07.07.2022 Справа № 369/16178/19
УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Унікальний №369/16178/19
Провадження №2/756/617/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Колесник А.В.,
представника позивача адвоката Вотінцева Є.Г.,
представника відповідача
ТОВ «ЮК Право та гроші» адвоката Свірєпової А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп», третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміну кредитора у зобов`язанні, та про відновлення становища, що існувало до порушення права,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив визнати зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнати недійсним договір поруки №15/10-п від 15.10.2019, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші», визнати недійсною заміну кредитора у зобов`язанні та відновити становище, що існувало до порушення права.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в 03.10.2017 між позивачем та ТОВ «ФК «Фактор Груп» укладено договір про надання фінансового кредиту №КД-Ф75 на суму 659400 грн., строком дії до 03.10.2027, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,2%.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем, ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Траєкторія» укладено тристоронній договір поруки, згідно якого ТОВ «Траєкторія» виступила поручителем перед ТОВ «ФК «Фактор Груп» за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 , а також договір іпотеки між позивачем та ТОВ «ФК «Фактор Груп».
На виконання умов кредитного договору 03.10.2017 ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність на ім`я вказаної ТОВ «ФК «Фактор Груп» особи (ТОВ «Внутрішня виконавча служба») для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру та подальшого укладення договору іпотеки на новостворений об`єкт інвестування.
Проте оскільки вказана особа відповідних дій не вчинила, позивач самостійно оформив на себе право власності (02.06.2018) та, в межах виконання умов п.1.3 договору іпотеки, звернувся до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з метою переукладення договору іпотеки, яке, від наведених пропозицій ухилилося.
В подальшому позивач неодноразово звертався до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з вимогами укласти договір іпотеки та надати розрахунок суми боргу, разом з тим розрахунок відповідачем надано не було, нового договору іпотеки не укладено.
У листопаді 2019 року позивачем отримано вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші» щодо сплати заборгованості за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 у розмірі 627107,95 грн., з якої позивачу стало відомо про укладення 15.10.2019 між ТОВ «ЮК «Право та гроші» та ТОВ «ФК «Фактор Груп» договору поруки №15/10-п в забезпечення договору фінансового кредитування №КД-Ф75 укладеного 03.10.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп».
Позивач вважає, що дії відповідачів порушують принцип добросовісності, товариства здійснюють нечесну підприємницьку діяльність, спрямовану на незаконне заволодіння квартирою належною позивачу, штучно та безпідставно створили конфліктну ситуацію, в результаті чого відбулася заміна кредитора в зобов`язанні. Позивач не вчиняв жодних дій, які б могли трактуватися як істотне порушення умов кредитного та іпотечного договорів та слугувати підставою дострокового припинення договору фінансового кредитування та стягнення з позивача недоплаченої суми за кредитом.
На підставі викладеного позивач просив визнати зобов`язання за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фактор Груп» таким, що виконується належним чином, а вимогу ТОВ «ЮК «Право та гроші» №25/10-1 від 25.10.2019 щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнати недійсним договір поруки №15/10-п від 15.10.2019, укладений між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші», визнати недійсною заміну кредитора з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші» у зобов`язанні за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017 та відновити становище, що існувало до порушення права - до заміни кредитора у зобов`язанні за договором фінансового кредитування №КД-Ф75 від 03.10.2017 з ТОВ «ФК «Фактор Груп» на ТОВ «ЮК «Право та гроші».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.02.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2020 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду м. Києва від 24.02.2021 головуючим суддею визначено Дибу О.В.
Ухвалою Оболонського районного суду від 01.03.2021 справу прийнято до провадження судді Диби О.В., розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 06.12.2021, у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ЮК «Право та гроші» в судовому засіданні проти позову заперечував, подав до суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірний договір поруки відповідає усім вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначив, що на виконання вказаного договору товариством було сплачено відповідну суму вимоги ТОВ «ФК «Фактор Груп». Також вказував, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Фактор Груп» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, в яких сторона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що комунікація зі сторони позивача щодо можливого виконання взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки розпочалася лише через шість місяців після реєстрації за ним права власності на об`єкт інвестування та тільки після того як ТОВ «ФК «Фактор Груп» було зафіксовано порушення з боку позивача договору іпотеки та, відповідно, кредитного договору, і надіслано відповідну вимогу позивачу.
Представник третьої особи ТОВ «Траєкторія» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Груп» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № КД-Ф75.
З метою виконання позичальником зобов`язання по поверненню коштів та відсотків за користування ними між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (майнових прав), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №2087, за яким позичальник передав в іпотеку майнові права на закріплений ним об`єкт інвестування: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 1 житлової кімнати, загальною проектною площею 5264 кв.м, що знаходиться на 12 поверсі в Об`єкті будівництва - IV черга будівництва в житловому комплексі за будівельною адресою: АДРЕСА_2 (надалі «Предмет іпотеки»).
