Рішення

від 28.06.2022 по справі 757/35284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 757/35284/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (вул. Мечнікова, буд. 2, 01601, м. Київ, код ЄДРПОУ 40487592)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання припиненим договору

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтуванні позову вказувала, що на підставі рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 липня 2016 р. за нею визнано право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, як їй стало відомо із даних, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що у 2019 року до реєстру було внесено запис про обтяження іпотекою належної їй квартири. При цьому вказувала, що іпотекодержателем є ПАТ "Актив Банк", іпотекодавцем ОСОБА_2 , а боржником ТОВ "Пак ЕКСПО". Існування вказаного запису про обтяження належної їй квартири в Державному реєстрі є таким, що порушує її права, оскільки позбавляє права вільно розпоряджатися майном, у зв`язку з чим просила суд визнати таким, що припинився договір іпотеки № 0509/2/S-5, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 05.09.2013 року, за яким в іпотеку передано належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов`язати відповідача подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження іпотекою квартири.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2020, яке залишено без змін постановою Київського Апеляційного Господарського суду від 26.11.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 26.11.2020 скасовано. Провадження у цивільній справі № 757/35284/19 закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 справу №757/35284/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні - ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки та зобов`язання вчинити дії передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 01.09.2021.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

28.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" надійшла заява від 24.12.2021 про розподіл судових витрат.

10.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 призначено судове засідання у справі №757/35284/19 для вирішення питання про судові витрати на 23.02.2022.

Судове засідання, призначене на 23.02.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 призначено судове засідання у справі №757/35284/19 для вирішення питання про судові витрати на 29.06.2022.

У судове засідання 29.06.2022 прибув представник відповідача, представник позивача у засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялась належним чином.

У судовому засіданні 29.06.2022 представник відповідача подану заяву про розподіл судових витрат підтримав, просив задовольнити.

Положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1, 2. ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія договору про надання правової допомоги №19/03-01 від 04.03.2019, укладеного між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" та ТОВ "ФК "КОНКОРД ФАКТОРИНГ";

- копія додаткової угоди №20/12-28 від 28.12.2020 до договору про надання правової допомоги №19/03-01 від 04.03.2019, укладеного між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" та ТОВ "ФК "КОНКОРД ФАКТОРИНГ";

- копія додаткової угоди №16/08-21 від 16.08.2021 до договору про надання правової допомоги №19/03-01 від 04.03.2019, укладеного між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" та ТОВ "ФК "КОНКОРД ФАКТОРИНГ";

- копія рахунку №375 від 23.12.2021 на оплату правової допомоги АО "ЕВЕРЛІҐАЛ";

- копія акта №23/12 від 23.12.2021 приймання-передачі наданих юридичних послуг / правової допомоги за договором про надання правової допомоги за договором про надання №19/03-01 від 04.03.2019;

- витягу №1626594510724 з Реєстру платників податків на додану вартість, виданого 16.12.2016;

- копія платіжного доручення №1252 від 30.12.2021 на суму 110 910, 24 грн (оплата юридичних послуг/надання правової допомоги зг. рах. №375 від 23.12.2021).

Так, згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №19/03-01 про надання правової допомоги від 04.03.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (далі - об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (далі - клієнт) у порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язується надавати клієнту усі види правової допомоги, передбачені ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За умовами пункту 3.1. договору №19/03-01 від 04.03.2019 розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги та порядок її оплати клієнтом, а також компенсації клієнтом фактичних витрат об`єднання, пов`язаних з наданням правової допомоги, визначається у додатках до договору.

Додатковою угодою №16/08-21 від 16.08.2021 договору №19/03-01 від 04.03.2019 сторони доповнили договір про надання правової допомоги додатком №16/08-21, яким погодили, що об`єднання надає клієнту правову допомогу з представництва його інтересів у справі №757/835284/19 за позовом ОСОБА_1 до клієнта, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки №0509/02/S-5, посвідченого 05.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 8627, та зобов`язання вчинити дії, під час розгляду цієї справи в Господарському суді міста Києва, що включає, зокрема, але не виключно: ознайомлення з матеріалами справи №757/835284/19, аналіз наданих клієнтом документів, підготовку і подання до суду відзиву на позовну заяву, інших процесуальних документів, необхідних для захисту прав та законних інтересів клієнта, участь у судових засіданнях, вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень визначених п. 1.3. договору (пункт 1. додаткової угоди).

Розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього додатку до договору, становить грошову суму в національній валюті Україні (гривні), еквівалентну 3 000 євро (три тисячі євро 00 євроцентів), крім того ПДВ - суму 600 євро (шістсот євро 00 євроцентів), що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 3 600 євро (три тисячі шістсот євро 00 євроцентів) (пункт 2. додаткової угоди).

Клієнт сплачує винагороду об`єднанню, передбачену у п. 2 цього додатку до договору, у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення об`єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку об`єднання.

У відповідності з указаними положеннями Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" був виставлений рахунок на оплату №375 від 23.12.2021 на суму 110 910, 24 грн з ПДВ.

На підставі виставленого рахунку 30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" було сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання "ЕВЕРЛІҐАЛ" 110 910, 24 грн згідно платіжного доручення №1252.

В акті №23/12 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 23.12.2021 сторони підтвердили виконання (надання) вищевказаних послуг на загальну суму 110 910, 24 грн якісно та у повному обсязі, клієнт не має жодних претензій або зауважень щодо отриманих послуг за цим актом.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем фактично понесено витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 110 910, 24 грн.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, рішення у справі Баришевський проти України , рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України , рішення у справі Двойних проти України , рішення у справі Меріт проти України ).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

При цьому, судом також враховано, що до детального опису адвокатських послуг, включені такі послуги як підготовка та подача до Господарського суду міста Києва заяви про ознайомлення з матеріалами справи, відправка поштової кореспонденції учасникам справи, що не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, оскільки носять технічний характер, та не потребують фахової підготовки у галузі права.

Судом також не може бути визнано обґрунтованими витрати, що підлягають стягненню з позивача, пов`язані з підготовкою та подачею до Господарського суду міста Києва клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, а тому зазначені витрати не мають характеру необхідних.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на позивача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 17 000, 00 грн, що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеним.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (вул. Мечнікова, буд. 2, 01601, м. Київ, код ЄДРПОУ 40487592) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додатковго рішення складено та підписано 05.07.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА