Ухвала

від 30.06.2022 по справі 760/7460/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/7460/22

1-кс/760/2448/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Бугаївка Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021101110000118 від 19.05.2021,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого за погодженням із прокурором про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 22021101110000118, внесеного 19.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24.08.1991 змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24.12.1991 змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яке з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії, зокрема:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.

Статтями 1 та 2 ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага. 18.10.1907), яка вступила в дію 26.01.1910, яку 07.03.1955 визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатись без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщення нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного договору, Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема:

- вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

- блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

- напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

- засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в цій статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

- застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954, військовополоненими є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать, серед іншого, до особового складу збройних сил сторони конфлікту.

Статтями 13 і 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 визначено наступні положення щодо захисту військовополонених:

- з військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно;

- забороняється вчинення дій, які створюють серйозну загрозу здоров`ю військовополоненого;

- жодного військовополоненого не можна піддавати фізичному каліченню;

- військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від образ;

- військовополонені за всіх обставин мають право на повагу до їхньої особи й честі.

Крім того, ст.ст. 31 та 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 визначено наступні положення щодо захисту цивільного населення:

- жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей;

- забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися в Україні, у представників влади та службових осіб Збройних Сил Російської Федерації (далі ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в Автономній Республіці Крим (далі АР Крим) та м. Севастополі.

Свого злочинного умислу співучасники вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, створення і фінансування терористичних організацій, вчинення інших злочинів.

З метою реалізації вказаного умислу, упродовж 2013 року на території РФ представники влади РФ та службові особи ЗС РФ, розробили злочинний план, яким передбачалася незаконна окупація півострову Крим і південно-східних регіонів України.

У подальшому, з грудня 2013 року по лютий 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і жителями південно-східних регіонів України злочинних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та відновлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, з грудня 2013 року за допомогою всіх видів мас-медіа РФ розпочато негативне викривлення подій на Євромайдані, якими вказувалось на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувались в Україні, представники опозиційних сил висвітлювались як прихильники націоналістичних поглядів та побудови української держави на засадах ідей національної самосвідомості та ідентичності, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалось спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», котрі мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

У подальшому представники влади РФ та службові особи ЗС РФ, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки власних дій та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), ст.ст. 1, 2 ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага. 18.10.1907), спланували, підготували і почали ведення агресивної війни проти України, а саме в один із днів лютого 2014 року віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України АР Крим і м. Севастополь.

Так, починаючи з 20.02.2014, реалізуючи вищезазначений умисел, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на виконання наказів представників влади РФ та ЗС РФ, на територію півострову Крим військовим морським та повітряним транспортом здійснено вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ.

Виконання вищевказаних дій надало змогу представникам влади та службовим особам ЗС РФ забезпечити військову окупацію території півострова Крим, проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів і органів місцевого самоврядування, ведення іншої підривної діяльності, організацію проведення незаконних сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою, підписання 18.03.2014 незаконного Договору про прийняття до РФ «Республіки Крим» і створення у складі РФ нових суб`єктів та його ратифікацію Радою Федерації РФ 21.03.2014, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України та заподіяння збитків у вигляді втрати об`єктів державної власності.

Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано РФ державою-агресором та констатовано факт початку збройного конфлікту, викликаного російською агресією з 20.02.2014 під час вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ через державний кордон України в районі Керченської протоки та використання РФ своїх військових формувань, дислокованих у Криму для забезпечення ведення агресивної війни проти України.

Після цього, представниками влади і ЗС РФ продовжено виконання спільного злочинного плану з метою зміни меж території та державного кордону України.

Так, у квітні 2014 року службові особи ЗС РФ продовжуючи реалізацію злочинного умислу організували на території Російської Федерації та окупованій території півострова Крим навчання, фінансування та матеріальне забезпечення (постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки та іншого майна) озброєних злочинних груп. Ці незаконні збройні формування під безпосереднім керівництвом розвідувально-диверсійних груп, які очолювали кадрові офіцери Головного управління Генерального штабу ЗС РФ, діючи на виконання наказів представників влади і посадових осіб ЗС РФ, утворили контрольовані ними терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі ДНР») і «Луганська народна республіка» (надалі «ЛНР») та увійшли до їх складу.