Вищевказані договори недійсними в судовому порядку не визнавались, їх чинність сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За умовами п. 1.3 Договору іпотеки (майнових прав) від 03.10.2017, після того, як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном, сторони оформлять договір іпотеки на новостворене нерухоме майно (квартиру) на умовах, визначених цим договором, якщо сторони не домовилися про інше. Для цього іпотекодавець видає вказаній іпотекодержателем особі довіреність на вчинення всіх необхідних дій, включаючи оформлення правовстановлюючих документів, укладення договору іпотеки тощо.
Вказані положення закріплені у Договорі про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017, зокрема, у п. 1.5 встановлено, що укладання цього Договору (фінансового кредиту) пов`язано з необхідністю отримання Позичальником додаткових чи супутніх послуг третіх осіб відповідно до договору страхування, договору іпотеки, договору поруги, договору про надання послуг, довіреності у разі, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит.
За умовами п. п. 4.2.5 Кредитного договору позичальник зобов`язується укласти договори, зазначені у п.1.5 цього договору, а також договір з кредитодавцем щодо забезпечення виконання зобов`язання позичальником перед кредитодавцем за цим договором, якщо забезпечення зобов`язання підлягає оформленню окремим договором.
Згідно 5.1.4 Кредитного договору у разі несплати позичальником суми кредиту та нарахованих процентів в строки, передбачені цим договором, кредитодавець має право на звернення стягнення на заставлене майно або примусове списання суми заборгованості з поточного або інших рахунків позичальника відповідно до законодавства, а також звернутися до третіх осіб з вимогою виконати обов`язки позичальника за цим договором.
З матеріалів справи убачається, що об`єкт будівництва - IV черга будівництва в житловому комплексі за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , де розташована квартира Позичальника, був введений в експлуатацію 28.03.2017, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності від 28.03.2017 № КС 143170871108 (а.с, 37-43, т.ІІ).
Згідно витягу №126544398 від 06.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 02.06.2018 ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 (а.с.43,т.І).
Отже, враховуючи те, що після оформлення позичальником правовстановлюючих документів на квартиру зазначена квартира стала окремим нерухомим майном, за умовами кредитного договору та договору іпотеки (майнових прав) від 03.10.2017, сторони мали укласти новий (окремий) договір на новостворене нерухоме майно - квартиру за участі вказаної ТОВ «ФК «Фактор Груп» особою - ТОВ «Внутрішня виконавча служба».
В судовому засіданні сторона позивача не заперечувала того факту, що 03.10.2017 на виконання укладених з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів, ним було видано довіреність ТОВ «Внутрішня виконавча служба» для здійснення державної реєстрації новоствореного об`єкту інвестування та подальшого укладення з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договору іпотеки квартири (а.с. 54, т.І).
Також в процесі розгляду справи було встановлено, що позивач після отримання документів для подальшої реєстрації новоствореного об`єкту інвестування (19.03.2018) (а.с. 42,т.І) до ТОВ «Внутрішня виконавча служба» не звертався, вимог про виконання умов довіреності від 03.10.2017 не пред`являв. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ «Внутрішня виконавча служба» відмовлялася від виконання визначених позивачем в довіреності доручень.
Новостворений об`єкт інвестування позивач зареєстрував самостійно, що не узгоджується із умовами укладених договорів та свідчить про недотримання ним їх умов.
Враховуючи наведене, внаслідок ухилення позичальника від виконання своїх зобов`язань ТОВ «ФК «Фактор Груп» 29.11.2018 направило позивачу вимогу №29/11-011 (а.с.40, т.І) з пропозицією усунути порушення та у не менш ніж тридцятиденний строк укласти з ТОВ «ФК «Фактор Груп» договір на новостворене нерухоме майно, яку позивач отримав, що не заперечувалось стороною позивача в судовому засіданні та зазначалось ним у позові, проте жодних дій протягом зазначеного у вимозі строку не вчинив.
В подальшому, 16.01.2019 позивач через свого представника звернувся до ТОВ «ФК «Фактор Груп» щодо спливу обмежуючого терміну вищевказаної вимоги та з проханням укласти договір іпотеки на новостворене майно, а також надати роз`яснення з приводу наявної заборгованості (а.с.34, т.І), проте іпотечного договору з приводу новоствореного майна так і не було укладено.
Як встановлено судом, для забезпечення виконання договору про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017, того ж дня між ТОВ «ФК «Фактор Груп» (кредитор) та ТОВ «Траєкторія» (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 були порушені зобов`язання щодо оформлення договору іпотеки на новостворене нерухоме майно, 10.06.2019 та 01.10.2019 ТОВ «ФК «Фактор Груп» направило до ТОВ «Траєкторія» вимоги №10/06 та 01/10 відповідно про погашення в повному обсязі заборгованості на загальну суму 627107,95 грн. з огляду на укладений договір поруки, які були отримані особисто директором товариства, про що містяться відповідні відмітки на зворотних аркушах вимог (а.с.98+зворот,а.с.99+зворот, т.ІІ), проте жодних заходів спрямованих на погашення заборгованості вчинено не було.
