.

Стаття 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

У додатку 2 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, що розміщені в Дарницькому районі, "Освіта". Одним із об`єктів у цьому переліку є БДЮТ "Дивоцвіт" за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 4-Б.

Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" вищезазначений заклад освіти передано до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації передано на баланс БДЮТ "Дивоцвіт" відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.08.2021 року № 373 "Про закріплення майна переданого до сфери управління Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією".

БДЮТ "Дивоцвіт" є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 26188366). Заклад утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва, інших надходжень незаборонених законодавством. А також благодійних коштів громадян, підприємств, організацій та установ. Фінансово-господарська діяльність закладу здійснюється на основі його кошторису. Бухгалтерський облік здійснюється через управління освіти дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Отже, на підставі ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабітнету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» в редакції від 26.10.2021 року, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" працівники БДЮТ "Дивоцвіт", підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину.

На підставі досліджених документів суд прийшов до переконання, що всі працівники Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" Дарницького району м.Києва підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, в тому числі і позивач ОСОБА_1 .

Наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачається, що щеплення проводиться, в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070)

Відповідно до п. 3 Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації. Пунктом 4 Переліку визначені абсолютні протипоказання до введення вакцини, а саме наявність в анамнезі анафілактичної реакції на попередню дозу вакцини (підпункт 5.5 пункту 5 цього Переліку); вагітність - протипоказано введення живих вакцин (підпункт 5.12 пункту 5 цього Переліку); тяжка імуносупресія/імунодефіцит - протипоказано введення живих вакцин (підпункти 5.6, 5.7 пункту 5 цього Переліку); гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C - протипоказання для рутинної вакцинації (підпункт 5.1 пункту 5 цього Переліку).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась та не надала доказів наявності в неї абсолютних протипоказань до введення вакцини.

З офіційного сайту «Вакцинація від COVID-19» (https://vaccination.covid19.gov.ua) вбачається, що усі вакцини від COVID-19 не можна використовувати у разі: важкої алергічної реакція на їхні компоненти чи попередню дозу; гострого захворювання (температура тіла вище 38,5?C); Вакцину CoronaVac/Sinovac Biotech не можна застосовувати, у разі вагітності чи годування грудьми; синдром Гійєна-Барре в анамнезе, мРНК-вакцину виробника Pfizer/BioNTech не можна використовувати, якщо наявна тяжка алергічну реакцію після першої дози вакцини або до будь-якого з її компонентів (наприклад, анафілактичний шок тощо); негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на першу дозу вакцини мРНК COVID-19 або будь-якого з її компонентів (включно з поліетиленгліколем) після введення вакцини; негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на полісор.

Окрім того, суд зазначає, що протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень та інших національних настановах.

Проте, доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до лікаря за отриманням довідки (медичним висновком), суду не надано або доказів того, що у неї наявні обставини, за яких не можна використовувати вакцинацію.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акту полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року, № 731)

Отже, у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

На час розгляду справи в суді наказ МОЗ є діючим, не скасованим, тому посилання позивача, що він не підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає неприйнятними.

Суд також не може визнати обґрунтованими заперечення позивача, що наказ МОЗ № 2153 не відповідає вимога Конституції України, конституційний контроль, що має наслідком втрату чинності положенням закону, є функцією Конституційного Суду України. Статтею 46 КЗпП України передбачено право відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до постанови КМУ № 1236 (в редакції від 20 жовтня 2021 року) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП,частини другої статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 ЗУ «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 ЗУ «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 ЗУ «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під підпис.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується позивачем, що до її відома доведено обов`язковість вакцинації, наслідки та підстави відсторонення, що доводиться оскаржуваним наказом.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд погоджується із посиланням позивача про відсутність в законодавстві України норми, яка дозволяла примусову вакцинацію. Проте, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Так, дійсно обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі та можуть бути виправданими.

Для визначення законності втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№ 28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 року, з додатковим посиланням).» ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім того, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Також суд не може визнати обґрунтованими твердження позивача, що усі зареєстровані в України вакцини проти COVID-19 є експериментальними лікарськими засобами, що перебувають на стадії клінічних досліджень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 95 від 08.02.2021 року «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування» , передбачено реєстрацію вакцин для профілактики COVID-19 дозволені для екстреного використання в Україні.

При зверненні до суду ОСОБА_1 також посилалась на ті обставини, що порушено її право на працю.

Дійсно, обмеження прав громадян, зокрема права на працю можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим ВРУ.

Однак в даному випадку, обов`язкова вакцинація ОСОБА_1 з подальшим її тимчасовим відстороненням, через відсутність щеплення тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільні інтереси.

Окрім того, згідно з ст. 43 КЗпП право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Отже, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Європейський суд з прав людини в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою, тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей. В цій же постанові, Верховного Суду вказано, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, можна визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, а право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

В даному випадку суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки ОСОБА_1 , відповідно займаної посади є заступником директора з навчально-методичної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт", трудові відносини не припинені, жодного наказу про звільнення позивача не видавалось, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки суспільства.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи ОСОБА_1 , робоче місце за працівником зберігається, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір та судові витрати на підставі статті 141 ЦПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Будинку дитячої та юнацької творчості "Дивоцвіт" Дарницького району м.Києва, третя особа: Управління освіти Дарницької районної в місті Києві Адміністрації, про скасування наказу про відсторонення від роботи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 12.05.2022.