Упродовж квітня 2014 року, з метою реалізації злочинного плану ведення агресивної війни, направленого на порушення територіальної цілісності України та зміну меж території, вищевказаними терористичними організаціями здійснено захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, у тому числі збройні напади на військові частини Збройних Сил України, дислокованих в цих областях.

Зокрема, 07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), у складі якої створені незаконні озброєні підрозділи. Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ.

Разом з цим, кінцевою метою створення та діяльності зазначеної терористичної організації, відповідно до злочинного плану, є повалення існуючого конституційного ладу та зміна меж території і державного кордону України шляхом незаконного створення псевдо державного утворення в межах Донецької області, так званої «Донецької народної республіки».

На виконання плану функціонування терористичної організації «ДНР» до її діяльності залучено значну кількість осіб - громадян України, РФ та інших держав (досудове розслідування стосовно яких здійснюються в окремих кримінальних провадженнях) із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій.

Указана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

Так, на учасників політичного блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;

- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;

- організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам антитерористичної операції (далі АТО);

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки:

- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;

- вчинення терористичних актів та диверсій на іншій території України;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

Однак, в порушення Конституції України, з квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичної організацій «ДНР» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.

07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

При цьому, поняття терористичної організації визначено в статті 1 вищевказаного Закону, відповідно до якого терористична організація це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого проведено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.

Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

Крім того, 15.01.2015 Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України, у тому числі засуджує неоголошену гібридну війну проти України, яка у тому числі включає в себе використання регулярних і нерегулярних сил; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань…».

Парламентська Асамблея Ради Європи Резолюцією «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015 визнала, що воєнні дії на частині територій Донецької і Луганської областей є агресією РФ проти України.

18.01.2018 Верховною радою України прийнято Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», яким визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів Збройних Сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. Вказана збройна агресія та здійснення тимчасової окупації частини території України здійснюється за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

З огляду на викладене, в розумінні положень ст. 2 Женевських конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між державами РФ та Україна із 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Крім того, численні злочини вчинені представниками терористичної організації «ДНР», знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму» схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.

Отже, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.

Також, Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену в групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Аналіз кримінального законодавства, Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 15.05.2003 № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена, як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності.

Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.

Враховуючи вищевикладене, вказана організація «ДНР» підпадає під зазначені ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 28 КК України та ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація за своєю правовою природою є одним із різновидів стійких злочинних об`єднань. Установлення наявності чи відсутності у певної групи чи організації ознак такого об`єднання та визначення його виду належить до повноважень суду при ухваленні вироку про притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб за участь у злочинному об`єднанні, оскільки такі ознаки є обов`язковими елементами складу відповідних злочинів.

Зважаючи, що забезпечення діяльності терористичної організації «ДНР» пов`язаної із посяганням на територіальну цілісність України, потребувало значних матеріальних витрат, фінансування цих потреб вирішено здійснювати за рахунок створення так званих «податкової та банківської системи «ДНР». Особи, залучені до цих підрозділів терористичної організації, під виглядом нібито оподаткування господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, забезпечували збір грошових коштів з суб`єктів господарювання, що здійснювали свою діяльність на підконтрольній їм території, які у подальшому розподілялися між співучасниками у тому числі для фінансового та матеріального забезпечення незаконних збройних підрозділів, що вели бойові дії проти військовослужбовців ЗС України та інших правоохоронних органів, залучених до проведення АТО.

Зокрема, для забезпечення організації виконання вищевказаних дій, на підставі рішення керівників терористичної організації «ДНР», які іменували себе «Радою міністрів», в особі головуючого ОСОБА_7 та «міністра Ради міністрів» ОСОБА_8 створено «Міністерство фінансів ДНР», що знайшло своє відображення у відповідній постанові № 32-3 від 08.09.2014 за підписом цих осіб (досудове розслідування щодо яких здійснюється в окремому кримінальному провадженні).