Крім того, судом встановлено, що 15.10.2019 між ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ЮК «Право та гроші» укладено договір поруки №15-10п на забезпечення виконання договору про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 від 03.10.2017, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з п.3.3 останнього договору у випадку невиконання позичальником в установлений кредитним договором строк зобов`язань, передбачених кредитним договором, кредитор зобов`язаний направити поручителю вимогу, якою довести поручителя до відома про факт недотримання позичальником своїх зобов`язань.
18.10.2019 ТОВ «ФК «Фактор Груп» направив ТОВ «ЮК «Право та гроші» вимогу №18/10 (а.с.24,т.І) щодо повного погашення заборгованості як поручителя у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором та несплатою заборгованості в розмірі 627 107,95 грн.
Як убачається з платіжним доручень №82 від 21.10.2019 та №83 від 21.10.2019 (а.с.137,138, т.І), ТОВ «ЮК «Право та гроші» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Фактор Груп» грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у відповідності до умов укладеного договору поруки №15-10п від 15.10.2019.
25.10.2019 ТОВ «ЮК «Право та гроші» направило ОСОБА_1 вимогу №25/10-1 про усунення порушення, якою вимагало погасити заборгованість в розмірі 627 107,95 грн. протягом 10 банківських днів (а.с.27, т.І).
Посилання сторони позивача на те, що після оформлення права власності він неодноразово звертався до ТОВ «ФК «Фактор Груп» з пропозицією переукласти іпотечний договір, проте останнє від пропозицій ухилялось, не відповідають дійсним обставинам справи та є недоведеними, оскільки жодних доказів на підтвердження наведених обставин в період з моменту реєстрації за позивачем права власності на спірне майно і до часу направлення ним першого звернення до ТОВ «ФК «Фактор Груп» стороною позивача не надано.
Окрім того суд звертає увагу на те, що згідно умов укладених між позивачем та ТОВ «ФК «Фактор Груп» договорів та виданої ним довіреності, виключно ТОВ «Внутрішня виконавча служба» мало право здійснювати оформлення права власності на новостворений об`єкт інвестування на ім`я позивача та від його імені укладати договір іпотеки на новостворений об`єкт.
Зазначених умов укладених договорів позивач не виконав, тому вимога про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, є недоведеною та не вмотивованою.
Та обставина, що зі сторони позивача виконувалися зобов`язання в частині погашення кредитної заборгованості, не свідчить про дотримання ним умов укладених договорів у повному обсязі.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним. Однак, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу ч.ч.1-3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Виділяються наступні критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
Виходячи з наведених норм при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
При цьому, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.
Разом з тим, позивачем не підтверджено належними доказами порушення його прав та інтересів укладанням оспорюваного договору поруки, не доведено в ході розгляду справи, що зміст спірного правочину суперечить чинному законодавству або сторонами спірного правочину під час його укладення не додержано вимог встановлених чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував того факту, що чинне законодавство не містить заборони на укладення договорів поруки без участі боржника.
З матеріалів справи убачається, що оспорюваний договір поруки не змінює зміст зобов`язального правовідношення згідно договору про надання фінансового кредиту №КД-Ф75 від 03.10.2017, не змінює розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, не породжує у боржника нових прав та обов`язків.
Крім того, посилання позивача на недійсність оспорюваного правочину у зв`язку з використанням нечесної підприємницької практики під час його укладення спростовуються наступним.
Так, згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.
За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона: спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує тощо.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу; докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Отже, аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема ст. 19 Закону, в частині визнання недійсними правочинів, що укладені з використанням нечесної підприємницької практики, підлягає застосуванню у випадку, якщо споживач являється стороною вищевказаного правочину. Натомість, як встановлено судом, позивач не є стороною оспорюваного правочину.
Щодо вимог про визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні, визнання вимоги про погашення заборгованості такою, що не підлягає виконанню та відновлення попереднього становища суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок : 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Вищевказані положення узгоджуються з ч.12 ст. 556 ЦК України, згідно якої до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
У даному випадку підставою переходу прав кредитора до поручителя виступає не угода про уступку права вимоги, а виконання зобов`язання за боржника.
З огляду на викладене, ТОВ «ЮК «Право та гроші» правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1 , тому підстав для визнання заміни кредитора у зобов`язанні недійсною суд не вбачає.
Враховуючи, що вимоги про визнання вимоги про погашення заборгованості такою, що не підлягає виконанню та відновлення попереднього становища є похідними від заявлених вимог про визнання недійсним договору та заміни кредитора у зобов`язанні, підстави для їх задоволення відсутні.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Право та гроші» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 2, код ДРПОУ 39165528), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 129, код ЄДРПОУ 40911449), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3, код ЄДРПОУ 40911449) про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, а вимогу щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміну кредитора у зобов`язанні, та про відновлення становища, що існувало до порушення права - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 07.07.2022.
Суддя: О.В. Диба
Дата ухвалення рішення | 06.07.2022 |
Оприлюднено | 14.07.2022 |
Цивільне
Оболонський районний суд міста Києва
Диба О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні