Постанова

від 04.07.2022 по справі 910/15588/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Справа№ 910/15588/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Дюкаревої І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПриватБанк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн

у справі № 910/15588/21

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.07.2022

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022, серед іншого, визнано кредитором у справі № 910/15588/21 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на суму 1 819 606,95 грн., з яких: 4 962,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 314 644,95 грн. - вимоги другої черги; 500 000,00 грн. - вимоги третьої черги. Відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у визнанні кредитором боржника на суму 448 965,14 грн.

Ключовими мотивами ухвали є:

- пункт 7.4 кредитного договору від 23.05.2007 № CNGLAK00000469 не містить прямого погодження сторонами порядку нарахування та ставки процентів річних, що нараховуються саме після настання строку погашення кредиту.

- суд вважає не доведеними посилання Банку на узгодження сторонами в кредитному договорі від 23.05.2007 № CNGLAK00000469 права нарахування процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 27 % річних, що відмінний від визначеного частиною 2 статті 625 ЦК України розміру 3 % річних.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, АТ «ПриватБанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду в частині відхилення грошових вимог банку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати також грошові вимоги банку до боржника на суму 448 965,14 грн.

Ключовим аргументом скарги є:

- договором визначено оплату позичальником процентів, як за правомірне користування кредитними коштами, так і неправомірне.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 910/15588/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15588/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 15.02.2022 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/15588/21.

Розпорядженнями в.о. керівника апарату від 10.05.2022 судді Гарник Л.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В. Вказана колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн у справі № 910/15588/21, розгляд справи призначено на 05.07.2022.

Колегія зауважує, що стосовно нового розгляду справи, який було призначено на 05.07.2022 сторони апеляційного провадження були повідомленні всіма можливими способами в умовах воєнного стану введеного в Україні, а саме: ухвалу про призначення розгляду справи було направлено на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи, інформація про розгляд справи була оприлюднена на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду, за наявності реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на офіційні електронні адреси таких осіб.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка сторін судове засідання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 р. у справі № 910/15588/21 було визнано кредитором Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на суму 1 819 606,95 грн., з яких: 4 962,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 314 644,95 грн. - вимоги другої черги; 500 000,00 грн. - вимоги третьої черги. У задоволенні решти вимог у розмірі 448 965,14 грн. відмовлено.

Відхиляючи грошові вимоги Банку в частині нарахованих процентів за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за ставкою визначеною договором (27% річних), Суд першої інстанції зазначив:

"Згідно з пунктом 7.4 договору у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, останній сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,25 % на місяць (27 % річних).

Таким чином, у вказаному пункті договору погоджено порядок та ставку нарахування процентів річних за правомірне користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування, а не після настання строку погашення кредиту, тобто за період неправомірного користування кредитними коштами.

Отже, місцевий суд вважав не доведеними посилання Банку на узгодження сторонами в кредитному договорі від 23.05.2007 № CNGLAK00000469 права нарахування процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 27 % річних, що відмінний від визначеного частиною 2 статті 625 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2007 р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 (теперішнє прізвище ОСОБА_2 ) було укладено кредитний договір № CNCLAK00000469 за яким Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом пеперахування на поточний рахунок автосалона на строк з 23.05.2007 р. по 23.05.2014 р. включно у розмірі 23 297,00 дол. США на купівлю автомобілю та у розмірі 10 300,50 дол. США на сплату страхових платежів у випадках визначених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредит в розмірі, передбаченому умовами договору, однак, остання свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 20.01.2016 р. у справі № 750/10718/15-ц було частково задоволено позовну заяву Банку та стягнуто з ОСОБА_1 :

· 22 628,34 дол. США - заборгованість за кредитом;

· 20 643,05 дол. США - заборгованість за процентами;

· 1794,65 дол. США - заборгованість по комісії;

· 500 000,00 грн. - заборгованість з пені;

· 22 389,07 грн. - судові витрати.

Розмір заявлених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору у цій справі виглядає наступним чином (борг у доларах США конвертовано у гривню за курсом станом на день подання цієї заяви - 27,7372, окрім розміру пені та судового збору, які стягнуті судовим рішенням безпосередньо у гривні);.

· 627 646,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

· 572 580,40 грн. - заборгованість за процентами;

· 49 778,56 грн. - заборгованість з комісії (винагороди);

· 500 000,00 грн. - заборгованість з пені;

· 22 389,07 грн. - судові витрати;

· 491 215.27 грн. - проценти за неправомірне користування кредитними коштами (за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За пунктом 2.2.2. кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 7.1.,7.4., 2.З.1., 2.3.2., 2.3.3., З.1., 3.2. договору.

Пунктом 7.1. кредитного договору визначено розмір відсотків, що нараховуються на залишок заборгованості за кредитом - 0,84% на місяць (10,08% річних).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2. кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1., 2.2.4., 2.2.3. цього Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 7.4 змінної частини цього договору на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Пунктом 7.4. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, останній сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,25% на місяць (тобто - 27% річних).

Відтак, умовами договору визначено сплату позичальником процентів:

· як за правомірне користування кредитними коштами згідно пункту 7.1. договору (0,84% на місяць від залишку заборгованості) - проценти за частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України;

· так і за неправомірне користування кредитними коштами згідно пункту 7.4. договору (2,25% на місяць від залишку заборгованості) - проценти за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, проценти, які нараховуються за підвищеною відсотковою ставкою (2,25% на місяць - 27% річних) у разі порушення зобов`язань за кредитним договором охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, є помилковими висновки місцевого суду про те, що пунктом 7.4. договору погоджено порядок та ставку нарахування процентів річних за правомірне користування кредитом, оскільки такі проценти визначено пунктом 7.1. договору, натомість пункт 7.4. має формулювання "у разі порушення зобов`язань за кредитним договором", що безперечно свідчить про визначений розмір відсотків, який застосовується за умови прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 по справі №910/1238/17, частково задовольняючи позов про стягнення 3°/о річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином колегія судів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвала місцевого суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн у справі № 910/15588/21 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн у справі № 910/15588/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн у справі № 910/15588/21 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «ПриватБанк» до боржника на суму 448 965,14 грн у справі № 910/15588/21.

3. Справу №910/15588/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко

Повний текст складено 07.07.2022