03.10.2014 прийнято та введено в дію «Временное Положение о налоговой системе Донецкой народной республики», яким визначено податкову систему «ДНР», реєстрацію підприємств та підприємців в так званих «податкових органах «ДНР».

Також, 07.10.2014 «Міністерством фінансів «ДНР» створено так званий «Центральний республіканський банк ДНР», який виконує функції розрахунково-касового центра «ДНР».

Зазначені документи, видані керівниками терористичної організації «ДНР» з метою надання вигляду легітимності діяльності даної терористичної організації всупереч діючому законодавству України і є протиправними та такими, що суперечать основоположним принципам Конституції України та іншим законодавчим актам України.

14.01.2011 на території України зареєстроване та діє Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛ-В» (код ЄДРПОУ 37492073, юридична адреса: Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Паркова, 22, фактичне місце знаходження: м. Донецьк, вул. Складова, буд. 3-В, далі ТОВ «ДЛ-В»).

Того ж дня на території України зареєстроване та діє Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛ-М» (код ЄДРПОУ 37492094, юридична адреса: Донецька область, Слов`янський район, с. Сергіївка, вул. Паркова, 22, фактичне місце знаходження: м. Донецьк, вул. Складова, буд. 3-В, далі ТОВ «ДЛ-М»).

Крім того, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні, далі по тексту ОСОБА_9 ) та невстановлені досудовим розслідуванням особи за невстановлених обставин, не пізніше 20.10.2014 вчинили дії, направлені на здійснення реєстрації на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території Донецької області суб`єктів господарської діяльності ТОВ «ДЛ-В» та ТОВ «ДЛ-М» в організаційній формі «общество с органиченной ответственностью» (далі «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М») з ідентифікаційними номерами « НОМЕР_1 » та «37492094» відповідно та отримання свідоцтв серії НОМЕР_2 від 20.10.2014 т.зв. «департамента государственной регистрации министерства доходов и сборов донецкой народной республики», основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, з метою отримання прибутку та сплати так званих «податків та обов`язкових платежів» до так званого «бюджету «ДНР». При цьому, для забезпечення діяльності вказаних суб`єктів господарювання, вказаними особами вчинені дії, направлені на відкриття розрахункових рахунків у так званому «Центральному республіканському банку «ДНР», а саме, для обслуговування «ООО «ДЛ-В» - рахунок № НОМЕР_3 , та для обслуговування «ООО «ДЛ-М» - рахунок № НОМЕР_4 .

Крім того, створено мережу аптечних пунктів 61 пунктів «ООО «ДЛ-В» та 11 пунктів «ООО «ДЛ-М» (станом на 2018 рік), які розподілені з урахуванням адміністративного поділу населених пунктів на тимчасово окупованих районах Донецької області, та метою яких є забезпечення отримання доходу вказаними суб`єктами господарювання від реалізації фармацевтичних товарів та сплата так званих «податків» до «бюджету ДНР».

Достовірно усвідомлюючи, що «ДНР» є терористичною організацією, не пізніше 13.07.2016 у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є лояльно налаштованими до її діяльності та обізнаними про існування у складі «політичного» блоку терористичної організації «ДНР» так званих «Міністерства фінансів «ДНР», «Міністерства доходів та зборів «ДНР», «Центрального Республіканського Банку «ДНР», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою фінансування терористичної організації «ДНР», прийняли рішення про участь у фінансуванні діяльності терористичної організації «ДНР» шляхом використання на окупованій території суб`єкта господарської діяльності, керівництва ним, організації його діяльності та сплати ним непередбачених чинним законодавством України так званих «податків» до «бюджету «ДНР» через «Центральний Республіканський банк «ДНР».

При цьому, зазначені особи усвідомлювали, що частина коштів т.зв. «бюджету ДНР» йде на фінансування діяльності силового блоку терористичної організації «ДНР», представники якого вчиняють на території Донецької області терористичні акти, провокації воєнного конфлікту та здійснюють збройне протистояння з правоохоронними органами і Збройними Силами України.

Так, ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у період часу з 20.10.2014, але не пізніше 29.09.2016, вступив у злочинну змову із ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , з якими попередньо домовився про фінансування терористичної організації «ДНР», шляхом використання створених на тимчасово окупованій території Донецької області суб`єктів господарської діяльності «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М», організації їх діяльності та сплати ними непередбачених чинним законодавством так званих «податків» до «бюджету «ДНР» через «Центральний Республіканський банк «ДНР».

Зокрема, на виконання спільного злочинного плану, з метою організації фінансово-господарської діяльності вказаних суб`єктів господарювання та мережі регіональних аптечних пунктів на тимчасово окупованій території Донецької області за невстановлених в ході досудового розслідування обставин ОСОБА_9 фактично очолив «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М», обійнявши посаду виконавчого директора, та залучив ОСОБА_5 до протиправної діяльності, який, обійняв посаду директора «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М» та взяв на себе виконання організаційно-розпорядчих функцій, та залучив до протиправної діяльності ОСОБА_6 , яка, в свою чергу, обійняла посаду головного бухгалтера «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М», з метою забезпечення виконання адміністративно-господарських функцій, зокрема, ведення бухгалтерського обліку підприємств та сплати ними так званих обов`язкових платежів «податків» та «митних платежів» на рахунок фіскальних та митних органів терористичної організації «ДНР».

У період ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Донецької області «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М», а саме з вересня 2016 року по червень 2018 року, виконавчий директор зазначених підприємств ОСОБА_9 який діяв у заздалегідь запланований спосіб на виконання спільного злочинного плану за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , систематично організовував здійснення сплати так званих обов`язкових платежів «податків» та «митних платежів» на рахунок фіскального та митного органів терористичної організації «ДНР».

Так, у період діяльності «ООО «ДЛ-В», а саме з 29.09.2016 по 13.06.2018, на виконання спільного злочинного плану ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_6 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб по фінансуванню дій, вчинених з метою зміни меж території України, з поточного розрахункового рахунку зазначеного підприємства № 26009000007900 відкритого у так званому «Центральному Республіканському банку ДНР» до так званого «бюджету «ДНР», згідно з висновком експерта ІСТЕ СБУ № 153/7 від 05.12.2019, перераховано коштів на загальну суму 380 251, 00 рос. руб., що в гривневому еквіваленті на дати здійснення платежів за курсом НБУ становить 170 628, 99 грн., а саме:

- 29.09.2016 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 6 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 632, 18 грн.);

- 22.02.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 6 300, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 944, 56 грн.);

- 13.03.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 12 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 5 659, 25 грн.);

- 22.03.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» -5 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 345, 80 грн.);

- 10.04.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 2 700, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становить 1 279, 50 грн.);

- 11.04.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 6 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 815, 86 грн.);

- 13.04.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 8 300, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 3 930, 30 грн.);

- 27.04.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 9 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 3 770, 91 грн.);

- 18.05.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 10 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 888, 80 грн.);

- 26.05.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 5 600, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 624, 38 грн.);

- 30.05.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 4 200, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 1 954, 30 грн.);

- 31.05.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 4 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 098, 26 грн.);

- 20.06.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 15 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 6 735, 00 грн.);

- 21.06.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 9 200, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 088, 85 грн.);

- 04.07.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 11 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 848, 91 грн.);

- 25.07.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 8 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 3 462, 80 грн.);

- 26.07.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 20 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 8 640, 80 грн.);

- 10.08.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 15 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 6 435, 30 грн.);

- 23.08.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 4 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 1 724, 40 грн.);

- 31.08.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 20 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 8 710, 80 грн.);

- 08.09.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 2 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 910, 14 грн.);

- 19.09.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 10 400, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 725, 03 грн.);

- 27.09.2017 у вигляді так званого «земельного податку за серпень 2017 року» - 5 639, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 586, 55 грн.);

- 19.10.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 11 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 5 306, 10 грн.);

- 27.10.2017 у вигляді так званого «земельного податку за вересень 2017 року» - 5 639, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 618, 86 грн.);

- 27.10.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 7 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 3 483, 15 грн.);

- 31.10.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 12 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 5 552, 52 грн.).

- 06.11.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 17 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 8 075, 55 грн.);

- 17.11.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 9 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 192, 83 грн.);

- 27.11.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 6 300, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 896, 80 грн.);

- 28.11.2017 у вигляді так званого «земельного податку за жовтень 2017 року» - 5 639, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 596, 65 грн.);

- 21.12.2017 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 5 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 372, 45 грн.);

- 24.01.2018 у вигляді так званого «земельного податку за грудень 2017 року» - 6 034, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 3 087, 48 грн.);

- 25.01.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 8 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 095, 20 грн.);

- 19.02.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 5 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 344, 65 грн.);

- 20.02.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 10 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 651, 50 грн.);

- 06.03.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 11 000, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 5 101, 58 грн.);

- 17.04.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 3 100, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 1 298, 62 грн.);

- 18.05.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 6 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 753, 53 грн.);

- 31.05.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 5 300, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 2 213, 02 грн.);

- 01.06.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 11 300, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 759, 56 грн.);

- 11.06.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 11 500, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 4 796, 19 грн.);

- 13.06.2018 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 20 600, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 8 620, 07 грн.);

Крім того, у період діяльності «ООО «ДЛ-М», а саме з 29.09.2016 по 24.01.2018, на виконання спільного злочинного плану ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб по фінансуванню терористичної організації «ДНР», з поточного розрахункового рахунку зазначеного підприємства № 26002000008100, відкритого у так званому «Центральному Республіканському банку ДНР» до так званого «бюджету «ДНР», згідно з висновком експерта ІСТЕ СБУ № 153/7 від 05.12.2019, перераховано коштів на загальну суму 125 982, 00 рос. руб., що в гривневому еквіваленті на дату здійснення платежів за курсом НБУ становило 59 620, 00 грн., а саме:

- 29.09.2016 у вигляді так званої «передплати за митне оформлення» - 3 100, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 1 255, 35 грн.);

- 27.09.2017 у вигляді так званого «земельного податку за серпень 2017 року» - 24 789, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 11 370, 47 грн.);

- 27.10.2017 у вигляді так званого «земельного податку за вересень 2017 року» - 30 050, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 15 349, 08 грн.);

- 28.11.2017 у вигляді так званого «земельного податку за жовтень 2017 року» - 31 955, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 14 714, 64 грн.);

- 24.01.2018 у вигляді так званого «земельного податку за грудень 2017 року» - 33 088, 00 рос. руб. (згідно курсу НБУ на дату здійснення платежу становило 16 930, 47 грн.).

Згідно діючих у період з 18.02.2015 по теперішній час на тимчасово окупованій території Донецької області прийнятих всупереч законодавству України документів, а саме:

«Порядок распределения поступлений между Республиканским и местным бюджетами», затвердженого наказом № 26 від 18.02.2015 штучного незаконного утворення «Міністерство фінансів Донецької Народної Республіки»;

«Об утверждении Порядка распределения поступлений налогов, сборов и других обязательных платежей между бюджетами в разрезе кодов классификации доходов бюджета», затвердженого наказом № 159 від 20.12.2018 штучного незаконного утворення «Міністерство фінансів Донецької Народної Республіки»;

«Нормативы распределения поступлення налогов, сборов и других обязательных платежей между бюджетами бюджетной системы в разрезе кодов бюджетной классификации доходов бюджета», затвердженого наказом № 195 від 05.12.2019 штучного незаконного утворення «Міністерство фінансів Донецької Народної Республіки», надходження від сплати земельного податку з юридичних осіб до так званого «Республіканського бюджету» становить 25%, до так званого «Місцевого бюджету» - 75%; надходження від сплати так званого «Митного збору» становить 100%.

