Рішення

від 03.07.2022 по справі 909/203/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/203/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "Металспецмонтаж"

про стягнення заборгованості безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 6720 грн 34 коп.

Представники сторін не з"явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Івано-Франківська міська рада із позовною заявою до Приватного підприємства "Металспецмонтаж" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 6720 грн 34 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

12.04.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити розгляд справи по суті на 12.05.2022 з подальшим відкладенням розгляду справи на 06.06.2022.

21.04.2022 на виконання ухвали від 12.04.2022 від ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшло повідомлення по справі (вх.№4529/22) про неможливість сформувати витяг з технічної документації у зв`язку з призупиненням роботи автоматизованої системи Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти.

06.06.2022 суд повторно витребував у Відділу у м.Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації за 2019 та 2020 роки та відклав розгляд справи на 04.07.2022.

17.06.2022 р. на виконання ухвали суду ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надіслав суду витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2019 та 2020 роки, згідно з даними яких нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 становить 463 855 грн 65 коп.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2022 не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач в жодне судове засідання не з"явився, причин нез"явлення не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи суд надіслав відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Симона Петлюри, буд. 15-Б, м. Івано-Франківськ, 76018. Однак поштові відправлення повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат вибув".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2022 суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач до 17.09.2020 був власником нерухомого майна, що знаходиться на вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську, користувався земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів та не здійснив орендної плати за її користування, що стало наслідком безпідставного збереження у себе коштів, які повинні бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою. Позов обґрунтований ст. 1212-1214 ЦК України та ст.206 ЗК України.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Відповідно до статей 12, 189 ЗК України, пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 № 311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 № 141-26, 06.08.2021, проведене обстеження земельної ділянки комунальної власності, що знаходяться на вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145.

За результатами цього обстеження інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради складений акт № 396 від 06.08.2021.

У вказаному акті встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, по вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську знаходиться нерухоме майно, загальною площею 673,3 кв.м., зокрема, торгово-офісні приміщення загальною площею 182, 9 кв.м належали на праві приватної власності у період з 30.12.2015 до 17.09.2020 ПП "Металспецмонтаж".

Із змісту даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,0273 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0145, що знаходиться на вул. Симона Петлюри, 15Б в м. Івано-Франківську сформована як об`єкт цивільних прав 16.04.2014.

16.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.09.2010, зареєстроване право оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 0,0273 га, кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145. Орендар: ТОВ "Контиліум". Строк дії права оренди до 16.04.2019.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до листа № 11701/5/09-19-04-27 від 02.11.2021 повідомило Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, що ПП "Металспецмонтаж" за період 2019-2020 роки декларування земельного податку та орендної плати за земельну ділянку площею 0,0273 кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145 не здійснювалось.

16.09.2021 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до ТОВ "Контиліум", який був орендарем спірної земельної ділянки до 17.04.2019 із листом за №656/34.3-02/18, в якому просив товариство повідомити чи відшкодовувались ТОВ "Контиліум" кошти іншими співвласниками нерухомого майна для проведення правильного розрахунку за користування земельною ділянкою.

08.10.2021 ТОВ "Контиліум" повідомило Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, що товариство від інших співвласників нерухомого майна не отримувало компенсації за оренду (користування) земельної ділянки (лист №63).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019, 2020 та 2021 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:007:0145 визначена у розмірі 463 855 грн 65 коп.

Суд встановив, що розрахунок орендної плати позивач здійснив в розмірі 4 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений Порядком передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 № 148-27.

Відповідно до нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, також здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 17.04.2019 до 16.09.2020, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів становить 6720 грн 34 коп. та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суд встановив, що відповідач був власником частини нерухомого майна у період з 30.12.15 до 17.09.2020 (частка власності від загальної площі становила 27,165 %), яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності кадастровий номер: 2610100000:20:007:0145.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо плати за користування землею підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 6720 грн 34 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №311 від 28 березня 2022 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Металспецмонтаж" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 6720 грн 34 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Металспецмонтаж", вул. С. Петлюри, буд.15 Б, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 35277725) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 33644700) 6720 (шість тисяч сімсот двадцять ) грн 34 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.07.2022

Суддя Т. В. Максимів