Всього, за період з 29.09.2016 по 13.06.2018 посадовими особами «ООО «ДЛ-В» та «ООО «ДЛ-М», а саме виконавчим директором ОСОБА_9 із залученням директора ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 організовано перерахування до так званого «Республіканського бюджету «ДНР» грошових коштів у загальній сумі 470524,75 російський рублів, що в гривневому еквіваленті на дати здійснення платежів за курсом НБУ становить 212935,44 гривень, частина з яких використана на фінансування штучних незаконних утворень, створених терористичною організацією «ДНР», зокрема «Міністерством фінансів «ДНР», «Міністерством доходів та зборів «ДНР», «Міністерством внутрішніх справ «ДНР», «Міністерством державної безпеки «ДНР», «Міністерством оборони «ДНР», «органами прокуратури «ДНР», бойовими підрозділами «ДНР», які ведуть бойові дії проти об`єднаних сил (раніше сил антитерористичної операції) в Донецькій області, а також вчиняють терористичні акти та диверсії.

Згідно з відповіддю оперативного підрозділу ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області (вх. № СУ/934 від 02.06.2022) громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав лінію розмежування останній раз у 2016 році, а саме виїжджав на територію так званої «Донецької народної республіки», де і знаходиться по теперішній час.

13.06.2022 о 13 год. 01 хв., відповідно до ст.ст. 278, 135 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 258-5 КК України шляхом направлення повідомлення про підозру на електронну пошту, яку використовує ОСОБА_5 .

Окрім того, повідомлення про підозру ОСОБА_5 13.06.2022 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу генерального прокурора та 16.06.2022 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр».

Разом з тим, під час проведення подальшого досудового розслідування встановити фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 не виявилося за можливе, у зв`язку з чим 22.06.2022 ОСОБА_5 було оголошено в розшук, здійснення якого доручено ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області.

13.06.2022 повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на 11 год. 00 хв. 20.06.2022, 11 год. 00 хв. 21.06.2022 та 11 год. 00 хв. 22.06.2022 відповідно до ст. 135 КПК України направлені на електронну пошту, яку використовує підозрюваний ОСОБА_5 .

Окрім того, повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на на 11 год. 00 хв. 20.06.2022, 11 год. 00 хв. 21.06.2022 та 11 год. 00 хв. 22.06.2022 відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України 16.06.2022 опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та 13.06.2022 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Однак, підозрюваний ОСОБА_5 до слідчого управління для проведення слідчих дій не з`явився та про поважні причини неприбуття на виклик не повідомляв.

На переконання органу досудового розслідування, вказані обставини вказують на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що він переховується від органу досудового розслідування.

Враховуючи вищенаведене, слідчий просить надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бугаївка Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив долучити до матеріалів справи документи, та задовольнити клопотання.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 189 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Частиною 2 статті 187 КПК України встановлено, що якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.

Положенням ч. 4 ст. 189 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, що підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, долученими прокурором до клопотання та дослідженими слідчим суддею в судовому засіданні.

Беручи до уваги вагомість наданих доказів, що свідчать, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, перебування підозрюваного у розшуку, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором була доведена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Крім того, прокурором було доведено, що існують достатні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, а також те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

У свою чергу, слідчий суддя враховує, що постановою слідчого 3 відділу СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_11 від 22.06.2022 ОСОБА_5 оголошено в розшук, на даний час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлено, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що він переховується від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи викладене, з метою запобігти спробам підозрюваного надалі переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий суддя вважає за необхідне надати дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, строк дії ухвали слід встановити тривалістю 6 (шість) місяців з дня її постановлення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 187-191, 200, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Бугаївка Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу до Солом`янського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дата втрати законної сили ухвали слідчого судді 30 грудня 2022 року.

Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1